Війна, яку веде сьогодні Росія проти України, не є випадковістю. Це не єдиний приклад агресії витягнутий з історії, і не результат ставлення сучасної Російської Федерації до незалежної України. Це багатовікова історія російської агресії, яка супроводжувалась репресіями, геноцидами, знищенням української ідентичності.

Росія розпочала війну проти України ще й тому, що за попередні свої злочини вона ніколи не була покарана. Це сприяло повторенню трагедій — від знищення Гетьманщини та колонізації України Російською імперією, до Голодомору, репресій радянської доби. Тепер Російська Федерація продовжує ланцюжок у веденні сучасної війни проти України, пише видання "Свідомі [2]".

Зараз Україна знаходиться у цейтноті історичних процесів, головний з яких — нібито виглядає як початок процесу мирних переговорів щодо завершення війни. Сполучені Штати Америки, Європейський Союз, Туреччина, країни Близького сходу увімкнулись у процес, і ведуть перемовини з Україною, Росією, публікують заяви, влаштовують зустрічі.

Та поки що ні від кого не звучала пропозиція про те, чи отримає Україна справедливість від завершення війни, а Росія — покарання. І яким саме буде мирний процес, чи віддадуть Україні військовополонених та вивезених дітей, що буде з окупованими територіями, чи заплатить Росія репарації за знищення інфраструктури та цілих міст.

"Свідомі [3]" розповідають про тяглість безкарності Росії проти України, та чому для завершення війни необхідна справедливість та притягнення Росії до відповідальності, інакше агресія проти України знову може повторитись.

Читайте також: Лідери країн “Великої сімки”: росія має сплатити за відновлення усього зруйнованого війною в Україні [4]

Історія безкарності Росії

Початок лютого, 1919 рік. Більшовицька армія захоплює [5] Київ та встановлює тут підконтрольну Москві Українську Соціалістичну Радянську Республіку. Більшовики влаштовують у Києві погроми, вбивства, масові репресії. УНР намагалась відвоювати столицю та повернути контроль, але не вдалось. З того моменту радянський тоталітаризм панував в Україні. 

У перші ж дні захоплення Києва, більшовики почали збирати [6] гроші з нібито заможних містян у своїй нібито боротьбі з «буржуазією», та насправді так вони боролись проти української інтелігенції, ідентичності, державності, України, яка тільки-но повстала на руїнах Російської імперії.

Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка (РСФРР) тут нічим не відрізнялась від своєї попередниці — Російської імперії. Після швидкого встановлення контролю над більшою частиною України (Західна Українська Народна Республіка була окупована [7]Польщею ще у 1918 році), РСФРР розпочала вивозити з України видобуте вугілля, цукор, хліб, військове обладнання, гірничозаводську продукцію. 

1932-1933 роки. Росія влаштовує Голодомор в Україні. Сучасна Російська Федерація намагається довести, що це нібито через «поганий урожай» та природні чинники. Та навіть архівні документи [8] НКВС доводять, що голод в Україні — спрямована політика Москви на нібито знищення «буржуазії» у селах, «розкуркулення» та насадження соціалізму й комунізму. 

Мільйони українців загинули під час Голодомору. Демографи називають [9] десь 3,9 мільйона людей. Але точних даних неможливо порахувати через десятиліття приховування даних та самого злочину. Це — геноцид, адже політика Голодомору та «закон про п’ять колосків [10]» скеровували у Росії саме на знищення українців. 

Росія не вперше знищувала українську ідентичність. Ще в часи Російської імперії українську мову забороняли [11] понад сто разів. Нею забороняли друкувати книги, викладати у школах, палили українськомовні книги, ставити вистави, співати пісні тощо. Для Російської імперії Україна була невіддільною частиною держави, та ресурсом, з якого постійно забирали все що могли на користь тоді ще Санкт-Петербургу.

Страшне слово «Сандармох» — лісове урочище у республіці Карелія, зараз це РФ. Саме там у 30-х роках XX століття НКВС розстріляли понад 9500 осіб. З них 287 з України. 23 письменники. У період з 27 жовтня по 4 листопада 1937 радянська влада вбила [12] режисера Леся Курбаса, письменників Миколу Куліша і Валер'яна Підмогильного, поетів Марка Вороного і Миколу Зерова та інших митців.

