Втрата надії та репресії російських окупантів: чому кількість учнів з окупації в українських школах зменшується

1.00

Нет

Українська система освіти охоплює менше 8% дітей шкільного віку з тимчасово окупованих територій (ТОТ). Наразі приблизна кількість таких дітей складає 44 тисячі. Але освітяни та правозахисники свідчать, що з кожним роком ця кількість продовжує зменшуватися.

Одною з головних причин є безпекові фактори, адже ці тисячі дітей і їхні батьки постійно перебувають у зоні ризику. Через навчання в українській системі їм загрожують переслідування й утиски з боку окупаційної влади. Тож діти змушені відвідувати школи, де викладається російська програма, а вдома потай вчити українську.

Практично єдиним виходом для тих, хто зацікавлений в українській освіті, є дистанційне навчання в релокованих з окупованих територій школах. Але останні ініціативи Міносвіти з регулювання онлайн-навчання не лише не сприятимуть збільшенню учнів з окупованих територій, а й можуть призвести до закриття таких шкіл.

Детальніше про те, з якими викликами стикаються українські школярі в окупації та які варіанти вирішення цих проблем бачать правозахисники та Офіс омбудсмана, читайте в матеріалі ZMINA [2] .

Правозахисники неодноразово наголошували, українські діти в окупації стикаються із системною мілітаризацією [3], індоктринацією [4], примусовою паспортизацією [5], русифікацією та знищенням української ідентичності [6].

Директорка мелітопольського ліцею №16, релокованого з окупованої території, Наталія Савченко розповіла виданню ZMINA [2], як в окупації на рівні шкіл посилюють російську пропаганду [7] серед українських дітей.

“У них є обов’язкові подорожі та екскурсії. Якщо до окупації за подорожі платили батьки або це були грантові кошти, то зараз Росія посилено фінансує такі поїздки. Дітей повозили по всій Росії та Криму, їм показали, “яка велика Росія та як все там чудово”. У них щодня у школах лунає гімн Росії, розвішені російські прапори та портрети Путіна. Щодня відбуваються уроки “О главном”, і щодня змушують дітей збирати речі для російських солдатів”, – говорить Наталія Савченко.

Експерти наголошують, що для Росії освіта – інструмент виховання лояльності до війни через мілітаристсько-пропагандистські рухи та організації. Як наслідок, Україна ризикує отримати покоління своїх громадян, яке вже за 11 років окупації не знатиме іншої правди, крім викривленого світосприйняття, нав’язаного Росією.

Експертка з питань внутрішнього переміщення Марія Красненко вказує, що Росія незаконно залучає дітей до мілітаристсько-пропагандистських рухів на кшталт “Юнармії” [8] або “Орлятка”.

“Учнів будь-якого віку залучають до позашкільних рухів, де створюється специфічна атмосфера нібито єднання, яка сприяє тому, щоб поступово впроваджувати політичний контекст, підвести дітей до того, що Росія – їхня батьківщина. На молодіжну політику у 2025 році Росія запланувала витратити понад 800 млн доларів, щоб сформувати лояльну молодь, яка надалі захоче долучитися до російських збройних формувань”, – розповідає Марія Красненко.

За оцінкою [9] Центру громадської просвіти “Альменда”, на всіх тимчасово окупованих територіях можуть проживати 1,6 млн українських дітей. За приблизними оцінками органів державної влади України та даними окупаційних адміністрацій, в окупації можуть проживати близько 600 тисяч дітей шкільного віку. Офіс уповноваженого оприлюднив таку статистику за регіональним розподілом:

Автономна Республіка Крим та м. Севастополь – 285 000і ;
Запорізька область – понад 41 000;
Херсонська область – близько 20 000;
Донецька область – 147 000;
Луганська область – понад 100 000.

На цих територіях Російська Федерація незаконно змінила систему освіти з українських стандартів на російські і не забезпечує можливості здобуття освіти українською мовою. Тож діти не мають у школах української мови та історії України як навчальних предметів та не можуть спілкуватися українською.

Крім того, окупаційна влада прицільно працює над знищенням українських та українськомовних книжок в окупації, тому діти та молодь не мають змоги навчатися за друкованими матеріалами.

Офіс омбудсмана також отримує свідчення того, що Росія вдається до погроз й застосовує адміністративні санкції до батьків задля примусу дітей навчатися за російськими стандартами.

