«Та закрийте ви свій паркінг від сторонніх і не переймайтеся цією проблемою!» — таку відповідь почув від чиновника КМДА голова ОСББ, коли намагався обговорити з першими особами столиці дефіцит укриттів.

Розмова відбулася через лічені години після кривавого прильоту в сусідню п'ятиповерхівку, що зніс цілий під'їзд і забрав життя дев'ятьох людей, у тому числі дитини, зазначає видання «LB.ua» [2].

«Ми стояли на згарищі, біля цих руїн, навколо нас автівки, які ще димлять, рятувальники беруться до розбору завалів — і на цьому тлі я чую такі цинічні слова», — розповідає Олексій. Він згадує: лише за тиждень до трагедії мешканці його будинку на зборах обговорювали негайне закриття їхнього паркінгу, бо накопичилося багато проблем через «чужинців», але тоді він не зміг переступити через сумління і не зробив цього. «Аж тут приліт за 50 метрів від наших вікон. Можливо, саме наш відчинений для всіх паркінг урятував тоді чиїсь життя…»

Після прильоту до сусідів у будинку Олексія не залишилося жодного вцілілого вікна, як і утеплювача на фасаді, який прийняв на себе вибухову хвилю. Але приїзд Віталія Кличка голова ОСББ використав не для того, щоб попросити грошей на відновлення, — він спробував донести до перших осіб гостроту спільної проблеми з укриттями: сусідня бібліотека — офіційне укриття — переповнена під час тривоги, там немає умов; елітний ЖК по сусідству пускає в паркінг навіть не всіх мешканців й орендарів будинку; підземний паркінг їхнього ОСББ цього важкого літа став прохідним двором — людей надто багато, не вдається підтримувати порядок без сторонньої допомоги. А він навіть не офіційне укриття, прихищати людей — виключно добра воля співвласників будинку.

У відповідь один чиновник ухопився лише за останню тезу: «То ви не на карті укриттів? Просто нікого не пускайте до себе й усе!».

Читайте також: Печерний рівень компетенції: КМДА і МОН не мають даних, скільки шкіл і садків обладнанні укриттями на випадок ядерки [3]

Фото: EPA/UPG

Чоловік біля будинку зруйнованого внаслідок російської атаки 31 липня.

Четверте літо повномасштабної війни, а ми розв'язуємо питання безпеки містян наче вперше. Це важко уявити, але це суть нашої реальності: дефіцит місць у класичних укриттях, розгубленість містян, постійні пошуки зручного варіанта на чергову масовану атаку. І досить спокійна й рівновіддалена позиція місцевої — вона лише усуває наслідки атак, причому теж не надто вправно. Думати на крок уперед чи вбік ніхто не збирається, категорично.

Ми проаналізували цей проблемний напрямок замість управлінців і зібрали цілий оберемок питань, вирішувати які варто було ще позавчора.

Перший жмуток. Куди зникають укриття з офіційної карти і чому «нема повноважень»

Родина Сергія з початку повномасштабного вторгнення живе за кордоном, і тому аж до цього літа він не надто переймався наявністю укриттів поруч зі своїм будинком. «То робота на релокації, то понаднормовий робочий день у київському офісі з надійним укриттям — тому я не дуже моніторив це питання.

Але коли "шахеди" почали прилітати сотнями за ніч і частіше влучати рандомно, то все ж довелося і мені знайти дорогу до сховища, де можна перебувати вночі», — каже киянин. Карта укриттів підказала, що найближче в підвальному приміщенні сусіднього ОСББ. «Але невдовзі ми дізналися, що це укриття вже зникло з офіційної карти і тепер доступ у підвал закритий для немешканців. ОСББ якось нарішало», — дивується Сергій.

