Військовослужбовець, кандидат на посаду голови НАБУ Сергій Горбатюк - про злочинців у попередній і нинішній владі

ЗАКОНОДАВЕЦЬ СТВОРИВ ДЛЯ НАБУ БІЛЬШЕ ГАРАНТІЙ, НІЖ ДЛЯ ІНШИХ СЛІДЧИХ ОРГАНІВ, І ЗОКРЕМА ЗАБОРОНИВ ЗАБИРАТИ КРИМІНАЛЬНІ ПРОВАДЖЕННЯ З НАБУ

- Чому вирішили брати участь у конкурсі на директора НАБУ?

- Тому що маю досвід, натхнення і знаю як. Я був незаконно звільнений, тобто позбавлений можливості займатися професійною діяльністю, якою я займався все життя. Суд про моє поновлення в прокуратурі на сьогодні тягнеться три роки і ще невідомо скільки триватиме. А робота НАБУ – це саме те, що я вмію роботи, тобто розслідування злочинів, керівництво органом досудового розслідування. А, по-друге, можливості впливати на зміни в країні набагато більші, ніж на посаді начальника управління. Хоча і там ми намагались зробити багато чого корисного.

- Але той же кейс Татарова показує, що влада за бажання може заблокувати і роботу НАБУ і передати справу іншому органу.

- Насправді законодавець створив для НАБУ більше гарантій, ніж для інших слідчих органів, і зокрема заборонив забирати кримінальні провадження з НАБУ. Тому, будь-яке, без згоди НАБУ та рішення САП, забирання кримінальних проваджень є злочином, і я не розумію, чому по таких фактах немає кримінальних проваджень. І те, що там підстраховуються рішенням якогось районного суду, – це теж злочин. Тому що суду не передбачено повноважень розгляду тих скарг, за якими вони зобов’язують Офіс генпрокурора щось кудись передати. Але суди виносять такі рішення, і всі на це закривають очі. Зокрема, і НАБУ, чомусь не дуже опирається цьому.

- Взагалі за час вашої роботи в прокуратурі наскільки часто використовувались рішення судів, щоб блокувати розгляд того чи іншого провадження?

- Судова влада чинила спротив розслідуванню як майданівських справ, так корупційних справ чиновників часів Януковича, починаючи від органу, який мав на це найбільший вплив – Вищої ради правосуддя. І судді, якщо брати перші роки, трішки побоювались приймати свавільні рішення. Протидія спершу проявлялась у затягуванні, у моментах обрання м’якшого запобіжного заходу, де важко звинуватити в протиправних діях. Але з часом, я так розумію, маючи підтримку ВРП та влади, судді стали вчиняти і більш протизаконні рішення. І в 2017-2018 з’явився спосіб, коли хтось із зацікавлених осіб (представник підрозрюваного, який в розшуку, особа, яка може стати підозрюваною, підозрюваний) подає скаргу до суду, щоб зобов’язати прокурора завершити розслідування – і або направити в суд, або закрити провадження. Знову-таки, суд не має повноважень згідно з КПК розглядати такі скарги, але він бере їх до розгляду, розглядає і зобов’язує у певний короткий термін прокурора прийняти одне з рішень. А прокурор на початковому етапі і не може ще справу передати до суду, бо докази ще не зібрані, або у справі навіть про підозру не повідомлено. Тобто суд фактично змушує закрити справу, і що цікаво, коли прокурор чи слідчий оскаржують в апеляційному суді цю ухвалу, то останній відмовляє в розгляді, бо такі ухвали не оскаржуються. А не оскаржуються тому, що вони… не передбачені в КПК. І виходить таке собі штучно та незаконно створене замкнене коло. Раніше ми йшли у Верховний суд, щоб зобов’язати апеляційний розглянути – це тягнулось по четвертому, п’ятому колу рік, півтора, а справа висіла нерозслідувана. Або ж прокурор закривав провадження, боячись не виконати рішення суду.

От зараз я дізнався, що продовжувала розслідуватися справа, яка стосувалась ще гарантій уряду Лазаренка, коли господарський суд у 2011 році зобов’язав Міноборони повернути 3 мільярди гривень (за часів Януковича) і 32 мільйони вони переказали в Росію фізично, тільки щоб були підстави засудити Тимошенко за, на їхню думку, завершений злочин. Ця справа розслідувалась до останнього часу, і вже йшло до завершення, а потім зацікавлені особи (там і судді ічиновни ки)застосували вищеописану схему – районний суд зобов’язав фактично закрити справу, а апеляційний відмовив у відкритті провадження.

Це я вам розповів лише один зі способів, з якими ми стикались. А найгірше, що немає способу впливу на це. Ми писали скарги у Вищу раду правосуддя, вони не розглядалися або судді дозволяли піти у відставку, а нам потім повідомляли, що "вибачте, не можемо розглянути вашу скаргу, бо він вже не суддя", або на три роки затягували, щоб строки давності закінчились. А на сьогодні, у зв’язку з цією реформою ВРП вже півтора року не можна притягати суддів до відповідальності. І поки ВРП не діє, недоброчесні судді не бояться вчиняти якісь протиправні дії і впливати зокрема і на слідство. Але це не має лишатись безкарним і за цими фактами треба проводити розслідування. І це в повноваженнях того ж самого НАБУ. Але я чомусь не чув, щоб такі справи розслідувались. А важливо, щоб цей орган працював на повну.

- Ви поки працювали над розслідуванням справ Майдану, здається, посварились з усіма прокурорами, які були? В чому суть конфлікту, бо мені здається, що він був однаковий за суттю, що за Луценка, що за Шокіна, що за Рябошапки…

- Мене завжди злить формулювання, що у мене "конфлікт" із керівництвом прокуратури. Так говорять ті, хто не бажає розібратися в питанні. В мене не було особистого конфлікту ні з ким, просто питання в тому, що ми в правоохоронних органах зарплату отримуємо за те, щоб закон виконувався. І якщо він не виконується, я пишу скаргу. А всі генеральні прокурори, не маючи аргументів, щоби відповісти чи публічно розвіяти звинувачення у протидії розслідуванню чи нищенні справ і пояснити, що Горбатюк у чомусь неправий, вони все це переводили в термінологію "конфлікт". І, на жаль, більшість журналістів її застосовували. Замість того, щоб спитати в генпрокурора по суті звинуваченя перше, друге, третє – чому ви забираєте справи, закриваєте їх, не повідомляєте підозри, чому ви робите те і те в порушення закону. І я ж не приходив у ЗМІ, і не казав, що я хороший, а вони погані. Ні, цьому передувала процесуальна сторона – звернення, скарга, оскарження… Чого не було з боку генпрокурорів.

А так у мене характер не конфліктний, і я взагалі не мав ворогів, поки не став на цій посаді відстоювати закон.

ДЛЯ СЕБЕ ЗРОБИВ ВИСНОВОК, ЩО ОСНОВУ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВОЮ І ЗАРАЗ, І РАНІШЕ РОБЛЯТЬ НА ТОМУ, ЩОБ МАТИ РУЧНИЙ ВПЛИВ НА ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ

- А взагалі, якщо повернутись на 9 років назад, коли ви отримували справи Майдану, ви підозрювали, що може бути такий опір?

- Звичайно, припускав. Але думав, що це буде трохи легше долати, бо Майдан створив умови для змін в країні і в правоохоронних органах.. І загалом в принципі вдалося будувати роботу по-іншому. Бо до 2014 року будь-які мої дії проти керівництва генеральної прокуратури чи будь-якого керівного органу, закінчилися б на другий день. Був би звільнений, як мінімум. Я бачив,  як карали прокурорів і слідчих. Тому зміни були, і я розумів, що за рахунок підтримки суспільства, родин Небесної сотні, журналістів, активістів можна рухатись уперед. Не тільки розслідувати справи, але, що важливо, і змінювати саму правоохоронну систему. Щоб не зверху давали ті чи інші незаконні вказівки: цю справу закривай, а цього сади, слідчий та прокурор були процесуально незалежні і досягали об’єктивного результату. Незалежно від того, кому що від влади треба досягти. І саме таку лінію ми вели. А таке не потрібно генпрокурорам, бо їм потрібно або те, що потрібно владі, або це просто корупція, коли справи продавались наліво і направо.

Знову ж, якщо брати НАБУ, то за моїми заявами було зареєстровано 4 кримінальні провадження стосовно генерального прокурора Луценка. Це втручання в діяльність слідчого (ст.343) і отримання неправомірної вигоди (ст.368). В мене не було доказів, що ця справа була продана за гроші Луценком, але я описував весь процес і робив висновок, що виходячи з цього немає жодної іншої підстави робити таку кількість порушень, як тільки з корупційних мотивів, тому вважаю, що слідство це має розслідувати. Жодна заява не була зареєстрована НАБУ за моєю заявою, і я змушений був звертатися до суду, який зобов’язував НАБУ зареєструвати справи за 343 і 368 статтями. Натомість вони реєстрували лише за 343 і потім передавали справи поліції, де вони благополучно "вмирали". Що цікаво, що це той самий випадок, який потім був використаний у справі за підозрою Татарова, щоб незаконно забрати справу і передати в інший орган. І якби НАБУ тоді розслідувало хоч один випадок або зробило спробу притягти до відповідальності Генпрокурора, то, може, випадку вилучення в них справи Татарова і не було б. Але тоді чомусь не було такого бажання, може, не хотіли сваритись з генпрокурором.

- Ну навряд чи Ситника і Луценка можна запідозрити в добрих стосунках, вони були виключно погані.

- Безумовно, але 4 незареєстровані провадження теж говорять про певну системність.

- Під час розслідування справ Майдану чи намагались на вас впливати з Банкової?

- Ні, з Банкової напряму не впливали. Навіщо це робити, якщо є генпрокурор, поставлений Банковою? Це робилось все через генпрокурора. В Адміністрації президента я був двічі і це стосувалось звітування, коли треба було донести всю проблематику, яка існує і які є результати. Але в нас хоч держава і парламентсько-президентська, але у всі часи була зав’язана на президента і його рішення. І вирішення більшості питань було пов’язано з президентом, його волею. І велика кількість технічних проблем – і з технікою, і з кількістю слідчих – вона тривалий час не вирішувались і двічі на рік ми мали можливість донести це до президента і щось вирішити, коли з ним зустрічались родини Небесної сотні. Ми давали їм список проблем, вони їх озвучували президенту чи прем’єру і тоді частина цих проблем вирішувалась. Бо на словах же всі говорили, що це найважливіша справа, а на ділі виходило інакше.

Я так для себе зробив висновок, що основу управління державою і зараз, і раніше роблять на тому, щоб мати ручний вплив на правоохоронні органи – когось притягти, по комусь закрити. І, зокрема, за допомогою цього управляти країною.

- Такий інструмент шантажу?

- Так і тиску і маніпуляцій і багато чого іншого. І от ті ж підозрювані правоохоронці середньої ланки, які були під час Майдану, вони їх лишали, бо це були найкращі, на думку влади, виконавці. Тому що вони бояться бути покараними, але навчені робити все за першою вказівкою, не думаючи про закон. У нас на якомусь етапі чоловік 60 підозрюваних продовжувало працювати, навіть на вищих посадах. Був, наприклад, начальник управління громадської безпеки Нацгвардії, заступник начальника департаменту громадської безпеки в МВС. І вони продовжували працювати попри те, що були підозрюваними і що їм інкримінувалась організація убивств.

Інша складова, що всі нижчі за рангом – беркутівці, поліцейські – вони розуміли, що лінія влади така, що вона не зацікавлена розкривати ці злочини. І це, зокрема впливало потім на свідчення. Коли керівники лишились на посадах, то ніхто не поспішає розповідати, як там що відбувалось, які накази були. Всі починають брехати.

От з таких моментів і складається протидія, яка, може, і не виражалась в прямих вказівках…

БУЛО ФОРМУЛЮВАННЯ, ЩО ПОРТНОВ ДОПОМІГ АДМІНІСТРАЦІЇ ТИМ, ЩО ДОПОМІГ ЗМІНИТИ КОРБАНА В УКРОПІ

- Я просто пам’ятаю, як ви розповідали моїй колезі про протидію у справі "Межигір’я", зокрема як вам протидіяли по справі Ульянченко.

- Так, крім майданівських справ ми ще розслідували економічні. І там не напряму, але через керівництво ГПУ було просигналізовано, що це потрібно Адміністрації президента. Така ж вказівка була за підозрою Портнова, по "вишках Бойка", по справі Клименка, яку потім вкрав Матіос і нею хвалився. Бо коли у справі багато обвинувачених, а там фігурувало до сотні податківців, то дуже легко показати 20 і сказати, що це огого який результат, тоді як 80 уникнуть відповідальності. Такі способи теж практикуються. Коли показують начебто хороший результат, а за цим нищаться набагато важливіші підозри. Бо цю справу забрали в липні 2016, а боротьба за неї йшла з грудня 2015, коли була пряма вказівка закрити проти тих і тих. Ми спершу відбились, а потім її забрали.

- Я уточню, про Портнова просили при Порошенку?

- Так. Було формулювання, що він допоміг Адміністрації тим, що допоміг змінити Корбана в Укропі. Я не знаю, чи це правда, але формулювання було таке, що завдяки Портнову, Корбан був змінений в керівництві Укропу (23 січня Геннадій Корбан дійсно був знятий з керівництва партією Укроп, а його місце обійняв Денис Борисенко, наближений до Святослава Олійника, який своєю чергою дружив з Портновим, – Цензор.НЕТ).

- Чи були якісь аналогічні прохання від Офісу Зеленського? Тому що з моменту оприлюднення записів з кабінету Вовка ходили чутки, що на них може фігурувати і тодішній очільник Офісу президента Андрій Богдан?

- Ні, не було. Просто, як я зрозумів, вони від початку були націлені знімати мене, то до мене не звертались. Я навіть ще зміг три місяці понаполягати на тому, щоб по багатьох справах був рух. Зокрема, і по справі Лукаш, яку вони від початку теж збирались знищувати. У нас було 5 чи 6 засідань з Рябошапкою, щоб оголосити їй підозру. І ніяк вони не хотіли, щоб у цій справі приймалось законне рішення.

Так само і справа по Лазаренку, про яку я розповів на початку - там фігурував Богдан. Хоча я про це Рябошапці не доповідав, лише про загальні перспективи справи.

А потім один з активістів мені зізнався, що вони одразу сказали, що ми формуємо свою команду і Горбатюку тут не місце.

До того я ще встиг зустрітись із Зеленським. Він зовсім інакше бачив – з розповідей не знаю кого – всю ситуацію. І він був дуже здивований результатами розслідування і сказав, що зрозумів, що важливо і треба допомагати розслідуванню. І сказав Рябошапці вирішити всі проблемні питання. Ну вони і "вирішили"… (сміється).

- Ага, повіддавали беркутівців…

- На жаль.

- Ви стежите за тими провадженнями, які від вашого підрозділу передали НАБУ чи ДБР? Що з ними? Чи не минули ще строки давності?

- Ні, не минули. Якщо ми говоримо про злочини доби Януковича, то там вже 2025 року і далі будуть строки давності. Хоча, якщо ми говоримо про "Межигір’я", то там є питання. Бо там було повідомлено про підозру Ющенку (в пособництві) і слідство було завершене у 2019. І досі немає інформації, чи ця справа кудись пішла, чи ні.

Були інші справи, де були оголошені підозри і я теж не чую, щоб вони рухались. По тому ж Януковичу і "Межигір’ю" справа пішла на заочне слухання, хоча інші її фігуранти і були на території України. Я також не зрозумів, яка була процедура конфіскації майна за позовом Міністерства юстиції. Але хоч так показали результат. По підозрі Лукаш немає жодної інформації по справі. І, напевно, і не буде, бо там одним із підозрюваних є нинішня віцепрем’єрка Ольга Стефанішина.

Та й навіть по справі плівок Вовка - там же лише одна частина направлена до суду. А інші фрагменти, де повідомлялись підозри нашими прокурорами у липні 2019 року, то по ній досі нема результату. Підозрювані начебто три роки ходять знайомляться. Я так розумію, що ніхто не ходить. Але ніхто шуму з цього приводу не підіймає і запобіжні заходи не змінюють.

Треба ще сказати, що те, що підозри, вручені влітку 2019 року і влітку 2020 (провадження, яке НАБУ направило до суду) - це просто тисячна доля тих епізодів, які там є на тих записах.

- Я так розумію, що ви почали цю справу в рамках дій суддів під час Майдану. Чи є шанс, що вони будуть притягнуті до відповідальності?

- Конституційним судом визнано неконституційною статтю про винесення неправосудного рішення і тепер суддів начебто не можна притягти до відповідальності за винесені умисно протизаконні рішення. Але це не так, бо скасована спеціальна стаття. А якщо її скасували, то діє загальна стаття – зловживання службовим становищем.

Також слід зазначити, що на тих плівках фігурував вплив суддів ОАСК на суддів Конституційного суду. І є підстави думати, що деякі рішення КС і про скасування відповідальності суддів, і про кримінальну відповідальність за недостовірне декларування, були зі впливом зацікавлених осіб та корупційною складовою. І ці епізоди треба розслідувати насамперед.

А ліквідація ОАСК – це до певної міри як захист для цих суддів, їм дається купа прав.

- Я ж не помиляюсь, що вони можуть спокійно продовжити працювати в інших судах?

- Так, крім того, вони не працюють і отримують зарплати. Плюс є обов’язок держави забезпечити їх такою ж самою роботою. І я так розумію, що вони мають намір звертатись до європейських судів і вони можуть отримати позитивний результат, бо реорганізація – це одне, а ліквідація тому, що там хтось працює, може виглядати геть інакше. Тому треба працювати над тим, щоб ці судді, які умисно порушували закон, отримали свої вироки. Бо навіть якби щонайменше голову суду взяли б під варту за систематичні неявки в суд, то вже б були якісні зміни в суді.

ВСЕ, ЩО РОБИТЬ ЗАРАЗ ВЕРХОВНИЙ СУД У СПРАВІ АТЕСТАЦІЇ, ЦЕ ПОКАЗУЄ, ЩО ВСЯ ПРОВЕДЕНА РЕФОРМА ПРАВОСУДДЯ, ТО У БІЛЬШОСТІ ОКОЗАМИЛЮВАННЯ

- Ви на початку інтерв’ю сказали, що ваш позов до Офісу генпрокурора в ОАСК розглядають вже три роки. Можете розповісти більше про перебіг цього процесу?

- Суд першої і апеляційної інстанції, не маючи жодної законної підстави, все ж відмовили мені в задоволенні позову. Щоб відмовити їм треба було вчинити злочин і вони його легко вчинили. Плюс до всього вони затягували. Суддя ОАСК Вєкуа рік тримала в себе позов, і тільки потім призначила засідання. А ще через пів року заявила відвід, пославшись на те, що близька їй особа, яку називати вона боїться, сказала, що перебуває зі мною в неприязних стосунках.

- Може, вона Вовка мала на увазі?

- Можливо, якщо вважає його близькою особою:). Але виходить, що тільки "вовчий суд" протримав цю справу в себе півтора року. І Апеляційний суд розглядав 8 місяців замість 2-х. Зараз вона у Верховному суді, вони мали розглянути її за 60 днів, не розглядають уже 120.

Взагалі все, що робить зараз Верховний суд у справі атестації це показує, що вся проведена реформа правосуддя, то у більшості окозамилювання. Уявіть, було звільнено півтори тисячі прокурорів з наказами генпрокурора у зв’язку з реорганізацією прокуратури. Хоча для суспільства оголошували, що звільняють через недоброчесність.

Ліквідації чи реорганізації не було. І в судові засідання прокурори дають відповіді, що реорганізації не було. В результаті до осені 2021 десь 800 прокурорів мали рішення судів, щоб їх поновили на посадах.

А потім у вересні 2021 року Верховний суд виносить рішення, що Рябошапка звільнив прокурорів у зв’язку з реорганізацією генпрокуратури, якої дійсно не було, але системний аналіз статей свідчить, що був запит суспільства на реформу. І тому він їх фактично звільняв за те, що вони не прийшли чи не здали атестацію. А формально записував підставу, яка була в законі про реформування прокуратури.

Тобто, уявляєте, Верховний Суд каже, що можна писати одну причину звільнення, а звільняти за іншу, про яку думав генпрокурор, і це законно. Нонсенс. Точніше відвертий злочин в останній судовій інстанції.

В моєму випадку ще додатковою підставою незаконного звільнення є те, що я - викривач. Бо я писав скарги і на Луценка, і на Рябошапку, пов’язані із порушенням закону "Про запобігання корупції". Закон забороняє звільняти викривачів у зв’язку з реорганізацією і скороченням. Але суд написав, що Горбатюк не надав доказів, що його Рябошапка звільнив саме як викривача, хоча докази в цьому випадку повинен Рябошапка надавати.

В НАС ДОЛЮ КРАЇНИ ВИЗНАЧАЮТЬ ТЕСТИ З НЕПРАВИЛЬНИМИ ВІДПОВІДЯМИ

- Повертаючись до конкурсу на директора НАБУ, скажіть, який вплив на нього зможе мати влада?

- Слід зазначити, що я вже і тут проявив свій "конфліктний" характер. І встиг три скарги подати.

- О! Чому?

- Самі члени комісії кажуть, що не відчувають тиску. Але мені при цьому незрозуміло багато їхніх дій. Драго Кос заявляв, що "незалежність, доброчесність, компетентність та досвід майбутнього директора НАБУ безпосередньо впливатимуть на ефективність усієї антикорупційної системи в країні". І далі він каже, що нам важливо вибрати людину, яка буде неупередженою, об’єктивною, обізнаною, незалежною та професіональною.

А після того вони комісією приймають рішення, що за результатами двох тестів (на знання законодавства і на загальні здібності) до співбесіди допустять лише 20 людей. Тобто 2 тестування, які не мають жодного стосунку до тих пунктів, кого вони хочуть обрати, визначать 20 людей і чомусь вони вірять, що саме вони будуть найбільш чесні і професійні.

- Але ми не можемо заперечувати проти того, що кандидат має знати законодавство.

- Це не знання законодавства, це запам’ятовування. Тому що в нас більше 250 тисяч нормативних актів і їх всі не вивчиш. І вчити їх не треба. Як нас вчили в університеті: ви повинні не запам’ятати, а знати, де знайти і як застосувати. І не кожен може застосувати в кримінальному процесі ті чи інші знання, написати якісну підозру чи обвинувачення, відповівши на 100 питань цього тесту.

Але це навіть не головне. Я, вивчаючи ці тексти, знайшов 8 помилок. При чому помилки свідчать, що тести готувались ще до 2018 року, бо після того зміни в законодавство були. Наприклад, хто продовжує строки слідства. Там правильна відповідь зазначена, що продовжує прокурор до 6 і 12 місяців. А насправді їх зараз вже продовжує слідчий суддя. (До слова, завдяки  поправкам Лозового, які ніхто не голосував.) Але питання не в цьому, а в тому, що в нас долю країни визначають тести з неправильними відповідями. Це при тому, що я не маю зараз достатньо вільного часу, щоб готуватись і ретельно опрацював лише третину питань. І от так я виявив 8 помилок, а потім 9-ту ще під час тестування. То скільки ще таких помилкових питань у інших 2-х третинах?

- Що ви з цим зробили?

- Я написав скаргу, приніс перед тестуванням. Там був голова комісії Кучерявенко (Микола Кучерявенко – голова конкурсної комісії. – Цензор.НЕТ) і ще інші українські члени комісії. Я кажу їм: "Зараз ви почнете тестування, а там помилки. У вас є валідизація цих тестів?". Вони нічого не відповіли. Я кажу: "Якщо з третини питань 8 неправильні, а ви зробили такі правила конкурсу, що за їхніми результатам пройде далі лише 20 людей, то кожен бал має значення". Один з членів комісії почав читати скаргу, погодився з моїм зауваженням. А далі читати не став, може, щоб не псувати собі настрій.

- Тобто реакції не було на скаргу?

- Я пропонував: "призупиніть конкурс, ретельно перевірте тести, повідомте міжнародних членів конкурсної комісії". "Не вказуйте нам, що робити" - відповідають. Під час тестування, мені трапляється вже 9-й випадок з відсутньою правильною відповіддю. Я їм кажу: "На яку кнопку натиснути, бо тут немає правильної відповіді?". "Я не можу нічого порадити" - відповідь.

А найгірше. Я здавав 29 грудня, 30 - остання група. Увечері відбувається засідання комісії, де вони затвердили результати тестування. Не просто не врахувавши зауваження, але навіть не згадавши про мої скарги. Бо після тестування ще одну подав про виявлену додаткову помилку. І головне, що ці помилки вони ж можуть бути у тестах усіх учасників. То виходить, що членів комісії не цікавлять справжні знання законодавства учасника?

До речі, я перепитав – крім мене ніхто не подавав скарги на наявні помилки у питаннях/відповідях. Тобто, ми або маємо учасників, які не знають законодавства, або їм все одно, бо вони знають, яку кнопку натиснути, щоб отримати бал.

- Тобто вони знайомі з цими тестами?

- А це вже наступне питання, яке я порушив у скарзі. Є ж тести на проходження в НАБУ на детективів. І хитрі чи підприємливі люди зробили в інтернеті можливість купити програму, яка містить питання, і вчити. Недорого. 400 грн, здається. І коли нам дали питання теперішнього конкурсу, то я зрозумів, що вони практично повністю сходяться – ті ж питання і ті ж варіанти відповідей... І помилки я спершу виявив в інтернет-програмі, а потім їх вже знайшов в тих, які оприлюднила конкурсна комісія як оригінальні питання, розроблені саме під цей конкурс. Ті самі неправильні відповіді. І я в скарзі так і написав, що не знаю, чи просто вони скопіювали, чи додали десяток нових питань, але таким чином вони створюють незаконні переваги для тих, хто вже брав участь у конкурсах на НАБУ, бо вони їх вже пройшли 300 разів – від і до. Зокрема і працівники НАБУ. І те, що вони просто знають, які відповіді треба вказати, щоб система зарахувала як правильну відповідь, може свідчити додатково чому ніхто не написав скарги на неправильні питання/відповід. Бо за таких умов це конкурс не на знання законодавства, а на клацання кнопок на варіанти відповіді, які дають бал..

- А третя скарга?

- Я там просто розширив та додав аргументи щодо порушень проведення конкурсу, безпідставне надання переваг іншим учасникам, що містить ознаки зокререма порушення Закону України "Про запобігання корупції".

Я коли розбирався з умовами конкурсу почав шукати складені комісією документи, відео їх засідань тощо, то я не знайшов їхній регламент. Потім хотів засідання подивитись, я зміг знайти лише через посилання в новинах журналістів. Якийсь повний розгардіяш. Якщо раніше проводили конкурси, то усі документи з приводу конкурсу, посилання на трансляції були в одному місці на сайті, відкрив сторінку і все перед очима. А тут треба пів дня, щоб щось знайти і не все знайдеш. Тому третій пункт моєї скарги полягав у тому, що не забезпечується відкритість цього конкурсу. Таке враження, що хтось хоче мінімізувати інформацію про конкурс чи навіть заплутати.

Так чи інакше, я просив, щоб мене особисто долучили до розгляду скарги і щоб це був відкритий режим, але поки ніхто не дзвонив. То кого ми хочемо обрати – людей, які раніше мали доступ до тестів і натреновані натискати завчено правильні кнопки?

КОНКУРС СТВОРЮЄ ПЕРЕВАГИ ДЛЯ ТИХ, ХТО ВЖЕ РАНІШЕ МАВ ДОСТУП ДО ЦИХ ТЕСТІВ, І ЗОВСІМ НЕ ВИЗНАЧАЄ ПРОФЕСІЙНІСТЬ, ПОРЯДНІСТЬ, ДОБРОЧЕСНІСТЬ ТА ІНШІ ЧЕСНОТИ

- Чи немає у вас внутрішнього страху, що для вас цей конкурс може закінчитись так само, як і в САП – на стадії тестування?

- Може. Цього разу на знання законодавства я набрав 86 балів. На конкурсі на голову САП я набрав 97, бо тоді я був безробітним і мав вдосталь часу для підготовки. Зараз я військовослужбовець і я маю насамперед виконувати свої обов’язки. А там багато питань, які просто треба завчити напам’ять. Який штраф за неявку підозрюваного - від одного до двух неоподатковуваних мінімумів, від одного до трьох і від 0,5 до 2? От і вгадай, якщо його просто треба запам’ятати. І тобі в практичній діяльності не треба це запам’ятовувати, бо якщо знадобиться, то ти зможеш завжди глянути в закон.

Що стосується тесту на загальні здібності, то це звичайний тест на IQ. А про тести IQ вже давно доведено, що для різних категорій виставляється різний поріг проходження. Що той, хто в 25-35 років може здати на 140 балів, а у 45-55 років вже так не здасть. І це нормально та зовсім не свідчить про менші інтелектуальні здібності. А до професійних якостей це взагалі не має стосунку.

І знову ж, ці тести мають сенс лише тоді, якщо ми можемо гарантовано сказати, що людина ніколи в житті їх не бачила. Лише тоді це буде об’єктивний результат. Візьміть один тест на IQ, до якого ніхто не мав доступу і дайте його всім. Тоді ви знатимете, як людина реагує на завдання, яке вперше бачить і який її справжній об’єктивний результат. Хоча як на мене, то краще в шахи зіграти, щоб інтелект визначити.

І знову ж, Драго Кос каже, що ми готові витратити скільки завгодно часу, щоб вибрати кращого за професійними якостями, доброчесністю тощо, а натомість за тестами виберуть лише 20, щоб потім меншу кількість кандидатів меншу кількість часу оцінювати. Тут же подалось лише 74 кандидати. Оцініть їх всіх, потім якщо бажаєте, то при інших рівних показниках врахуєте тестові бали за знання законодавства та на загальні збідності. Але не робіть ці безглузді з точки зору визначення професійності та доброчесності тести, основним фактором. Бо це нагадує відверту маніпуляцію, а не об’єктивний відбір очільника головного органу по боротьбі з корупцією. Бо він створює переваги для тих, хто вже раніше мав доступ до цих тестів, і ЗОВСІМ не визначає професійність, порядність, доброчесність та інші чесноти. А тому це обман.

До речі, я ж іще подавав документи на конкурс в ВККС і не потрапив у 64 відібрані комісією доброчесні кандидати. Без пояснення причин. Певно недоброчесний. І що цікаво. Для ВККС, який є допоміжним органом ВРП, міжнародна комісія має час оцінити 64 особи, а для НАБУ, орган, який має критичне значення для країни у питаннях боротьби з корупцією, комісія чомусь може знайти час лише для роботи з 20-ма. Самі собі звужують можливості вибору. Бо чим більше учасників ви оціните, тим більше шансів, що ви виберете найкращого.

- Розкажіть ще трохи про свою службу, коли ви мобілізувались і де служите?

- 24 лютого до обіду подивився новини і пішов у військкомат. Я закінчував військову кафедру, звання в мене офіцерське, а спеціальність юридична. В перший день сказали, що такі нам не потрібні, будемо дзвонити. А оскільки до ранку вони не подзвонили, то я знову прийшов сам. І тоді вже став потрібний. І вже 26 лютого я був у військовій частині, яка тільки створювалась і треба були мої юридичні знання, бо потрібна була купа документів, щоб це функціонувало. А зараз я старший помічник начальника штабу з кадрів та стройової частини.

Наша частина брала участь в обороні Києва, а з середини літа в Донецькій області в гарячих точках. Зараз якраз на Новий рік у хлопців ротація – не в тилу, але і не на передовій позиції вони зараз.

- Останніми тижнями дуже великий розголос через законопроєкт 8271. Яке ваше ставлення до нього?

- А ставлення просте, яке я розділю на дві частини. Якщо емоційно, то це законопроєкт людей, які не знають проблематики питання, як діють правоохоронні органи і суди. І що озвучена проблема, то це передусім проблема належної роботи правоохоронних органів і судів. І ще трішки недосконалих процедур. І саме тут треба вносити зміни. Бо якщо за дезертирство суддя дає 3 місяці гауптвахти, а людина за зібраними доказами заслуговує на 5 років, то це значить, що суддя не на своєму місці. Притягуйте його до відповідальності.

А чисто юридична оцінка – цим законопроєктом Верховна Рада України вирішила грубо порушити Конституцію, щоб більш жорстко карати лише певну категорію людей. Військовослужбовців. Бо для вбивць, ґвалтівників, крадіїв, наприклад, заборони карати позбавленням волі нижче нижньої межі не встановлюється. І їх можна достроково звільнити від покарання. Натомість Верховна Рада всупереч Конституції грубо порушує права виключно військовослужбовців, тобто за ознакою місця роботи та форми. А це є злочин. Злочин, передбачений статтею 161 КК, яка каже, що злочином є пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян "за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, інвалідності, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками, що було вчинено організованою групою осіб з використанням свого службового становища". І в нашому випадку такою ознакою є – перебування на військовій службі. і що  караються такі дії позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.

Це єдино можлива оцінка цьому законопроєкту. Злочин має присікатися. Бо обговорювати, наскільки Верховна Рада може порушувати Конституцію України в якихось благих намірах – це шлях у пекло свавілля. І оскільки в нас Верховна Рада постійно цим страждає, то варто, щоб вони хоч раз потрапили на лаву підсудних (290 осіб, які голосували), і більше таких законопроєктів, які порушують Конституцію України НІКОЛИ не буде.

Проблематика є, з тими ж п’яницями в армії, і з нею необхідно працювати щодо удосконалення процедур, але для цього треба, щоб хтось дослухався до порад знизу, тих, хто безпосередньо з цим стикається. Але зовсім не в такий спосіб, як це зробили. Бо так як це пропонується, це свідчить, що законодавці не знають ні кримінального права, ні процесу, і не мають совісті та страху.

«Аргумент»

На цю тему:

• 74 кандидати допущені до конкурсу на посаду директора НАБУ
• Керівником відділу з розслідування "справ Майдану" став "Саша" з плівок Вовка?
• Як Портнов і суддя Вовк за допомогою ОП «ставили на коліна» Конституційний суд
• Слідство НАБУ щодо суддів ОАСК заблоковано, тому що Зеленському потрібен на виборах кишеньковий суддя Вовк - ЗМІ