Водночас в Офісі омбудсмана переконані, що дистанційне навчання в школах повною мірою може не забезпечити формування компетентності володіння українською мовою через відсутність постійної практики. Як наслідок, це значно ускладнює здобуття української освіти на наступних освітніх рівнях, де освітній процес ведеться державною мовою. Загалом, незаконні дії Російської Федерації у сфері освіти призводять до освітніх втрат, констатують освітяни та правозахисники.

Коаліція правозахисних організацій, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих від збройної агресії РФ проти України закликає уряд розробити Концепцію доступу до освіти для дітей з ТОТ України, яка має передбачати комплекс заходів для подолання освітніх втрат, адаптації до українського контексту, розвитку громадянської стійкості та протидії дезінформації. Також правозахисники коаліції переконані, що Україна має створювати умови, можливості та сприяти виїзду молоді з умов окупації.

Українська освіта онлайн та ризики від наказу Міносвіти №1112

У перші роки російської агресії Київ не налагодив системну онлайн-освіту для дітей з окупованих Автономної Республіки Крим [10] та районів Донецької [11] та Луганської [11] областей. З року в рік українські правозахисники вказували на необхідність такої форми освіти і лише пандемія коронавірусу [12], а потім окупація Росією нових територій України спонукали уряд до розбудови освіти онлайн.

З початку повномасштабної війни [13] відновили роботу і продовжують працювати на вільній території 133 школи зі Сходу України: 83 – з Луганщини та 50 – з Донеччини. Школи з тимчасово окупованого Криму не переміщувалися на підконтрольну уряду України територію.

Читайте також: Чому легалізувати російські дипломи отримані дітьми в окупації не вийде [14]

Директорка мелітопольського ліцею №16 Наталія Савченко детально розповіла виданню ZMINA [2], як її ліцей налагодив систему онлайн-навчання для дітей в окупації. Наразі батьки самостійно обирають форму навчання у школах. Таких школярів забезпечують доступом до навчальних матеріалів на постійній основі. Ліцей підлаштовує розпорядок відповідно до потреб дитини і до того, коли у неї є можливість виходити на зв’язок.

“Діти не в захваті від того, що вони змушені ходити в російську школу. Бувають такі моменти, коли вони навмисно “хворіють”. Приходить на урок дитина і посміхається. Питаю: “Чому ти посміхаєшся?” – “Та я типу захворів. Хоч тепер до вас приєднаюся”, – розповідає директорка.

Станом на жовтень 2024 року українська система загальної середньої освіти охоплювала 44 241 учнів, які проживали на ТОТ і навчалися в українських школахі . В Офісі уповноваженого констатують загальну тенденцію до зменшення кількості таких школярів.

На зменшення кількості таких учнів в ліцеї №16 вказує також і Наталія Савченко.

“Зараз у нашому ліцеї навчаються 920 дітей. Із них – 390 з окупованої території. Щороку ми вимушені видаляти із системи дітей, як таких, які не виходять на зв’язок, це приблизно 130–150 дітей, переважно початкова та середня ланка школи. Старша ланка майже стабільно відвідує уроки”, – повідомила директорка.

Вона розповідає, що батьки дітей, які відвідують початкову школу, думали, що навчальні програми російської та української школи співпадають, але це різні програми.

“Вони хотіли виїхати на знаннях, які дають у російській школі, а в українській робити підсумкові, залишаючись у нас на сімейній або на екстернатній формі навчання. Але потім виявляють, що навчальні програми не співпадають. В них не вистачає знань, і далі батьки кажуть: “Який сенс тоді навчатися у двох школах. Ми виїжджати звідси не будемо”, – пояснює директорка.

Інша причина, чому зменшується кількість учнів з ТОТ, – втрата надії серед родин, каже Наталія Савченко. Втрата надії, що за шкільне життя дітей щось взагалі зміниться.

“Батьки кажуть, який сенс буде в українській освіті, коли ми будемо окуповані тут назавжди. З часом їм ще більше насаджують цю думку, і вони більше вірять, що Україна не повернеться”, – додала директорка.

Серед причин того, чому сім’ї лишаються в окупації, – відсутність житла на підконтрольній уряду України території та низькі заробітні плати.

“Зараз всі внутрішньо переміщені особи (ВПО) позбавлені виплат. Я от зараз фізично перебуваю у Києві, і тут навіть на зарплату вчителя просто нереально прожити”, – коментує директорка.

