В умовах постійних обстрілів важко оцінити й матеріальні збитки. Доріг, мостів, аеропортів, інших споруд зруйновано на десятки чи сотні мільярдів доларів. Точна цифра не відома, проте зрозуміло одне: вона щодня збільшується, зазначаєвидання Економічна правда [2].

Коли закінчиться війна, Україні доведеться докласти чимало зусиль, аби стягнути з окупантів компенсацію за завдану шкоду. Перший крок у цьому напрямку зробила Верховна Рада, ухваливши [3] закон, який дозволяє націоналізувати російські активи в Україні.

Поки що під його дію підпадають компанії, кінцевими власниками яких є Росія або підконтрольні їй структури. Утім, як свідчать дані сервісу Youcontrol, такого майна в Україні небагато.

Саме тому влада працює над тим, аби розширити санкції на компанії, власниками яких є російські олігархи та інші громадяни терористичної держави.

У виданні ЕП дослідили, які компанії можуть націоналізувати.

Що вже можна націоналізувати

Ухвалений [3] 3 березня закон [4] про націоналізацію російських активів поширюється на власність держави-окупанта та компаній, які вона контролює. Здавалося б, усе просто, але з реалізацією закону можуть виникнути проблеми.

Хоча путінський режим контролює цілі сектори російської економіки, присутність в Україні компаній, які прямо чи опосередковано належать державі-окупанту, мінімальна. За вісім років війни більшість з них під тиском санкцій залишили український ринок.

Донедавна найбільше представництво російського державного сектору в Україні зосереджувалося в банківському секторі. До 2014 року там працювали три "дочки" підконтрольних Росії установ: Промінвестбанк, Сбєрбанк та ВТБ.

Після анексії українського Криму та окупації частини Донбасу існування російських банків в Україні викликало чимало запитань, але українська влада довгий час їх ігнорувала. Так, ВТБ вивели [5] з ринку лише в листопаді 2018 року.

Інші два перебували в підвішеному стані до моменту масштабного вторгнення в Україну путінської армії. Промінвестбанк та Сбєрбанк (назва змінена на "МР банк") НБУ ліквідував лише на другий день бомбардувань українських міст.

Тож у фінансовому секторі націоналізувати майже нічого, крім активів "МР банку" та Промінвестбанку. Однак після завершення ліквідації та проведення розрахунків з кредиторами активів, швидше за все, не залишиться.

Це не означає, що націоналізувати нічого. В Україні є підприємства, власниками або співвласниками яких є компанії, підконтрольні країні-агресору.

За даними [6] аналітичної системи для перевірки контрагентів YouControl, в Україні працюють щонайменше три такі підприємства.

Перше – створений [7] у 2003 році "Міжнародний консорціум [8] з управління та розвитку газотранспортної системи України". Ним порівну володіють російський "Газпром" та український "Нафтогаз".

Хоча за майже два десятиліття підприємство не запрацювало, вартість його активів у кінці 2020 року становила 138 млн грн. Тобто, забравши 50% акцій підприємства в "Газпрому", Україна може отримати близько 69 млн грн.

Друге – "Газпромнефть лублікантс Україна" [9], яке у 2012 році на трасі Київ-Одеса відкрило АЗС. У планах великої в Росії мережі автозаправних станцій було відкриття ще трьох АЗС, однак цього не сталося.

У кінці 2020 року активи компанії оцінювалася 17,1 млн грн.

Третє – "Газпром збут Україна" [10]. Ця створена "Газпромом" у 2008 році компанія отримала доступ [11] до українського споживача в результаті домовленостей між тодішньою прем'єркою Юлією Тимошенко та Путіним після "газової війни".

У 2016 році корпоративні права та майно компанії заарештувала [12] виконавча служба. Вартість активів підприємства в кінці 2020 року становила 15,6 млн грн.

Як не дивно, але окупанти володіють в Україні й стратегічними підприємствами. Наприклад "Роснєфть", через кіпрську Rosneft SH Investments Limited контролює (95,21% акцій) другий за потужністю нафтопереробний завод України – Лисичанський НПЗ ("Лисичанська нафтова інвестиційна компанія [13]").

Цей завод здатний щороку переробляти 16 млн тонн нафти. Вартість його активів на кінець 2020 року оцінювалась у майже 2,2 млрд грн.

Ще одна компанія з напівокупантським корінням – "Завод з виробництва ядерного палива" [14], 50% акцій якого належать російському "ТВЕЛу". Компанія оперує активами на 138 млн грн.

Машинобудівна "Енергомашспецсталь [15]" номінально належить кіпрській EMSS Holdings Limited, однак, за даними [16] проєкту "Схеми", її кінцевим бенефіціарним власником є "Росатом".

В Україні підприємство виготовляє литі та ковані вироби для металургії, суднобудування та енергетики. У 2020 році виручка фірми становила 3,3 млрд грн, вартість активів досягала 4,4 млрд грн при зобов'язаннях 11,8 млрд грн.

"Татнєфть-АЗС-Україна" [17] – мережа автозаправних комплексів, яка працює в Україні. Одноосібним власником української компанії є російська "Татнєфть ім. В. Д. Шашкина", 36% акцій + 1 "золота" акція якої належать владі російської республіки Татарстан.

"Татнєфть" оперує в Україні значним ресурсом. Обсяг її активів у 2020 році становив 260 млн грн, а виручка перевищила 1,06 млрд грн.

Ця компанія бере участь і перемагає в державних тендерах. Наприклад, у 2021 році вона отримала з держбюджету 156,8 млн грн, а за два місяці 2022 року – 108,1 млн грн.

Які українські підприємства належать окупантам

Загалом активів, які належать російській державі чи державним підприємствам в Україні, мало. Їх пошуком наразі займається уряд, за поданням якого РНБО має ухвалити рішення про проведення націоналізації.

Враховуючи незначну кількість активів Росії на території України, влада планує поширити націоналізацію на активи російських приватних осіб та компаній і навіть більше.

"Зараз працюємо над новою редакцією, яка поширить дію закону на російських громадян. Більше того – на громадян України, які будуть визнані колаборантами відповідно до рішення РНБО або суду. Це буде ширша історія", – пояснив голова парламентського комітету з питань економічного розвитку Дмитро Наталуха.

Список компаній та активів, які потраплять під розширену націоналізацію, буде набагато довшим. Як свідчать дані YouControl, ці компаній працюють у всіх сферах економіки. Вони володіють активами на десятки мільярдів гривень, а їх клієнтами є мільйони українців. ЕП зібрала найбільші компанії росіян та колаборантів, які можуть підпасти під націоналізацію.

Банки

Альфа-банк – один з найбільших банків України, визначений НБУ як системний.

Його мажоритарним акціонером є російський олігарх українського походження Михайло Фрідман, якому належать [18] 32,86% акцій. Майже 21% належить Герману Хану, 16,3% – Олексію Кузьмичову, 12,4% – Пьотру Авену. Усі вони росіяни.

За даними російського Forbes, Фрідман входить до переліку найбагатших людей держави-окупанта. Його статки оцінюються 15,5 млрд дол. Майже одразу після початку війни проти Фрідмана та Авена ЄС запровадив санкції.

На початку березня в "Альфа-банку" повідомили [19], що підсанкційні російські бізнесмени передадуть свої частки в українській "дочці" громадянам України або українським компаніям, які погодить НБУ, але поки що цього не сталося.

1 січня 2022 року активи банку становили 125,4 млрд грн. Чистий прибуток у 2021 році сягнув 3,35 млрд грн.

Банк "Форвард" на 100% належить [20] російському бізнесмену Рустаму Таріко, власнику російського банку "Русскій стандарт" та однойменного бренду горілки.

У 2016 році статки Таріко оцінювалися 0,5 млрд дол. Він посідав 168 місце в рейтингу найбагатших росіян. У 2021 році він не увійшов до топ-200 найбагатших мешканців держави-терориста.

Активи банку "Форвард" становлять 2,76 млрд грн, за 2021 рік він заробив 107 млн грн чистого прибутку.

"Pin банк" належить [21] російському бізнесмену, уродженцю Харкова Євгену Гінеру, власнику та президенту московського футбольного клубу ЦСКА.

Це один з малих банків. За даними НБУ, його сукупні активи 1 січня 2022 року становили 3,26 млрд грн, з яких чверть банк тримав в ОВДП. За 2021 рік установа заробила 422,2 млн грн.

Наприкінці 2021 року український бізнесмен Олександр Ярославський подав [22] запит до АМКУ з проханням дозволити купівлю "Pin банку". На початку 2022 року відповідне звернення отримав [23] і Нацбанк. Погодити угоду не встигли.

Телеком

Один з найбільших телеком-операторів – "Київстар" – теж має російське коріння. Офіційно компанія належить нідерландській VEON, контрольний пакет акцій якої належить російському олігарху Михайлу Фрідману.

Вартість активів "Київстару" у 2020 році становила 27 млрд грн, а прибуток перевищив 10,3 млрд грн. 

"Інтертелеком" – провайдер інтернету, який належить російському бізнесмену Віктору Гушану, власнику бізнес-групи "Шериф" у невизнаному "Придністров'ї".

Раніше роботою "Інтертелекому" цікавилася СБУ. Відомство запідозрило провайдера в передаванні даних про своїх абонентів російським спецслужбам.

За даними YouControl, "Інтертелеком" у 2020 році оперував активами на майже 593 млн грн, а виручка становила 589 млн грн. Водночас компанія мала кредитів та інших зобов'язань на 12,2 млрд грн.

Енергетика

VS Energy – бізнес-група Євгена Гінера. Компанія керує стратегічною енергетичною інфраструктурою України – обленерго.

В управлінні VS Energy перебувають пʼять українських обленерго: "Житомиробленерго", "Кіровоградобленерго", "Рівнеобленерго", "Херсонобленерго" та "Чернівціобленерго".

Крім енергетичного бізнесу, VS Energy має низку готелів та частку в металургійному бізнесі. Точну вартість активів в управлінні бізнес-групи підрахувати складно.

Послуги і торгівля

"Спортмастер" – мережа магазинів з продажу товарів для спорту, представлена у 16 містах України. Загальна мережа дилерських та франчайзингових магазинів по всій країні налічує близько 150 точок.

Власниками компанії є росіяни Олександр Міхальський, брати Володимир та Микола Фартушняки. На початку 2021 року проти "Спортмастера" РНБО запровадила [24] санкції. Підставою для цього була робота компанії в анексованому Криму.

"Брокард" – мережа магазинів косметики та парфумерії. Бенефіціарним власником компанії є громадянка Росії Тетяна Володіна.

"Брокард" в Україні представлена сотнею магазинів у 26 містах. За даними YouControl, вартість активів компанії у 2020 році становила 2,9 млрд грн, а виручка перевищила 3,3 млрд грн.

"Суші майстер" – мережа ресторанів з продажу суші, яка працює за франшизою. Ресторани мережі присутні в 11 країнах світу. Власниками компанії є російські підприємці Олексій Павлов та Алекс Яновський.

"IDS Borjomi" – компанія, яка виробляє популярну газовану воду "Моршинська". Фірма входить до групи компаній "Альфа-груп" Михайла Фрідмана та Генріха Хана.

Бізнесмени передчувають імовірну націоналізацію, тому вирішили передати [25] компанію вдові грузинського бізнесмена Бадрі Патаркацишвілі.

"У Фрідмана з партнерами 60% компанії. Вдова не має таких грошей. Одна з можливих схем – продаж з відстрочкою платежу, щоб через кілька років, коли все стабілізується, але вдова не розрахується, повернути акції назад", – повідомляло ЕП джерело в оточенні Фрідмана.

Промисловість

Глухівський кар'єр кварцитів – підприємство, яке видобуває високоякісні кварцити на Баницькому кар'єрі в Сумській області. Власник – "РусАл" російського олігарха Олега Дерипаски.

Підприємство працює на експорт. За даними [16] "Схем", кар'єр направляв кварцити до Росії, зокрема на потреби оборонного комплексу держави-окупанта. Щорічні обсяги експорту сягають кількох десятків мільйонів гривень.

У 2020 році виручка кар'єру становила 22,6 млн грн, а вартість його активів оцінювалася 80 млн грн.

Миколаївський глиноземний завод – ще один бізнес Дерипаски. Це одне з найбільших у Європі підприємств з видобутку сировини для кольорової металургії, зокрема для виробництва алюмінію.

Завод входить до групи "РусАл", а продукцію переважно відправляє на експорт, зокрема для заводів російського олігарха. У 2021 році підприємство експортувало продукції на 6,5-7 млрд грн. Виручка становила 7 млрд грн, активи оцінювалися 7,4 млрд грн.

"ВСМПО титан Україна" виготовляє безшовні титанові труби і належить російському бізнесмену Михайлу Шелкову. Статки останнього російський Forbes оцінює 2 млрд дол.

Підприємство також працює на експорт, щорічні обсяги якого сягають 200 млн грн. Загальна виручка у 2020 році перевищила 332 млн грн, а вартість активів становила 194 млн грн.

Що далі

Націоналізація активів громадян терористичної країни в довгостроковій перспективі може мати зворотні наслідки. Міжнародні суди в питанні захисту приватної власності, швидше за все, ставатимуть на бік осіб, не залучених до агресії.

Такі приклади вже є. У 2019 році Арбітражний суд в Гаазі ухвалив рішення на користь Приватбанку у справі проти Російської Федерації, яка націоналізувала активи установи в анексованому Криму.

Тому українській владі слід добре попрацювати над аргументацією, яка стане в пригоді під час розгляду справ у судах.

—

Ярослав Вінокуров, Микола Максимчук;  опубліковано у виданні  Економічна правда [2]

В тему:

•  День розплати для росії  [26]
• Путин - разрушитель роддомов [27]
• Как относиться ко всплеску ненависти по отношению к русским людям? [28]
• Русские военные преступники: войска путина применяют запрещенное оружие против мирных граждан Украины – доказательства [29]
• Правосудие наступит. Трибунал для руководства россии за преступления агрессии против Украины [30]
• "Мы уже также страна-агрессор". Лауреат Нобелевской премии Светлана Алексиевич – о войне в Украине [31]
• Рашизм як форма неофашизму [32]
• Отказ от всего русского: на Западе набирает силу движение cancel russian culture [33]