ООН 80 років потому: що залишилося від колишніх ідеалів?

Версия для печати

Організація Об'єднаних Націй була створена з метою забезпечення міцного миру. Сьогодні, через 80 років, у Європі знову вирує війна, а екстремізм і популізм підривають довіру до міжнародних інститутів, сформованих у 1945 році.

Військовий кошмар у Європі завершився 8 травня 1945 року. Хоча Швейцарія офіційно не брала участі у війні, у Женеві та інших містах вулиці заповнилися радісними натовпами, нагадує видання Swissinfo.ch. Капітуляція Німеччини, підписана 7 травня в Реймсі і підтверджена 8 травня в Берліні, ознаменувала закінчення бойових дій на європейському континенті.

"Тільки уявіть: п'ять років світової війни, 50 мільйонів загиблих, бойові дії в усьому світі, Голокост, атомні бомбардування", - каже Людовик Турне (Ludovic Tournès), професор міжнародної історії Женевського університету, у програмі Géopolitis на телеканалі RTS (Radio Télévision Suisse). Безпрецедентна катастрофа Другої світової війни вимагала створення нового міжнародного порядку, здатного запобігти подібним цивілізаційним провалам.

Читайте також: "Втопитися в цих річках була потрібна величезна рішучість". Червоноармійці гвалтували буквально всіх

Шок від пережитої війни відродив ідею, вперше сформульовану 1919 року із заснуванням Ліги Націй у Женеві: врегулювати міжнародні відносини на основі колективної безпеки, діалогу і багатосторонньої дипломатії. Уже в самий розпал війни, 14 серпня 1941 року, Вінстон Черчілль і Франклін Рузвельт підписали Атлантичну хартію - документ, що виклав принципи миру і безпеки в післявоєнному світі. Саме цей текст ліг в основу Декларації Об'єднаних Націй, до якої 1942 року приєдналися 26 країн антигітлерівської коаліції.

Задум і реальність

"Спочатку Організація Об'єднаних Націй створювалася для протидії тоталітаризму, нацизму і фашизму, при тому розумінні, що союзні держави не припинять війну до остаточної перемоги над нацизмом", - наголошує Людовик Турне. І саме представники країн-переможців через кілька тижнів після капітуляції Німеччини зібралися в Сан-Франциско, щоб офіційно заснувати ООН.

 Артур Ванденберг (Arthur Vandenberg, 1884-1951), один з архітекторів американської зовнішньої політики епохи "холодної війни", підписує Статут Організації Об'єднаних Націй у Сан-Франциско, 26 червня 1945 року. Keystone / Keystone

Статут Організації (також відомий як Сан-Франциський статут), підписаний у червні 1945 року п'ятдесятьма державами, зафіксував амбітну мету: забезпечити мир через співпрацю, справедливість і повагу до людської гідності. Щодо Швейцарії, то після війни міжнародне співтовариство сприймало Швейцарію не лише як нейтральну країну, а й ледь не як попутника Німеччини. Аби врегулювати всі претензії до неї, Швейцарія 1946 року підписала Вашингтонську угоду і виплатила 250 мільйонів доларів до фонду відновлення Європи.

Проте країна зберігала політику нейтралітету і приєдналася до ООН тільки 2002 року за результатами всенародного референдуму. Однак у задумі засновників ООН мир не зводився лише до відсутності війни. "Мир - це не тільки припинення воєнних дій, - пояснює Людовик Турне, - а й світ, у якому кожна людина має доступ до охорони здоров'я, праці і до того, що тоді називали мінімальним рівнем гідного життя". Виходячи з цієї концепції, ООН створила низку спеціалізованих агентств, зокрема Всесвітню організацію охорони здоров'я (ВООЗ) зі штаб-квартирою в Женеві.

Читайте також: Чому воєнний напад Росії на Україну є вироком для ООН

Багатосторонність під питанням

Через вісімдесят років архітектура світового порядку, вибудувана після Другої світової війни, опинилася під загрозою. Вихід США з ВООЗ і Ради з прав людини за часів Дональда Трампа, параліч Ради Безпеки перед обличчям російської агресії проти України та конфлікту в Газі, торгові війни, скептицизм щодо інститутів ООН і хронічна криза фінансування її структур - усе це підриває основи стабільних міжнародних відносин.

"Прихід Дональда Трампа до влади став розривом із вісімдесятирічною традицією багатосторонньої дипломатії", - підкреслює Людовик Турне. Цю точку зору поділяє і Йоганн Шапюто (Johann Chapoutot), професор нової та новітньої історії Сорбонни і фахівець з історії нацизму: "Після 1945 року існувало прагнення цивілізувати світ - перетворити його на своєрідний град на пагорбі, керований законами, для того щоб уникнути катастроф, подібних до двох світових війн. Цей консенсус у західному світі зберігався до недавнього часу. Сьогодні він зруйнований".

Читайте також:  «Славні» російські військові традиції звірств проти цивільних: як дві тисячі мирних туркменів втопили в річці

Кінець циклу: переосмислення принципів багатосторонності

На думку Йохана Шапюто, сучасна ерозія принципів багатосторонності знаменує не початок нової ери, а скоріше завершення циклу, що розпочався ближче до кінця холодної війни. "Я думаю, ми спостерігаємо закінчення своєрідної "консервативної контрреволюції", що розпочалася на початку 1980-х років із приходом до влади Рональда Рейгана у США та Маргарет Тетчер у Великій Британії. Саме тому кінець цього циклу проявляється настільки радикально і безкомпромісно", - пояснює історик.

Ця радикалізація, за його словами, набуває форми режимів ліберального авторитаризму, що поєднують економічний лібералізм з авторитарними практиками влади. У своїй останній книзі "Les Irresponsables" (Безвідповідальні) Йохан Шапюто досліджує механізми, які в 1930-х роках забезпечили крайнім правим приріст популярності в Німеччині. "Сьогодні ми скрізь, починаючи зі США, спостерігаємо союз між цинічним лібералізмом і механізмами з підриву демократії", - підкреслює він.

На тлі триваючих воєн і політичного екстремізму, в рік 80-річчя закінчення Другої світової, історик закликає зберігати холоднокровність. За його словами, одним із методів крайніх правих є шоковий вплив на суспільство жорстокістю, образами і брехнею. Він нагадує про необхідність критичного мислення: "Історія показує, що вкрай праві бувають жорстокі та гучні, але їхнім лідерам часто бракує компетентності. Перший термін Дональда Трампа став катастрофою. Другий стрімко рухається тим самим шляхом".

Так чи інакше, але історія знову подає тривожні сигнали. Через 80 років, що минули з моменту заснування Організації Об'єднаних Націй, міжнародне співтовариство стоїть перед необхідністю наново переосмислити принципи багатостороннього співробітництва - з урахуванням важких уроків минулого, причому як далекого, так і близького. Адже, по суті, перегляд сучасного світопорядку розпочався щонайменше 2014 року, з нападу Путіна на Україну.

Крім того, Рада Безпеки Організації Об'єднаних Націй ніколи не була призначена для врегулювання ситуації, в якій один з її постійних членів, озброєний ядерною зброєю, стає агресором. Через вісімдесят років після свого створення в 1945 році ООН перебуває в системній кризі, ризикуючи повторити долю Ліги Націй.

—

Рейчел Барбара Гоубі, Ігор Петров; опубліковано у виданні Swissinfo.ch 

В тему: 

• ООН - структура, побудована за принципом організованого лицемірства
• Журналісти отримали переписку ООН з рашистами в якій Гутерріш пропонує обхід санкцій 
• Генсек ООН фактично визнав що організація безсила проти фашистської Росії
• Росія відверто насміхається з Радбезу ООН при його повній безпорадності
• Як вигнати фашистську Росію з ООН і навіщо це Україні
• Країни G4 заявили про нагальну потребу в реформі Ради безпеки ООН
• В ООН не бачать геноциду у діях рашистів, бо ті вбивають українців недостатньо багато та без умислу
• В ООН трохи прозріли після чергових ударів рашистів по мирним українцям