Про Україну Папа Франциск говорить часто і складається думка, що це офіційна позиція цілого Ватикану, що всі так там думають. Проте неоднозначні висловлювання Франциска не потрібно сприймати у такому ракурсі, оскільки у Ватикані існують різні позиції щодо цього питання.

Зрештою, і погляди Папи Франциска, і візія війни в Україні можуть зазнавати змін під впливом певних процесів. Про це мова у статті відомого публіциста-ватиканіста Сандро Маджістера (Sandro Magister) у виданні  Diakonos.be [2], переклад якої опублікувала Релігійно-інформаційна служба України [3].

Щодо агресії Росії проти України є дві мови, якими говорить Святий Престол. Вони дуже різні, навіть суперечливі.

Читайте також:  Три питання до Папи Франциска і держави Ватикан та Заява Постійного Синоду УГКЦ з приводу угоди з дияволом [4]

Перша - це мова Папи Франциска, який місяцями безперервно мотивує свої заклики до миру цими двома причинами [5]: «війна - це завжди поразка» і «найбільше заробляють ті, хто виробляє зброю».

З багатьох сторін Папі вже заперечували, що обидві ці причини суперечать дійсності, якщо тільки не вважати за «поразку» перемогу у війні над нацистською Німеччиною, а збройний захист свого життя і свободи - сумнівним злочином.

Але, здається, ніщо не може похитнути переконань Хорхе Маріо Бергольйо. Він також висловлював власні погляди як на причини агресії проти України, так і на те, як її зупинити.

Він неодноразово звинувачував [6] у вибуху агресії те, що «НАТО пішло гавкати на ворота Росії, не розуміючи, що росіяни є імперіалістами і не дозволяють жодній іноземній державі наближатися до своїх кордонів».

Тоді як для припинення війни він просто просить [7] Україну визнати поразку, скласти зброю і вести переговори з окупантом, одним словом, мати «мужність підняти білий прапор».

Варто додати, що ця мова Папи є також тією, яка найбільше відлунює у ЗМІ, постійно повторюючись щоразу, коли він бере слово.

Читайте також: Російський «православний джихад». Чому Ватикан ігнорує доктрину РПЦ й Кремля проти України та Заходу? [8]

У той час як інша мова, якою розмовляє Святий Престол, залишається в тіні, з дуже слабким відлунням: мова Державного Секретаріату Ватикану і - менш офіційна, але з цієї причини більш аргументована і показова - мова «La Civiltà Cattolica».

Друга мова, яку натомість корисно виділити.

Позиція Державного Секретаріату щодо війни в Україні неодноразово висловлювалася його найвищими посадовцями: кардиналом П'єтро Пароліном та міністром закордонних справ Полом Річардом Ґаллахером.

Якщо коротко, то востаннє цю позицію Ґаллахер повторив минулого тижня в інтерв'ю Джерарду О'Коннелу для нью-йоркського єзуїтського тижневика «America [9]», яке також повністю опублікував італійський часопис «Il Regno [10]».

На думку міністра закордонних справ Ватикану, саме Росія «не створює необхідних умов» для припинення війни. «Зупинити атаки, зупинити ракети. Це те, що Росія повинна зробити!».

Це тому, що «справедливий мир» означає, що «Росія повинна піти з усіх територій в Україні». Або, як Ґаллахер висловлюється більш чітко:

«Ми продовжуємо підтримувати територіальну цілісність України. Ми не схвалюємо зміну кордонів країн силою. Це залишається нашою позицією. Ми вважаємо це справедливою позицією і це наша позиція по відношенню до України. Водночас, ми також визнаємо право України на будь-які кроки, які зроблять можливим досягнення угоди про справедливий мир, в тому числі щодо її територій. Але це не те, що ми можемо нав'язати чи вимагати від України. Якщо Україна та її уряд захочуть це зробити, це повністю на їхній розсуд».

Читайте також: Проголошення РПЦ «священної війни» Росії проти України та Заходу схоже на звичайний фашизм: детальний розбір тез [11]

Цього достатньо, щоб побачити прірву між позиціями Державного секретаріату і Папи Римського. Останній, по суті, вважає за краще вдаватися до проросійської позиції Спільноти Святого Еґідія [12] і кардинала Маттео Дзуппі.

Але це ще не все. Бо не лише Державний секретаріат, але й єзуїтський «мозковий центр», який видає «La Civiltà Cattolica», сьогодні перебуває на протилежних щодо Папи Франциска позиціях стосовно війни в Україні.

Читайте також: Навіщо московити ведуть свої «священні війни». Священна проституція РПЦ [13] 

«La Civiltà Cattolica» щоразу проходить через Державний секретаріат, а іноді і через Папу, перш ніж потрапляє до друку. І поки її редагував о. Антоніо Спадаро [14], її можна було вважати голосом Папи Франциска.

Але з жовтня минулого року, з новим редактором о. Нуно да Сілва Ґонсалвесом, журнал повернув собі певну автономію, про що вже писало «Settimo Cielo [15]».

Щоб переконатися в цьому, достатньо погортати його останній номер і прочитати першу статтю, яка якраз і присвячена війні в Україні. 

