Команда Національного природного парку «Тузлівські лимани» отримала міжнародну нагороду International Ranger Awards 2025 від Міжнародної спілки охорони природи (IUCN [2]) і була визнана «рейнджерами року».

Церемонія нагородження відбулась у жовтні в Абу-Дабі, зазначає видання  ZN.UA [3]. Загалом було відзначено 13 лауреатів: шістьох окремих рейнджерів і сім команд. «Ця відзнака — підтвердження нашої послідовної боротьби за збереження унікальної природи України. На глобальному форумі ми представляли всю країну», — зазначає директорка НПП «Тузлівські лимани» Ірина Вихристюк.

Ірина Вихристюк (ліворуч) одержує рейнджерську нагороду / Національний природний парк «Тузлівські лимани»

І слово «боротьба» тут ужито не в переносному значенні. З ким борються українські рейнджери та чим живе сьогодні національний парк?

Читайте також: Дикунство державного масштабу: землі природно-заповідного фонду разорюють [4]

Колиска біорізноманіття Чорного моря

Тузлівські лимани [5] — прибережні водно-болотні угіддя міжнародного значення. У 60–70-х роках радянські меліоративні проєкти знищили всі малі та середні річки, що живили лимани та були їхнім ложем. Нині їхній стан повністю залежить від водообміну з Чорним морем. «Морське біорізноманіття безпосередньо залежить від наших лиманів, — пояснює Ірина Вихристюк. — Основне завдання — боротися за те, щоби зв’язок лиманів із морем зберігався».

Getty Images

Чому для парку це — боротьба? Тому що є лобісти, передовсім — промислові браконьєри, які намагаються вилучити якомога більше ресурсів із лиманів. Вони перекривають протоки, втручаються в природні процеси. «Маємо суцільний спротив як від зловмисників, які намагаються здійснювати тотальний вилов, так і від чиновників і правоохоронців, які обслуговують цих промислових браконьєрів, — розповідає директорка парку. — Це боротьба з цілою системою. На догоду промисловим браконьєрам працювали правоохоронці, адміністративний апарат. Як інакше розцінювати, якщо на мене як керівника щороку відкривали кримінальне провадження за те, що ми намагалися відновити водообмін?»

Рейнджери Парку з вилученими браконьєрськими сітками / Національний природний парк «Тузлівські лимани»

Суди, провадження та опір системи

Основна боротьба з правопорушниками відбувається в судах. Іще один напрям боротьби полягає в тому, щоби змусити працювати поліцію й адміністративну систему. Добре, що діє спеціалізована екологічна прокуратура.

Парк оберігає прибережні смуги лиманів — вузькі, лише 100 метрів завширшки. Прибережні смуги є природним захистом, але саме ці особливо вразливі степові екосистеми потерпають від нищівного впливу аграріїв. Чимало землекористувачів ставляться до державних земель, як колись до колгоспних: «нічиє — отже, моє».

Національний природний парк «Тузлівські лимани»

«Ми постійно фіксуємо факти знищення прибережних смуг через оранку. Чимало фермерів вважають за необхідне орати, «щоб земля не гуляла». Для них степова рослинність — це бур’ян», — каже Ірина Вихристюк.

Працівники парку фіксують порушення й передають заяви правоохоронцям. Та справи або не відкривають, або згодом закривають. Нацпарк через суд домагається розслідувань, але провадження затягують і зрештою списують — водночас заявника навіть не інформують, бо так прописано в законі. У підсумку страждає Україна, адже йдеться про землі державної власності. Від імені держави за ці території відповідає Одеська ОДА, а парк має зобов’язання їх охороняти та досліджувати. Така от викривлена картина.

Парк (переважно як третя сторона у справах) разом зі спеціалізованою екологічною прокуратурою обстоюють права природи та повертають державі незаконно відчужені прибережні ділянки, зупиняють незаконне будівництво та природокористування.

Державу в судах мали б представляти чимало структур: Держлісагенство, органи місцевого самоврядування, обласна чи районна адміністрація, Держекоінспекція, підрозділи Держгеокадастру. Але чомусь органи місцевого самоврядування, що незаконно роздають у приватну власність ділянки в лісі, не здатні прийти до суду. А представники Держгеокадастру зазвичай виступають на боці правопорушників. На судових засіданнях незмінно присутні лише представники прокуратури та представник національного парку з адвокатом.

Читайте також: Рашисти-варвари вбивають не тільки цивілізованих людей, а і розумних дельфінів, — вчений [6]

Природоохоронці в умовах війни

Після початку повномасштабного вторгнення порушень на території парку поменшало — деякі види господарської діяльності заборонені, та й військові, охороняючи територію України, автоматично захищають і парк.

Раніше було чимало різних ситуацій, адже співробітники служби охорони парку беззбройні, на відміну від мисливців, які часто намагалися полювати на природоохоронній території. Обійшлося без загиблих, але поламані ребра, вибиті зуби, отруєння чадним газом під час гасіння зумисних пожеж — у перші роки роботи все це було звичними явищами. Траплялися випадки, коли доводилося застосовували елементи екотажу, [7] бо ні слова, ні закон не можуть захистити природу. Є люди, які розуміють тільки мову сили.

Основний тягар лягає на співробітників служби державної охорони природно-заповідного фонду нацпарку — невелику команду. З 2022 року їх стало ще менше: семеро служать / служили (один співробітник загинув, один зник безвісти) у ЗСУ. «Це специфічна робота не для кожного: високі вимоги й скромна зарплата, відсутність безпекових гарантій, — пояснює Ірина Вихристюк. — Фахівець служби держохорони має добре розумітися на законодавстві й уміти його застосовувати, працювати як слідчий, ідентифікувати сам факт правопорушення та належним чином його оформити».

У національних парках і заповідниках наразі можуть ефективно працювати виключно мотивовані ідеєю люди, для яких збереження природи є справою життя. Мотивувати фінансово, гарантувати безпеку держава поки не може. Тому робота в службі охорони природно-заповідного фонду — це особистий вибір кожного.

Територія національного парку «Тузлівські лимани» — це прикордоння. Місце ймовірних бойових дій, де з початку повномасштабного вторгнення добре відчувається «дихання» війни в обстрілах території, боях на морі й у повітрі, замінованих ділянках узбережжя та відходах — залишках ракет і БпЛА. Але території не окуповано, тож фахівці мають змогу працювати й отримувати унікальні матеріали щодо впливу війни на довкілля, зокрема на птахів і дельфінів.

Природно-заповідний фонд України

Попри наявні ризики працівники парку — науковці, природоохоронці — щодня на території. А на одній із ділянок парку (кордон «Тузлівська Амазонія») перебувають цілодобово, що дає змогу й контролювати територію, якою переміщуються численні зграї птахів — зокрема види, занесені до Червоної книги України (наприклад, кучерявий і рожевий пелікани) та фламінго, занесений до Червоного списку IUCN, — і отримувати наукові дані. Зараз у Парку працюють ветеринари з декількох інститутів, які досліджують перелітних птахів на наявність хвороб.

Читайте також: Нацпарк “Тузловские лиманы”: битва за рай. За что ломают ребра доктору наук [8]

Як наслідок належної охорони фламінго рожеві мали перше масове гніздування саме на охоронних територіях лиманів, і тут 2023 року навіть вдалося кільцювати малечу. Але останні два роки поспіль їм не вдається вивести потомство, бо значно зросла кількість БпЛА, що є чинником неспокою для птахів.

Ivan Rusev / facebook

Освітня місія

Структура парку збалансована: тут працюють науковий, освітній відділ і відділ охорони. Просвітницькою діяльністю, крім освітян, займаються й науковці: розповідають про унікальний і крихкий світ дикої природи та про негативний вплив людини. Важливо, що природоохоронці не соромляться називати імена порушників. Для когось це — справжній удар по репутації. І хоча більшість, імовірно, уникне відповідальності, публічний осуд теж має свою вагу.

Просвітницька місія полягає також у тому, щоб пояснити насамперед місцевим мешканцям: тільки раціональне й не виснажливе використання природних ресурсів дасть змогу користуватися ними довго. «Намагаємось відверто говорити про проблеми та шляхи їх вирішення, — каже Ірина Вихристюк. — Я помітила, що колеги з інших установ намагаються показати більше позитивних моментів своєї роботи, негативне воліють не висвітлювати. Але життя різнобарвне, і ми вже занадто багато втратили, щоб мовчати. Нинішні екологічні проблеми — це ті уроки, які всі маємо вивчити. Вважаю, що серед серйозних проблем — те, що люди, які живуть на цій землі, втрачають розуміння цінності природи як чогось унікального».

Із 2016 року парк активно комунікує із суспільством, зокрема через соцмережі. Для тих, хто через війну опинився за кордоном, дописи на сторінці парку та новини — це зв’язок із домом.

Читайте також: Спустошені землі. Якою буде природа України після російської навали [9]

«Упевнені, що треба робити ставку на дітей, і через них, можливо, щось зможемо змінити у свідомості дорослих людей, — розповідає директорка НПП. — Саме тому ведемо роботу зі школярами різного віку, проводимо онлайн і офлайн-заходи зі студентами. До ковідного періоду та великої війни в парку діяла програма літніх експедицій «Тузлім» для дітей із навколишніх сіл — майбутніх природокористувачів. Любов до природи народжується через пізнання».

Цю ідею втілює керівник наукового відділу Іван Русєв — журналіст і популяризатор дикої природи, який надихає молодь більше пізнавати світ довкола.

Чому Україна опинилася серед найсміливіших рейнджерів світу

На церемонії нагородження українці стали єдиними представниками Європи серед переможців. Цьогоріч нагороди отримали також рейнджери з Демократичної Республіки Конго, Кенії, Замбії, Мадагаскару, Узбекистану, Таджикистану, Лівану, Ірану та Панами.

Це й не дивно. Якщо уявити ідеальний національний парк у Швейцарії чи США — це не те місце, де рейнджер може виявити стійкість в екстремальних умовах. Зважаючи на умови, в яких вони працюють, — це просто нудне ходіння на роботу: людина зранку сіла в машину, поїхала до офісу парку, оглянула територію та повернулася додому до родини.

«Кандидати на цю премію — з країн, де ситуація складна, — пояснює Олексій Василюк, голова наглядової ради ГО «Українська природоохоронна група», яка за підтримки Фонду природи України номінувала команду Національного природного парку «Тузлівські лимани» на отримання нагороди. — Багато рейнджерів, аби працювати на території національних парків, мусять надовго йти в цілком автономне перебування в дикій природі. Це тижні без жодного зв’язку й комфорту, зате з багатьма небезпеками поряд. Тобто це справді нагорода для тих, хто, ризикуючи власним життям, охороняє національні надбання».

Олексій Василюк розповів про рейнджера з Бутану (Азія), який чи не найбільше запам’ятався присутнім на церемонії нагородження, — він у дуже важких умовах захищає від браконьєрів бенгальських тигрів. І це надзвичайно складне завдання з огляду на те, що тигр і сам може вбити скільки завгодно людей. Завдання рейнджерів — «вирахувати» можливі шляхи проникнення браконьєрів і якось їх зупиняти.

Читайте також: Десятки тисяч дельфінів загинули у Чорному морі внаслідок російського екоциду [10]

Рейнджери африканських національних парків, які борються за збереження носорогів, слонів чи горил, — це, по суті, військовослужбовці збройних сил. Просто вони захищають не державний кордон, а національний парк. Українські рейнджери не є частиною ЗСУ.

«Тузлівські лимани» — єдиний нацпарк в Україні, який справді підтримує культуру рейнджерів. «Жоден національний парк у світі в наш час не працює в умовах такої масштабної війни, — каже Олексій Василюк. — Люди, не маючи в польових умовах жодних укриттів, охороняють фламінго й колонії пеліканів від браконьєрів під час постійних обстрілів Одещини».

Ірина Вихристюк підсумовує: «Працюємо, скільки маємо сили, і навіть більше. Мабуть, ми не вистояли б, якби не люди, які нас підтримують і допомагають, адже наша діяльність потребує ресурсів. Національний природний парк — це державна установа, яка фінансується на рівні заробітних плат (особливо під час війни).

За таких умов неможливо працювати ефективно, тому що нацпарки та заповідники — великі за площею території, отже, потрібен транспорт, фінанси на його ремонт та обслуговування. Потрібне обладнання: оптичні прилади, квадрокоптери, фотопастки тощо. І ми маємо спорадичну підтримку нашої діяльності від різних людей та організацій.

Серед них — Дирекція охоронюваних територій Малої Литви; Болгарське та Румунське товариства захисту птахів; американський вчений, професор Грегорі Гласс; філантроп Aмед Хан зі США; українські громадські організації та приватні особи. Це люди доброї волі, які цінують саме життя й підтримують тих, хто цього потребує».

Міжнародна нагорода, яку отримала команда парку «Тузлівські лимани», — зовсім не про жалість до України, яка веде зараз боротьбу за своє майбутнє. Це — про інше. Про людей, які працюють там, де більшість давно здалася б. Про силу, яка не потребує гучних слів. Українські рейнджери отримали цю нагороду не за красиву легенду, а за реальність, у якій щоденна боротьба є нормою. Це визнання того, що ми — не лише країна війни, а й країна стійкості та мужності.

—

Ніна Жежера, Заслужена журналістка України; опубліковано у виданні ZN.UA [3]

Читайте також: 

• Дирекція нацпарку "Тузлівські лимани" поскаржилась в ДБР на місцеву поліцію, яка виродилася у банду [11]
• Нацпарк "Тузлівські лимани" атакують рейдери “під патронатом” “Зе-депутата” [12]
• Корупціонер із "обойми" Злочевського Олександр Ставнійчук намагається звільнити принципове керівництво Нацпарку "Тузлівські лимани", щоб грабувати НП [13]
•  Екоцид який творять рашисти. Витік мазуту з суден РФ міг вбити 50 тисяч птахів і тисячі дельфінів [14]
• На Одесчине браконьеры избили и ограбили известного эколога, полиция покрывает уголовников [15]
• Редкие птицы в опасности: как в Украине спасают краснокнижных пеликанов [16]
• Ірина Вихристюк: Небезпечна бутафорія [17]
• «Дунайя»: скандальный проект и мутные «инвесторы» [18]