Фото: Леся Падалка

Будинок ОСББ Олексія і зруйнований будинок поряд

Ситуація з цим ОСББ не поодинока. Зараз це тенденція в Києві: голови об'єднань співвласників зрозуміли, який тягар відповідальності взяли на себе, коли їхні підвали й паркінги отримали статус тимчасових укриттів. Ремонти в цих приміщеннях зазвичай роблять коштом ОСББ, потрапити в міську програму, на бюджетні кошти — радше виняток, ніж правило. Охороняти, прибирати після відвідувачів — теж, звісно, функція балансоутримувача. А коли цього літа через масовані атаки, що тривають цілу ніч, попит на укриття зріс у рази, то й незручностей побільшало. 

«Люди приходять з пивом, переглядають фільми, заважають тим, хто хоче бодай якось поспати перед роботою або вклав дітей. Починаються перепалки, сварки, які можуть перейти і в бійку», — скаржиться голова одного ОСББ Києва. Забезпечити охорону, тобто додаткову оплачувану посаду, він не може. 

«Ми просили Мунохорону (комунальна служба охорони порядку в Києві), бо в нас збирається до двох сотень людей щоночі, але надати її не мають повноважень. Хоча я не дуже розумію, чому представники цієї структури можуть цілими днями перевіряти в сусідньому парку, хто п'є пиво на лавочці, а підтримувати порядок в укриттях ні, — нарікає Олексій, якому чиновники порадили «просто закритися». — В якийсь момент до нас почали із сусідніх вулиць приїжджати в паркінг прямо на автівках, займаючи місця мешканців. Тому ми закриємося, буде доступ за нашими картками СКД і все».

Схожа ситуація з підземними паркінгами по всьому Києву: спершу закрили доступ чужим автівкам (якщо це паркінг у ЖК, а не публічний платний, погодинний); потім деякі управителі з подачі мешканців почали закривати доступ до паркінгів під час тривоги.

Читайте також: Смертельні уроки: чому влада більше року війни ігнорувала проблему з укриттями для громадян? [4]

Фото: Леся Падалка

Паркінг в ОСББ Олексія

Роблять це цілком законно: щоб отримати статус укриття і бути відміченим на карті, управителі будинків мають самі подати заявку і пройти комісію від ДСНС на відповідність нормативам (вентиляція, наявність електрики і зв'язку, кілька виходів тощо). Тому очільник департаменту мунбезпеки КМДА Роман Ткачук нещодавно публічно закликав власників підземних паркінгів подавати такі заявки. Наразі це весь його важіль впливу.

Охочих робити це насправді вже немає. Голови РДА, ефективність яких в ОП оцінюють у тому числі за критерієм розширення карти укриттів, іноді знаходять таких сміливців в обмін на якусь допомогу, але це одиниці, а не система.

Фактично ситуацію регулюють ринок і трошки совість. Десь зростають ціни на оренду паркінгу, бо кияни хочуть отримати своє гарантоване місце під землею. А десь ОСББ, яке не має офіційного статусу укриття, відкрите для всіх сусідів.

Другий жмуток. Незбудовані ПРУ для шкіл і «непідходящі» модульні укриття для вулиць

За сто метрів від будинку на Борщагівці, куди 31 липня росіяни влучили ракетою «Іскандер» і де загинули 32 людини, просто зараз споруджують сучасне підземне укриття на 1280 осіб. Для цього району, де немає станцій метрополітену і мало новітніх ЖК з підземними паркінгами, додаткове масове сховище дуже нагальне. Будують його для ліцею № 197, який усі роки повномасштабної має проблему з укриттями.

Фото: facebook/Georgii Zantaraia

Будівництво споруди подвійного призначення з протирадіаційними властивостями на території Ліцею № 197 (Святошинський район), укриття становитиме понад 2 400 м².

Протирадіаційне укриття (ПРУ) подвійного призначення (офіційна назва таких споруд) має з'явитися в рамках загальноміської програми, про яку ми раніше писали. У навчальних закладах, де немає власного укриття, їх будують на території поруч зі школою, з нуля. Усередині буде повноцінний освітній простір, а нагорі ділянку облаштують під спорт. За цією ж технологією в Харкові 2024 року звели вже дві підземні школи.

У Києві цей пілотний проєкт анонсували ще у 2023 році, але потім весь 2024-й пішов на замовлення проєктів під кожну локацію, а потім пошук підрядників. Підсумок — за два роки від старту проєкту ПРУ ввели в експлуатацію лише у двох закладах Оболонського району і двох Дарницького, і всі вони невеликі, на 200–500 осіб. А загалом міська програма передбачала будівництво 30 таких укриттів, шість з яких саме в багатостраждальному Святошинському районі. 

Наразі ПРУ ліцею № 197, який сильно постраждав від прильоту 31 липня, вже має підземний простір, там почали роботи з облаштування, але до відкриття ще місяці. Якби районна влада не розтягувала цей проєкт на майже півтора року, потужне сховище могло б стати прихистком для мешканців сусідніх будинків уже цього літа.

Фото: Леся Падалка

Будівництво укриття

Але буває й гірше. Інша новітня ідея для розширення арсеналу наявних укриттів — модульні (або мобільні) укриття. Такими засобами не цікавилася система цивільної оборони до великої війни, але вони актуальні зараз, коли постійні й часто раптові обстріли — реальність для половини міст країни. 

Ідея бетонної капсули, невеликого сховку, в який можна забігти, коли поруч немає укриття, здавалася вдалою. У прифронтових містах, як Харків, Дніпро, Херсон, ці укриття встановлювали, у Києві — ні. Цього літа в рамках уже звичного батлу між КМВА і КМДА начальник військової адміністрації Тимур Ткаченко закликав колег з міськадміністрації повернутися до реалізації цієї ідеї. Але керівник профільного департаменту мунбезпеки був невблаганним: Київ не може закуповувати ці укриття через бюрократичні перепони.

Читайте також: Замість того, щоб закупити для укриттів меблі, вентиляцію або питну воду, чиновники купили барабани та овочерізки [5]

Фото: EPA/UPG

Мобільне укриття в Харкові.

«Досі відсутні нормативи на введення таких об’єктів у експлуатацію! Тобто за бюджетні кошти можна тільки придбати і встановити мобільне укриття, але воно не буде введене в експлуатацію і внесене до фонду захисних споруд міста. На ньому не можна писати слово "УКРИТТЯ"», — заявив Роман Ткачук.

Кияни з цього приводу лише сумно зітхають: відсутність введення в експлуатацію не заважала міській владі відкривати рух Шулявським шляхопроводом після ремонту або запускати транспорт на Подільський міст.

Висновок такий: місцева влада в принципі не має мети розширювати наявні площі укриттів новими будівництвами. Спорудження великих ПРУ обумовлено лише потребами освіти (діти мають право на офлайн-навчання), невеликі модульні укриття на вулицях узагалі не в порядку денному. Тому поради експертів про перспективне будівництво нових підземних станцій у місцях пролягання майбутніх ліній метро або розбудова підземних просторів і переходів до рівня укриттів видаються утопією — владу таким не зацікавиш.

Фото: Суспільне Харків/Роман Кривко

Підземна школа в Новобаварському районі Харкова, 27 січня 2025 року.

Третій жмуток. Необов'язкові ДБН і відсутність стратегій 

У відділі продажів перспективного ЖК на лівому березі Києва — величезний макет майбутнього мікрорайону на десятки будинків з власною набережною. На питання, як облаштують підвальний простір одного з будинків у продажу, менеджерка повідомляє, що там розмістять комірки для зберігання. На уточнення, а де тоді укриття, лунає відповідь: «Ви можете придбати комірку і використовувати її на свій розсуд...».

Підземного паркінгу в цьому ЖК теж немає, тільки надземний (його будівництво дешевше і технологічно простіше). Чому це можливо? «Забудовники отримали дозволів на будівництво на декілька років уперед, ще до прийняття нових ДБН [6], які регламентують параметри розміщення укриттів цивільного захисту в житлових будинках, — пояснює нам експерт ГО «Голка» Георгій Могильний. — Тому не лише будинки, які почали зводити до початку повномасштабного, а й нові черги ЖК, як правило, мають містобудівну документацію старого зразка і це законно».

