В умовах глобальної нестабільності, що охопила світ, дедалі частіше лунає критика Організації Об'єднаних Націй. Колись ця структура була створена для запобігання війнам і підтримання глобального порядку, заснованого на правах людини, проте саме зараз особливо гостро видно її недоліки.

Одна з причин неефективності глобальних зусиль ООН - диктат з боку найвпливовіших членів Радбезу - Росії та Китаю. Але поки що ефективного способу зміни ООН на краще не знайдено, зазначає видання "Вот так" [2].

Наприклад, Міжнародна група з моніторингу санкцій дійшла [3] висновку, що Росія в рамках військового співробітництва з Північною Кореєю порушила п'ять резолюцій Радбезу ООН. Особливо це показово на тлі риторики Путіна про важливість дотримання резолюцій Організації. Так, 27 жовтня 2022 року на засіданні Валдайського клубу він говорив [4]: "Загальні правила є, вони закладені в Статут Організації Об'єднаних Націй. І ці правила називаються міжнародне право. Потрібно просто, щоб усі дотримувалися й однаково розуміли ці правила".

Очевидно, що без докорінної реформи інституту Радбезу складно уникнути ситуації, коли злісні порушники міжнародного права, такі, як Путін, будуть одночасно вдавати з себе його захисників, спотворюючи саму суть світопорядку.

Читайте також: Чому воєнний напад Росії на Україну є вироком для ООН [5]

Силовий орган "світового уряду" 

Радбез ООН було створено в жовтні 1945 року, як головний керівний орган Організації Об'єднаних Націй, що відповідає за підтримання міжнародного миру і безпеки. З моменту заснування [6] Рада Безпеки має п'ять постійних членів - США, Велику Британію, Францію, СРСР\Росію як його наступника, і Китай. До Ради Безпеки також входять десять непостійних членів, яких обирають на дворічний термін.

РБ ООН задумували як певний силовий орган "світового уряду", що підтримує статус-кво, сформований за підсумками Другої світової війни. До повноважень РБ ООН входили: схвалення міжнародних військових операцій і миротворчих місій, введення санкцій проти держав і недержавних акторів, ухвалення резолюцій з питань міжнародної безпеки.

Також Радбез обирає Генерального секретаря ООН (з подальшим затвердженням кандидатури Генасамблеєю). Постійні члени Радбезу отримували право вето - блокування рішення Радбезу, навіть якщо інші "за", що часто призводило до паралічу ухвалення рішень і зловживання цим правом, якщо справа стосувалася конфліктів, де були замішані інтереси постійних членів.

Радбез ООН часто піддається критиці, особливо зараз, в умовах посилення світової поляризації. Експерти вказують на його застарілу структуру, що відображає геополітичну реальність після Другої світової війни, а не сучасний баланс сил; недостатнє представництво для країн і регіонів (наприклад, країни Африки або Латинської Америки не мають свого постійного представництва в Радбезі); високу політизацію цього органу, який діє в інтересах окремих держав, а не міжнародного співтовариства загалом. 

Читайте також: ООН 80 років потому: що залишилося від колишніх ідеалів? [7]

Члени Ради Безпеки ООН збираються на засідання щодо України. 17 липня 2023 року. Фото: Spencer Platt / Getty Images

Як реорганізувати Радбез

Ідеї реформування Радбезу ООН зріють давно - найпоширеніша з них (і така, що зустрічає найбільший опір з боку постійних членів), - розширення кількості країн, які мають постійне членство, яке б відбивало зміни геополітичної ситуації, наприклад, за рахунок лідерів Глобального Півдня (Індія, Бразилія) або нинішніх економічних лідерів, які свого часу не були допущені [8] до кола обраних держав, будучи переможеними у Другій світовій війні (Німеччина, Японія). .

Зрозуміло, таке розширення може нести з собою як більшу гармонізацію, так і ризик поглиблення наявних конфліктів (наприклад, ставши членом Радбезу, Індія отримає додатковий важіль у своєму конфлікті з Пакистаном). Висувалися також ідеї розширення числа непостійних членів або введення представництва для окремих блоків країн.

Інший варіант реформи - обмежити право вето для резолюцій, що стосуються воєнних злочинів або геноциду - цей варіант просуває [9] франко-мексиканська ініціатива, що стартувала 2013 року, до якої приєдналися понад 100 країн. Існує також ініціатива Accountability, Coherence and Transparency Group, яка пропонує [10]  постійним членам Радбезу прийняти добровільне самообмеження права вето, своєрідний "кодекс честі" великих держав.

Подібні зміни не зустрічають розуміння у постійних членів Радбезу, насамперед Пекіна і Москви. Росія неодноразово заявляла [11], що для неї неприйнятні будь-які ідеї, які ведуть до обмеження права вето.

Читайте також: Чому сучасна ООН ні на що не здатна?  [12]

Фактор Путіна 

Як уже йшлося вище, Російська Федерація отримала постійне членство в Радбезі ООН як спадкоємиця СРСР. Ще в 1990-ті деякі експерти міжнародного права піддавали [13] сумніву таке правонаступництво - з розпадом Радянського Союзу його членство в ООН мало б автоматично припинитися, і Росію мали б прийняти до складу членів у такий самий спосіб, як і інші нові незалежні республіки (за винятком Білорусі та України, що входили [14] до числа країн - засновниць ООН), отже автоматично втрачаючи і право на крісло в Радбезі.

Поки Росія прагнула посісти своє місце серед демократичних держав, питання її членства в Радбезі не викликало серйозних побоювань, передбачалося, що РФ як важлива регіональна держава відіграватиме стабілізуючу роль на пострадянському просторі.Однак після того, як російський лідер Володимир Путіна поставив на порядок денний ревізію сформованого світопорядку, в якому інтереси Росії нібито були обмежені, а з 2014 року розпочав перекроювання міжнародно-визнаних кордонів за допомогою військової сили, проблема постала на повний зріст. .

Кремль активно взявся до зловживання правом вето в ООН, після початку громадянської війни в Сирії. У період з 2011 по 2017 рік Росія наклала [15] вето на десять резолюцій, що стосуються розслідування застосування хімічної зброї та інших військових злочинів у Сирії, скоєних союзним Москві режимом Асада.

Але головним полем для зловживання правом вето стала Україна після початку повномасштабної агресії путінського режиму. Так, у вересні 2022 року Росія заблокувала [16] резолюцію, що засуджує анексію українських територій, незважаючи на підтримку більшості членів Радбезу. Російська агресія супроводжуваласяь [17] та іншими порушеннями статуту ООН - зокрема, закупівлями зброї у КНДР та Ірану, які перебувають під санкціями ООН.

Фрагменти північнокорейських ракет, які Росія використовувала для атаки на Харків. 6 січня 2024 року. Фото: Іван Самойлов / Gwara Media / Global Images Ukraine via Getty Images

Співпраця РФ із КНДР заслуговує на окрему увагу. Режим Кім Чен Ина перебуває під численними санкціями міжнародної спільноти, які демонстративно порушує Москва. З 2006 року щодо КНДР діє збройове ембарго і заборона на надання або отримання військової допомоги, засновані нарезолюції [18]Радбезу ООН №1718, за яку голосувала і РФ (санкції доповнювали і продовжували у 2009-му і 2016-му).

Проте з 2024 року Росія системно порушує ці рішення ООН, отримуючи постачання північнокорейської зброї та залучаючи контингент військових КНДР до військових дій проти української армії. Одночасно Росія порушує санкції щодо КНДР поставляючи [19] Пхеньяну нафту понад встановлений ООН ліміт у 500 тис. барелів на рік (2024-го російські поставки перевищили 1 млн барелів). "Те, що ми зараз бачимо, - це очевидна бартерна угода "нафта в обмін на озброєння" в порушення санкцій, які Володимир Путін підписав особисто", - каже [20] Г'ю Гріффітс, колишній координатор комісії ООН із санкцій щодо КНДР. 

Читайте також: Ексглаву МЗС Німеччини Анналену Бербок обрали главою Генасамблеї ООН [21]

Росія робить усе, що хоче

У підсумку РФ, залишаючись постійним членом Радбезу ООН, перетворилася на системного ниспровергателя санкційних механізмів. Деякі спостерігачі відзначають важливу зміну в політиці Володимира Путіна: якщо раніше він полюбляв публічно акцентувати свою вірність букві закону (нехай і своєрідно трактованому), то зараз відкинув легалізм, що сковує його плани. Він дедалі частіше критикує систему міжнародного права, називаючи [22]її "правилами, незрозуміло ким придуманими".

"Легалізм [російської] вертикалі влади, що мутує, на очах перетворюється на свавілля, прикрите личиною закону", - пише [23]політичний оглядач Андрій Перцев.

Подібна метаморфоза змушує дедалі голосніше лунати голоси, що вимагають виключити Росію з Ради Безпеки ООН. Ініціаторами цієї вимоги стали українські дипломати як представники країни - жертви російської агресії. Ще в грудні 2022 року тодішній глава МЗС Дмитро Кулеба зажадав [24] почати процедуру виключення РФ із РБ на основі статуту ООН, за його словами, "російська делегація, по суті, просто окупувала крісло СРСР у РБ ООН - держави, що на той момент припинила своє існування, - без будь-яких статутних підстав для цього". 

Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба виступає на засіданні Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй щодо України. 17 липня 2023 року. Фото: Spencer Platt / Getty Images

Однак виключення Росії з Ради Безпеки вкрай ускладнене - насамперед через право вето, яким вона може заблокувати і рішення про власне виключення. Крім того, для такого рішення потрібні голоси всіх постійних членів, а КНР, найімовірніше, стане на бік Путіна.

Читайте також: Про "кругову поруку" у Радбезі ООН, Україну та очікування від Трампа [25]

Американський експерт-міжнародник Аріель Коен і російський опозиційний діяч Владислав Іноземцев пропонували [26] альтернативний варіант - призупинення членства Росії в РБ через голосування Генеральної Асамблеї ООН (для цього потрібно дві третини плюс один голос). Але з урахуванням того, що багато країн глобального Півдня розглядають [27] Росію як якусь противагу західній гегемонії в рамках антиколоніального наративу, зібрати ці голоси завдання непросте.

Очевидно, без системних змін структури Радбезу ООН приборкати агресора не вийде. Право вето має бути змінено або для всіх, або для нікого - оскільки приватні обмеження проти одного з членів Радбезу завжди дозволять йому маніпулювати світовою громадською думкою в дусі викриття "подвійних стандартів", тобто улюбленого коника російського агітпропу.

Зміна структури Радбезу і повноважень його постійних членів вимагатиме перегляду Статуту ООН, для чого потрібні ті самі дві третини голосів і згода з боку всіх постійних членів Радбезу, що створює тупикову ситуацію. Однак якщо ООН не зуміє знайти гідних відповідей на виклики епохи, то на неї може чекати безславнадоля [28]організації-попередниці - Ліги націй, яка не зуміла запобігти Другій світовій війні.

—

Констянтин Скоркін, опубліковано у виданні "Вот так" [2]

В тему: 

• ООН - структура, побудована за принципом організованого лицемірства [29]
• Журналісти отримали переписку ООН з рашистами в якій Гутерріш пропонує обхід санкцій  [30]
• Генсек ООН фактично визнав що організація безсила проти фашистської Росії [31]
• Росія відверто насміхається з Радбезу ООН при його повній безпорадності [32]
• Як вигнати фашистську Росію з ООН і навіщо це Україні [33]
• Країни G4 заявили про нагальну потребу в реформі Ради безпеки ООН [34]
• В ООН не бачать геноциду у діях рашистів, бо ті вбивають українців недостатньо багато та без умислу [35]
• В ООН трохи прозріли після чергових ударів рашистів по мирним українцям [36]