Автор статті — отець Джованні Салє, професор сучасної історії Папського Григоріанського університету. Вона називається: «Третій рік війни в Україні [16]». А підсумовується вона в резюме того ж журналу наступним чином: «Минуло більше двох років відтоді, як 24 лютого 2022 року Путін віддав наказ про вторгнення в Україну. Кремль, дезінформований своїми генералами, думав, що захоплення Києва буде легкою справою, але насправді це було не так. Опір, який чинила українська армія, вже озброєна західними країнами, був справді героїчним і колективним. Путін був змушений знизити цілі своєї війни, зосередившись наприкінці березня переважно на Донбасі та південних регіонах. У цій статті ми обговоримо події останніх кількох місяців, зокрема так звану «війну на виснаження», яка ведеться на фронті довжиною близько 1000 кілометрів».

Вже з цих вступних рядків видно, наскільки наратив отця Салє відрізняється від бачення Папи Франциска. Але саме кінець статті, який тут і далі відтворюється майже повністю, ще більше підтверджує цю дистанцію.

Читайте також: Гундяєв та його церква відкрито заявили про "священну війну" проти України: реакція УПЦ та ПЦУ [17]

Перш за все, отець Салє наполягає на «значних перемогах», досягнутих останнім часом Україною:

«Слід зазначити, що в останні місяці війни Україна, незважаючи на патову ситуацію на фронті, досягла значних перемог у деяких стратегічно важливих сферах. По-перше, вона виграла пшеничну битву, прорвавши російську блокаду: торгівля морем досягла довоєнного рівня. У 2023 році Україна потопила 30 відсотків російського флоту в Чорному морі за допомогою невеликих морських дронів, якими керував технічний персонал. Це сталося після значного збільшення внутрішнього виробництва дешевих та ефективних бойових дронів. Україна може похвалитися десятком моделей дальнього радіусу дії, здатних вражати цілі на відстані понад 600 кілометрів. У лютому вона кинула виклик найважливішому з російських військових активів: контролю над небом. За останній час Росія втратила понад 15 бойових літаків. Це не мало, враховуючи перевагу, якою Москва може похвалитися в цій сфері».

Далі він описує нещодавні кроки Росії, як військові, так і пропагандистські:

«Останнім часом Кремль рухається на кількох фронтах: з одного боку, він продовжує свої атаки, з досить поганими результатами; з іншого боку, він неоднозначно просуває ідею перемир'я, яке дозволило б йому представити себе переможцем у новітній “патріотичній війні”. Його пропаганда вже вигадала наратив, щоб похвалитися перемогою над усім НАТО, яке стало на бік українців. Якби конфлікт закінчився зараз, Путін міг би похвалитися тим, що розширив Росію до священного кордону, проведеного Дніпром. І це не було б гарною новиною для багатьох сусідніх країн і західних демократій».

Натомість саме цього отець Салє бажає Україні:

«Українському війську, якщо воно хоче вийти з цього глухого кута, доведеться перейти від позиційної війни, яка його виснажує, до війни наступальної, швидкої і креативної, як це було в першій частині наступу. Але для цього йому знадобиться більше солдатів і, перш за все, більше боєприпасів і більш досконалої зброї, щоб наносити удари з великої відстані, в тилу ворога; коротше кажучи, переконлива підтримка Заходу, НАТО».

Отець Салє написав цю статтю незадовго до того, як 23 квітня США виділили Україні 60,8 мільярдів доларів військової допомоги - рішення, якого він, очевидно, очікував. Щодо можливих переговорів, то ось що він пише:

«На жаль, перспектива реальних переговорів для досягнення перемир'я або заморожування конфлікту — за участю зацікавлених сторін та інших провідних міжнародних гравців, таких як США, — на даний момент здається віддаленою».

Щоби відразу після цього додати про заклик Папи про «капітуляцію», про «білий прапор», який слід підняти Україні:

«У нещодавньому інтерв'ю [18] швейцарському італомовному радіо і телебаченню Папа Франциск повернувся до розмови про необхідність переговорів, щоб у конфліктних ситуаціях (в Україні, як і в Газі) прийти до припинення військових дій. Його слова, на жаль, багато хто зрозумів неправильно».

І цим сухим відкиданням слів Папи завершується стаття.

—

Оригінал: Sulla guerra in Ucraina il Vaticano parla due linguaggi opposti. Eccoli a confronto [2] / Сандро Маджістер [19], 

ПерекладТараса Курильця опубліковано у виданні РІСУ [3]

Читайте також:  

• Апостольського нунція викликали до МЗС Литви для «розмови» через путінські наративи у словах Папи Римського [20]
• Папа Римський Франциск і "руський мір" [21]
• Українські священнослужителі у Ватікані дорікнули Папі Римському за його слова про Росію [22]
• Митрополит Української греко-католицької церкви Борис Ґудзяк: "Україна має лик Христа сьогодні, бо віддає життя, щоб було життя" [23]
• Папа Римський Франциск заговорив путінськими лозунгами про "велику Росію" [24]
• Папа Римський розмовляв в Путіним без свідків близько години, заяв для преси не було (ВІДЕО) [25]
• Російські наративи Папи Франциска обурили не тільки українців [26]