Дивовижно, звісно, до якого рівня цинізму може дійти непокаране та толероване зло. Публічна брехня, дезінформація, пересмикування - це шлях Кудерчук, призначеної через сфальсифікований конкурс на посаду голови Держкіно. Цьому шляху та своїм ляльководам в ОП вона залишається віддана, навіть стоячи по горло в лайні. Судячи з "героїчної" мовчанки більшості кіношників - вони такого керівника заслужили. 

Проблема навіть не в тому, що Кудерчук призначає в.о. генерального директора національного кіноархіву собаковода-гіпнотизера, нарікаючи її "кризовим менеджером", не надаючи жодного прикладу успішності її кризового менеджменту. Куди більшою проблемою є суцільна брехня, рясно розлита в кожній офіційній заяві Держкіно. 

В останній , наприклад, Держкіно заявляє, що основний вид діяльності Довженко-Центру - це "виготовлення фільмокопій для їх подальшого масового прокату в межах України" (це при тому, що в Україні не залишилось жодного кінотеатру з плівковим проектором), тоді коли кожен журналіст може перевірити в державному реєстрі, що основний квед Центру - це "діяльність бібліотек та архівів". В цій же заяві Держкіно стверджує, що Довженко-Центр здає 90% приміщень в оренду (насправді - менше 50% за договорами, укладеними не Центром, а Фондом держмайна ще в 1990-х роках). 

Читайте також: Внутрішній фронт. Культуру в Україні віддають на розтерзання дивним особам і все це смердить Єрмаком і Льовочкіним [2]

Що Довженко-Центр не є закладом культури, але конкурс на посаду гендиректора Держкіно чомусь оголошує згідно з вимогами закону "Про культуру" (цей аргумент про "некультурність" Центру, до речі, повторено слово в слово в відповіді Кабміну на петицію). 

Що фільмова колекція Довженко-Центру не включена до Національного архівного фонду, а музейна - до музейного, що є відвертою брехнею (включення частини колекції Центру в НАФ відбулось в 2015 році ще за моєї першої каденції й відтоді обидві колекції поповнювались на підставі рішень експертних комісій, як того вимагає законодавство). 

Замість того, щоб публічно розвінчувати перманентну брехню Кудерчук, наші журналісти вправляються в дотепності в сфері кінології. 

Призначення Каждан - звісно лише димова завіса. Це маріонетка (як і сама Кудерчук), з-за спини котрої спритні "рєшали" за кілька місяців підготують приватизацію корпусів Довженко-Центру (тим більше, що два з них за згодою Ткаченка були включені в перелік приватизації ще два роки тому). І "золота акція" тут, звісно - головний корпус Центру. 

Читайте також: В сфері культури та кіно зараз орудують шкідники та диверсати. Відкритий лист до Андрія Єрмака щодо знищення Довженко-Центру [3]

Саме в ньому зберігається державний фільмофонд, архівна та музейні колекції. Саме в нього було вкладено 20 млн. гривень платників податків (з тої самої немилої Кудерчук оренди) на капітальний ремонт приміщень впродовж 2016-2021 років, завдяки чому Центр набув вигляду сучасної культурної установи, відкрив Музей кіно, перформативний майданчик СЦЕНА 6 та низку нових фільмо- та архівосховищ.

Вся маячня про "неліквідність" кіноколекції Центру - лише підготовка до її поділу та часткової передачі до складу інших інституцій (значну частину, вочевидь, як видно з заяв самої Кудерчук та "головного фахівця з архівної справи" Берковського, буде просто утилізовано як таку, що "не відповідає вимогам законодавства"). 

Щойно колекцію буде поділено та вивезено з головного приміщення Центру - його можна буде приватизувати. Жодних сентиментів з приводу його історичної та культурної цінності як пам'ятки архітектури пізнього радянського модернізму ніхто не матиме (тут час підключитись активістам із захисту історичної спадщини, до речі).

Всю цю вакханалію могла би зупинити одна людина (але не для цього ж вона все це починала!): Андрій Єрмак - справжній архітектор "реформ" в сфері кінематографії, які вже третій рік поспіль знищують всі здобутки України останніх майже десяти років. Це відповідь на питання "кому це вигідно". 

Читайте також: Безславні покидьки. Як "шістки" Єрмака нищать єдиний міжнародно визнаний кіноархів України [4]

Не слід забувати, звісно, й про дрібні, ниці, шкідницькі "проділки" покидька Ткаченка: саме він зірвав конкурс на керівника Центру, який виграла Олена Гончарук, він своїми листами незаконно призупиняв його дію, він в порушення закону два роки не підписував з нею контракт, він картинно "подавав у відставку", коли в нього віджали Держкіно й відтоді просторікує, що не має стосунку до кіновиробництва (так, ніби кінематограф не стосується культури). 

Цей покидьок заслуговує чи не найбільшої зневаги: Кудерчук  бодай просто тупа і в більшості випадків не розуміє, що робить (а робить те, що скажуть), цей же слимак - цілком свідомо нищить культуру. Провалена евакуація культурних цінностей зі Сходу та Півдня України - його пряма відповідальність і в будь-якій нормальній країні такого міністра давно б вже усунули з посади. 

Кудерчук, але не забуваймо й про Ткаченка, має піти у відставку. Наївно думати, що її звільнять з посаду, коли вона щойно приступила до виконання одного з найбільш ласих завдань, отриманих з ОП. Але незгоду з її діями, як на мене, давно прийшов час проявляти поза фейсбуком.

—

Екс-директор Довженко-Центру Іван Козленко [5],  опубліковано на сторінці автора у Фейсбук [6]

В тему:

• Другий фронт, культурний [7]
• Українська кіноакадемія закликала скасувати варварський наказ про реорганізацію Довженко-Центру [8]
• Довженко-центр б’є на сполох: з ліквідацією установи Національний кіноархів під загрозою [9]
• Профільний комітет Ради рекомендував Держкіно скасувати наказ про реорганізацію Довженко-Центру, – Федина [10]