Читайте також: Звідки діти можуть чути російську маячню про те "що України не існує" і "що вони живуть в срср" [15]

Серед інших причин вона називає наявність літніх родичів, яким важко виїхати з окупації, через це родини також залишаються там.

“Потрапити на окуповані території складно зараз. Виїхати ти якось і зможеш, але заїхати непросто. З російськими паспортами можливо. Але я от, до прикладу, сумніваюся, що мене пропустять через аеропорт “Шереметьєво” [16]. А якщо впустять, то я не знаю, яка буде далі моя доля”, – пояснює Наталя Савченко.

Водночас, за її словами, на окупованих територіях все ж є діти, які продовжують навчатись українською і чекати, що Україна повернеться, а є родини яким байдуже до цього:

“Є діти, які тихо навчаються, і вони разом з батьками чекають все ж таки на повернення України. Є родини, яким байдуже, або вони вважають, що Росія тут назавжди. Вони кажуть: “Повернетеся, підемо в українську школу. Нам все одно, під яким прапором жити, бо ми у себе вдома. Відповідно, нам все одно, як вчитися і що вчити”.

Наталя Савченко також вказує, що є матері з дітьми, які повертаються в окупацію, бо там залишився їхній чоловік.

“Зараз вже пішов четвертий рік повномасштабного вторгнення, і вони повертаються додому. Не завжди батьки думають про дітей. На вході до шкіл стоять озброєні російські силовики, віддають дитину туди, а що з ними там в школі роблять, їм не важливо. Головне, щоб була дисципліна, а те, що через брак вчителів у них там один вчитель викладає п’ять предметів – це не важливо для батьків”, – розповідає директорка.

Залишаючись в окупації, діти та їхні батьки стикаються з постійними загрозами безпеки. Це включає не тільки фізичні загрози, а й психологічний тиск через політичні репресії, арешти родичів, проведення обшуків і стресові ситуації, вказують в Офісі уповноваженого. До того ж обмежений доступ до інтернету й українських онлайн-ресурсів ускладнює доступ до навчальних ресурсів. Окупаційна влада продовжує блокувати роботу VPN-сервісів.

“Є родини, які пишуть нам: “Ми дуже любимо вас, хотіли б у вас навчатися, але, на жаль, ми більше не будемо вчитися”. Бо у російській школі була перевірка телефонів дітей і побачили сліди української школи. Тата забрали там на підвал, тиждень просидів, він вийшов, але далі звичайно для них яка вже українська школа. Вони розуміють, що їм треба якось вижити”, – розповідає Наталя Савченко і додає, що кількість перевірок мобільних телефонів в окупації збільшується.

“Особливо наприкінці навчального року, коли діти здають підсумкові роботи в українські школи, представники адміністрації можуть раптово зайти в клас, сказати всім викласти телефони на парти і промоніторити їхній вміст. Потім викликають батьків, накладають штрафи і залякують, якщо щось знайдуть”, – каже Наталія Савченко.

Читайте також: Як діти на окупованих територіях потайки навчаються в українських школах [17]

Є діти, які приховують від батьків, що вони навчаються в українській школі, оскільки самі батьки проти такого навчання. Після завершення української школи, діти можуть виїхати з окупації, зібрати освітні документи і далі вступати з ними в українські університети.

Діти в окупації почасти переживають стрес, пов’язаний з військовими обставинами, та психологічний тиск через обмеження свободи, страх перед переслідуваннями, депортацією або ризиком того, що їхніх батьків позбавлять батьківських прав. В Офісі уповноваженого також вказують, що ці обставини мають значний вплив на їхнє емоційне здоров’я та потребують з боку уряду розробки та впровадження спеціальних програм підтримки, зокрема психологічної реабілітації та адаптації до нових умов навчання.

Експерти та правозахисники прогнозують, що наведена в статистиці від Омбудсмана кількість учнів в окупації, які навчаються в українській школі онлайн, у подальшому може ще більше знижуватися через ухвалений Міносвіти Наказ №1112 [18] про порядок дистанційної освітиі . Цей документ критикують [19] освітяни, правозахисники та народні депутати із мажоритарних виборчих округів, розміщених у прифронтових областях.

Читайте також: “Нам відразу треба співати гімн та заходити в школу з нашим прапором”: які перші кроки освітньої деокупації Луганщини радять вчителі та управлінці [20]

Згідно з останніми змінами [21] до наказу, про які повідомило МОН, мінімальна кількість учнів у дистанційному класі має бути 20 дітей. Утім, засновники шкіл, як кажуть у міністерстві, можуть зменшити цю кількість:

до 10 учнів – для закладів на тимчасово окупованих, прифронтових територіях, у селах і селищах всієї України;
до 15 учнів – для закладів в інших містах.