Читайте також: Парадокси міжнародної системи безпеки. Варвари, які очолили Радбез ООН, знищують дитячі лікарні в Україні [13]

Після початку повномасштабного вторгнення Росія повторює практику [14] знищення української інтелігенції. Російські військові вбили українського письменника Володимира Вакуленка під час окупації Ізюма, від ракетного удару у Краматорську загинула письменниця Вікторія Амеліна. Проєкт «Недописані [15]» вже визначив, що під час російсько-української війни загинуло 227 українців, які вели літературну діяльність — письменники, поети, перекладачі. Це загублені частини культури, яку вони могли створювати в Україні. Росія знищила це. 

Від репресій та знищення постраждали й корінні народи України. Російська імперія, а потім й Радянський Союз піддавали кримських татар репресіям, примусовим депортаціям, вбивствам, адже вони своїм існуванням руйнують міф про «ісконно русскій Крим». Лише 17 квітня 1938 року комуністи знищили [16] десятки яскравих представників мистецтва та культури, освіти та науки, політичних і громадських діячів. 18 травня 1944 року СРСР прийняв рішення про депортацію кримських татар. За три дні товарними вагонами, призначеними для худоби, було вивезено 200 тис. людей. За 11 років окупації Криму Росія продовжує [17] геноцидні практики проти кримських татар, лише змінює підходи до цього. 

Попри репресії, український спротив не зник. Дисидентський рух 1960-1980-х років, який очолювали такі діячі, як Василь Стус, В'ячеслав Чорновіл, Левко Лук'яненко, намагалися боротися за права українців. Проте більшість активістів опинилися [18] в таборах або були знищені. 

Ні Російська імперія, ні Радянський Союз, ні сучасна Російська Федерація не були покарані за свої злочини проти України, українців, Криму, кримських татар, євреїв, навіть росіян, які проживали в Україні. Саме історична безкарність — ланцюжок злочинів проти людяності, геноцидних практик, інформаційних війн, затирань історії розв’язав Росії руки. Тому у 2022 році вона розпочала повномасштабне вторгнення проти України.

Читайте також: 5 сценаріїв майбутнього Росії: крізь оптику України та її союзників [19]

Кандидат історичних наук, науковий співробітник НАН України, військовослужбовець 13 бригади «Хартія» Національної гвардії України, Віталій Скальський розповідає, що таке «історична безкарність» та чому Росія насправді веде війну проти України.

«Для початку треба обговорити поняття "історична безкарність". Напевно, йдеться про відсутність рефлексій щодо минулого та формування в Росії одіозного бачення історії СРСР. Російське суспільство настільки травмоване радянським режимом, що не здатне осягнути (а, швидше, лише, припустити) його людожерство, невідповідність сучасним цінностям. Відповідно, росіяни не позбулись імперського комплексу. В їх уяві Україна є частиною Росії, рух України до незалежності є "зрадою", яку “потрібно покарати”», — пояснює він.

Скальський вважає, що Росія веде війну проти України ще й за «росієцентричність» — свою версію історії з «Великою вітчизняною війною», без Голодомору, Великого терору, де росіяни, Російська імперія та СРСР — це «свої», а поляки, євреї, кримські татари, Річ Посполита, Австро-Угорська імперія, Польща — «чужі».

«Ця війна — за право писати історію України. Те, що і як ми пам’ятаємо, формує наше національне обличчя. Наша історична пам’ять — це те, що відрізняє нас від інших, від наших сусідів. Особливо від росіян».

Безкарність та імперські амбіції призвели до численних злочинів Росії у війні проти України. Україна ще не встигла розслідувати та оприлюднити історичні злочини Російської імперії та СРСР, як тепер має збирати докази злочинів проти людяності в окупації Росією територій України та воєнні злочини.

