Оманливе "Вундерваффе" Путіна

1.00

Нет

Російський диктатор Володимир Путін перетворив експериментальну зброю на ключову частину кремлівської стратегії стримування і пропаганди. Однак розрив між його риторикою і реальністю свідчить про системні проблеми в галузі інженерних розробок, наукового співробітництва та стратегічної довіри.

Незалежний дослідник і консультант з питань безпеки Ерік Вудз розповідає у виданні Riddle [2] про те, як російські вчені в умовах міжнародної ізоляції намагаються створити експериментальну зброю, якою вже щосили хвалиться Путін

Путін любить свої "танчики", і ще більше він любить розповідати про новітні розробки на гучних телевізійних заходах.

Театралізоване і відмінно зрежисоване [3] використання Росією номінально нової ракети IRBM, тієї самої "Ліщини", проти України було адресоване численним внутрішнім і зовнішнім аудиторіям спостерігачів. Ця демонстрація відповідає лінії, якої Путін дотримується з 2010-х рр., коли російські експериментальні розробки ракет набули великої політичної значущості для Кремля.

У 2018 році у своєму щорічному посланні Федеральним зборам [4] Путін, крім фокусу на сім'ї та економіці, найбільше часу приділив темі нового експериментального стратегічного озброєння, над яким тоді працювали російські розробники.

Експериментальна зброя загалом - і гіперзвукова зброя зокрема - це сюжет, не позбавлений політичної привабливості, адже подібне озброєння може слугувати показником національної могутності. Особливо це актуально в нинішніх умовах, коли російська армія з великим напруженням сил веде наступ у ще не захоплених частинах Донецької області.

Путін може використати цю тему, щоб заявити на світовій арені, що Росія, як і раніше, зберігає технологічну перевагу і готова продемонструвати світу військову "доблесть". Це важливий сигнал як для внутрішньої аудиторії, так і для адміністрації Дональда Трампа. Можливо, це також потішить его Путіна і підкріпить його уявлення про себе як про важливого світового лідера, з яким потрібно рахуватися.

Читайте також: Офіцер ППО Сергій Шевчук: "Якщо ми зіб’ємо ракету з ядерним боєзарядом, ймовірність його спрацювання від падіння дуже й дуже мала" [5]

При цьому виступи Путіна на тему експериментальної зброї починаючи з 2018 року сповнені перебільшень. Візьмемо, наприклад, акцент на тому, що ракета "Кинджал" є "гіперзвуковою". Насправді всі балістичні ракети досягають гіперзвукових швидкостей. Незважаючи на це, новина про презентацію "Кинджала" опинилася на сторінках найбільших американських газет.

Видання New York Times присвятило першу шпальту матеріалу із заголовком "Путінська "невразлива" ракета націлена на вразливості США [6]";вразливості США", а в Wall Street Journal вийшла стаття "Путін демонструє ядерну зброю, яка, за його словами, здатна пробити пролом в оборонному щиті США [7]".

Російський удар по Дніпру у 2024 році також отримав широке висвітлення у ЗМІ та продемонстрував застосування експериментальної зброї, якої у 2018 році у РФ не було. Однак, незважаючи на всі заяви про те, що це "гіперзвукова" зброя (що має на увазі загрозу її потенційного застосування проти НАТО), Росія стикається з величезними проблемами при розробці та впровадженні нових складних систем озброєнь. Здатність Росії розвивати й утримувати кваліфіковані, талановиті кадри в галузі інженерних і експериментальних досліджень стане вирішальним фактором, що визначає, чи зможе вона виконати погрози й обіцянки Путіна.

Пов'язавши своє ім'я з цією зброєю і її передбачуваною стримувальною цінністю, Путін надав їй політичної значущості. Однак успіх цих озброєнь, а також успіх російської стратегії стримування західної підтримки України, все ще залежить від того, чи зможуть російські інженери і вчені впоратися зі своїм завданням у вкрай складних умовах. Усе це підриває позиції Путіна і створює наростаюче відчуття, що російське керівництво блефує.

У зв'язку з цивільним застосуванням технологій, що розглядаються (особливо це стосується гіперзвукових ракет), існує велика кількість відкритої літератури за авторством російських учених і вчених з інших країн про наукові та інженерні "вузькі місця" цих видів зброї.

Не можна повністю скидати з рахунків імовірність того, що російські інженери подолали ці проблеми, описавши їх у секретних і засекречених публікаціях. Проте доступні дані і відсутність доказів у вигляді успішних льотних випробувань цілком недвозначно свідчать про існування низки проблем.

Читайте також: Путін знайшов "суперзброю" там, де ніхто не чекав [8]

Розрушення російської наукової спільноти

З усіх систем озброєнь, про які Путін оголосив у 2018 році, тільки одна була використана в бойових діях в Україні. Під час випробування [9] цієї номінально незбиваємої, неперехоплюваної зброї в реальному часі в 2023 році, вона, як відомо, була перехоплена батареєю Patriot над Києвом.

"Кинджал", зовнішні характеристики і схема польоту якого більше схожі на старіший наземний "Іскандер", ніж на глісаду [10], відносно регулярно використовується в атаках на Україну, але до листопада 2024 року жодна інша "нова" ракетна зброя, розроблена за часів Путіна, не була фактично використана в конфлікті.

Одним із чинників, що пояснюють цю обставину, є "полювання на відьом", тобто пошук іноземних агентів і зрадників серед російських учених, які працюють у галузі гіперзвукових польотів. Ця політика сприяла відтоку фахівців із цієї сфери.

Так, у 2018 році за звинуваченням у державній зраді [11] було заарештовано Віктора Кудряцева, всесвітньо визнаного і публікованого російського експерта з гіперзвукових польотів. Звинувачення в державній зраді були пов'язані з повністю публічними дослідженнями теплозахисту гіперзвукових глайдерів, які Кудрявцев провів на початку 2010-х рр. спільно з європейськими колегами.

У результаті він був заарештований російськими спецслужбами "за співпрацю з іноземними вченими", незважаючи на те, що ці співмісні проєкти [12] були повністю законними та деякі з них частково були частиною законних проєктів;деякі з них частково фінансувалися російськими установами [13], що займаються дослідженнями гіперзвукових польотів, наприклад, Інститутом теоретичної та прикладної механіки ім. С. С. Смирнова [14]. С. А. Християновича СО РАН у Новосибірську.

Арешт російських учених, таких як пан Кудрявцев, які працювали над деякими з найактуальніших проблем гіперзвукових літальних конструкцій - а саме над розробкою конструкцій і матеріалів, що запобігають саморозплавленню гіперзвукового апарата під час польоту - зловісний сигнал, адресований російському науковому співтовариству.

Доступ до зарубіжних колег і складних іноземних комп'ютерних програм, здатних моделювати гіперзвуковий апарат у польоті, міг би реально допомогти Росії подолати ключові "вузькі місця" в розробці матеріалів і двигунів. Оскільки йдеться про технологію подвійного призначення, яка може бути застосована як для цивільних космічних польотів, так і для досліджень у сфері озброєнь, зростаюча ізоляція Росії перешкоджатиме подальшому розвитку цих програм у довгостроковій перспективі.

Гіперзвуковий політ являє собою кілька гострих інженерних проблем. Одна з них - структурна цілісність апаратів в умовах сильного нагріву і тиску під час польоту на двигуні MAch 5+. Не менші складнощі викликає завдання спрямовувати ці апарати до цілі на величезній швидкості.

Як правило, порушення тиску повітря можуть призвести до того, що ракети і снаряди збиваються з курсу. Це можна виправити за допомогою навігації супутниками. Але, як ми знаємо з десятків публічних звітів, російські комп'ютери для навігації ракет у переважній більшості випадків спираються на комерційні технології Заходу. Адаптація їх для роботи в умовах гіперзвукового польоту стала б вражаючим досягненням.

Читайте також: Ракетний удар по Києву 16 червня: ППО збила 6 "Кинджалів" та 6 "Калібрів" [15]

Залишається ще й проблема двигунів, створених за неймовірно складним індивідуальним замовленням для приведення апаратів у рух у важких умовах. Це питання, ймовірно, може викликати менше занепокоєння через те, як багато фундаментальних досліджень [16] було проведено щодо цих двигунів. Провідні американські дослідники та російські вчені впродовж десятиліть [17] працюють над розв'язанням [18] цієї проблеми, але поки що впоратися з цим завданням їм не вдалося.

Один зі способів зниження вартості досліджень і розробок для розв'язання цих інженерних завдань - використання програмного забезпечення для моделювання. Обчислювальна гідродинаміка дає змогу вченим протестувати умови сильного нагрівання, ударних хвиль і динаміку прикордонних шарів, які можуть зруйнувати дорогий випробувальний апарат у польоті.

З політичного погляду, можливість заздалегідь провести комп'ютерне тестування знижує ймовірність гучних публічних конфузів, пов'язаних з невдалими випробуваннями. Відкриті дані показують, що російські інженери, зокрема ті, що займаються дослідженнями гіперзвукових польотів, покладаються на іноземне програмне забезпечення, яке може бути використане для моделювання цих процесів.

Так, одна з лабораторій РАН офіційно заявила про використання Ansys - родини програм для моделювання гіперзвукових польотів [19]. Російські організації, що працюють над створенням [20] військових двигунів [21], також офіційно заявили про використання аналогічного західного програмного забезпечення для моделювання (як і китайські лабораторії [22] для розробки озброєнь).

Росія стверджує, що домоглася реального прогресу у створенні гіперзвукового планера "Авангард". Російські офіційні особи стверджують, що цей апарат був переданий ракетно-ядерним військам в Оренбурзі [23]. Багата історія публічної брехні з боку російських офіційних осіб і систематичні проблеми змушують спостерігачів сумніватися в можливості широкого впровадження анонсованих гіперзвукових апаратів, таких як "Авангард". Під час триваючої наземної війни в Україні фінансування подальшого розвитку високотехнологічних систем порівняно з переозброєнням менш складних систем, які використовуються в повсякденному житті, може опинитися під питанням.

Провал не покажуть по телевізору

За винятком прикрих витоків, таких як аварія 2019 року, коли під час випробування "Буревісника" загинули кілька російських учених-ядерників, у публічно доступних джерелах існує величезна лакуна в розумінні самих експериментальних систем.

Величезна прогалина в даних пояснюється тим, що невдачі і провали у випробуваннях не супроводжуються публічними пропагандистським лементом і подальшим висвітленням у пресі. Зробивши експериментальну зброю гучною і політично значущою частиною російської стратегії стримування, російське керівництво загнало себе в своєрідний глухий кут і відкрило дорогу для подальших прорахунків.

Прорахунки можуть виходити як від російських керівників, так і від західних. Нобелівський лауреат Дмитро Муратов [24], як відомо, стверджував, що віра у власну пропаганду була однією з причин, через яку російські керівники почали війну. Прорахунок із російського боку, вочевидь, менш імовірний, якщо Путін і його оточення самі знають, що брешуть [25] про стан російського науково-технічного прогресу в галузі масового застосування цієї зброї та блефують щодо своєї готовності використати останню партію цієї зброї проти НАТО (Путін натякнув на це у своєму телезверненні).

Читайте також: Розмір зон ураження у разі гіпотетичного ядерного удару Росії по українським містам [26]

Хтось скаже, що ця пропаганда приносить короткострокові бонуси у вигляді підтримки морального духу всередині країни або для міжнародних переговорів з новою адміністрацією Трампа. З огляду на захоплення Дональда Трампа потужною зброєю, нескінченне брязкання "ліщиною" може обернутися для Кремля вдалим гамбітом. Час покаже, але, незважаючи на телевізійні фанфари, позерство і дипломатичні заяви, існують серйозні технічні, інженерні та інші практичні проблеми, які слід враховувати під час оцінки загроз, пов'язаних із новітньою путінською Wunderwaffe ["чудо-зброєю"].

—

Ерік Вудс [27], незалежний дослідник і консультант з питань безпеки; опубліковано у виданні Riddle [2]

Читайте також: