Центр стратегічних та міжнародних досліджень у Вашингтоні (CSIS) провів дослідження [2], в ході якого з'ясувалося, як живеться українським громадянам на окупованих територіях. Також дослідження показало, що українці чинять сильний опір окупантам, попри найважчу ситуацію на захоплених територіях.

Насильство та порушення прав

Як пише [3] старша наукова співробітниця CSIS Марія Снєгова з посиланням на доповідь Джейд Макглінн, на окупованих територіях єдиними, хто може вести нормальне життя, є громадяни РФ і колаборанти, що переселилися туди. Система поділу громадян України та країни-агресорки, за словами Снєгової, нагадує апартеїд. Окупанти на захоплених українських територіях демонструють глибоку зневагу до благополуччя місцевого населення.

У ході дослідження опитали колишніх та нинішніх мешканців окупованих територій. Вони розповіли, що будь-яка подоба нормального життя там – це не що інше, як фасад, за яким ховаються порушення прав людини. Серед них і зникнення людей, і тортури, і насильство.

Крім того, згідно з дослідженням, на захоплених Росією територіях фіксуються дуже масштабні демографічні зрушення. Зокрема лише в окупованому Мелітополі після вторгнення росіян населення скоротилося майже вдвічі. Окупанти частково компенсували це переселенням до міста майже 100 тисяч росіян. Така ситуація демонструє цілеспрямовану стратегію етнічних чисток та демографічних маніпуляцій, що здійснюються російською владою.

На додаток, окупанти поєднують маніпуляції та чистки з жорсткими обмеженнями на спілкування та пересування. Особливо це стосується прифронтових районів. Снєгова пояснила, що це допомагає окупантам створити атмосферу контролю та придушення інакодумства. Через такі дії росіян, місцеві жителі окупованих територій живуть у постійному страху, що нагадує тактику часів СРСР.

Щодо доступу до зовнішніх джерел інформації, то він суттєво обмежений, особливо у прифронтових районах. Там фіксують перебої з інтернетом та мобільним зв'язком. Адже російські загарбники бояться, що українці передаватимуть дані Збройним Силам України. Через це суспільство не може повною мірою реагувати на порушення їхніх прав.

Найбільше щоденним утискам зазнають молоді жінки. Зокрема, одна з опитаних розповіла: «Усі дівчата перестали піклуватися про себе, фарбуватися, ходять в одязі, що спотворює, раніше такого не було». При цьому співрозмовниця пояснила, що дівчата роблять це задля того, щоби не привертати увагу окупантів.

Також повідомлялося про численні випадки сексуального насильства жінок із боку росіян. Зокрема були випадки, коли літніх жінок росіяни ґвалтували в присутності чоловіків, а потім убивали. Молодих українок окупанти викрадають як сексуальних рабинь високопоставлених російських офіцерів. Сексуальне насильство застосовується й до чоловіків. Загалом це систематична частина окупації та загального почуття безкарності солдатів-окупантів.

Український опір

Попри цю тяжку ситуацію, мешканці окупованих областей України чинять активний опір окупантам. Зокрема автор цієї доповіді Джейд Макглін виділила кілька напрямків такого опору:

1. Прихований нелетальний опір включає дії особистого характеру, обмежені вузьким колом довірених осіб. Наприклад, читання української літератури, розмови у сім'ї українською, відмова брати російський паспорт.
2. Публічний нелетальний опір – це відкриті, але ненасильницькі дії, спрямовані на зміцнення морального духу українського суспільства. Наприклад, місцеві жителі розклеюють листівки, демонструють українську символіку у громадських місцях, беруть участь у меморіальних акціях, таких як встановлення свічок у вікнах на згадку про Голодомор, беруть участь у символічному опорі (наприклад, рухи «Жовта стрічка» та «Зла Мавка»).
3. Прихований летальний опір передбачає прямий внесок у військові зусилля. Наприклад, українці передають координати російських сил українським силам та моніторять переміщення солдатів РФ.
4. Публічне летальний опір - найбільш відкрита і небезпечна форма, що включає вбивства російських окупантів та їх посібників або саботаж окупаційної інфраструктури.

Вказано, що групам опору потрібна активна моральна та фінансова підтримка. Життєво важливими для груп опору є висвітлення їхньої боротьби у ЗМІ, урядових та громадських дискусіях.

У дослідженні йдеться, що українські групи опору відіграли ключову роль у звільненні ЗСУ сіл під Харковом та в області загалом. Опір українців оголює критичні слабкості російських окупантів, такі як неадекватність ППО. Такі акції зміцнили моральний дух українців, заперечуючи заяви російської пропаганди.

Все це також ставить неприємні питання перед ліберальною російською опозицією у вигнанні. Різкий контраст між енергійним масштабним опором усередині України та відсутністю будь-якого значущого опору всередині самої Росії ставить під сумнів розповіді про масштаб антивоєнних настроїв у Росії.

Раніше Associated Press писало, що тисячі громадянських українців утримуються під вартою в Росії [4] та на тимчасово окупованих територіях, у різних місцях – від нещодавно збудованих в'язниць до задушливого підвалу. Більшість із них не мають жодного статусу за російським законодавством. І РФ планує збудувати ще десятки в'язниць для цього, згідно з документом.

Джерело:  ZN.ua [5]

В тему:

• Про наявний геноцид українського народу з боку фашистської Росії [6]
• Росія порушує майже всі закони та звичаї війни [7]
• Рассказ свидетеля казней жителей Бучи в оккупации: «Стреляли либо в затылок, либо в сердце» [8]
• Звірства російських загарбників в Україні: ґвалтування, вбивства, знущання [9]
• Воєнні злочини Росія проти дітей України  [10]
• Путін давно мріяв про світ без українців. Світ дослухався? Тепер ми бачимо, що це означає [11]
• «Тепер ви вірите, що це не просто війна, а геноцид?» [12]
• Почему россия это государство-террорист: страшные кадры из под Киева, откуда бежала армия путина (+18) [13]
• Увидит ли мир на скамье подсудимых Гаагского трибунала путина? [14]