У січні 2024 року українська кіноспільнота закликала перенаправити виділені на підтримку кінематографії гроші на ЗСУ, але в Держкіно, якке очолює одіозна ставлениця Єрмака, наплювали на це і вирішили гроші розподілити (читай роздерибанити). 

Державне агенство України з питань кіно, яке очолює одіозна Марина Кудерчук [2],  призначена через сфальсифікований конкурс [3] на посаду голови Держкіно, проводить 19-й пітчинг кінопроєктів, тобто розподіл державного фінансування в сфері кінематографії. Презентації, тобто другий та найважливіший етап конкурсу, завершився 11 червня, пише видання ZAXID.net. [4]  А потім Рада з державної підтримки кінематографії, згідно з українським законодавством, має ухвалити остаточне рішення, кому і скільки грошей дати.

Читайте також:  Українські кінематографісти вимагають відставки голови Держкіно [5]

Йдеться про значну суму, а саме про розподіл майже 600 млн грн бюджетних грошей. Це відбувається попри громадський спротив та визнання судом нелегітимності Ради, термін повноважень якої давно минув.

Марина Кудерчук

Усе це дає підстави українським кінематографістам говорити про незаконність пітчингу. На початку року українська кіноспільнота навіть зверталася до президента, голови Верховної Ради та прем‘єр-міністра з пропозицією передати цьогорічний бюджет Держкіно на потреби Збройних Сил України. Тепер більшість режисерів та продюсерів пітчинг бойкотує. Більшість, але не всі. Дехто з них (цікаво, що серед них є й підписанти листа) пояснює своє рішення тим, що «кіно – це теж зброя» і що «як дають гроші, треба знімати».

***

У березні 2022 року через початок повномасштабного вторгнення було скасовано черговий 18-й пітчинг. Про його проведення Держкіно повідомило 13 січня 2022 року. Після 18-го конкурсу на 2022-й було заплановано ще два: 19-й та 20-й. Проте березні 2022 року Держкіно назвало проєкти, які пройшли технічний відбір, але оголосило, що пітчингів не буде до завершення воєнного стану.

«В умовах воєнного стану провести подальші етапи конкурсного відбору кінопроєктів неможливо. Тому його завершення відбудеться після припинення дії воєнного стану», – йшлося у повідомленні.

7 березня 2023 року уряд вирішив продовжити повноваження Ради з державної підтримки кінематографії на чолі з Артемом Колюбаєвим, чия каденція мала завершитись 31 березня 2023 року до кінця воєнного стану і ще на три місяці після його припинення.

«Повноваження членів Ради з державної підтримки кінематографії, утвореної розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31 березня 2021 р. № 277, продовжуються на весь період воєнного стану та протягом трьох місяців з дня його припинення чи скасування, а формування нового складу Ради з державної підтримки кінематографії в період воєнного стану не проводиться», – йдеться у постанові [6] Кабміну від 07.03.2023.

Кінематографісти заявили, що таке рішення Кабміну створює корупційні ризики, суперечить принципам верховенства права та європейському вектору розвитку держави. Про це йдеться у заяві Української кіноакадемії.

Читайте також: Держкіно, яким керує єрмаковська "шістка", дозволило заробляти російському кінопродюсеру в Україні під час війни [7]

Крім того, на думку підписантів заяви, Рада скомпрометувала себе численними порушеннями впродовж 2022-23 років.

«Засідання відбувалися у закритому режимі, що суперечить п. 11 Статті 9. Деякі члени Ради, попри явні ознаки конфлікту інтересів, продовжують перебувати у складі Ради, порушуючи тим самим п. 3 Статті 9 Закону (робота на кінопроєктах, які отримали державне фінансування впродовж чинної каденції)», – йдеться [8] у заяві.

Національна спілка кінематографістів України оскаржила це рішення Кабміну у суді. Позов розглядав Київський окружний адміністративний суд, який задовольнив його, визнавши Раду нелегітимною. Це відбулось 2 листопада 2023 року. Проте члени ради подали апеляцію.

Нагадаємо, діяльність Ради регулюється Законом України «Про підтримку кінематографії» [9]. Її каденція триває два роки, тож мала закінчитись 31 березня 2023, члени Ради можуть перебувати на посаді лише один раз. Кабмін пояснив своє рішення воєнним станом, але «Закон про воєнний стан» не регулює питання подовження каденції Ради з підтримки кінематографії.

***

У січні 2024 року українська кіноспільнота закликала перенаправити виділені на підтримку кінематографії гроші на ЗСУ. Причиною стала недовіра до Держкіно, що розподілятиме бюджет. А також те, що Рада з державної підтримки кінематографії є нелегітимною й продовжує діяльність незаконно.

Про це йдеться у відкритому листі, [10] з яким кінематографісти звернулись до президента України, голови Верховної Ради, прем‘єр-міністра України.

Лист підписали режисери, продюсери, лідери громадських кіноорганізацій, кінокритики та представники інших кінопрофесій.

Цьогорічний бюджет на підтримку кінематографії (та на документацію воєнних злочинів, що не входить в компетенцію Держкіно та потребує спеціальних знань та вмінь) цього року є рекордним та становить 589,6 млн грн.

«У той час, як багато кінематографістів стали військовослужбовцями і потребують адекватного забезпечення – від грілок для ніг до дронів, уряд планує виділити рекордне фінансування Державному агентству з питань кіно, яке функціонує без затвердженої стратегії, керується некомпетентною Головою, а рішення про ефективне використання коштів приймає Рада з підтримки кінематографії, яка мала за законом скласти свої повноваження в березні 2023 року», – заявляють кінематографісти.

Натомість 4 березня 2024 року вийшов наказ [11] про затвердження нового порядку прийняття рішення Радою з державної підтримки кінематографії та порядок проведення пітчингу, і у цей же оголосили [12] 19-й конкурс.

***

23 квітня Шостий апеляційний адміністративний суд підтримав позов від Національної спілки кінематографістів та підтвердив, що продовження повноважень Ради з підтримки кінематографії при Держкіно є незаконним.

Це стало великою перемогою для української кіноспільноти та ознакою того, що дев'ятнадцятий пітчинг [13], який вже почали проводити у Держкіно, є нелегітимним. Однак 24 квітня Держкіно подало заяву до Верховного Суду — і рішення про незаконну діяльність Держкіно призупинили. Це рішення призвело до гучного обговорення в українській кіноспільноті. У той самий час Держкіно продовжує рухатися за запланованим графіком дев'ятнадцятого пітчингу і планує розподілити рекордні 589,6 млн гривень.

Читайте також: Безславні покидьки. Як "шістки" Єрмака нищать єдиний міжнародно визнаний кіноархів України [14]

Журналістка Суспільне Культура [15] Альона Шилова зазначає, що ситуація небезпечна і навела приклади, що думають про це українські кінематографісти.

Рада з державної підтримки кінематографії: історія конфлікту

Рада з державної підтримки кінематографії (РДКП) — орган Держкіно, яка вирішує, які фільми отримають фінансування. Це відбувається за допомогою процедури пітчингу: експерти оцінюють проєкти за 5-бальною шкалою і передають результати раді, за якою залишається останнє слово щодо фінансування стрічки.

Наразі до складу ради належать:

• Юрій Горбунов — креативний продюсер, телеведучий, актор;
• Артем Колюбаєв — кіно- та телевізійний продюсер;
• Анатолій Матешко — режисер-постановник;
• Олександр Недбаєв — продюсер;
• Олексій Тритенко — актор, режисер;
• Микола Чиханцов — керівник Адвокатського та ріелторського об’єднання України;
• Віктор Яриш — продюсер.

Читайте також: 

• "Велике годівництво друзів і колег Зеленського триває": фірма ведучого "1+1" Горбунова зніме серіал "СМТ Інгулець" за 33 млн бюджетних коштів [16]
• З життя брехливої "еліти": як Юрій Горбунов виїхав з України на курорт під час війни [17]

31 березня 2023 року члени РДКП мали скласти повноваження, адже термін їхнього перебування на посаді сплив. Втім ще 7 березня Кабмін продовжив каденцію ради до кінця воєнного стану та додатково на три місяці по його завершенню. У Держкіно це пояснили так, що під час повномасштабного вторгнення неможливо обрати нових членів ради.

Читайте також: "Смотрящій" Єрмака: продюсер Колюбаєв нарощує бізнеси від кіно до дронів і будівництва [18]

12 травня 2023 року Національна спілка кінематографістів України подала позов проти Кабміну, оскаржуючи рішення Держкіно продовжити повноваження членів Ради з державної підтримки кінематографії.

23 квітня 2024 року Шостий апеляційний адміністративний суд підтримав позов від Національної спілки кінематографістів та підтвердив, що продовження повноважень Ради з підтримки кінематографії при Держкіно є незаконним.

У відповідь Держкіно на наступний день, 24 квітня, подало до Верховного Суду клопотання (як зазначено у дописі, саме клопотання було написано від руки у паперовому форматі і його не мав розглядати суд). Натомість суд порушив процесуальний закон і зупинив дію рішення, яке водночас неможливо оскаржити.

"[...] в цьому випадку суд не мав права розглядати таку заяву Держкіно, адже вони подали її з порушенням процесу", — зазначила [19]у коментарі "УП. Культура" адвокатка Надія Денисюк, яка представляла інтереси Національної спілки кінематографістів у суді.

У матеріалі [20], який поширюють представники кіноспільноти, зазначено: в суді рішення пояснили тим, що невиконання своїх повноважень радою не є достатньою причиною, щоб зупинити дію рішення про визнання їхніх повноважень незаконними.

Зокрема, у коментарі Суспільне Культура продюсер Денис Іванов сказав:

"Кіноспільнота досить послідовно намагається довести свою правоту. Було виграно два суди, зокрема апеляція, рада мала б припинити своє існування і мали б відбутися чесні вибори в цей керівний орган Держкіно. Але, на жаль, не все залежить від нас. Кіноспільнота веде цю боротьбу всіма легальними шляхами, усіма легальними методами боротьби з беззаконням і з потенційно корупційними рішеннями державних органів. Треба повернути законність у цей державний орган, виконати норми закону, переобрати раду і дати їм працювати".

Чому критикують проведення нового пітчингу?

Нелегітимна рада

Як вже було описано вище, будь-які дії Ради з державної підтримки кінематографії є незаконними, бо її представники не мають юридичного права продовжувати займати свої посади. Відповідно, будь-які їхні рішення, зокрема стосовно розподілу коштів, є незаконними.

"Така поведінка несе великі ризики не лише для самої кіноспільноти, а й для всієї країни, адже без дотримання законів та справедливого розподілу держбюджету не буде ані справжнього кінематографу, ані правової незалежної держави" , — впевнена голова правління Української кіноакадемії Ольга Бесхмельниціна у коментарі для Суспільне Культура.

Вона наголошує, що якби подібна ситуація сталась десь в Європі, інституція була б миттєво дискредитована і потребувала повного перезавантаження.

"Ми хочемо інтегруватись до ЄС, тож ми маємо дотримуватись їхніх цінностей та принципів. Зараз ми також опиняємося в ситуації, де недолуго виглядаємо перед нашими міжнародними партнерами, адже їм важко усвідомити, як така ситуація взагалі можлива, а саме Держкіно руйнує довіру до адекватних інституцій в Україні", — сказала Бесхмельниціна.

Розкрадання грошей

Для дев'ятнадцятого пітчингу Держкіно отримало рекордні 589,6 млн гривень (для порівняння — у 2019 році бюджет Держкіно складав 429,6 млн грн). Це стало приводом для того, щоб понад 700 українських кінематографістів підписали лист [21] зі зверненням до президента, голови Верховної Ради та прем'єр-міністра, закликаючи віддати ці кошти на потреби ЗСУ та висловлюючи свою недовіру до керівництва Держкіно. Утім, лист не спрацював.

"Коли в Україні вже понад рік органом Держкіно керує нелегітимна Рада з підтримки кінематографії, то, очевидно, нічого хорошого для українського кіно в цьому немає. Тобто позбавлений легітимності процес у підсумку призводить до того, що обирають внаслідок конкурсів, пітчингів не найкращих, а найлояльніших. І ці найлояльніші зазвичай не зможуть зробити ті ж самі результати для українського кіно. Якщо ці фільми (переможці пітчингу — Ред.) будуть доведені до кінця, в чому я, чесно кажучи, сумніваюся, то ми не побачимо серед цих фільмів через 2–3 роки учасників фестивалів у Каннах, Венеції, Берліні", — каже Денис Іванов.

Багато українських кінематографістів відмовилися подаватися на дев'ятнадцятий пітчинг Держкіно. Це були переважно продюсери та режисери, які підписали лист зі зверненням про переспрямування коштів на потреби ЗСУ. Тобто ті представники кінематографічного сектору, чиї фільми показували на різноманітних кінофестивалях, зокрема класу "А", та які мають досвід міжнародної співпраці, а їхні стрічки часто зараховують до сегмента "української нової хвилі".

Читайте також: Велике кінокрадівництво: влада вирішила спустити 400 млн гривень на дебільні серіали, а війська чекають БПЛА [22]

Натомість на пітчинг подалося [23]багато авторів телесеріалів, що тільки ще більше викликало питання до фінальної якості проєктів, на які Держкіно надасть кошти.

"Більшість кіноспільноти ігнорує цей пітчинг. Бо немає довіри до Держкіно, до Ради з підтримки кіно, до експертів, які оцінюють проєкти. Зараз ми ризикуємо побачити непрозорий розподіл коштів на ненайкращі проєкти, але вже за якийсь час нас очікує інша ситуація. Не буде знакових фільмів, не буде міжнародної репрезентації. Якщо подивитись на список претендентів, які подали свої проєкти на цей пітчинг, серед них немає митців, які нещодавно представляли Україну на світових майданчиках у Каннах, Берліні, Венеції чи будь-якому іншому великому фестивалі та професійних подіях. Тож тут постає логічне питання: що та якої якості ми будемо пропонувати за 2–3 роки нашим колегам за кордоном і як будемо репрезентувати Україну. Важливо також зрозуміти, що якщо ситуація залишиться такою ж — це буде одним із сигналів для західних партнерів про згортання демократії в Україні", — коментує Бесхмельниціна.

Денис Іванов говорить:

"Я думаю, більшість міжнародних кіноінституцій розуміють, що таке Держкіно України, вони розуміють, що зараз цей державний орган не тільки втратив свою легітимність в очах українських кінематографістів, кіноспільноти, яка довела не словом, а ділом, що вона робить кіно, що бере участь у фестивалях і виходить в український прокат, а і втратив репутацію в міжнародній кіноспільноті. Якщо подивитися на один із фондів, які були організовані на підтримку українських кінематографістів, — Європейський фонд солідарності з українськими фільмами, — то ми побачимо, що в них йдуть конкурси, хто там в цих конкурсах перемагає, що за проєкти. І багато цих проєктів — це європейські експерти, які обирали те, що цікавить світового глядача й надавали підтримку проєктам на етапі розробки. І ми побачимо в списку учасників так званого конкурсу Держкіно, який зараз іде, бо вони його раптом поновили, що там немає проєктів, які були відібрані міжнародними експертами. Тобто звідси запитання: як можна було не звернути увагу на очевидні таланти, визнані у світі, і як це відбулося? Тому я думаю вплив буде такий, що Держкіно буде залишатися осторонь світового процесу, а українські кінематографісти будуть шукати свої ресурси за кордоном, щоб принаймні залишатися в професії".

Документування воєнних злочинів

Наразі не уточнено, яку конкретно частину коштів пітчингу Держкіно планує спрямувати на "документування воєнних злочинів". Та тут вважливо наголосити на різниці між документальним кіно про війну та документуванням воєнних злочинів.

Воєнний злочин — порушення законів та звичаїв війни, і він належить виключно до сфери міжнародного кримінального права. Під час документування воєнного злочину головне — отримати найповніші відповіді на питання "хто?", "що?", "де?", "коли?", "чому?", "як?" і "який був результат?". У відео мають бути зазначені дата, час і точне місце зйомки, інакше такий матеріал не матиме юридичної сили й не буде рахуватись як доказ у суді. Також бажано фіксувати не тільки злочин, а й середовище, для повноти контексту.

У Системі правової допомоги також радять [24], за можливості, показати своє обличчя та назвати прізвище, ім’я, по батькові. А ще зафіксувати персональні дані свідків — прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, номер телефону, адреса.

Читайте також: Скандал з Довженко-Центром: Публічна брехня, дезінформація, пересмикування з боку влади [25]

Натомість Держкіно посилається на те, що документування воєнних злочинів — це вкрай важливий сегмент саме українського кіно і саме на нього потрібні такі кошти.

"Те, яким чином сформульовані теми і формати проєктів, які запрошуються до пічингу — це очевидна спекуляція на воєнних темах. Це таке типу псевдо-патріотичне кіно, якась типу героїзація, фасадна, за якою є просто бажання нажитися. І йдеться про велику суму, майже 600 мільйонів гривень. Кінематографічна спільнота, люди, які справді роблять кіно, дуже консолідовано солідаризувалися, висловили свою позицію, як спільноти, позицію того, що ми хочемо, щоб ці кошти були направлені на ЗСУ. Тому що ми впевнені, що з такою нелегітимною радою, з таким методом проведення пітчингу, нічого доброго з цього не вийде. Це якась спроба людей заробити і проспекулювати, паразитувати на війні. І те, що прикриваються воєнними темами, це ганебно, це неповага до полеглих, неповага до тих, хто воює, до їхніх родин, і до всіх, хто сьогодні бореться за нашу незалежність. І прикро, що так взагалі відбувається в умовах воєнного часу", — зазначила режисерка та продюсерка Надія Парфан у коментарі для Суспільне Культура.

Важливо розуміти, що Держкіно — це єдина державна інституція в Україні, яка може фінансово підтримати створення фільму. Навіть якщо шукати кошти через інші програми, такі як гранти від Netflix чи УКФ, то вони не покривають витрати на зйомки фільму і не призначені для цього.

Що ж у випадку залучення коштів з-за кордону? Якщо в Україні така складна ситуація з фінансуванням, то чому б не звернутися за допомогою до інших країн? Адже якщо наші кінематографісти достатньо талановиті, то що їм заважає отримати гроші на зйомки фільму з тієї ж Польщі?

Для українського проєкту співпраця з будь-якою країною означає копродукцію — спільне виробництво. Але більшість іноземних інституцій та пітчингів не готові підтримувати проєкти, які не мають затвердженого фінансування (бодай часткового) від своєї ж країни. Навіщо Польщі, Франції чи іншим країнам вкладати свої кошти в українське кіно, якщо вони бачать, що сама країна виробництва (Україна) це кіно не підтримує?

"Зараз Держкіно всіма правдами й неправдами намагається провести цей пітчинг, всупереч закону і здоровій логіці, що викликає у кіноспільноти серйозне занепокоєння, тому ми просимо всіх звернути увагу на цю ситуацію та тримати її під контролем. Адже ми знаємо, що розголос в Україні допомагає розв'язувати не одне питання. А якщо говорити загально, то щоб врятувати майбутнє українського кіно, необхідно дотримуватися законів, нормально перезавантажити раду, змінити голову Держкіно та максимально відновити довіру до інституції всередині спільноти зокрема і суспільства загалом. Адже ми розуміємо, що зараз ця історія виходить за межі бульбашки і все більше українців ставлять собі питання: «А що взагалі відбувається?» Це буде важливим кроком для налагодження комунікації всередині індустрії й назовні", — каже Бесхмельниціна.

Адвокатка наголосила, що кіноспільнота чекає конкурсу і реалізації законного права на формування нової ради, адже термін повноважень нинішнього складу ради давно сплив.

***

Як же тоді проводять пітчинг? Справа у тім, що Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.05.2024 зупинив виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 02.11.2023 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2024 у справі № 320/17067/23 до закінчення її перегляду у касаційному порядку. Касаційне провадження триває. Держкіно продовжує наполягати, що інформація про нелегітимність повноважень Ради з державної підтримки та можливе неефективне використання бюджетних коштів є маніпулятивною та не відповідає дійсності.

Але як зазначають юристи [26], миттєве прийняття рішення Верховним судом (зазвичай на таку процедуру витрачають місяці) про призупинення дії постанови Шостого апеляційного адміністративного суду, виглядає дивним, якщо не сказати більше. Справа в тому, що Держкіно, подало у Верховний Суд  власне клопотання в паперовому вигляді, а мали подавати через систему Електронного суду, що є процедурним порушенням, бо це клопотання відсутнє в Електронному суді досі (пряме порушення ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України).  Саме через те, що вони порушили цей обов'язок, позивача та інших сторін цим позбавили права надати свої заперечення на таке клопотання.

В свою чергу, Верховний Суд повинен був залишити таку заяву без розгляду, а не розглянути її в порушення вимог ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Висока вірогідність того, що зроблено це було на прохання впливових осіб з Офісу президента, бо на це натякає миттєве призупинення дії рішення Апеляційного суду та ще й з порушенням процедури.

Читайте також: Навіть український суд був здивований як захоплювали владу в українській кіноіндустрії [27]

В чому порушення:

1. Держкіно повинно було подати таке клопотання тільки через Електронний суд, а не через скриньку на папері - пряме порушення ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України.

2. Верховний Суд повинен був залишити таку заяву без розгляду, а не розглянути її в порушення вимог ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України

Коментар адвокатки Спілки Надії Денисюк:

“Зупинення дії рішення суду у цій справі відбулось з вдоітераційним порушенням, які зі сторони Держкіно, так і зі сторони Верховного Суду. Держкіно, всупереч вимогам ст. 18 КАС України подало клопотання. Проте клопотання відсутнє в системі і в канцелярії суду підтвердили, що воно надійшло на папері через скриньку вхідної кореспонденції, а не через Електронний суд, як це вимагає закон. В Електронному суді досі не відображається таке клопотання, хоча в суді його мали б відсканувати і завантажити. В свою чергу Верховний Суд не мав повноважень розглядати таке клопотання, адже закон, а саме ст. 167 КАС України, прямо зобовʼязує суд залишати такі заяви, що подані поза Електронним судом якщо це обовʼязково, а це так у нашому випадку, без розгляду.”

—

За матеріалами виданнь Суспільне Культура [15],  ZAXID.net. [4] Національної спілки кінематографістів України [26]

---

В тему: 

• Шість високих держпосад отримали за півроку люди з оточення Єрмака – розслідування Bihus.Info [28]
• “Рука Єрмака”, знов гіпноз чи протекціонізм дурака. Що не так з призначенням нового посла в Болгарію [29]
•  Заступник Єрмака Татаров продовжує покривати силовиків, які годуються з афери Микитася [30]
• Як влада та радники Єрмака морочили людям голову, тому в перші дні війни багато хто й не думав евакуюватися [31]
• Мільйони з бюджету за піар Єрмака та його радників на телемарафоні отримує компанія, пов'язана з замом Єрмака [32]
• Внутрішній фронт. Як заступник Єрмака бере під контроль Міненерго, НКРЕКП, та державні енергопідприємства [33]
• Внутрішній фронт: "смотрящіє" Єрмака вже повсюду [34]
• Влада використовує телемарафон «Єдині новини» для власного піару та зведення політичних порахунків [35]