Після розпаду Радянського Союзу російські спецслужби працювали над максимальною русифікацією України й намагалися вкорінити в нашій державі маріонеткову владу.

 Коли Росія послаблювала свій вплив, ми встигали за цей час заборонити проросійські організації: спершу КПРС, далі Компартію. Згодом «померла» Партія регіонів, але вона переродилася в ОПЗЖ, Опоблок та інші проєкти. Зараз РНБО знову блокує діяльність проросійських партій. Перші засідання щодо 14 партій, які можуть заборонити, відбудуться уже в червні, зазначає видання "Главком [2]".

Заборона партій ніколи не давала серйозного ефекту, бо боротися з юрособами – це одне, а карати колаборантів, садити їх до в’язниці – геть інше. Так, у парламенті вже є нові депутатські групи, сформовані з уламків ОПЗЖ [3], і вони будують новий плацдарм до політичного майбутнього.

Офіс генпрокурора на запит руху «Чесно» повідомив [4], що з 2014 року прокуратура розслідує понад 2 тис. фактів держзради. Але до суду дійшло лише 18%.

Читайте також:  “Рада з відновлення Портнова” та інші причини, чому навіть після перемоги справедливих судів може не бути [5]

На ще один запит – скільки ж держзрадників засудили? – інформації так і не надали. Очевидно, їх дуже мало. Для порівняння можна згадати, як просувалася справа держзрадника Олега Царьова, який, попри все скоєне у 2014 році, був допущений до балотування на пост президента, а засудили його лише в 2022 роц [6]і.

Після окупації українського Криму, частини Донеччини та Луганщини для притягнення до відповідальності держзрадників знадобилися роки. Навіть коли нам вдавалося зловити і засудити колаборанта, згодом він міг принести до суду довідку, що у нього хворе серце – колаборанта випускали [7]. Це питання до корупції і недовиконаних реформ, та й до державної політики в цілому.

Такі проросійські політики знову й знову створювали нові політичні проєкти, які фінансував Кремль. Під ці проєкти створювалися телеканали, що вимивали мозок потрібною рашистам пропагандою. І цим каналам десятки років давали працювати з свідомістю українців.

Кількох колаборантів Україна засудила заочно. Натомість більшості з них держава давала шанси на втечу. Навіть Кива, з яким все було зрозуміло на старті, і якому оголосили дві підозри, встиг скласти повноваження і втекти. Про Медведчука, якому дісталася «лагідний» запобіжний захід – домашній арешт, можна навіть не згадувати. Всі знають ще з часів втечі Петра Мельника з Ірпеня в США, що браслет і домашній арешт – це пряма дорога до втечі. Але, на щастя, Медведчука спіймали.

Читайте також:  Чому агент Кремля Портнов, який допомагав путіну розпочати війну проти України, досі лишається непокараним [8]

З моменту повномасштабного вторгнення «Чесно» веде реєстр ДержZрадників [9]. Це робиться для того, щоб після перемоги над рашистськими окупантами суспільство могло контролювати притягнення до відповідальності тих, хто сприяв окупантам.

Жоден колаборант не має згодом бути обраним в органи місцевої влади чи парламент, які б нові проєкти вони не запускали. Саме тому важливо зафіксувати вже зараз всі прізвища у нашій політичній пам’яті.

ПРИВИД КОМУНІЗМУ. КПУ

У перший же рік незалежності ми дали виграти вибори колишньому комуністу – нині покійному Леоніду Кравчуку [10], який у 2014 році подякував «Беркуту», який стояв на Майдані.

Через 30 років відновлення незалежності поява першого президента в Тристоронній контактній групі буде сприйнята вкрай негативно [11].

Думати про те, що послід «комунізму» щез разом із Петром Симоненком [12] та Наталією Вітренко [13], – помилка. Після відновлення незалежності України, дійсно, саме цих політиків підтримувала Росія для того, щоб готувати захоплення українського Криму [14], Донеччини і Луганщини. Ось на агітці Вітренко чітко видно Крим, на який лягає «кривава і демонічна рука нацистів-НАТО». За останні 20 років риторика Кремля незмінна: НАТО і «неонацисти» постійно звучать з боку російської пропаганди.

Зразки пропаганди проросійських політиків Рух «Чесно» зібрав у Музеї агітації та політичного трешу.

Стара гвардія компартії, яка полюбляла відпочивати на Заході [15], готувала собі заміну – так зване «молоде крило». Так, у 2010 році у Донецьку депутатом райради від Компартії стає студент Дмитро Верзілов [16]. Молодий депутат отримав мандат як член Компартії. На останніх місцевих виборах він уже як представник ОПЗЖ переміг у перегонах на посаду голови Часовояворівської громади (Донеччина).

Після початку повномасштабної війни Верзілов втік у Росію і на кордоні написав відеозвернення. У ньому колаборант назвав Революцію Гідності, яку раніше ситуативно підтримував, «державним переворотом», після якого прийшли «зубожіння та війна». З його слів, в Україні після нападу Росії силою змушують йти у «так звану тероборону». Оборону України від нападу держави-окупанта він назвав «кривавим злочином».

Випадки, коли комуністи виростали у політиків-колаборантів від ОПЗЖ, непоодинокі. Так, депутат однієї з райрад Одещини Борис Кальчев [17] колись очолював районну організацію Компартії і залишався комуністом [18] аж до повної ліквідації партії. Тепер він – представник ОПЗЖ.

Тобто заборона Компартії ніяк не вплинула на долю комуністів. Вони продовжували під іншими брендами отримувати мандати і зараз співпрацюють з ворогом.

Читайте також: Стукачі та зрадники: хто та з чиєї подачі займається репресіями на окупованих територіях [19] 

ПР. ВЛАДА - МАРІОНЕТКИ КРЕМЛЯ

Коли було зрозуміло, що Компартія в Україні помирає, у Москви з’явилася необхідність у появі нової проросійської сили.

Після Помаранчевої революції російська агентура працювала над реваншем. І їй вдалося шляхом чорних технологій та за допомогою пропагандистів у ЗМІ попрацювати з виборцями так, що президентом країни став держзрадник Віктор Янукович [20].

Вся вища вертикаль контролювалася Росією. Міністром оборони став нардеп Павло Лебедєв [21], який від Партії регіонів балотувався на мажоритарному окрузі в Криму. Після втечі президента Януковича, Лебедєв утік з України ще до офіційної відставки. Був присутній у Кремлі на зібранні з нагоди початку тимчасової окупації Криму Росією.

Януковичу та Лебедеву ДБР повідомило про підозру у скоєнні держзради лише 2020 року. А колишнього очільника уряду Миколу Азарова [22], який теж втік у Росію, ми заочно тримаємо під вартою з 2021 року.

Але якщо із Януковичем, Лебедевим та Азаровим все було зрозуміло на старті, то є низка політиків, які дуже швидко перефарбувалися. Так, Володимир Олійник [23], який у 2004 році скандував Януковичу «Зека – геть!», згодом не просто влився до лав регіоналів, а міг стати альтернативним кандидатом у президенти від «тіньового уряду», який втік у Росію.

Регіонали були не єдиним проросійським проєктом. З огляду на те, що державою керували держзразники, не дивно, що і на Сході країни, і в Криму спецслужби закривали очі на те, що створюються проросійські проєкти, і дозволяли балотуватися громадянам Росії.

Так, Сергій Аксьонов [24], який отримав російське громадянство ще 2003 року, представляв у парламенті Криму партію «Рускоє єдінство». Ця політсила отримала лише кілька мандатів. Зате, коли Росія окупувала півострів, Аксьонов став самопроголошеним прем’єр-міністром окупаційної адміністрації Автономної республіки.

Такі проблеми зі спецслужбами і судами, які мали б чітко дотримуватися закону і карати за держзраду, були не лише за влади Партії регіонів. Так, колега колаборанта Аксьонова – Сергій Ганиш [7] – голосував за «конституцію» Криму і брав участь у проголошених Росією виборах до міськради Феодосії. Його вдалося спіймати і навіть засудити. Але дуже швидко суд його випустив, оскільки отримав лікарську довідку про те, що у державного зрадника… хворе серце.

Наприкінці 2020 року ухвалою Київського апеляційного суду, яким було залишено вирок Дніпровського районного суду щодо Ганиша, рішення було скасовано і призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції, тож станом на 2022 рік розгляд справи в суді ще триває.

Читайте також: Зрадник із села Луб’янка на Київщині [25]

 ВІД ПР ДО ОПЗЖ, "ОПОБЛОКУ" ...

Але після Революції Гідності втекли далеко не всі регіонали. Значна частина пішла в нові проросійські політичні проєкти – ОПЗЖ, Опоблок тощо. Саме вони разом із спецслужбами Росії працювали над формуванням проросійського медіаполя, займалися підготовкою майбутніх колаборантів в органах місцевого самоврядування.

Так, Євген Балицький [26] був спершу нардепом від Партії регіонів, а згодом від Опоблоку. Ініціював ходу, присвячену «бессмертному полку». У заході поряд з ним була і Галина Данильченко [27], яка працювала на підприємстві нардепа і є депутаткою міськради від Опоблоку.

Саме Данильченко самопроголосилася головою Мелітополя [28], а Балицький на своєму місцевому каналі дав можливість запустити мовлення телеканалу держави-агресора. Але довго Данильченко не протягнула – щойно у місті пролунали вибухи, гауляйтерка попросилася у відставку [29]. Через питання безпеки захвилювалася не лише Данильченко. Колаборант і екснардеп Балицький попросився перевести його із Запоріжжя до Криму. Але Аксьонов відмовив.

Ті, хто мали б представляти інтереси громади і України, навіть не зважили, що їхні ж сусіди виходять на протести і закликають орків забиратися з міст, зате передусім думають про свою безпеку.

Скріншот з відео – протести в Мелітополі у березні 2022 року

Окупанти створюють фейкові органи самоврядування у низці міст. Це своєрідна тактика там, де мери і рада не погодилися на співпрацю. Саме так депутат Маріупольської міськради від ОПЗЖ Костянтин Іващенко [30] став самопроголошеним мером.

Але є випадки, коли міста здають обрані громадою мери. Так сталося з Куп’янськом, де громаду зрадив представник ОПЗЖ Геннадій Мацегора [31]. А також на Луганщині в селищі Міловське – тут голова Олег Савченко [32], який також представляє партію ОПЗЖ, перейшов на бік окупантів.

Варто зазначити, що не всі колишні регіонали стали колаборантами. Є нардепи, які голосували за диктаторські закони 16 січня, але після повномасштабного наступу Росії засудили дії держави-агресора і активно допомагали своїм громадам.

ЗРАДНИКИ В ПАРЛАМЕНТІ

Більшість зрадників у парламенті були відомі до війни. Держава лише незадовго до наступу змогла посадити під домашній арешт кума Путіна Віктора Медведчука [33], який зрештою втік, як і його партнер та подільник нардеп Тарас Козак [34].

Медведчук завжди був пристосуванцем. Після здобуття незалежності політик став доктором наук, його наукова робота, яку вдалося відшукати «Чесно», була присвячена [35]… пошуку національної ідеї України.

Держава лише незадовго до наступу змогла посадити під домашній арешт кума Путіна Віктора Медведчука [33]

Нардеп Ілля Кива [36] склав свої повноваження і тепер став рупором Кремля. Розповідає, що криваві події у Бучі – постановка. Нібито вбитих порозкидали українці для картинки і навіть для того, щоб її підсилити, в Україну повернувся Володимир Зеленський, який нікуди з країни насправді не щезав. Киві вже теж заочно вручили кілька підозр [37] при тому, що він мав би уже сидіти.

Свою політичну кар’єру Кива розпочав балотування мажоритарником у столиці, а на президентських виборах був довіреною особою кандидата в президенти Дмитра Яроша.

Це далеко не вичерпний перелік нардепів, якими поповнюється Реєстр дрежZрадників. Рух «Чесно» дослідив відвідуваність нардепів, і вже зараз може назвати прізвища тих, хто не виконує присягу народного обранця і не з’являється у залі для голосувань [38].

Серед втікачів та прогульників Ради під час війни – одіозні колишні представники ОПЗЖ Рабінович, Абрамович та Столар

Частина цих народних депутатів після перевірки вже внесені у Реєстр держZрадників, а щодо інших чекаємо інформації від прикордонної служби, щоб зрозуміти, чи залишили ці парламентарі країну.

ПРАПАГАНДИСТИ НА СЛУЖБІ КРЕМЛЯ 

Після втечі держзрадника Януковича і його свити колаборантів правоохоронні органи дозволяли їхнім пропагандистам і далі працювати на збільшення кількості виборців, які підтримували проросійський курс та відповідні політсили.

Так, блогер Анатолій Шарій [39] не просто вів свій ютуб-канал, а навіть зі своєю однойменною партією брав участь у парламентських виборах 2019 року. Щоправда, його, як громадянина, який не проживає протягом п’яти років на території України, зняли з виборів. Лише після початку повномасштабної війни канал Шарія закрили, хоча це треба було зробити набагато раніше.

Шарій публічно подякував Генпрокурорці Ірині Венедіктовій [40] за те, що він досі на волі

Коли Шарія затримали в Іспанії, це викликало значний суспільний резонанс. Але згодом, як стало відомо, тамтешній суд вирішив відпустити його під підписку про невиїзд, бо українська сторона не встигла подати відповідні документи [41], за що Шарій публічно подякував Генпрокурорці Ірині Венедіктовій [40].

Шарій – не єдиний хто не став ні нардепом, ні мером, ні депутатом місцевих рад, але знайшов можливість заробляти на проросійській риториці.

У цьому списку – Євген Мураєв [42], Дмитро Співак [43], Тетяна Монтян [44] та багато інших. Навіть колишня народна депутатка Партії регіонів Ганна Герман [45] знайшла себе не лише як захисниця у справі Януковича, вона ділилася «цінними думками» про долю Донеччини на телеканалі «Наш». Окрім того, з’являоася на Youtube-каналі іншої держзрадниці Оксани Марченко – у серіалі «Паломниця».

Наразі є лише поодинокі випадки [46], коли проти пропагандиста у суді вже розглядається справа. Так, наприкінці березня арештували пропагандиста-блогера Гліба Ляшенка [47]. Але до нових справ, як і до вироків, ще дуже далеко.

А низка проросійських медійників після повномасштабного наступу, до якого вони готували ідеологічний плацдарм і робили це, звісно, не безплатно, почали працювати в українських ЗМІ. Таке перевтілення викликало обурення українських журналістів. Медіаспільнота закликала відсторонити від участі у національному марафоні проросійських журналістів та ведучих. Рух «Чесно», який наповнює реєстр держZрадників і додає в нього і медійників, також підписав таку вимогу.

Як доводить історія, жодне перейменування чи перевзування політиків, медійників чи церкви, що зараз відбулося у Московському патріархаті [48], не викликає якісну зміну. Те, що держава не змогла притягнути до відповідальності держзрадників і колаборантів, а дозволяла тривалий час працювати проросійським партіям, журналістам і церкві, привело до трагічних наслідків.

Саме тому наразі одним із пріоритетних питань є притягнення до відповідальності колаборантів і держзрадників. Це мало б превентивний ефект і не дало б змоги їм балотуватися до парламенту чи органів місцевого самоврядування знову. Рух «Чесно» стежитиме за справами, які наразі перебувають в судах і ще будуть туди передані за статтями держзрада чи колабораціонізм.

У випадку, якщо такі справи не завершаться до нашої перемоги і виборів, громадський сектор і ЗМІ мають зробити все можливе, щоб держзрадники не були обрані й не отримали владу, який би новий проєкт вони не створили.

—

Ірина Федорів, Рух «Чесно», опубліковано у виданні Главком [2]

В тему:   

• Рассказ свидетеля казней жителей Бучи в оккупации: «Стреляли либо в затылок, либо в сердце»  [49]
• Рашизм – ракова пухлина для людства. Палата число «Z» [50]
• Росія і весь світ мають мовчати, скорбіти, і спокутувати [51]
• Почему россия это государство-террорист: страшные кадры из под Киева, откуда бежала армия путина (+18) [52]
• «Тепер ви вірите, що це не просто війна, а геноцид?» [53]
• Кривавий московський звір: «Сам Сатана живе в моїй сраці»  [54]