Читайте також: Вже третій рік війни на Київ летять ракети, а столичні школи й досі не мають власних укриттів [7]

Фото: stroyobzor.ua

Будівництво нового ЖК в Києві.

Відповідно, розміщувати в підвальному приміщенні комірку за ціною житла чи робити там спільне укриття з вайфаєм і кінотеатром — це виключно вибір забудовника, а точніше питання маркетингу. І тому навіть черги відомих ЖК, введені вже під час війни, цілком можуть мати на папері доступ до укриттів у школі сусіднього мікрорайону, метрів за 800. А реальне укриття будуть облаштовувати в тому ж звичайному підвалі самі мешканці силами свого ОСББ.

Коли розробляли містобудівний кодекс, від спеціалістів лунали й нові ініціативи щодо укриттів у будинках. «Одна з пропозицій, яку зробили представники забудовників, — створити захищені приміщення прямо на поверхах житлових будинків. Це дозволило б уникати великого скупчення людей у спільному укритті і значно скоротило б час евакуації», — ділилася з нами нардепка Ганна Бондар, яка очолює робочу групу зі створення кодексу. Ідеться по суті про ізраїльський досвід мамадів — частини житла, але дорожчого (через технологію будівництва). Цей досвід цінний, бо Ізраїль — країна з великим досвідом війн і обстрілів, а Україні теж варто звикати до цього статусу. Але також це досвід, який спеціалісти мають ще раз проаналізувати за підсумками масованих ракетних атак на ізраїльські міста влітку 2025 року.

«Нові ДБН для укриттів, прийняті в Україні в жовтні 2022 року, робили поспіхом, без глибоких консультацій зі спільнотою. Документ містить ряд недосконалостей, у тому числі й для реального виконання норм інклюзивності», — упевнений Сергій Распутний, інженер з військовим досвідом і СЕО української будівельної компанії. Він з групою однодумців із середовища Спілки архітекторів створює концепцію незалежного галузевого документа, який глибоко й усебічно регулював би будівництво укриттів.

Фото: propertytimes.com.ua

Сергій Распутний

«Колись давно система цивільної оборони населення була прерогативою військових, тепер це сфера контролю ДСНС. Але в них логіка роботи з наслідками, гасіння пожеж. У військових був більш комплексний підхід: розрахунок часу підльоту засобів ураження, час евакуації, розосередження людського, зокрема командного ресурсу, — каже Распутний. — Нам зараз не вистачає такого об'ємного бачення у створенні укриттів. Є відчуття, що всі органи влади хочуть якось швидше закрити діри і перекласти відповідальність. А варто було б думати про довгострокове планування, з постійним аналізом викликів і їхніх наслідків, з науковим підходом до стратегії розвитку укриттів».

—

Леся Падалка [8], журналістка; опубліковано у виданні LB.ua [9]

Читайте також:  

• Хто знищує столицю. Архітектурні пам'ятки vs. забудовники: як захистити історичні будівлі Києва [10]
• Забудовники проти історичного Києва: диверсія із садибою Зеленських показова [11]
• Забудовники вбивають ріку Ірпінь, рятуючи висотки від підтоплення; влада злочинно бездіє [12]
• Київський містозабудовний схематоз: махінації з островом Оболонський [13]
• Безвідповідальна поліція, продажні суди та міська влада, в результаті - хаотична забудова Києва [14]
• "Совок" при відбудові України. Що змінити в підходах та який досвід можна запозичити в Польщі [15]
• Никольская Слободка – адский «Дубай» на берегу Днепра [16]
•  Бетонный «Світлопарк». Квартиры «почти на Печерске», но между ТЭЦ и цементным заводом [17]
• Гетто Киев: как жить не надо [18]