Що б не символізував собою російський парад перемоги, він не стане перемогою над Україною, яке б значення йому не спробували надати президент Путін і Кремль, пише воєнний аналітик Майкл Кларк.

Усі воєнні успіхи Путіна після 2008 року були досягнуті за рахунок невеликих підрозділів елітних військ, найманців, місцевих озброєних сил та російської авіації, зазначає BBC [2].

Це дало Москві значні важелі впливу під час інтервенцій у Грузії, Нагірному Карабаху, Сирії, Лівії, Малі та двічі в Україні у 2014 році: спочатку за незаконної анексії Криму, а потім під час створення самопроголошених проросійських республік у Луганській та Донецькій областях.

Щоразу Росія діяла швидко й безжально, а західний світ не міг нічого протиставити, окрім поступових санкцій.

Читайте також: Когда ВСУ смогут ударить по главной военной артерии России на Юге - Керченскому мосту? [3]

У лютому РФ знову спробувала зробити те саме в Україні - за 72 години захопити владу в країні, що має 45 млн населення і займає другу за площею територію в Європі. Це була дивовижна й безрозсудна авантюра, і вона повністю провалилася у перший вирішальний тиждень.

Путін наразі не має особливого вибору, окрім як рухатися вперед, щоб ще більше роздувати цю війну — або в Україні, або просуваючись за її межі. Ескалація неминуча, і Європа підійшла до дуже небезпечного моменту у своїй новітній історії.

Коли план "А" щодо захоплення влади у Києві захлинувся, Москва вдалася до плану "Б": взяти у кільце Київ, атакувати інші українські міста - Чернігів, Суми, Харків, Донецьк, Маріуполь та Миколаїв, придушити український військовий опір, а Києву погрожувати капітуляцією чи знищенням.

Це також не вдалося зробити. Херсон став єдиним великим містом, яке Росія контролює при постійному опорі місцевих.

Читайте також: Коли любителів легких «спецоперацій» очікує поразка [4]

Річ у тім, що росіяни мали недостатньо сил, щоб захопити таку велику країну; вони діяли дуже погано з цілої низки причин: погано керували військами, були розкидані по чотирьох окремих фронтах, від Києва до Миколаєва, не мали єдиного командувача.

Їм також протистояла рішуча й добре навчена українська армія, яка зупинила їх у класичній демонстрації "динамічної оборони" — не утримуючи лінію фронту, а завдаючи ударів по точках максимальної вразливості.

У відчаї Росія перейшла до плану "С", який полягає у тому, щоб відмовитися від Києва й півночі, а натомість зосередити всі свої сили на Донбасі й півдні України, і, можливо, піти аж до Одеси, щоб закрити країні вихід до моря. Саме це ми зараз спостерігаємо на сході в районі Ізюма, Попасної, Курульки та Бражківки.

Російські сили намагаються оточити Операцію об'єднаних сил України (ООС) - близько 40% її армії, яка з 2014 року укріпилася навпроти "Луганської та Донецької республік".

Читайте також: Левобережная Киевщина: «азовцы», засады, бои с русскими орками [5]

Основні цілі Росії - взяти Слов'янськ і трохи далі на південь Краматорськ. Обидва є важливими стратегічними точками контролю над усім регіоном Донбасу.

І війна перейшла в іншу фазу - в бойові дії на більш відкритій місцевості, за кращої погоди, з танками, механізованою піхотою і артилерією, які покликані знищити лінії оборони супротивника, перш ніж туди увійдуть бронетанкові сили.

Але зробити це - не так просто. Російський наступ почався нерівномірно, а українці стримують його далеко від тих рубежів, яких російське командування очікувало досягти. Українці виграли дорогоцінний час. Зараз тривають так звані "перегони хеві-метал" - кожна сторона намагається ввести свою важку техніку до того, як почнеться активна фаза боїв.

Однак те, що нині відбувається на Донбасі, дає Путіну поганий вибір - лише між різними типами поразки. Якщо до осені битва зайде до глухого кута, після важких втрат і болю йому буде нічого показати. І навіть якщо росіянам вдасться захопити весь Донбас і південь, їм доведеться утримувати ці території у боротьбі з кількома мільйонами українців, які чинитимуть опір.

Читайте також: Чого потребує українська армія для того, щоб ефективніше знищувати окупантів [6]

Будь-який значний військовий успіх Росії, найімовірніше, призведе до розвитку партизанського руху й опору місцевих у захоплених районах. У лютому Путін пішов ва-банк із планом "А". Його крах означає, що плани "В", "С" чи будь-які інші подальші плани змусять Росію знову йти ва-банк - їй доведеться придушити частково або повністю велику країну.

Так чи інакше, Росії доведеться воювати в Україні або проти місцевого населення, або проти української армії, а цілком можливо - проти обох одночасно. Захід продовжить постачати Києву зброю й фінанси і найближчим часом не зніматиме з Росії потужні санкції. Щойно енергетична залежність від РФ зменшиться, США і Європа зможуть залишити у силі руйнівні санкції з невеликими втратами для своєї економіки.

Особисто для Володимира Путіна шляху назад немає, його можуть судити як воєнного злочинця. Тож його єдина політична стратегія полягає у тому, щоб перетворити війну в Україні на щось інше — на боротьбу Росії проти "нацистів" та "імперіалістів" Заходу, які прагнуть знищити Росію.

—

Майкл Кларк - запрошений професор оборонних досліджень у Королівському коледжі Лондона, , опубліковано у виданні BBC [2]

В тему:  

• Непрості питання про війну в Україні – і відповіді на них від американського аналітика [7]
• "Фашисты, рашисты, орки, мародеры". Как теперь называют российских военных [8]
• Що це таке ленд-ліз для України і чи допоможе це перемогти Росію [9]
• Что не так с планами армии путина окружить ВСУ на Донбассе и одновременно наступать на юге [10]
• 4 аномалии в потерях российских захватчиков [11]
• Уроки истории: почему поставки Украине тяжелого вооружения не означает, что НАТО сторона конфликта [12]
• Два месяца войны и четыре победы Украины [13]
• Якою буде головна битва між Україною та росією? [14] 
• Оргия русского садизма на территории Украины [15]
• Воєнні злочини і вбивства мирних мешканців. Як домовий чат фіксував звірства в Бучі [16]
• "Порізав обличчя і ґвалтував". Російські нелюди та їх звірства, які неможливо осягнути [17]
• Нелюдські злочини сучасних московитів кличуть про кару [18]
• Путін давно мріяв про світ без українців. Світ дослухався? Тепер ми бачимо, що це означає [19]