Чи потрібен Україні Уряд національної єдності якого так боїться влада

1.00

Нет

Попри тривалу війну та необхідність консолідації зусиль влади й опозиції, Уряд національної єдності в Україні досі залишається лише мрією окремих політиків.

У той час як інші країни, які зіткнулися з екзистенційними кризами, об'єднували свої сили, українська керівна верхівка, схоже, не готова розділяти повноваження з політичними опонентами. Хоча глава держави насправді усвідомлює важливість єднання заради перемоги й навіть заговорив про це публічно.

Уряд національної єдності — це вже не питання політики, йдеться про виживання країни. Та й останнє соціологічне опитування показує підтримку суспільством такого підходу. Чи готова влада на це піти? Що стоїть на заваді створення уряду єдності та чи є шанси, що він таки заповнить крісла Кабміну — у матеріалі hromadske [2].

Криза довіри до партій

КМІС у жовтні 2024 року здивував результатами свого опитування [3]: 50% українців позитивно сприймають ідею створити Уряд національної єдності. Лише 13% українців висловили негативне ставлення до цього. Причому у всіх регіонах України ситуація досить подібна, і на показники майже не вплинуло ставлення респондентів до президента Володимира Зеленського.

Уряд національної єдності — це тип коаліційного уряду, який формується тимчасово, у періоди національних криз, як-от під час війн або політичної нестабільності. Основною ідеєю такого уряду є об'єднання представників різних політичних партій і груп, зокрема, прибічників влади й опозиції, аби ті спільно працювали над подоланням кризи.

Читайте також: Україні потрібна влада національного порятунку [4]

Це вже не перше опитування КМІСу, яке стосувалося Уряду національної єдності. У кінці 2023 року на подібне запитання позитивне ставлення висловили [5] лише 37% респондентів, а 19% — негативне.

То за рік настрої суспільства різко змінилися? Не зовсім. Між двома опитуваннями КМІСу була одна, на перший погляд, незначна, але, як зʼясувалось, вагома відмінність — саме формулювання питання.

Якщо минулого року українців запитували про ставлення до такого уряду, але конкретизували, що він буде включати коаліцію «Слуги Народу», «Європейської Солідарності», «Батьківщини» і «Голосу», то цього разу йшлося про «широке об’єднання усіх патріотичних сил у парламенті й поза ним (політичні партії, громадські організації та рухи тощо)».

Проблема в тому, що до всіх традиційних партій зараз доволі низька довіра… І коли [українці] бачать ці чотири політичні сили, то сама ідея не викликає у них сильного ентузіазму. Тобто люди не бачать, що зміниться: яка різниця, якщо об'єднаються партії, які ми не любимо? А коли ми зараз говоримо і про позапарламентські сили, то це знаходить більший відклик серед населення.Антон Грушецький, виконавчий директор Київського міжнародного інституту соціології

Грушецький зазначив hromadske, що ідея створення Уряду національної єдності знаходить відгук серед населення, але припускає: якби соціологи заглиблювали свої запитання, приміром, було б 10-15 окремих запитань про те, який би вигляд мала ця коаліція, як би ухвалювалися рішення, хто б входив у це об'єднання, то відсоток підтримки концепції був би нижчим.

«Я думаю, що запитання було сформульовано доволі абстрактно. Те, що 50% підтримало — це “за все хороше і проти всього поганого”. В принципі, нормальні люди розуміють, що необхідна єдність під час війни… Ідея правильна, але питання: як її забезпечувати?» — сказав hromadske політолог Володимир Фесенко.

Одне з головних запитань, на яке, зі слів Фесенка та Грушецького українці наразі не мають відповіді, — хто має очолити Уряд національної єдності. Різні опитування щодо ставлення громадян до конкретних політиків показують значну недовіру до всіх. Високо оцінювали роботу Валерія Залужного, однак сам він не висловлював бажання мати політичну посаду. І керування урядом — це про глибинне розуміння економічних процесів, тож на цій посаді має бути досвідчений фахівець.

Цю ідею (створити уряд національної єдності — ред.) розглядають абстрактно, і коли справа доходить до визначення, хто має бути на чолі цього уряду, відповіді немає. Тому що люди не бачать фігури, яка б стала єднальною для цього уряду. Володимир Фесенко, політолог, директор Центру політичних досліджень «Пента»

Читайте також: Олександр Скіпальський: Як захистити Україну в умовах війни [6]

Уроки з минулого

Щодо Уряду національної єдності, міжнародний досвід достатньо показовий. Його створювали у країнах, які усвідомлювали, що зіткнулися з екзистенційною кризою. І виникав такий уряд переважно під час воєн. Експерт-міжнародник Ігор Рейтерович навів hromadske два приклади існування Уряду національної єдності: історичний і сучасний.

Історичний — уряд Великої Британії під час Другої світової війни. У ньому представники опозиції займали ключові посади. Для розуміння, Клемент Еттлі, який відповідав за зовнішню політику в уряді Вінстона Черчилля, потім переміг його на виборах.

Вони дивилися на два моменти: професійність, щоб люди відповідали тій посаді, на яку їх пропонували, і, звичайно, консолідація суспільства. Це була демонстрація того, що є тільки один ворог — зовнішній, а будь-які політичні й внутрішні розбіжності не є важливими, і на них треба звертати увагу тоді, коли війна закінчиться.Ігор Рейтерович, політолог, керівник політико-правових програм «Українського центру суспільного розвитку»

Уряд національної єдності у Великій Британії виконав місію, яку на нього покладали. Після закінчення війни з Німеччиною країна провела вибори й повернулася до внутрішньої політики.

Досвід сучасності — Ізраїль, де у 2023 році створили Уряд національної єдності на тлі протистояння з бойовиками ХАМАСу. Не було часу шукати професійних досвідчених політиків серед прибічників влади. Тому представників опозиції — колишніх урядовців — ввели до складу уряду єдності для покращення координації та швидкого і професійного розвʼязання питань.

«Діяльність Уряду національної єдності, принаймні в перший рік, позитивно сприймалася ізраїльтянами. Було видно результат. Політики не сварились, не критикували одне одного, а займалися питаннями, пов'язаними з нацбезпекою», — зазначив Ігор Рейтерович.

Згадані країни — не єдині, хто мав досвід Уряду національної єдності. Як правило, країни, які перебувають у стані війни, створюють його, аби мінімізувати внутрішні політичні суперечності й не ігнорувати опозицію як таку, а максимально її залучити до вирішення різних питань. Це підвищує спільну легітимність усіх рішень, які ухвалюються, і знижує градус напруги всередині країни.

Україна в цьому плані, мабуть, виняток. Тому що в нас, на жаль, умовний «парламент національної єдності», назвемо його так, існував хіба що перший рік війни. А потім ситуація змінилася. Ну, а з урядом ситуація від самого початку була такою, як вона є і зараз.Ігор Рейтерович, політолог, керівник політико-правових програм «Українського центру суспільного розвитку»

Читайте також: Військовослужбовець, кандидат на посаду голови НАБУ Сергій Горбатюк - про злочинців у попередній і нинішній владі [7]

Не шукаючи компромісів

Рівно за місяць до повномасштабного вторгнення «Батьківщина» офіційно звернулася [8] до президента Володимира Зеленського з пропозицією «відкинути всі політичні амбіції та створити Уряд національної єдності». Там пообіцяли надати покрокову програму, як вивести країну з кризи та захистити людей у соціально-економічних питаннях. Реакції від Офісу президента не було.

У травні 2023 року Петро Порошенко публічно закликав [9] створити Уряд національної єдності, який би став «урядом національного порятунку». Він закинув владі проблеми з будівництвом фортифікаційних споруд і забезпеченням Збройних сил і висловив готовність допомогти «зберегти державу Україну». Реакції від Офісу президента не було.

Немає відповіді від Банкової й зараз — на запит hromadske про коментар. Президент Володимир Зеленський і його Офіс уникають цієї теми, хоча й розуміють важливість єднання під час війни. Адже презентуючи свій План перемоги [10] в парламенті в середині жовтня, глава держави наголосив: «Ми досягали і досягаємо результатів у битвах завдяки саме нашій єдності. І тому, будь ласка, не втрачаємо єдність, працюємо разом заради України».

Якщо опозицію Зеленський примітно ігнорує, то на сили поза парламентом нарешті звернув увагу. 23 жовтня глава держави зустрівся [11] з представниками українського громадянського суспільства, які опікуються темами зовнішньої політики, розвитку оборонної сфери, захисту свободи.

Співзасновник громадянської платформи «Нова країна» Валерій Пекар, який був присутній, припустив [12], що це, ймовірно, перша зустріч президента з громадянським суспільством, принаймні за час повномасштабної війни. На ній обговорювали питання зовнішнього та внутрішнього Плану перемоги.

«Головний меседж, який ми намагалися донести до президента (і думаю, що нам вдалося): перемога одна на всіх, і так само поразка, тож громадянське суспільство є не опонентом, а партнером в досягненні перемоги», — зазначив Пекар.

Володимир Зеленський, Юлія Тимошенко та Петро Порошенкоhromaske

Не час для експериментів

Українська модель Уряду національної єдності могла б мати такий вигляд. Представники чинного Кабміну йдуть у відставку. У парламенті офіційно створюється коаліція з найбільших і проукраїнських фракцій і груп. Вони формують новий уряд, до складу якого входять, зокрема, й представники опозиції. Якщо такими представниками опозиції в уряді єдності будуть чинні народні депутати, вони складають свої депутатські повноваження.

Як би це, умовно, могло бути в наших реаліях? Володимир Зеленський — президент, Петро Порошенко — голова Верховної Ради, Юлія Тимошенко — перша віцепрем'єрка в такому уряді. Хтось із представників фракції «Голос» — міністр без портфеля чи міністр з якимись функціями в уряді, залежно від домовленостей. Ну, і хтось із представників депутатських груп не проросійського характеру теж обіймає певні посади, відповідно до ваги цієї групи: від міністра і до першого заступника міністра. Рівно так можна сформувати керівництво Верховної Ради.Віталій Портников, політичний оглядач

На його думку, в мирний час «експеримент із непрофесійними політиками» має право на життя, адже в разі, якщо він провалиться, через пʼять років повернуться професійні люди й виправлять помилки. Та під час війни йти на такий ризик — «означає в цілому приректи державу на неминуче зникнення».

І хоча Портников вважає необхідним створення Уряду національної єдності, він не вбачає це реалістичним. Він схиляється до того, що Зеленському не цікава співпраця з опозицією. Та й сама опозиція навряд чи готова на цьому етапі розділяти з владою відповідальність за ухвалені рішення.

Читайте також: Головний ворог не в Києві. Як політичні упередження переходять межу допустимого [13]

«Війна ж перевіряє людей, і про Володимира Зеленського, поза телевізійними камерами, політики, як правило, говорять як про людину, яка вважає абсолютну владу головною з чеснот лідера», — сказав Портников у коментарі hromadske.

А проте, заклики створити уряд єдності від окремих представників парламенту лунають і зараз. Щонайменше, підтримку висловлює фракція «Європейська Солідарність», з представниками якої спілкувалося hromadske.

«Я ще рік тому казав, що нам потрібен Уряд національної єдності. Таке відчуття, що ніхто не чує. Чи не хоче чути…. Давайте подивимось, як уряд працює сьогодні. Вони не можуть написати нещасні постанови декілька місяців, щоб нарешті запрацювали закони, які ми ухвалюємо. Нескінченно міністри призначають туди-сюди своїх замів. То створюють нові міністерства, то ліквідовують старі, то обʼєднують. Просто цирк», — сказав парламентар Олексій Гончаренко.

Створення Уряду національної єдності підтримує і «Голос», але там не бачать, що зараз це реально. Депутатка Наталія Піпа у коментарі hromadske припустила, що більшість її колег теж схиляються до такої позиції.

Я не бачу, щоб глава держави реально зважав на цю позицію. Я бачу, що глава держави шукає в уряд лояльних до нього людей, щоб реалізовували його ідеї, при тому, що, правдивості ради, в глави держави є як добрі ідеї, так і не дуже успішні, м'яко кажучи.Наталія Піпа, народна депутатка від фракції «Голос»

«Батьківщина» теж усе ще не проти коаліції, принаймні такою була заява [14] фракції станом на вересень цього року. Зі слів Юлії Тимошенко, створення Уряду національної єдності потрібне, аби «вивести країну з кризи, а не переставляти прізвища [у Кабміні]».

Депутати Ірина Геращенко від «Європейської Солідарності» та Андрій Осадчук від «Голосу» наголосили: у парламенті важливо створити коаліцію єдності, тому що «не існує ніякої монобільшості». З її слів, зараз немає жодного голосування за закони, коли «слуги народу» дають 226 голосів. Вони збирають потрібні голоси за допомогою вже забороненої ОПЗЖ, а це, зі слів Геращенко, «ненормально на третьому році повномасштабного вторгнення».

Читайте також: Така незручна, навіть для себе самої, Україна [15]

Єдність чи розбрат?

Питання про створення коаліції та Уряду національної єдності у парламенті зараз не порушують, таких обговорень не було. Про це hromadske сказали одразу декілька народних депутатів.

Схоже, у «Слузі Народу» не вбачають причин для цього. Євгенія Кравчук, яка наголосила, що висловлює свою думку, а не позицію фракції, зауважила: нинішній Кабмін не є політичним урядом винятково «Слуги Народу», і до нього входять незалежні фахівці з різних галузей.

«Зараз в уряді тільки одна людина, яка до цього була в списку “Слуг народу”, яка є монобільшістю, — це Михайло Федоров. Всі інші міністри були призначені протягом наступних років. Деякі з них були делеговані від інших фракцій, як [міністр оборони] Рустем Умєров, який був представником фракції “Голос”… Інші були просто технократи чи експерти, яких залучили до уряду протягом цих років», — зазначила Кравчук.

Згідно з даними, які збирає Рух Чесно, наразі в уряді Дениса Шмигаля справді немає інших міністрів, що були членами політсил, представлених зараз фракціями у парламенті. Частина чинних очільників відомств раніше балотувалися від партій, які не пройшли в Раду. Сам Шмигаль до роботи в Кабміні з серпня 2019 року 5 місяців очолював Івано-Франківську ОДА, куди, як стверджував [16], пройшов на умовах конкурсу.

Політолог Володимир Фесенко висловив скептичне ставлення до ідеї створення Уряду національної єдності. Він припускає, що замість спільної боротьби з ворогом окремі партійні міністри в цьому уряді почнуть працювати на власний піар і конфліктуватимуть з колегами.

Там, де будуть популярні рішення, будуть перетягувати ковдру на себе, а там, де непопулярні — будуть відкидати на опонентів. І толку з такого уряду не буде… Тому, я скоріше скептик і критик. Я не бачу перспективи реалізації цієї ідеї в умовах, що є наразі, враховуючи нинішній стан відносин між владою й опозицією, а також високий рівень негативного сприйняття українцями партійних політиків.Володимир Фесенко, політолог, директор Центру політичних досліджень «Пента»

Ігор Рейтерович припускає, що існування в Україні Уряду національної єдності можливе лише за умови критичної ситуації, наприклад, на фронті. Мовляв, якщо перед владою буде стояти питання: або Уряд національної єдності, або тотальний колапс і втрата країни, то оберуть перший варіант, щоб консолідувати суспільство.

«І ще може бути момент: якщо буде йтися про якийсь варіант завершення війни, який не передбачатиме вихід на кордони 1991 року, принаймні найближчим часом, може бути спроба зі сторони влади якось залучити до всього цього представників опозиції, щоб розділити з ними відповідальність. Але, знаючи нашу опозицію, думаю, вона на таке не поведеться», — додав політолог.

—

Вікторія Коломієць [17], опубліковано у виданні hromadske [2]

Читайте також: