Нахабство для Степанова

Через кілька місяців після призначення Максима Степанова міністром (30 березня 2020-го) і майже відразу після закінчення першого українського локдауну цю фразу ми чули вже багато разів.

Причин за весь цей час накопичилося багато й різних, зазначає ZN.ua [1].

Від самого початку перебування на посаді міністр не прийняв жодного обдуманого та своєчасного рішення, активно включившись лише в боротьбу із зачатками медреформи та у пошук відкатів на медзакупівлях. У результаті профукав усе, що тільки можна було. Недостатнє тестування; відсутність системної закупівлі прописаних у протоколах лікування препаратів, засобів індивідуального захисту для медиків, медобладнання та нескінченне публічне з'ясовування стосунків із гендиректором ДП «Медзакупівлі України». Спроби міністра поставити на чолі НСЗУ свою людину та не забезпечені киснем і підготовленим медперсоналом лікарні. І апогей — провалена кампанія з вакцинації.

Міністр був дуже щедрий на обіцянки. Та, як з'ясовувалося, скупий на їхнє виконання. Як, наприклад, у випадку з підвищенням зарплат медикам або ж із коронавірусними виплатами, які дотепер отримують не всі, а якщо й отримують, то не в повному обсязі.

Утім, своїх помилок міністр охорони здоров'я визнавати явно не схильний. Із великими втратами країна виходила з останнього карантину, а Максим Степанов — на брифінг із впевненою посмішкою і заявами про те, що пережити чергову хвилю «без паніки та з мінімальними обмеженнями» українці змогли «завдяки чіткій стратегії та вивіреним діям МОЗу».

Про відставку міністра охорони здоров'я говорили багато, але вона ніяк не відбувалася, — у ВР не набиралося голосів. Можна припустити, що останньою краплею, яка запустила механізм відставки в дію, стало невдоволення Степановим Зеленського, якому сильно не сподобалося, що міністр публічно приписав собі заслуги з «добування» 10 млн доз вакцини Pfizer, тоді як ОП повідомив, що це — цілком і повністю досягнення президента. Надмірна незалежність і гордовитість голови МОЗу стала дратувати. За словами джерел ZN.UA в ОП, міністра задокументували, звернувши увагу на його тіньову діяльність. На стіл Володимиру Зеленському лягла папка. Рішення було прийняте: міністр, який дратує народ, а тепер і хазяїна Банкової, має піти. Провал кампанії з вакцинації повинен асоціюватися з ним. А поставки Pfizer — із президентом.

Однак Степанов на прохання президента написати заяву про відставку несподівано відповів відмовою. Наступна розмова з прем'єр-міністром узагалі проходила на підвищених тонах. Підсумок — 14 травня ВР одержала заяви про відставку за власним бажанням від міністрів економіки та інфраструктури й подання прем'єр-міністра про відставку міністра охорони здоров'я. Слідом Максим Степанов записав на сторінці у Фейсбуку відеозвернення. Мовляв, заяви не писав, а спроба його відставки — «підкилимні ігри» з боку «політичних сил із низьким рейтингом», які незадоволені його «боротьбою за високі зарплати та соціальні гарантії медиків».

Чесно кажучи, упертість міністра дивує. Степанов — не з тих людей, хто не розуміє, що до чого. Ворогів у нього — чимало. І задокументований компромат, мабуть, є. Однак свій спіч міністр закінчив словами: «Усе тільки починається». Вочевидь, роблячи ставку на майбутнє та залишаючи собі шанс повернутися в політику. Коли влада зміниться.

Максим Степанов, звичайно, — людина не з магазину подарунків. Але є нюанс. У Зеленського немає повноважень відправляти його у відставку. Президент може знімати й призначати міністрів оборони та закордонних справ. Міністр охорони здоров'я до зони його відповідальності не входить. Так само, як міністри економіки та інфраструктури. У такий спосіб руйнується правова шкарлупа. Цар велить своїм боярам... Так Зе! намагається зберегти чинний Кабмін, зробивши рокіровку на бігу.

Тим часом підготовка відставки Степанова, попри весь накопичений негатив, виявилася справою непростою.

Комітет Верховної Ради з питань здоров'я нації, медичної допомоги та медичного страхування, попри всі старання його голови Михайла Радуцького (а може, саме тому), голосування провалив. Звільнення міністра підтримали сім членів комітету, ще сім висловилися проти, один — утримався. Члени комітету рекомендували депутатам винести питання в сесійний зал, на позачергове засідання ВР.

Степанов готувався до бою. «Не все ідеально. Далеко не ідеально», – сказав міністр. Але й виділеного бюджету на «ідеально» було далеко недостатньо. З цим не посперечаєшся. Наприклад, раніше міністр просив в глави уряду 6,5 млрд грн на закупку вакцин і отримав відмову: шукай, мовляв, у бюджеті міністерства. За рахунок чого або кого? Онкохворих? Чи замість зарплат медикам? Відповіді не було.

«Я знаю, як побудувати ефективну систему. Для цього потрібні час і ваша підтримка», – заявив перед своєю відставкою Максим Степанов. Підтримку він не отримав. За його відставку проголосувало 292 депутати.

Попереду — шоу з призначенням нового міністра. Якщо голосів за відставку Степанова виявилося більш, ніж достатньо, то за Віктора Ляшка як нового міністра їх попередньо їх не вистачає. Нинішній головний санітарний лікар видається голові уряду найбільш придатною кандидатурою. Тихий, слухняний, без шлейфа негатива. Судячи з того, що Ляшко був у команді Супрун, для західних партнерів це буде означати продовження розпочатої нею реформи. Принаймні зберігатиметься видимість. Віктора Ляшка характеризують як людину чесну та порядну. Яка сама красти не стане, однак і повартувати не зможе. Отже, усе залежатиме від оточення, яке йому поставлять. Оскільки команди в можливого майбутнього міністра немає. Хоча сам Віктор Ляшко має президентські амбіції й нову посаду розглядає як чудовий шанс проявити себе.

Чи відбудуться істотні зміни в сфері охорони здоров'я з новим міністром? Найшвидше, ні. Навряд чи варто очікувати також, що Віктору Ляшко вдасться запустити власне виробництво вакцин в країні. Передусім через об’єктивні причини. Крім того, близьке оточення характеризує його як людину, що не довела до кінця жодного проєкту.

Прибічники звільнення Степанова звинувачують міністра в провалі боротьби з епідемією коронавірусу в Україні, насамперед кампанії з вакцинації. Противники зазначають, що за це відповідальний не лише міністр, а й Кабмін, і президент, які намагаються зараз скинути на Степанова весь суспільний негатив. І це теж правда. Потрібно розуміти розклад Банкової, яка звільняючи міністра робить усе, аби ми забули: всі дії Міністерства охорони здоров’я вона благословляла, Степанов — її породження та лише одна з карт у руках. Те, що міністр поводився зухвало й карту не так легко вдалось засунути назад у колоду, — лише особливість його характеру.

Правдою є також те, що до всіх факапів МОЗу має стосунок кандидат у нові міністри Віктор Ляшко. І те, що Зеленський хоче його призначити, каже про одне: президент так і не зрозумів, якими мають бути професійні вимоги до міністра охорони здоров'я. І продовжує призначати та знімати, керуючись особистими симпатіями/антипатіями, а не реальними оцінками потенціалів і професійних відповідностей. З усіма наслідками, що звідси випливають.

—

Алла Котляр, опубліковано у виданні DT.UA [2]

На эту тему:

Нахабство для Степанова — друге щастя

Нахабство для Степанова — друге щастя