Росія планує “евакуацію” кримських музеїв, тобто, незаконне вивезення українських історичних та культурних цінностей на територію РФ. За інформацією генштабу ЗСУ, окупаційна влада Криму видала наказ, у якому затвердила плани для евакуації музейних колекцій, як внутрішньої – у межах окупованого півострова, так і зовнішньої – у Росію.

Хоча офіційних публічних заяв про “евакуацію” від російського уряду не було, як не було і підтвердження активних дій, що свідчили б про початок “евакуації”, МКІП уже звернувся [2] до ЮНЕСКО із закликом запобігти нелегальному трафіку культурних об’єктів та розірвати стосунки з російськими музеями, зазначає видання  LB.ua [3].

Що можуть “евакуювати”?

Після початку анексії півострова уряд РФ офіційно повідомив, що приймає під свою юрисдикцію всі кримські історико-культурні об’єкти, та наказав включити понад 220 з них до списку об’єктів федерального значення. Тож теперішній курс на “евакуацію” кримських цінностей є послідовним продовженням цієї логіки. Її підтверджують і нещодавні дії РФ у Херсоні, звідки окупаційні війська вже “евакуювали” декілька пам’ятників.

Читайте також: Як у селищі Іванкові рятували картини Марії Примаченко від російських фашистів. «Прилетіло з Чорнобильського напрямку» [4]

За неформальними джерелами [5], кримські музейники вже складають евакуаційні списки об’єктів, до яких рекомендовано включати “експонати з найбільшою матеріальною цінністю”. Крім того, музеї готують [6] також і евакуацію співробітників разом із родинами. Пояснень уряд не надає і, в кращих традиціях тоталітаризму, наказує заповнювати формуляри, не ставлячи зайвих питань. 

Фото: t.me/courierofculture

“Якщо ми говоримо про речі, які в першу чергу, можуть вивозитися, то, швидше за все, це будуть речі з дорогоцінних металів та з дорогоцінним камінням, — коментує Денис Яшний, член експертної мережі Кримської платформи. — Це можуть бути як археологічні знахідки, так і, наприклад, шати до ікон ХІХ століття. Для того, щоб зрозуміти, які предмети зараз знаходяться у кримських музеях та можуть бути вивезені, треба підіймати дві речі. По-перше, музейні каталоги, які видавалися свого часу. По-друге, треба працювати із таким російським ресурсом як “Каталог музейного фонду РФ”, куди вносяться музейні експонати, в тому числі і з Криму після 2014 року”.

Окрім того, за словами Яшного, під “евакуацію” можуть потрапити унікальні предмети – в першу чергу, авторський живопис. Наприклад, картини Айвазовського, Куінджі, акварелі Волошина. Проблема й у тому, що предмети, які передаються для виставок на територію РФ, можуть бути там затримані.

Денис Яшний. Фото: Укрінформ

“Так, наприклад, на виставку в Сочі у грудні буде відправлено картину “Вигляд Московського Кремля з боку Кокерівського подвір’я” із Севастопольського художнього музею імені Крошицького. Вона там перебуватиме до 20 грудня 2022 року. Чи буде вона повернута чи ні – сказати неможливо, адже зараз нема змоги забезпечити її повернення до Криму. Тим паче, що виставка буде тільки у грудні, а запит на передачу є вже зараз,” – говорить Яшний.

Читайте також: Российские захватчики уничтожили два уникальных маяка на Херсонщине [7]

Що залишається в Криму?

За даними МКІП [2], у 2013 році з-під фактичного контролю України вийшло близько 1 млн 200 тис. предметів, які належать до Музейного фонду України, але залишились у підконтрольних РФ музеях Криму. На той час на території півострова діяли 26 музеїв та 5 історико-культурних заповідників. 

Зокрема, в Криму залишилась частина української колекції “скіфського золота [8]”. Про це мало говорять, адже увага здебільшого зосереджена на основній частині цього зібрання, яка зберігається в Амстердамі [9] в очікуванні на нові судові розгляди. Втім, близько 80 предметів із більш як 500, запланованих до вивезення на виставки у Бонн та Амстердам, не полишали Криму.

Серед них, як розповідає [10] для російських видань директор сімферопольського заповідника “Неаполь Скіфський” Юрій Зайцев, золоті прикраси з Усть-Альмінського некрополя, монети і вироби з бронзи, срібла та золота знайдені у святилищі “Гурзуфське сідло”, що зараз перебувають у Ялтинському історико-літературному музеї, та найцінніший експонат заповідника: кам’яна плита з епітафією скіфського царя Аргота.

Плита з епітафією Аргота. Фото: neapolis-scythian.com

Також в Криму знаходиться переважна частина античного спадку з музейного фонду України. Зокрема, до Східно-Кримського історико-культурного музея-заповідника (так у 2014 році окупаційна влада перейменувала Керченський заповідник) відносяться колекції чорно- та червонофігурних античних ваз VI – IV ст. до н.е., античної скульптури, золотих та срібних монет Мітрідата Євпатора й Олександра Македонського, античних ювелірних прикрас. Під час окупації предмети з зібрання цього музею постійно вивозили на територію РФ: наприклад, у 2018 році виставку ”Керч — найдавніше місто Росії” показували у Єкатеринбурзі, а в серпні 2022 року в Тулі відкрили виставку “Магія Боспору”.

Крім археологічних цінностей, в Криму залишилось чимало мистецьких об’єктів. Сімферопольський художній музей має ікони ХV-ХІХ ст., роботи Врубеля, Васнєцова, Куїнджі, зразки шкіл фламандського, італійського, німецького живопису. Феодосійська картинна галерея представляє найбільшу у світі колекцію робіт Айвазовського, а Севастопольський художній музей — живопис італійського відродження та роботи “малих голландців”.

Цей список не є точним або вичерпним, зокрема і тому, що в ньому ми орієнтуємось станом на 2013 рік. За 8 років фонди кримських музеїв постійно переміщувались — звісно, без згоди України, — а також поповнювались, і теж у незаконний спосіб. Весь цей час російські інституції активно провадили археологічні розкопки по всій території півострова, продовжуючи попередні дослідження та відкриваючи нові.

Читайте також: Міністр, який провалив евакуацію музеїв, попіарився на монументі "Батьківщини-мати" [11]

Лідером незаконної археології є Державний Ермітаж. За офіційними заявами, експедиції залишають усі знахідки в кримських музеях, але фактично перевірити це складно. Втім, навіть якщо це так, тепер ми ризикуємо втратити й ці нові знахідки — разом із науковою інформацією про них, якої немає в українських реєстрах.

Прикраси з могильника Опушкі. Фото: Кримський федеральний університет

Ось лише декілька свіжих прикладів: у 2021 році на розкопках могильника Опушкі (передгір’я неподалік від Сімферополя) знайшли унікальну колекцію прикрас ІІІ ст. н.е., яка могла належати аланським царям; тоді ж на місці середньовічної Фанагорії викопали фрагмент амфори з 80 статерами (античними монетами). Найактивніше керовані Росією археологи працювали в районі будівництва траси “Тавріда”: на цьому маршруті завдовжки 310 км знайшли близько 100 пам’ятників, найдавніший з яких (стоянка в Бахчисарайському районі) датований середнім палеолітом.

Амфора з Фанагорії.. Фото: Інститут археології РАН

Крім того, є обґрунтовані підозри, що, підлаштовуючись під строки будівництва, розкопки велися недбало та із порушеннями. Особливо це стосується знахідок, дотичних до кримськотатарської культури. Адже, якщо символічний зв'язок із античною культурою є для Росії дуже важливим (згадаймо нещодавнє інтерв'ю [12] директора Ермітажа Михайла Піотровського, в якому він наполягає на праві Росії бути Європою через її античний спадок у Херсонесі та Керчі), то сліди татарської культури в Криму, навпаки, заважають Росії вибудовувати наратив про "одвічну" приналежність півострова до РФ.

Те ж саме стосується незаконних реставраційних робіт, які спотворюють історичний вигляд об’єктів та, як у випадку із Ханським палацем у Бахчисараї [13], стирають його культурну ідентичність. Тож якщо цю діяльність продовжить масоване незаконне вивезення об’єктів з Криму до РФ, кримські татари (а разом із ними — вся Україна) ризикують втратити не просто експонати, а й свідоцтва ще ненаписаної історії цілого народу.

Читайте також: Окупанти захопили Херсонський художній музей, безцінні фонди якого не евакуювала влада [14]

Що робить Україна?

Одразу після повідомлення генштабу ЗСУ про можливу “евакуацію” кримських музеїв, МКІП виступив зі зверненням до ЮНЕСКО, в якому порівняв ці дії РФ з пограбуванням музеїв нацистами під час Другої світової та закликав міжнародних партнерів протидіяти нелегальному перевезенню культурних цінностей і відмовитись від співпраці з музеями РФ. 

Це звернення є радше символічним жестом, адже РФ не приховує, що не збирається співпрацювати з ЮНЕСКО в питаннях Криму.Тож для того, щоб воно мало реальний ефект, вочевидь необхідні конкретні дії, зокрема — постійне спостереження та ведення обліку предметів культурної спадщини Криму. Адже риторичне порівняння з Другою світовою — це добре, але реальні цифри — значно краще. 

“До лютого 2022 року, питання захисту об‘єктів культурної спадщини Криму не було в фокусі уваги Мінкульту, всі активності проводили не держава, а громадські організації: документування порушень, інформування міжнародних організацій, збір інформації, — каже Ельміра Аблялімова, координаторка проєктів Кримського інституту соціальних досліджень [15].— Зараз Мінкульт веде моніторинг та документує ушкодження пам’яток та втрачені цінності, але Крим знову не попадає у фокус його уваги. Справа у різних типах загроз. Якщо, наприклад, на материковій частині України йдеться про ракетні обстріли – тобто, про ймовірне пошкодження або знищення об’єктів культури під час військових дій, то у Криму характер порушень інший.

Ельміра Аблялімова. Фото: скрин Youtube

Це нібито “реставрації”, які порушують або частково порушують автентичність об'єкта, його комплексність, наукову, історичну та художню цінність; археологічні дослідження, які є нелегальними відповідно до норм міжнародного права, тому що Україна не надавала дозвіл на їх проведення; переміщення цінностей на територію Росії, що теж не відповідає нормам міжнародного права через причину відсутності згоди на таке переміщення з боку України; привласнення об’єктів культури, в тому числі рухомих та нерухомих”. 

Про привласнення каже і Денис Яшний, розповідаючи, наприклад, про виставку “Золота Орда та Причорномор’я. Уроки Чінгізидської імперії”, яка відбувалася у Казані. “Тоді деякі археологічні знахідки з Криму були зазначені як речі з колекції Ермітажу, тобто привласнені РФ, — стверджує Яшний. — Але навіть тоді подання до СБУ щодо привласнення музейних предметів робило не Міністерство культури, а фізична особа, археолог”.

Читайте також: Директор героїчного Миколаївського зоопарку: "Найгірше було у перші два тижні війни. Фашисти стояли в Кульбакіному" [16]

Прокоментувати, що саме робить МКІП для збереження кримської спадщини, погодилась заступниця міністра культури Катерина Чуєва: “Моніторинг ситуації та постійна комунікація з міжнародними партнерами для захисту спадщини та національних інтересів України — серед ключових напрямків роботи міністерства.

На жаль, цивільні відомства не можуть безпосередньо на місці впливати на ситуацію на тимчасово окупованих територіях, ми також не уповноважені проводити слідчі дії, але взаємодіємо з правоохоронними органами, громадськими ініціативами та з міжнародними організаціями. Якщо запобігти нелегальному переміщенню цінностей фізично неможливо — мусимо створювати умови, за яких загарбник не зможе зберегти своє привілейоване становище у світі та зрештою нестиме відповідальність за скоєне.

Катерина Чуєва. Фото: mkip.gov.ua

З поточного — завершується підготовка українського випуску The ICOM Red List of Cultural Objects at Risk — переліку категорій культурних цінностей, які перебувають під загрозою, можуть бути предметами нелегального трафіку та ін. (спільно з Міжнародною радою музеїв та ІКОМ України), плануємо запуск Експертної ради з питань повернення культурних цінностей, створення окремих розділів цифрової платформи національної спадщини по Криму та інших тимчасово окупованих територіях, зокрема і в частині вивезених російською владою цінностей, поновлення роботи з внесення кримських пам’яток до державного реєстру нерухомих пам’яток України тощо.

Продовжимо документувати пошкодження та руйнування культурної спадщини як внаслідок збройної агресії РФ, так і внаслідок політики окупаційної влади на тимчасово окупованих територіях, та передавати дані для кримінальних проваджень. Від 2015 постало чимало ініціатив, які так чи інакше працювали з питаннями культурної спадщини Криму. Важливо систематизувати ці матеріали, синхронізуватися з чинними ініціативами, робити свою “домашню роботу” та об’єднувати зусилля з тими, хто активно працює з темою”. 

Отже, на 9-й рік втрати контролю над Кримом та на 9-й місяць повномасштабного вторгнення міністерський моніторинг даних по півострову та міністерська систематизація таких моніторингів від неурядових організацій існує лише у планах. Принаймні, МКІП не надає звітності про стан пам’яток півострова — на відміну від постійних звітів про культурні втрати на материковій частині країни.

Читайте також: Армія мародерів: звідки в російських солдатів взялася звичка грабувати [17]

Утім, без планомірної фіксації нам буде вкрай важко говорити у майбутньому про реституцію, міжнародно-правова рамка якої є складною та проблемною. Також, звертаючись до міжнародних партнерів, не варто було б забувати і про місцевих партнерів, тобто, про роботу з кримськими музейниками — через пояснення наслідків кооперації з окупаційною владою, через активне пропонування якоїсь притомної альтернативи цій кооперації, через прохання фіксувати злочинні накази та дії російських урядовців. 

У 2014 році кримські музеї виступили проти повернення “скіфського золота” в Київ — тоді Міністерство культури нагадало їм, що вони не володіють цією колекцією, а лише зберігають її, що музейні зібрання відносяться до Державного музейного фонду та є власністю народу України, якою опікується міністерство. Про це варто пам’ятати всім учасникам процесу — і в першу чергу, самому міністерству.

—

Ксенія Білаш [18], Анастасія Нерознак [19];  опубліковано у виданні LB.ua [20]

В тему:

• Як рятували картини Примаченко з вогню під час окупації (ВІДЕО) [21]
• Російські звірі та культурні чистки. Як окупанти руйнують українські музеї й вивозить мистецтво   [22]
• Як Росія вчиняє геноцид: спочатку йде дегуманізація, а за нею настає масове вбивство [23]
• Другий фронт, культурний [24]
• Проти людей, які знесли пам’ятник Пушкіну у центрі Києва, порушили справу за “неповагу до суспільства”. [25] Російського? [25]
• Чому й досі доводиться доводити, чому культура — доречна, мова – на часі, історія – важлива [26]