Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга днями повідомив, що ситуація у тимчасово окупованих Олешках і сусідніх населених пунктах катастрофічна. Окупанти фактично заблокували людей, залишивши без ліків та їжі й позбавивши можливості виїхати.

Ми наполягаємо на створенні гуманітарних коридорів, аби надати людям можливість евакуюватися. Для цього потрібна увага та спільні дії міжнародної спільноти. Детальніше про те, що зараз відбувається у блокадних Олешках та які можуть бути виходи зі складної ситуації, розповіли у прямому етері журналістка Українського Радіо [2] з Херсона Маргарита Лазник і начальниця Олешківської міської військової адміністрації Тетяна Гасаненко.

Зокрема, Тетяна Гасаненко наголосила, що зараз в Олешках такий вибір: "Або померти від дрона, або померти від голоду. А можливості виїхати немає зовсім, вона відсутня. Останні машини з продуктами зайшли 26 травня, це ж ті машини, які вивозили людей. Тобто — завозили продукти, вивозили людей. Останні дві спроби були невдалими, тобто людей з 26 травня ніхто не вивозив".

Маргарита Лазник: "В Олешках відбувається четвертий голодомор, який росіяни влаштували вже у XXI столітті"

Маргарито, яка склалася ситуація в Олешках і що станом на зараз там відбувається?

Одразу хочу зазначити, що стабільного зв'язку з Олешками практично немає: він то зникає, то з'являється. До того ж треба берегти заряд батареї, бо зарядити мобільний телефон — це теж проблема через відсутність електрики. Але мені все ж таки вдалося поспілкуватися з людиною, яка зараз перебуває на тимчасово окупованому лівобережжі Херсонщини. Звісно, з міркувань безпеки я не можу називати його ім'я.

Цей чоловік розповів мені, що в Олешках дуже давно немає світла, немає газу, є проблема з водою. І люди в місті рахують не дні, а те, що залишилося з їжі та на скільки часу цих запасів їм вистачить. І звісно, їжу, яка в них є, вони можуть готувати лише на вогнищі. Із продуктами ситуація дедалі критичніша, люди економлять буквально кожну жменьку крупи. Вони ділять усі свої запаси й намагаються розтягнути їх якнайдовше. Їдять навіть те, що раніше навряд чи сприймали б як їжу.

Зокрема, портулак — це бур'ян, але він вважається умовно їстівним, тому навіть його люди вже їдять. М'яса немає вже давно. В Олешках існує такий собі натуральний обмін: люди обмінюються один з одним продуктами, у кого що є. А ціни на залишки продуктів у продажу просто захмарні. Влітку частково людей рятували городи: вони вирощували овочі, робили якусь консервацію, намагалися створити запаси.

Але знов-таки, за словами мого співрозмовника, російські військові постійно ходять по хатах, забирають у місцевих залишки їжі. І, зокрема, цю ж домашню консервацію теж відбирають, яку люди заготовлювали для себе, щоб хоч якось дожити й пережити зиму. Остання спроба завезти продукти до міста також закінчилася нічим: автомобілі не змогли заїхати в Олешки.

Читайте також: Голод в окупованих рашистами Олешках - евакуація заблокована загарбниками [3]

Після цього місцеві, попри всю небезпеку, йшли до цих розбитих машин, які залишилися на трасі, щоб просто зібрати все, що там можна було ще з'їсти й приготувати. І щоб дістатися до цих розбитих машин, людям довелося пройти близько 7 кілометрів, причому це не просто дорога — це щільно замінована дорога. Але вони все одно ризикували, бо людям потрібна їжа.

Запаси з городів наразі закінчуються. Як зауважив мій співрозмовник, питання для людей в Олешках стоїть уже не в тому, як пережити зиму, а в тому, як дожити до зими. І називає те, що відбувається в Олешках зараз, просто четвертим голодомором, який росіяни влаштували вже у XXI столітті.

Мій співрозмовник також розповів, що люди дуже чекали і сподівалися на можливість анонсованої евакуації. Формували списки, записувалися, сподівалися виїхати, але евакуація так і не відбулася. Росіяни не погоджуються ні на які "зелені коридори", не погоджуються на режим тиші, щоб людей можна було врятувати та вивезти. Тому всі жителі Олешок зараз залишаються просто в заручниках окупантів.

Про ситуацію в окупованих Олешках розповідає і Ксенія Архипова. Це волонтерка, вона родом із цього міста. Після виїзду з окупації займається допомогою в евакуації людей з тимчасово окупованого лівобережжя Херсонщини. І ось що вона розповідає про ситуацію в Олешках:

"У лікарні практично немає їжі, лікарня працює на останньому подиху. Немає бензину, генератори не запускають. Дуже багато постраждалих від артилерії, дронів та мін. Без кінцівок людей дуже багато, нічого не змінюється, нічого не відбувається. Їх, як і раніше, залишається там 1500 чи 1700, там ще й діти. Усе насправді дуже погано. Така ситуація в Олешках. Їсти їм зовсім нічого, всі плачуть, всі пишуть, що навіть не можуть вийти пішки. Ішов один дядечко пішки, його завернули дронами, навіть пішки людину не випустили".

Хочу тут додати, що сьогодні з самого ранку я також змогла поспілкуватися з Ксенією Архиповою. Вона мені розповіла, що наразі люди намагаються вийти пішки з Олешок. Це вкрай складно та небезпечно, але декому все ж таки вдається пішки якось вийти. Проте це поодинокі випадки, люди там залишаються просто в заручниках і чекають на голодну смерть, бо дійсно ситуація критична. Будемо сподіватися, що все ж таки люди зможуть евакуюватися звідти й жити далі.

Читайте також: Підрив Каховської ГЕС вбив в окупованих Олешках понад 500 цивільних - Центр нацспротиву [4]

Обстріляні житлові квартали міста Олешки. Фото Дмитра Лубінця

Тетяна Гасаненко: "У тимчасово окупованій Олешківській громаді залишається 6 тисяч людей, у тому числі близько 200 дітей"

До нашого етеру долучається начальниця Олешківської міської військової адміністрації Тетяна Гасаненко. Пані Тетяно, розкажіть, будь ласка, що вам відомо про ситуацію? Яка кількість людей зараз опинилася заблокованою в Олешках та у прилеглих населених пунктах?

Ця ситуація, взагалі ця війна — принесена окупантами. І вона склалася в Олешківській громаді саме так, тому що це — безпосередньо лінія бойового розмежування, тобто лінія бойових дій. Ми були окуповані з перших годин повномасштабного вторгнення і по сьогодні. І відповідно, я думаю, з урахуванням тієї ситуації, яка зараз в Олешківській громаді, Олешки стануть найстрашнішим місцем і символом цієї російсько-української війни.

З-поміж 13 вже 5 населених пунктів Олешківської громади знищені повністю, тобто там немає жодного будинка. Ще 3 населені пункти знищені на 80%. А в інших — навіть тих, у яких ще навесні, як ми вважали, можна було проживати більш-менш безпечно — станом на зараз ситуація така ж сама, як і в місті.

Тобто села Раденськ, Костогризове, Челбурда — так само потерпають від масових російських обстрілів, дронових атак, від полювання за людьми та неможливості залишити населений пункт, завезти продукти. Тому раніше я озвучувала цифру — це на думку Олешківської міської військової адміністрації та наших працівників — близько 2 тисяч людей залишається в Олешках.

Хоча жителі Олешок, яким вдалося евакуюватися, у травні називали мені більшу цифру, говорили про те, що людей у самому місті може бути 3-3,5 тисячі. А зараз я готова говорити про те, що через ситуацію голоду та неможливість залишити населений пункт кількість людей, які перебувають у блокаді, збільшилася до 6 тисяч.

І фактично у нас у тимчасово окупованій громаді зараз перебуває близько 200 дітей. Якщо говорити чіткими цифрами, це десь 182 дитини, які перебувають у нас на обліку. Але треба розуміти, що відбувалася міграція з Херсона в певний час, коли там були бойові дії та йшло звільнення. Тобто дітей насправді може бути більше.

Читайте також: Рік після підриву рашистами Каховської ГЕС: свідчення тих, хто пережив катастрофу [5]

Отже, близько 6 тисяч, у тому числі близько 200 дітей. Чи росіяни загалом проводили евакуацію із цих районів, де ведуться бойові дії, впродовж останніх місяців?

Ні, вони лише обіцяли. Справа в тому, що коли українська влада та українські журналісти почали масово висвітлювати таку складну ситуацію (а ускладнюватися вона почала з грудня 2025 року, і в березні-квітні вже просто почався великий розголос, тому що це була весна і продуктів катастрофічно не вистачало), то мені відомо про те, що в березні або квітні приїздили представники окупаційної влади. Вони проривалися в місто для того, щоб зняти пропагандистські відео і потім демонструвати, що українська влада перебільшує ситуацію, яка насправді є в Олешківській громаді.

Але потім, зрозумівши, що приховати це неможливо і ситуація вже вийшла на світові медіаресурси, про неї говорить Президент України, говорить Уповноважений Верховної Ради України з прав людини пан Лубінець — вони погодилися з тим, що евакуація потрібна. І вони її обіцяли: спочатку казали, що евакуаційні заходи відбудуться до серпня.

Але потім почали у своїх окупаційних телеграм-каналах писати про те, що організувати безпечну евакуацію неможливо, тому що, цитую, "можливі провокації з боку Збройних сил України". Тобто ще не визначено ні дати, ні можливостей, ні шляхів евакуації, але вони вже наперед повідомлені про такі "можливі провокації". Отже, жодних спроб евакуаційних дій ними зроблено не було.

Хоча коли була ініціатива, започаткована паном Лубінцем стосовно евакуації з міста Олешки, і начебто існувала попередня домовленість з окупаційною стороною, то ми, наприклад, допомагали людям реєструватися в Google-формі, яка була створена офісом Уповноваженого. А в Олешківській лікарні так само збиралися списки людей, які бажали виїхати першочергово, бо була така необхідність за станом здоров'я тощо.

І ці списки, які збиралися в Олешківській лікарні, мали б бути передані саме Уповноваженому з прав людини Російської Федерації, для того щоб потім об'єднати ці два списки й першочергово евакуювати людей — маломобільних, осіб з інвалідністю, дітей тощо. Але нам тепер не відомо, скільки людей зареєструвалися саме в лікарні та яка доля тих списків. Тобто окупанти робили вигляд, що намагаються допомогти, але жодних реальних кроків зроблено не було.

У цих перемовинах ішлося про евакуацію людей з Олешок та прилеглих населених пунктів на територію України?

Ні. Якщо мова йтиме про евакуацію на територію України, це створюватиме небезпеку для самих людей, які бажають евакуюватися. Чесно кажучи, я не була долучена безпосередньо до самих переговорів, тому не можу це коментувати. Це може прокоментувати виключно пан Лубінець.

Але будь-яке вживання назви нашої держави при перемовинах, я думаю, створює навпаки тільки негативний резонанс. І це зрозуміло, тому що вони — окупанти. Наприклад, коли я була долучена до координаційних штабів, які організовувало наше керівництво держави із залученням представників консульств та дипломатів, то мова йшла про те, щоб вивезти людей хоча б на тимчасово окуповану територію України — до Скадовська, Каланчака чи Криму.

Аби просто врятувати людей від голодної смерті. Бо там вибір: або померти від дрона, або померти від голоду, розумієте? А можливості виїхати немає зовсім, вона відсутня. Якщо ми говоримо, що останні машини з продуктами зайшли 26 травня, то треба розуміти, що це ж ті машини, які вивозили людей. Тобто завозили продукти — вивозили людей. Останні дві спроби були невдалими, тобто людей з 26 травня ніхто не вивозив.

Читайте також: Біда після підриву Каховської ГЕС російськими окупантами: росіяни мирних громадян не рятували [6]

Це вже фактично буде 4 місяці невдовзі…

Це страшна математика. Розумієте, кожен день на рахунку. І я б рахувала навіть не просто місяцями, а кількістю днів, які доводиться переживати там в окупації без світла, без води, взагалі без будь-яких продуктів харчування. Страшні речі відбуваються сьогодні фактично в європейському місті.

Ми впродовж багатьох років згадуємо про голодомор-геноцид, який неодноразово чинила Росія на наших територіях. І зараз, напередодні зими люди опинилися в такій ситуації, це справді страшно. Міністр Андрій Сибіга наголосив, що Україна співпрацює з усіма партнерами та міжнародними організаціями, закликаючи до спільних зусиль задля забезпечення негайного доступу до Олешок і прилеглих територій, а також для створення гуманітарних коридорів. Що вам, пані Тетяно, відомо про цю активність і якою мірою зараз включилися партнери, міжнародні гуманітарні організації?

Я обіймаю посаду очільниці Олешківської міської військової адміністрації, а зараз перемовини ведуться на найвищому державному рівні. До мене зверталися представники Міжнародного Червоного Хреста, ставили деякі уточнювальні запитання, я на них відповідала і наголошувала на тому, що готова контактувати телефоном чи особисто — так, як це буде можливо. Я б не хотіла, щоб це стало знову в історії України голодомором саме в Олешках. Для мене це страшне словосполучення.

Наше місто має 942 роки своєї історії, але зараз переживає свої найтяжчі часи. І я розумію, що на якому б найвищому рівні не проводилися перемовини, має бути згода окупаційної сторони, тому що саме вона контролює ту територію і може надати згоду або її мовчазно не надати. І дійсно, тільки міжнародна спільнота, на мою думку, може вплинути на російську сторону і допомогти людям просто залишитися живими. Створити безпечний гуманітарний коридор і вивезти людей із заблокованого міста.

—

Джерело:  Українське Радіо [2]

В тему:

• Про наявний геноцид українського народу з боку фашистської Росії [7]
• Росія порушує майже всі закони та звичаї війни [8]
• Рассказ свидетеля казней жителей Бучи в оккупации: «Стреляли либо в затылок, либо в сердце» [9]
• Звірства російських загарбників в Україні: ґвалтування, вбивства, знущання [10]
• Воєнні злочини Росія проти дітей України  [11]
• Путін давно мріяв про світ без українців. Світ дослухався? Тепер ми бачимо, що це означає [12]
• «Тепер ви вірите, що це не просто війна, а геноцид?» [13]
• Почему россия это государство-террорист: страшные кадры из под Киева, откуда бежала армия путина (+18) [14]
• Увидит ли мир на скамье подсудимых Гаагского трибунала путина? [15]