Як відомо, історія має властивість повторюватись, а іноді — утворювати досить неочікувані хитросплетіння та вражати схожістю подій. Навіть якщо між ними — десятки, або навіть сотні років.

Влітку 1916-го, рівно 108 років тому, на північному сході Франції тривала Верденська битва. Битва, в якій поклали життя більш як 700 тисяч військових із боку Франції та Німеччини. Вона справедливо вважається однією з найкривавіших у новітній світовій історії, нагадує видання ZN.ua [2].

Вигравши битву на Марні 1915 року, Франція сконцентрувала сили на веденні серйозних наступальних операцій [3], які мали б принести значні територіальні здобутки та призвести до поразки Німеччини. За цих обставин французьке командування вирішило зменшити роль великих бетонних фортів як найважливіших оборонних споруд того часу. Внаслідок цього наприкінці 1915 року всі форти Вердена були позбавлені важкої артилерії та значної частини гарнізонів.

Читайте також: Чому цю битву Першої світової війни, яку називали "Верденська м'ясорубка", порівнюють з обороною Бахмута [4]

Це призвело до того, що після початку німецьких атакувальних дій поблизу Вердена один з головних фортів Франції, Дуомон, захопили дві штурмові групи німців, які налічували 20 солдатів.

Википедия

Інші ж форти через брак вогневих засобів і малу кількість особового складу були захоплені дуже швидко згодом (переміщені звідти військові готувалися проводити атакувальні дії на інших напрямках фронту). Тож німецьких солдат після зайняття ними ключових вузлів оборони зупинили піхотні дивізії Франції на імпровізованих позиціях, а фактично — в польових окопах. Звісно ж, несучи неспівмірні втрати.

Станом на вечір 27 серпня російські війська [5] повністю окупували Новогродівку, селище за 10 кілометрів на південь від Покровська на Донеччині. Згідно з даними [6] іноземних OSINT-аналітиків, саме перед цим містом була розташована третя лінія оборони Покровська (першу й другу давно зайняв ворог, починаючи з Авдіївського прориву).

Сині лінії — оборонні споруди Сил оборони, червоні лінії — напрямки атак ЗС РФ / John Helin/Х

За цією картою можемо дійти висновку, що поблизу Покровська залишилася ще одна обладнана лінія оборони, побудована пізніше. Однак варто зазначити, що зараз навколо міста активно зводять фортифікації. Питання про вчасність цих робіт є риторичним.

За інформацією військових, із якими поспілкувалося ZN.UA, захоплену напередодні ворогом лінію почасти обладнали бетонними спорудами й довготривалими вогневими точками. Однак утримати на них оборону, за словами солдатів, навіть не намагалися. Ще до повноцінного зайняття окопів українськими військовими російські ДРГ пересувалися містом і навіть змогли уразити український танк [7] у міському бою. Схожі історії військові розповідають і про інші лінії оборони, зведені на Покровському напрямку.

Читайте також: Міф про Варшавську битву 1920 року: якою була головна битва совєтсько-польської війни [8]

Мар'яна Безугла / Facebook / Укріплення ЗСУ, яке кілька днів тому безперешкодно зайняв ворог

Зараз на цьому напрямку відбувається повільне, але постійне просування росіян, яке почасти нагадує рух ворога влітку-восени 2022 року. Тоді росіяни долали відстань між Попасною та Бахмутом. Нагадаємо, в той час етап боїв у полях протривав лише кілька місяців — серйозні ж битви відбулися саме за наявності міської забудови: спочатку в зруйнованій Попасній, а зрештою фронт надовго зупинився саме в Бахмуті.

На даному етапі війни Попасною є Авдіївка, звідки Сили оборони були змушені відійти в лютому-березні цього року, а Бахмутом ризикують стати Покровськ і Мирноград, які мають щільну забудову, а тому придатні для оборони. 

На жаль, це не власний аналітичний прогноз автора, а приклад, який прямо навів президент Зеленський [9] на своїй пресконференції, порівнявши бої поблизу Покровська з Бахмутською битвою. Однак президент забув уточнити, що йдеться не лише про місто як аналог уже згаданого французького форту Дуомін, а й про людські долі. Долі громадян України.

На противагу міському протистоянню, специфіка боїв «у полях» передбачає значне насичення обох сторін вогневими засобами й наявність серйозних фортифікаційних споруд. Без них такі дії є радше суїцидальними, ніж ефективними у військовому плані. Водночас позиційні бої в містах передбачають більшу мобільність оборонців, наявність укриттів, складність руйнування важкими вогневими засобами типу КАБів і артилерії, а також простішу логістику через присутність доріг із твердим покриттям.

Джерело ZN.UA в одній із бригад, які стоять на Покровському напрямку, повідомило на правах анонімності, що частину військових (зокрема підрозділи ТрО) готують саме до міських боїв. Для цього на даному етапі відбувається чимало підготовчих заходів, деталі про які не можуть бути розголошені з міркувань безпеки Сил оборони. Однак проблемою є те, що до обладнання позицій намагаються залучити виснажені боями підрозділи, які часто не в змозі виконати такі завдання.

На інших напрямках, зокрема поблизу Курахового, Курахівки, Гірника, Українська та Селидового війська ворога також наближаються до населених пунктів зі значною площею та інфраструктурою. Це типові шахтарські міста, які мають значну кількість промислових споруд, багатоповерхівок, шахт і териконів, що може значно сприяти веденню оборонних дій.

Зокрема станом на ранок 28 серпня російські окупанти вже зайшли в міську забудову Селидового та облаштували позиції в місцевому парку. Також захоплено терикон поблизу міста та збагачувальний комбінат.

Читайте також: Що це за Курський плацдарм і для чого він ЗСУ [10]

DeepStateMAP [11]

Один із найімовірніших сценаріїв оборони Донбасу після прориву ворогом кількох ліній оборони ЗСУ виглядає приблизно так. Втрати росіян під час ведення бойових дій у міській забудові традиційно більші, що показує досвід боїв за Бахмут, Авдіївку та інші міста Донеччини. Також за таких умов значно повільнішим є просування ворога.

Безперечно, саме серйозна вогнева міць окупантів і перевага в силах і засобах є головною причиною, чому ворог просувається так швидко й чому ймовірним форпостом Донбасу стануть одразу кілька міст. Однак іншою причиною, як і під час прориву німецької армії під Верденом, є виведення професійних підрозділів із гарячих напрямків і заміна їх менш навченими й досвідченими.

За інформацією ZN.UA, за останні два тижні з Покровського напрямку було виведено 47-му бригаду «Магура», яка була там одним із найважливіших складників стабілізації оборони. За даними джерел, виведення пов’язане не з втратою боєздатності, а з підготовкою «Магури» до ведення бойових дій на іншому напрямку. Також на межі можливостей перебуває 109-та бригада ТрО, яка стоїть на позиціях північніше окупованого Очеретиного. Окремі підрозділи бригади просто розформовують через відсутність особового складу.

Водночас сюди відправили кілька новосформованих підрозділів. Зокрема йдеться про 151-шу ОМБр, яка була створена минулого року й до цього участі в боях не брала. За досить нетривалий проміжок часу на лінії фронту вона запам’яталася тим, що її комбриг, за даними DeepState [12], відправив пілотів FPV-дронів воювати в піхоті. Крім 151-ї бригади, за останні кілька тижнів поблизу Покровська з’явилося кілька підрозділів ТрО.

Читайте також: Україна успішно атакує Курщину, росія захоплює Донбас [13]

Варто розуміти, що за відсутності значного посилення військ на цьому напрямку вся оборона Донбасу може зазнати болючих для України змін. Безперечно, командування розуміє, наскільки серйозною для бойових дій може стати втрата ключових оборонних позицій та які ресурси потрібно витратити для повернення хоча б відносного балансу сил. 

За словами військового, який нещодавно був переміщений до Курської області з Донеччини, «навіть половина артилерійських снарядів і дронів, які були використані під час наступу біля Суджі, змогли б значно зупинити просування росіян на Донбасі».

Дуже хочеться, щоб жодна аналогія з Першою світовою не була актуальною зараз, більш як сто років по тому. Однак жоден форт Дуомон не зможе втриматися, якщо в ньому не буде підготовлених солдатів і ресурсів для оборони. А жодні паралельні операції не виправдають втрат, яких доведеться зазнати для відвоювання суверенних територій. Саме такими для Франції були землі Вердена, а для України є Донбас. Але зрештою… чи збираємося ми далі воювати за наш власний Верден?

—

Віталій Кононученко, журналіст, OSINT-аналітик, військовий оглядач; опубліковано у виданні ZN.ua [14]

Читайте також: 

•  Провал оборони в Очеретино створив для ЗСУ загрозу поразки майже у всій Донецькій області [15]
• Будівництво фортифікацій: фіктивні фірми, "засекречені" кримінальні справи та шахрайство з бюджетами обладміністрацій [16]
• Прифронтовий Покровськ витрачає десятки мільйонів на укладання асфальту і жодної гривні - на закупку дронів. Чекають "асвабадітєлєй"? [17]
• Війна Росії проти України може закінчитися “непередбачуваним чином” [18]
• Зупинити російського людожера Путіна можна було ще десять років тому [19]
• Якою була б ядерна війна сьогодні? [20]
• Як Україна (не)готувалася до російського вторгнення [21]