Читайте також: США ніколи не змиряться зі спробою Росії анексувати Крим – посольство [20]

Злочини Росії у війні проти України

Російська армія вчиняла воєнні злочини всюди, де окуповувала міста та села України. За словами віцеспікерки українського парламенту Олени Кондратюк станом на 2024 рік Росія тримала у полоні [21]28 тисяч українців, серед яких — журналісти, священники, громадські активісти. Росіяни незаконно вивезли з тимчасово окупованих територій України тисячі дітей. Уповноважена з прав дитини РФ Марія Львова-Бєлова стверджує, що Росія вивезла понад 700 тисяч дітей з України. 

Ракетними ударами, керованими авіабомбами, дронами тощо Росія стирає українські міста та села з лиця землі. Маріуполь, Бахмут, Ізюм, Соледар, Авдіївка — ці та сотні інших населених пунктів знищені російськими військами. У 2023 році екскомандувач Збройних сил Валерій Залужний повідомляв [22], що «Мар’їнка більше не існує». Місто тоді перетворилось на оборонний рубіж. Станом на лютий 2025 року ця територія в окупації. 

Читайте також: Міжнародний центр з розслідування злочину агресії починає роботу у Гаазі, це – перший крок до трибуналу над Кремлем [23]

Офіс генерального прокурора на 1000 день повномасштабного вторгнення повідомляв, що майже за 3 роки зафіксував близько 143 тисяч [24] воєнних злочинів росіян. У середньому кожен день українські правоохоронні органи фіксують 200-300 нових злочинів. З того часу ця цифра лише зросла. 

Росіяни вчиняють сексуальні злочини проти українців. Станом на травень 2024 року українські правоохоронці зафіксували 296 випадків сексуальних злочинів, із них 15 — проти неповнолітніх. Уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець повідомляв [25], що «росіян не зупиняють ні стать, ні вік». Найбільше злочинів зафіксували правоохоронці у Херсонській області. Через окупацію територій України неможливо точно визначити скільки насправді таких злочинів вчинили росіяни, та саме через окупацію ці злочини продовжуються. 

Читайте також: "Тихі гавані" для кривавих російських грошей [26]

Росіяни вчиняють злочини проти українців і в «тилу». Абсолютна більшість українських військовополонених — понад 95% — зазнає тортур під час перебування у російському полоні. За даними [27] ООН, українських військовополонених катують від першого допиту, застосовуючи побиття металевими прутами й палками, а також катуючи їх електричним струмом. І це пряма вказівка керівництва російської виправної системи її співробітникам. Це прямий показник відчуття безкарності росіян.

Російські військові розстрілюють [28] українських військовополонених ще й при здачі у полон. Офіс генпрокурора розслідує 53 провадження за фактом розстрілу 177 українських військових. І це ті випадки, про які відомо українським правоохоронним органам. 

Росіяни страчують військовополонених. У ніч з 28 на 29 липня 2022 року росіяни обстріляли виправну установу №120 в тимчасово окупованій Оленівці на Донеччин [29]і. В будівлі утримували українських військовополонених, зокрема, тих, які перебували на заводі «Азовсталь». Росіяни заявляли, що удар завдали з американської системи «HIMARS», однак у липні 2023 року Верховний комісар ООН з прав людини опублікував заяву, що ракета HIMARS не влучала в колонію у тимчасово окупованій Оленівці. Україна повернула усі тіла [30]загиблих українських полонених військових. 

Керівниця Департаменту війни та правосуддя Міжнародної ініціативи за права людини Анна Рассамахіна говорить, що українська правоохоронна система зіткнулась з величезним викликом щодо розслідування воєнних злочинів Росії в Україні. Вона повідомляє, що українські суди винесли лише понад тисячу вироків росіянам за воєнні злочини, коли самих злочинів нараховують вже понад 150 тисяч.

«Якщо читати ці вироки, то складається враження, що злочини вчиняють окремі військові РФ з власної ініціативи. При цьому такі елементи злочинів, як широкомасштабність, систематичність, державна політика РФ скерована на вчинення цих злочинів в безліч залучених державних структур і на території України, і на території РФ, які забезпечують ці злочини не враховується українськими правоохоронцями», 

— говорить вона.

За новими злочинами Росії в Україні стираються злочини окупації з 2014 року. Викрадення, побиття, кількість політичних ув’язнених у Криму, Донецьку та Луганську лише зростає. Росія вважає всіх українців на тимчасово окупованих територіях своїми громадянами й тому застосовує проти них своє право. Так вона порушує міжнародне право, та за це Росію досі не покарали. А тим часом Крим перетворився [31] на територію репресій та політичних переслідувань. Росія систематично ув’язнює кримських татар та українських активістів за сфабрикованими справами. 

Та ці злочини є лише частиною великого ланцюга війни, яку веде Росія проти України вже століттями. Віталій Скальський говорить, що цю війну треба сприймати як «Війну за незалежність» для України, і як частину імперської політики для Росії.

«Війна — це не лише бої, а й постійні атаки на Україну в різних формах: від Голодомору й Великого Терору до економічного та політичного тиску. Ми не раз проголошували незалежність, і Росія щоразу намагалася її знищити — через газові й торгові війни, СНД, окупацію Криму та Донбасу, а з 2022 року — повномасштабним вторгненням. Це все — одна війна», 

— говорить він.

Тому для досягнення тривалого миру, про який зараз говорять лідери США, Франції, Великої Британії, Росія має відповісти за злочини, вчинені в Україні проти України та українців. Та чи можливо це?

Читайте також: Як беззуба реакція Заходу на окупацію Грузії РФ заохотила Путіна напасти на Україну [32]

Чому Україні необхідна справедливість для завершення миру?

«Нам треба писати нашу історію, яка відрізняється від історії, яку писали нам росіяни. Нам треба позначити нашу українську територію такими пам’ятниками та топонімами, що чітко відрізнятимуть її від російської території», — говорить Віталій Скальський.

Історія говорить, що якщо залишити Росію безкарною за ще одні злочини проти людяності, вчинені в Україні — це повторюється. Росія змінює форму правління, ідеологію чи навіть назву, та все ще залишається загрозою для України. Тому Україна має забезпечити безпеку та справедливість для завершення цього циклу агресії, насилля, знищення українців та злочинів. 

Україна закладала у свій план завершення війни посилення українського війська, членство України в НАТО. Також Україна вимагала [33] обміну військовополонених, та повернення депортованих українців до України. Проте США, які вже 18 лютого провели [34]перші прямі переговори з Росією, зараз не ставлять таких задач перед потенційним початком переговорного процесу щодо завершення війни Росії проти України. А президент США Дональд Трамп назвав вступ [35] України до НАТО «непрактичним» та «нереалістичним сценарієм». 

Справедливість має включати притягнення винних до відповідальності через міжнародні трибунали. Ці кроки є необхідними, адже Росія використовує безкарність як зброю, що дає їй впевненість у безмежності власної влади. 

Міжнародний кримінальний суд розслідує ситуації в Україні на предмет чинення геноциду, злочинів проти людяності та воєнних злочинів. МКС видав ордери на арешт [36] Владіміра Путіна, Марії Львової-Бєлової — за викрадення українських дітей; Сєргєя Шойгу та Валєрія Гєрасімова — за ракетні удари по українській інфраструктурі; та командувача дальньої авіації повітряно-космічних сил РФ Сєргєя Кобилаша і командувача Чорноморського флоту Росії Віктора Соколова — теж за ракетні удари по Україні. 

Керівниця Департаменту війни та правосуддя Міжнародної ініціативи за права людини Анна Рассамахіна говорить, що МКС залишається єдиним, який має юрисдикцію розслідувати злочини проти людяності росіян в Україні. Та є декілька проблем.

«По-перше, ми бачимо, що видано ряд ордерів міжнародним кримінальним судом на російських посадовців, але вони стосуються дуже обмеженої кількості злочинів, які вчиняє РФ. Це ураження цивільної енергетичної інфраструктури, як ви знаєте, внаслідок обстрілів і депортація українських дітей. Та обсяг, кількість, види злочинів, зокрема, злочинів проти людяності, які вчиняються Росією в Україні, набагато більше. І ми, на жаль, поки що не бачимо бажання, політичної волі розслідувати ці злочини. Зокрема, ми кажемо про депортацію цивільних, не дітей, а дорослих. Злочини, які відбуваються на окупованих територіях, вбивства, поневолення і так далі», 

— розповідає Анна Рассамахіна. 

«Наразі видані ордери не створюють загроз для керівництва РФ. Спецтрибунал по злочину агресії, про який багато говорять, стосуватиметься лише злочину агресії. Хоча обговорювали, що він мав би розслідувати також злочини проти людяності, геноцид і воєнні злочини, трибунал займатиметься лише злочином агресії. На сьогодні міжнародні інституції, що розслідують злочини проти людяності та воєнні злочини в Україні — відсутні. Попри те, що російсько-українська війна найбільш задокументована в історії людства й інформації про ці злочини більш ніж достатньо», — говорить Анна Рассамахіна. 

Другий аспект справедливості — репарації. Україна зазнала величезних руйнувань, мільйони людей втратили домівки, пошкоджена інфраструктура, знищені цілі міста. За даними [38]Київської школи економіки, Росія завдала Україні збитків на понад 170 млрд доларів. Частину з них неможливо порахувати [39] через окупацію та війну. Збитки екології [40] невідомі точно теж через окупацію. 

Читайте також: Православ'я, самодержавство, антисемітизм: як влада Російської імперії заохочувала і виправдовувала єврейські погроми [41]

Відновлення зруйнованих міст, повернення депортованих дітей, компенсація жертвам війни — все це має відбутися коштом держави-агресора. Та Росія самостійно не піднімає питання репарацій, і навіть наполягає на знятті санкцій з себе. А країни-партнери України лише у 2024 році змогли прийняти рішення щодо заморожених російських активів. Україна отримає лише відсотки [42] від заморожених російських активів, а не самі активи.

Анна Рассамахіна говорить, що на сьогодні немає ефективного механізму, який міг би забезпечити швидку виплату компенсації.

«Тут варто просто чекати початку роботи компенсаційної комісії та виплат за реєстром збитків. А все інше — це вже питання далекого майбутнього і залежить від того, як буде розвиватися збройний конфлікт, чим він закінчиться, яким буде розклад сил на той момент. У нашій турбулентності такі прогнози робити не дуже зручно», 

— говорить вона. 

Кандидат історичних наук, науковий співробітник НАН України Віталій Скальський вважає, що Росія має позбутись імперського мислення про себе, свої кордони та зону впливу. 

«Якщо Росія пропрацює своє минуле відповідно до сучасних уявлень про загальнолюдські цінності, то росіяни матимуть шанс позбутися імперських комплексів. Вони більше не потраплятимуть у халепи на кшталт вторгнень в Грузію, Чечню чи Україну», — говорить Віталій Скальський. 

Україні й усьому світові необхідні справедливий мир та покарання Росії. Лише тоді мир буде справжнім і тривалим, як того хочуть у США та ЄС, а Україна зможе не просто відбудуватися, а й розвиватися без загрози нового вторгнення Росії.

—

Марія Патока [43], опубліковано у виданні СВІДОМІ [2]

В тему:

• Про наявний геноцид українського народу з боку фашистської Росії [44]
• Росія порушує майже всі закони та звичаї війни [45]
• Рассказ свидетеля казней жителей Бучи в оккупации: «Стреляли либо в затылок, либо в сердце» [46]
• Звірства російських загарбників в Україні: ґвалтування, вбивства, знущання [47]
• Воєнні злочини Росія проти дітей України  [48]
• Путін давно мріяв про світ без українців. Світ дослухався? Тепер ми бачимо, що це означає [49]
• «Тепер ви вірите, що це не просто війна, а геноцид?» [50]
• Почему россия это государство-террорист: страшные кадры из под Киева, откуда бежала армия путина (+18) [51]
• Увидит ли мир на скамье подсудимых Гаагского трибунала путина? [52]