Народні депутати переконані, що цей наказ призведе до закриття сільських шкіл. Їх обурює, що цей нормативний акт суперечить нормам профільного Закону “Про освіту”, де передбачена мінімальна кількість у п’ять учнів і вимагають зустрічі [19] із прем’єр-міністром Денисом Шмигалем щодо цього наказу.

Читайте також: Як учителям відповідати на складні питання учнів на кшталт "Коли закінчиться війна?” [22]

Правозахисники та освітяни також констатують [23], що наказ Міносвіти №1112 загрожує закриттям релокованих шкіл зі Сходу України і як наслідок, втратою зв’язку із дітьми в окупації. Адже школи, які не відповідатимуть новим вимогам Міносвіти, наступного навчального року можуть припинити роботу.

Експерти вказують, що в разі закриття шкіл за цим наказом діти втратять зв’язок зі своїми вчителями, що вплине на їхній психологічний стан та бажання продовжувати здобувати українську освіту.

Наталя Савченко розповідає, що її ліцей пройшов період злиття двох шкіл, внаслідок чого ліцей втратив деякі родини з окупованих територій.

“До нас в ліцей прийшли деякі інші вчителі, і батьки боялися, бо вони їх не знали, і тому ми втратили ці родини”, – пояснила вона.

Як усунути освітні виклики для молоді на ТОТ

Офіс уповноваженого вказує, що для учнів із ТОТ, які отримали загальну середню освіту, відсутні варіативні моделі здобуття освіти, які б адаптувалися до їхніх потреб і можливостей. У Омбудсмана переконані, що Міносвіти має забезпечити можливості навчання за дистанційними програмами, підготовку до складання іспитів і адаптаційні курси, які б враховували специфіку, зокрема перебування в умовах триваючої окупації.

В Офісі омбудсмана також вказують на неузгодженість порядків отримання свідоцтва про повну загальну середню освіту. Так, для отримання освітнього документа про повну загальну середню освіту мешканцям ТОТ, які не планують вступ до українських вишів, потрібно скласти 7 річних оцінювань за рівень базової школи та 15 за рівень профільної. Водночас ті, хто планує вступ до університетів через освітні центри “Крим–Україна” та “Донбас–Україна”, для отримання того самого документа складають 2 річних оцінювання.

Така розбіжність викликана паралельною дією та неузгодженістю між Положенням [24] про індивідуальну форму здобуття повної загальної середньої освіти та Порядком прийому [25] для здобуття вищої, фахової передвищої та професійної (професійно-технічної) освіти осіб, які проживають на територіях, де неможливо забезпечити виконання стандартів освіти України та/або стабільний освітній процес.

Також правозахисники констатують недостатню комунікацію з учасниками освітнього процесу зі сторони органів державної влади України. Як приклад запровадження окремих політик, вони наводять впровадження “Школи офлайн” [21] влітку 2024 року. Цей процес відбувався без обговорення з цільовою групою і засвідчив чутливість питань і суттєві застереження з боку освітянської спільноти.

Загалом, Офіс омбудсмана надав дотичним до освітнього процесу державним органам рекомендації, виконання яких допоможе відновити та зберігати зв’язок держави Україна із дітьми та молоддю в окупації. Нижче наводимо перелік основних рекомендацій.

Міністерству освіти та обласним військовим адміністраціям

Забезпечити варіативність та адаптивність доступу до закладів середньої освіти через окремі моделі відповідно до потреб, можливостей і пріоритетів дітей та молоді, які проживають в окупації.

Йдеться про створення можливості, щоб учень або його батьки могли обрати навчання в українській системі освіти за однією із запропонованих моделей.

Перша модель. Організація навчання за дистанційною або індивідуальною формами здобуття освіти відповідно до типової освітньої програми, з урахуванням індивідуальних потреб учнів. Ця модель є чинною та застосовується впродовж останніх років для навчання учнів, які перебувають на територіях, тимчасово окупованих після 24 лютого 2022 року.

Друга модель. Організація навчання за дистанційною або індивідуальною формами здобуття освіти відповідно до типової освітньої програми, адаптованої до потреб учнів на ТОТ, що передбачає вивчення лише предметів українознавчого компоненту та враховує особливості перебування здобувачів освіти на ТОТ (“Адаптована освітня програма”). Зокрема, може бути забезпечення індивідуальної освітньої траєкторії учня з конкретизацією варіативної складової для формування або відновлення національної та громадянської ідентичності та для подолання освітніх втрат і розривів (за вибором учнів). Схожа модель існує для навчання дітей, які виїхали з України за кордон через війну Росії проти України.

Третя модель. Організація навчання за однією з індивідуальних форм здобуття освіти, зокрема екстернатною, відповідно до окремої освітньої програми для випускників закладів загальної середньої освіти, які перебувають в окупації, для отримання документа державного зразка про повну загальну середню освіту. Освітня програма цієї моделі має передбачати:

курси з підготовки до проходження оцінювання з української мови та історії України;
обов’язкові освітні компоненти для формування або відновлення національної та громадянської ідентичності;
можливість вибору курсів або навчальних предметів для подолання освітніх втрат.

Ця модель має спростити існуючий механізм отримання документа про повну загальну середню освіту та підготувати дитину до проходження державної підсумкової атестації.

В Офісі омбудсмана вважають, що заклади загальної середньої освіти мають забезпечити реалізацію як усіх трьох запропонованих моделей, так і першої чи/та другої, першої та третьої, другої та третьої.

Тож Міносвіти рекомендують задля залучення здобувачів освіти з окупованих територій сформувати вичерпний перелік закладів, які надають освітні послуги дітям із ТОТ, та оприлюднити перелік на офіційній сторінці Міносвіти.

“Має забезпечуватись системна координація дій між закладами освіти, департаментами освіти, Міносвіти та іншими зацікавленими, зокрема органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями, міжнародними організаціями, радами з питань ВПО. Міносвіти забезпечує роль координатора. Місце проживання або перебування учня на ТОТ не може обмежувати його права бути зарахованим до будь-якого закладу освіти, визначеного МОН таким, що забезпечує здобуття освіти дітьми на ТОТ”, – рекомендується у спецдоповіді.

Серед рекомендацій є запровадження курсів підвищення кваліфікації для всіх учителів, що мають містити методики щодо психологічної роботи з дітьми з ТОТ та з дітьми, які перемістилися на підконтрольну територію.

Міносвіти, Міністерству цифрової трансформації України та Мінрозвитку

Забезпечити інформування про можливості здобуття освіти дітьми та молоддю з ТОТ.

Для підвищення доступності інформації про можливості навчання в українських закладах освіти дітей із ТОТ відомствам рекомендують розмістити покрокові інструкції на офіційних вебресурсах. Основною платформою має стати сайт МОН.

Крім того, в Офісі уповноваженого вважають, що варто поширити інформацію через регіональні департаменти освіти, вебресурси закладів вищої освіти та закладів загальної середньої освіти, соціальні мережі офіційних освітніх установ і неурядових організацій, міжнародних партнерів.

Запуск інформаційних кампаній має відбуватись через соціальні мережі, радіо й інтернет-ресурси, які є доступними на ТОТ. Підтримка має надаватись через месенджери й електронну пошту, щоб забезпечити оперативний зворотний зв’язок.

Під час розроблення інформаційних матеріалів і вибору каналів поширення потрібно враховувати ризики блокування доступу на ТОТ. Тож до цього процесу необхідно залучати фахівців з інформаційної безпеки, щоб забезпечити надійність, доступність і захист інформації навіть в умовах інформаційних обмежень окупаційної влади.

Міносвіти, Міністерству охорони здоров’я України, Мінсоцполітики

Забезпечити надання психологічної підтримки учасникам освітнього процесу.

Діти та молодь з ТОТ та їхні батьки мають бути забезпечені безоплатною психологічною допомогою у дистанційному форматі, якщо така необхідна. Потрібно забезпечити проведення психологічних тренінгів для дітей і вчителів, створення груп підтримки тощо.

Допомогу мають надавати шкільні психологи. Їхні ставки мають бути переглянуті з урахуванням специфіки роботи.

Педагогічні працівники, які взаємодіють із дітьми та молоддю з ТОТ, мають володіти високим рівнем психологічної компетентності, адже високий рівень психологічної підготовки вчителів є ключовим елементом створення безпечного та підтримуючого освітнього середовища.

—

Микола Мирний [26], опубліковано у виданні ZMINA [27]

Читайте також: