Рівно дев'ять років тому Росія окупувала Крим. Відразу після цього путінський режим почав переслідувати представників одного з трьох корінних народів цього півострова — кримських татар (вони сьогодні становлять близько 15% населення Криму). 

За незгоду з підсумками «референдуму» та боротьбу за свою автономію активістів регулярно викрадають, катують, оголошують екстремістами та терористами та відправляють у в'язницю за сфабрикованими звинуваченнями. Як і за сталінських часів, кримських татар репресують цілими родинами. Також їх масово відправляють на війну з Україною: за оцінками правозахисників, близько 90% повісток у Криму роздали у місцях компактного проживання кримських татар, зазначає The Insider [2].

«Біда прийшла до кожного третього будинку»

«Я не пам'ятаю жодного місяця за ці дев'ять років, який би пройшов без обшуків. Це вже перманентне явище у Криму. Хіба що тиждень-два до і після Нового року, коли співробітники силових структур, мабуть, відпочивають — це єдині «канікули» у кримських татар, коли вони можуть спати спокійно, знаючи, що до них точно ніхто не прийде. В решту ж часу це практично постійне очікування… У мене, наприклад, телефон не вимикається і не йде в режим сну ніколи», — розповідає The Insider кримсько-татарський правозахисник Заур Халілов (ім'я змінено на користь безпеки героя).

Читайте також: Імовірно, російська орда вкрала в Україні 700 тисяч дітей [3]

Рано-вранці напередодні розмови співробітники ФСБ нагрянули з обшуками до мешканця Червоногвардійського району Мемета Ашурова та до родини делегата курултаю, національного з'їзду кримських татар, Асана Абдураманова в Бахчисараї (сам він кілька років тому виїхав з Криму). Силовики вилучили мобільні телефони та іншу техніку, Ашурова затримали та відвезли на допит до управління ФСБ у Сімферополі, але пізніше відпустили. 

В обох випадках приводом до проведення слідчих дій стало пошкодження залізниці в районі села Поштове 23 лютого цього року. Пригоду, внаслідок якої було зупинено рух електричок та поїздів, окупаційна влада назвала диверсією. Спочатку повідомлялося про підрив, але потім з'явилася версія, що рейки пошкодили переносним зварюванням. «За стилем — зіпсувати свято — схоже на діяльність українських фашистів чи тих, хто співчуває їм писав уTelegram-каналі [4] депутат Держдуми від Криму Леонід Івлєв. Обшуки щодо цього епізоду пройшли з кінця лютого за декількома адресами, де проживають кримські татари.

Читайте також: Мустафа Джемілєв: Від самого початку це було зло, а зло не могло перемогти [5]

Пошуки «диверсантів, зрадників, шпигунів» серед корінного населення Криму тривають усі дев'ять років російської окупації — значна його частина не визнала анексію та не прийняла нової влади. Кримські татари завжди кооперувалися з національно-патріотичними силами України, а підтримка на виборах проукраїнських кандидатів була для них цінним питанням, пояснює в інтерв'ю The Insider співзасновник правозахисної організації «Крим SOS» Алім Алієв:

«Це пов'язано насамперед із історичною пам'яттю — першою анексією та колонізацією Криму при Катерині II та депортацією 1944 року. Внаслідок цього кримські татари стали головною проукраїнською силою в Криму».

Представники кримсько-татарського народу становлять близько 13–15% від населення півострова, тобто близько 250–300 тисяч осіб. За словами Алієва, з 2014 року Крим залишило близько 70 тисяч людей, більше половини з них кримські татари. Масово виїжджали восени 2022 року після оголошення «часткової» мобілізації. За даними «Крим SOS», близько 90% повісток у Криму було роздано у місцях компактного проживання кримських татар, при тому що військовий призов мешканців окупованих територій заборонено Женевською конвенцією. «Окупанти навмисно відправляють їх на війну проти своєї країни та своїх побратимів, які сьогодні у достатній кількості воюють у ЗСУ», — каже Алім Алієв.

Обшуки, допити, масові затримання, адміністративні арешти та штрафи, сфабриковані кримінальні справи — нинішні репресії проти кримських татар постають в один ряд із гоніннями часів царської та радянської Росії. Переслідуванням зазнають релігійні та політичні діячі, активісти, цивільні журналісти, адвокати. Багато хто з них пов'язаний із правозахисним рухом «Кримська солідарність», створеним у квітні 2016 року. «З урахуванням того, що кримські татари — це маленький народ із міцними горизонтальними зв'язками, можна сказати, що біда прийшла до кожного третього будинку, — каже на умовах анонімності дружина одного з кримськотатарських політв'язнів. — Серед ув'язнених є близькі родичі, тобто репресують цілі родини. На сьогодні 220 неповнолітніх дітей у Криму зростають без батьків».

Є сім'ї, які за ці роки пережили не один візит силовиків. За спостереженнями іншої мешканки Криму, чий чоловік також засуджений російським судом, спочатку ті поводилися стримано, «не дозволяли собі грубості, жорстокості»:

«На мою думку, тоді вони ще не до кінця уявляли собі, що таке ФСБ і як потрібно працювати. Зараз вони набралися нахабства і хамства і зрозуміли, що вони є влада і їм все дозволено. Друге вторгнення до нашого будинку було набагато жорсткішим. Рано-вранці понад десять людей у ​​балаклавах, зі зброєю, перестрибнувши через ворота, обступили будинок з усіх боків, кричали, стукали, лякаючи дітей і чинячи на нас психологічний тиск».

Для окупаційних властей важливо придушити будь-які прояви солідарності, самоорганізації, суб'єктності народу, вважають співрозмовники The Insider. Одним із найвідчутніших наслідків окупації для кримських татар правозахисник Заур Халілов називає повне обмеження свободи мирних зборів: «Будь-які масові збори або розганяються, або проводяться під контролем співробітників Центру “Е“ < Головного управління протидії екстремізму МВС РФ — The Insider > які приходять у цивільному  і просто розходяться серед людей».

Не виняток і заходи з нагоди річниці депортації 18 травня та дня кримсько-татарського прапора 26 червня. Правоохоронні органи розглядають їх як акції екстремістського характеру та напередодні вручають активістам «застереження щодо неприпустимості порушення закону».

«Нам казали: визнайте приєднання, і все у вас буде»

Наприкінці лютого 2014 року, коли на півострові вже висадилися загарбники з Росії, кілька тисяч людей на заклик Меджлісу (представницького органу кримських татар) вийшли до будівлі кримського парламенту в Сімферополі на мітинг на підтримку територіальної цілісності України. Акція закінчилася зіткненнями з прихильниками проросійської партії «Російська єдність», що зібралися там же, під проводом Сергія Аксьонова, тоді місцевого депутата, а нині — голови окупованої республіки. Внаслідок заворушень загинули двоє людей. За кілька тижнів кримські татари масово бойкотували «референдум» про приєднання Криму до Росії (за різними оцінками, у голосуванні відмовилося брати участь від 70 до 95% кримськотатарського населення), а Меджліс відмовився визнати його легітимним.

Нова окупаційна кримська влада не вибачила Меджлісу непокору. Спочатку прокуратура звинуватила його лідерів Мустафу Джемілєва і Рефата Чубарова в екстремізмі і заборонила їм в'їзд на півострів, потім орган виселили з будівлі, яку він займає в Сімферополі, а потім почалися арешти. В застінках режиму опинились двоє заступників глави Меджлісу: Ахтема Чийгоза засудили до восьми років за організацію масових заворушень на лютневому мітингу 2014 року, Ільмі Умерова — до двох років за «публічні заклики до порушення територіальної цілісності РФ». У 2017 році, однак, обох передали Туреччині, ймовірно, в обмін на двох росіян, звинувачених у шпигунстві; пізніше Чийгоз та Умеров перебралися до Києва.

Вирішальний удар по кримсько-татарському Меджлісу був завданий у квітні 2016 року, коли Верховний суд Криму за позовом прокурора-держзрадниці Наталії Поклонської визнав Меджліс екстремістською організацією. Поклонська тоді звинуватила орган у провадженні антиросійської діяльності, а його керівників назвала «маріонетками в руках великих західних ляльководів». Більшість членів Меджлісу виїхали на територію України, сьогодні структура продовжує роботу у вигнанні.

«Нам казали: визнайте факт приєднання публічно і все у вас буде. Але ми є корінним народом Криму... Ми просто хочемо гарантовано брати участь в управлінні нашою територією, — обурювався в інтерв'ю «Комерсанту» 2016 року один із публічних лідерів Меджлісу Наріман Джелял. — Якщо Росія хоче поборотися за симпатії кримських татар, то давно вже час задуматися про такі гарантії. Або можна звично переслідувати людей за екстремізм та сепаратизм, садити у в'язниці, але тоді на бажану лояльність не варто розраховувати».

Незважаючи на ризики, Джелял до останнього залишався у Криму, вів активну громадську діяльність та підтримував зв'язки з Україною. У серпні 2021 року він був єдиним представником окупованого Криму на міжнародному саміті «Кримська платформа», що проходив у Києві. Одразу після цієї поїздки по Джеляла прийшли. Його та ще двох активістів, братів Асана та Азіза Ахтемових, звинуватили у підриві газопроводу під Сімферополем, внаслідок якого одна з місцевих військових частин на добу залишилася без газопостачання. 

Джеляла слідство назвало організатором «диверсії» та посередником між братами Ахметовими (які нібито заклали вибуховий пристрій під газопровід) та «кураторами» з української розвідки. Торік у вересні суд засудив Джеляла до 17 років колонії суворого режиму, братів Ахтемових — до 15 і 13 років відповідно. Справу називають сфальшованою. «Не пред'явлено жодних доказів: ні того, що це зробили саме ці люди, ні того, що вони зробили це за завданням когось в Україні, ні тим більше того, що до цього мав відношення Наріман Джелял. Натомість у справі є явні ознаки тиску щодо обвинувачених», — пояснює керівник програми підтримки політв'язнів «Меморіалу» Сергій Давидіс.

«Готують справи, не виходячи з кабінетів»

За даними правозахисників, з 2014 року за політично мотивованими звинуваченнями в Криму було заарештовано понад 150 осіб, кримських татар серед них — абсолютна більшість. Основний масив справ пов'язаний з діяльністю ісламської релігійно-політичної партії «Хізб ут-Тахрір аль-Ісламі» («Партія ісламського звільнення»). Верховний суд РФ ще 2003 року визнав [6] її терористичною організацією — не підкріпивши своє рішення переконливими доказами. 

Фундаменталістська «Хізб-ут-Тахрір» проголошує своєю метою створення всесвітнього ісламського халіфату, але виступає за ненасильницькі методи її досягнення. Загалом, за даними проекту «Підтримка політв'язнів. Меморіал» (створений після ліквідації правозахисного центру «Меморіал») через зв'язок із цим рухом за російським законом переслідується понад 330 осіб, з них більше сотні — в анексованому Криму. У жодній із цих справ немає ознак підготовки терактів чи озвучування терористичних загроз.

В Україні, як і в більшості європейських країн, «Хізб ут-Тахрір» не заборонено, на легальних засадах вона до 2014 року діяла і на Кримському півострові — випускала газету, проводила публічні заходи. «Люди [у Криму] стали злочинцями просто внаслідок окупації. Таким чином виходить подвійне беззаконня», — коментує Сергій Давидіс. Згідно з нормами міжнародного права, Росія як сторона, що окупує, не має права повністю скасовувати чинне на момент початку окупації кримінальне законодавство і замінювати його своїм. Не вправі російська держава і ув'язнювати жителів Криму під вартою за межами півострова — проте відбувається саме це: кримчан відправляють до СІЗО та колонії за тисячі кілометрів від дому.

Перша справа про участь у «Хізб ут-Тахрір» виникла в республіці вже на початку 2015 року, за нею було засуджено чотирьох жителів Севастополя. Останній вирок ухвалили 15 березня цього року: Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону засудив кримчанина Аметхана Абдулвапова до 10,5 років позбавлення волі.

Звинувачення у причетності до «Хізб ут-Тахрір» стало зручним інструментом придушення громадянської активності кримських татар та усунення всіх, хто нелояльний до окупаційної адміністрації, констатують співрозмовники The Insider. Крім власне організації терористичної діяльності чи участі у ній (частини 1 і 2 ст. 205.5 КК РФ), фігурантам найчастіше інкримінують також підготовку до насильницького захоплення влади (частина 1 ст. 30 та ст. 278 КК). Десятки вже засуджено до тривалих строків позбавлення волі – до 19 років у колонії суворого режиму. «Вони [силовики] вбивають відразу кількох зайців — і народ залякують, і прибирають із поля правозахисників та активістів, і звітують про те, як ліквідують терористичні осередки та запобігають спробам державного перевороту в Російській Федерації. Не виходячи з кабінетів, легко і просто клепають ці справи»,

Судять придуманих терористів, як правило, цілими групами — у найбільшій, «другій сімферопольській справі», порушеній навесні 2019 року, проходять 29 осіб. Один із них, 60-річний Джеміль Гафаров, у лютому цього року помер у новочеркаському СІЗО [7]. За місяць до цього він та ще четверо кримських татар отримали по 13 років суворого режиму. Гафаров був інвалідом другої групи, страждав на хронічну ниркову недостатність і неодноразово скаржився на погане самопочуття, а в листопаді минулого року переніс серцевий напад. «З кожним днем ​​йому ставало гірше. Постійно пекло в області серця, боліла голова, важко дихати, і сам він не міг більше вставати», — повідомляла «Кримська солідарність». Керівництво СІЗО відмовляло політв'язню в належному лікуванні, хоча адвокати наполягали на екстреній госпіталізації.

Шиються «терористичні справи» за однією схемою: відсутність реальних доказів обвинувачення ґрунтується на свідченнях засекречених свідків та аудіозаписах, отриманих внаслідок прослуховування зустрічей активістів у приватних будинках чи мечетях. «Йдеться про сухбети, на які кримські татари збираються для дискусій на релігійні та політичні теми Ці записи потім передаються ”експертам”, які просто вивертаючи все навиворіт, заявляючи , що це члени забороненої ”Хізб ут-Тахрір” проводили таємні збори», — пояснює Ільяс Амінов. У ролі секретних свідків, за його словами, виступають або співробітники ФСБ, або завербовані агенти, які самі перебувають під загрозою кримінального переслідування і, даючи свідчення проти інших, купують собі свободу. Як додатковий доказ пред'являється також заборонена релігійна література, яку обвинуваченим підкидають силовики.

Тотальний контроль над мечетями спецслужбам вдалося встановити за потурання Духовного управління мусульман Криму (ДУМК) на чолі з муфтієм Еміралі Аблаєвим, який після анексії відкрито зайняв проросійську позицію. За відомостями правозахисника Заура Халілова, членами ради ДУМК тепер стають «люди, які пройшли перевірку спецслужб та підписали якийсь документ, який підтверджує, що вони не беруть участь у жодних опозиційних рухах і фактично солідарні з політикою кримської окупаційної влади». У 2016 році у Києві представники кримсько-татарських мусульманських організацій оголосили про створення альтернативної, проукраїнської, ДУМК.

Після початку повномасштабної війни у ​​справах про причетність до «Хізб-ут-Тахрір» раптом став проступати «український слід» — тепер кримським «терористам» приписують зв'язки із «кураторами» з Києва. Так, наприкінці січня у Джанкойському районі півострова було затримано [8] шестеро кримських татар, які, за версією слідства, поширювали терористичну ідеологію та вербували місцевих мусульман, координуючи свої дії із соратниками з України.

Читайте також: «Час іде проти нас. Ми не знаємо, як росіяни відступатимуть із Криму. Чи залишать вони після себе щось живе?» [9]

«Погрожували, що засунуть у задній прохід трубу, а в неї колючий дріт»

Разом із російським законом у Криму утвердилося і російське беззаконня. Зізнавальних свідчень від обвинувачених у тероризмі, диверсіях та інших «злочинах» часто домагаються за допомогою загроз, тортур та знущань. Цим самим способом силовики, мабуть, вербують інформаторів і схиляють до співпраці майбутніх «таємних свідків».

The Insider поговорив з однією з жертв свавілля кримських силовиків – програмістом із Нижньогірського району Рінатом Параламовим. За його словами, він ніколи не був громадянським активістом, але й не бездіяв — їздив на суди, брав участь у грошових зборах для виплати штрафів. У вересні 2017 року оперативники ФСБ заявилися до нього з обшуком, а потім одягли йому мішок на голову та наручники, посадили в машину і привезли в якесь підвальне приміщення. Били, вимагали обмовити незнайомих йому людей, а потім почали катувати. Обмотали скотчем руки до ліктів і ноги до колін, поклали обличчям на підлогу, оголили сідниці, прикріпили до них два дроти і пустили розряд. Параламов згадує, що таких «підходів» було три:

«У якийсь момент я знепритомнів. Вони бризнули мені водою в обличчя, я прийшов до тями, але рот у мене не закривався і говорити я не міг - тільки звуки видавав. Я злякався, вони також».

«Людина у військовій формі» та жінка-лікар оглянули Ріната і зробили йому кілька уколів. Проте мучители дійшли висновку, що він симулює напад, і продовжили тортури струмом.

«Я вже думав, що мені кінець, і почав молитися. Але вони раптом зупинилися і знову спробували змусити мене казати. Почали загрожувати, що ставлять мене на коліна, засунуть у задній прохід трубу, а в неї колючий дріт. Загалом, стали лякати, що зґвалтують і що з моїми батьками, дружиною та братами теж щось зроблять. Тоді я дав знак, що підпишу все, що треба підписати. Мені дали купу паперів, зокрема кілька чистих аркушів, на яких я просто внизу поставив підпис».

Після цього Параламова відвели в іншу кімнату, зняли з нього маску і змусили розповісти на відеокамеру, як у 2014 році він знайшов у лісосмузі тротил, патрони та дроти до них і закопав все це у Мар'їному гаю неподалік Сімферополя. В одному з підписаних паперів він зізнавався також, що пов'язаний із «Хізб ут-Тахрір» і «зустрічав у мечеті таких людей». Силовики повідомили, що відтепер він працює на них: «Ходитимеш серед своїх співвітчизників, де що почуєш — передаси нам». Інакше погрожували використати проти нього підписані протоколи, «а це десятки років в'язниці».

Рінат Параламов провів у руках феесебешників більше доби. Добившись свого, вони висадили його на автовокзалі і наказали нікому не розповідати про те, що сталося. Однак, оговтавшись від шоку, він все ж таки зв'язався з адвокатами і вирішив надати цю історію розголосу, але раніше з міркувань безпеки перебрався з сім'єю до Києва. Його кримські захисники намагалися добитися порушення кримінальної справи за фактом тортур, але отримали відмову - нічого протиправного в діях співробітників силових структур не окупанти не знайшли. Натомість самого Параламова оголосили у розшук за звинуваченням у незаконному зберіганні вибухових речовин та боєприпасів. Як і багато кримських татар, він сподівається на швидку деокупацію півострова:

Схожим чином вибивали свідчення з Асана Ахтемова, засудженого за згаданою вище справою про «диверсію на газопроводі». Пізно ввечері на початку вересня 2021 року до його будинку увірвалося близько десяти озброєних людей у ​​масках. Не пред'явивши жодних документів, надягли на нього кайданки, зав'язали очі і відвезли. Детальну розповідь Ахтемова про його перебування у підвалі ФСБ опублікувало [10] українське видання «Ґрати»:

«Завели до кімнати, посадили на стілець обличчям до спинки стільця, ноги прив'язали до ніжок стільця скотчем, руки теж прив'язали скотчем до спинки. Коли мене вели, з боку цих людей на мою адресу постійно надходили погрози, що мені підкинуть зброю та наркотики, казали, що моя дружина гарна і натякали, що їй теж можуть завдати шкоди.

Після того, як мене посадили на стілець і зв'язали, на мої вуха повісили оголені дроти, після чого я відчув сильний удар струмом. У часі це тривало секунд десять. І так близько шести-семи разів. Після чого розряди струму пускали потроху і водночас зі мною розмовляли. Коли пускали струм, мене постійно смикало. Після цього я погодився з усім, що мені ці люди казали. А говорили мені вони про те, що я підірвав газову трубу в Перевальному, що мій брат Азіз Ахтемов уже розповів, що їм все відомо, як ми це зробили».

Ахтемова, як і Ріната Параламова, змусили на камеру вимовити заздалегідь заготовлений текст, а потім доставили до управління ФСБ у Сімферополі, де допитали вже офіційно. За твердженням активіста, під час тортур у підвалі був присутній адвокат за призначенням Олег Глушко, який умовляв його підкоритися вимогам силовиків та визнати провину. У якийсь момент Ахтемов не витримав і звернувся до нього із запитанням: «Як ви можете припускати таке, ви ж адвокат?» Той відповів, що це "стандартна процедура". 

Читайте також: Голосування за Крим як маркер. На що Україні чекати від країн Центральної Азії? [11]

Пізніше захист Ахтемова подав на Глушка скаргу, вказавши кілька епізодів, за якими він грубо порушив законодавство про адвокатську діяльність та кодекс професійної етики. Після цілої низки відмов Рада Адвокатської палати Криму все ж таки порушила щодо Глушка дисциплінарне провадження, але очікувано не знайшла в його діях порушень. Як розповів The Insider правозахисник Заур Халілов, ця людина тісно співпрацює із ФСБ і часто фігурує у кримських політичних справах; він був, наприклад, співучасником катування [12] активіста «Кримської солідарності» Раїма Айвазова.

Ще один спосіб залякування активної частини кримського суспільства — насильницькі зникнення «незгодних» та їхніх родичів. На сьогоднішній день, за даними [13] організації «Крим SOS», 15 осіб, переважно представники кримськотатарської громади, вважаються зниклими безвісти внаслідок викрадення. За словами адвоката Ілляса Амінова, слідство у цих справах не ведеться і є підстави вважати, що до зникнення людей причетні російські силові структури чи інші «агенти держави».

Одним із найрезонансніших стало викрадення 31-річного перспективного політика з Бахчисараю Ервіна Ібрагімова. 25 травня 2016 року він планував поїхати на черговий суд у політичній справі, але напередодні ввечері його машину знайшли кинутою посеред дороги. Камери відеоспостереження зафіксували [14] як люди у формі співробітників ДПС заблокували автомобіль Ібрагімова, силою заштовхали його в мікроавтобус і відвезли. 

Відеозапис передали до правоохоронних органів, за фактом викрадення порушили кримінальну справу, але розслідування так і не зрушило з мертвої точки, а у 2017 році взагалі було припинено. Батько Ібрагімова переконаний, що за викраденням Ервіна стоять російські спецслужби. «Співробітники ФСБ до викрадення цікавилися, чи займався він боксом. Ще один намагався завербувати його, схилити працювати на них. Ервін йому відмовив, а той сказав із загрозою: "Не забувай, що в тебе є брат із сестрою". І тепер зробіть висновки, на кого я можу думати», — цитував Ібрагімова-старшого «Крим.Реалії».

Читайте також: Склад кримсько-татарського підрозділу "Крим" у лавах ГУР постійно зростає - розвідка [15]

Понад вісім років невідома і доля Ісляма Джеппарова та Джевдета Іслямова, сина та племінника активіста кримсько-татарського національного руху Абдурешіта Джеппарова. У вересні 2014 року вони йшли тротуаром у селищі компактного проживання кримських татар під Білогірськом, коли кілька людей схопили їх і затягли в автомобіль із тонованим склом. Очевидець події розповів, що викрадачі були одягнені в чорну уніформу із планками на спині. Разом із батьками інших викрадених Абдурешіт Джеппаров створив Контактну групу з прав людини у Криму, яка збирає інформацію про правопорушення щодо мешканців півострова.

—

Діана Фішман,  опубліковано у виданні  The Insider [2]

В тему:

• В ООН представлен доклад о ситуации с правами человека в оккупированном Крыму [16]
• Памятка потребителям при посещении оккупированных территорий Крыма   [17]
• Оккупированный Крым - земля, где поломалась жизнь [18]
• Крым для «Гоблина». Как семья Сергея Аксенова грабит оккупированный полуостров [19]
• Сурков: «Как мы расчленим Украину» [20]
• Оккупированный Крым: темный праздник под елкой из Вологды [21]
• Какой должна быть политика Украины по непризнанию российской оккупации [22]
• Крым — разбитая витрина [23]