Українські жінки у контексті світового феміністичного руху боролися не лише за свої права, але й за державу. Але вже у час Першої світової війни вони отримали й перший мілітарний досвід: у 1914 році вперше в історії долучилися до регулярної армії.
Там вони виборювали не лише незалежність країни, але й своє право на цю воєнну участь, зазначає ZAXID.net [2]. Про галицьких воячок в легіоні Січових стрільців і Українській галицькій армії та першу українську офіцерку в австрійській армії Олену Степанів, яка очолила жіночу чоту УСС, розповіли дослідниці теми Алла Швець [3] та Тетяна Швидченко [4].
Ще напередодні Першої світової війни у Львові 1914 року українські жінки згуртувалися у спільноту «Українська допомога фронтові». Вони почали збирати кошти, які в майбутньому були значною підмогою для легіону Українських січових стрільців. Водночас вже з початком Першої світової війни в українському жіночому русі [3] зʼявляються ті, які зголошуються безпосередньо воювати на фронті поруч з чоловіками. Згодом у лавах Українських січових стрільців виникла окрема жіноча чота на чолі з Оленою Степанів, першою українською офіцеркою.
Читайте також: Паризькі капелюхи та селянські хустки. П’ять днів під знаком українських жінок [5]
Старшини УСС: Зенон Носковський, Олена Степанів, Іван Чмола, Осип Яримович та Софія Галечко на горі Маківка (фото з Вікіпедії)
«Це початок нового мілітарного досвіду українського жіноцтва, коли українська жінка входить у світ, який раніше був чоловічим. Тобто жінка стає воячкою, виступає на передовій, щоб відстояти державу і продемонструвати просто небачений чин і звитягу», – наголошує дослідниця цієї теми Алла Швець.
Історикам відомі близько 47 біографій жінок, які брали участь у боротьбі за українську державність у складі армій УНР і ЗУНР.
Австрійський журналіст Франс Мойнер назвав участь українських жінок в армії як одне з романтичних чудес війни. Він захоплювався звитягою українських воячок, на всіх передовицях австрійської преси були імена, портрети наших відомих «усусусок», які увійшли в легіон Українських січових стрільців.
Найвідоміші представниці січового жіночого стрілецтва – це Софія Галечко, Ганна Дмитерко, Ольга Новицька-Басараб, Ольга Підвисоцька. Кожна з них мала свій шлях і свої мотиви потрапити на фронт. А шлях, як потрапити на передову, був складним, тому що на цей час участь жінок не була легітимізованою з боку влади.
Ганна Дмитерко, Софія Галечко та Ольга Басараб. Відень, 1917 (фото з Вікіпедії)
«Олена Степанів мало не була інтернована через те, що видавала себе за чоловіка. Фотограф фактично це розвінчав і видав її керівництву. І якби не втрутився її побратим, полковник Чмола, то дуже важко їй вдалося б уникнути інтернування у табори», – розповідає Алла Швець.
Ще одна дослідниця жіночих військових формувань Тетяна Швидченко розповідає, що більшість жінок, які вирушали на фронт, мали вищу освіту, походили з благородних родин. Їм доводилося знаходити спільну мову зі стрільцями-чоловіками, щоб мати авторитет в очах своїх побратимів.
Читайте також: Дарія Ребет: єдина жінка – член Проводу ОУН [6]
Олена Степанів відзначилася в боях за гору Маківку в 1915 році і пережила дворічний російський полон. Її врятувало те, що вона була вже медійною персоною на той момент і за нею в полоні спостерігав весь європейський світ.
«Про неї писали всі європейські газети, і це був такий великий скандал, після якого заборонили жінкам служити в армії Австро-Угорщини, але потім це скасували. Але сам факт потрапляння її в полон спричинив дуже великий резонанс. У полоні Олену Степанів називали “барышня-офицер, по убеждениям мазепинка и ненавистница России”», – цитує тогочасну російську пресу Тетяна Швидченко.
Вирізка з російської газети про Олену Степанів (скрін презентації лекції Тетяни Швидченко)
Згодом вона згадувала про службу в УСС, що «не мала найменших полегшень, ні привілеїв в порівнянні з рештою товаришів»: «Мене не відсунено ні від якої стежі, від жодної ватри і якраз я цього бажала. Але ні разу я не завважала якихось натяків чи не такту супроти мене. І я зі своїми друзями-чоловіками справді ділила всю долю й недолю».
Коли генерал Фляйшман нагороджував Олену Степанів, він наголосив, що вперше вручає медаль жінці. На його запитання, чи воювала б вона на італійському фронті, вона відповіла: «Ні, бо я йшла на війну проти москалів».
Після війни Олена Степанів реалізувала себе в науці, була відомою географинею. Вона стала докторкою наук Віденського університету. Її праці з географії досі актуальні, одна з них стосується статусу Криму.
«В Олени Степанів була дуже цікава праця “Крим – ключ до Чорного моря”, в якій вона говорить про стратегічне значення півострова. Мовлячи, що “у чиїх руках висунутий у море Кримський півострів, той не тільки має право захопити чорноморські шляхи, але й стати паном цілого півдня Східної Європи”. Розуміємо, настільки історично значущими й актуально промовистими є ці слова в нашому сьогоденні», – пояснює Алла Швець.
Олена Степанів мала повагу серед стрільців
Водночас, підсумовуючи воєнний досвід, Олена Степанів дійшла висновку, що «таки роль жінки має бути не на війні, а у запіллі, де вона має замінити потенційно дієздатних для фронту чоловіків».
Читайте також: Монета, Лада, Христя и другие. Украинки — Рыцари орденов УПА [7]
Багато з жінок, які служили в Українських січових стрільцях, продовжили службу в лавах Галицької армії. Більше десятка з них мали офіцерські звання. Зокрема, Олена Степанів була серед організаторів Листопадового чину 1 листопада 1918 року і брала участь у польсько-українській війні. Тоді вона здобула офіцерське звання четарки.
Ірина Шмігельська-Климкевич була санітарною хорунжою загону імені Гонти під командуванням Андрія Долуда. 20-річна дівчина вирішила піти у військо, коли побачила українські синьо-жовті прапори на львівській ратуші 1 листопада 1918 року. Вона пройшла всю воєнну кампанію в Галицькій армії – від зайняття Львова аж до полону в 1920 році. Однак поляки відпустили її на прохання поранених польських жовнірів, яких вона також перевʼязувала на полі битви. Учасниця понад 20 боїв та історикиня жіночого руху УГА, каже про неї Тетяна Швидченко.
Читайте також: Євгенія Петрів (Головацька): Бог і Україна понад усе [8]
Ірина Шмигельська-Климкевич (фото з Вікіпедії)
Дослідниця каже, що в українських арміях зазвичай не створювали жіночих загонів, але був один виняток. Це Залізний загін Галицької армії, до якого добровільно пішли 36 дівчат. Вони утворили окрему четверту дівочу сотню на чолі з хорунжою Кривівною. Вони забезпечували евакуацію уряду Західноукраїнської Народної Республіки до Бучача, також взяли участь в обороні залізничного вокзалу і стримували наступ польських частин.
Читайте також: Три покоління у боротьбі за Україну. Історія матері Героя Небесної Сотні Дарії Корчак [9]
Загоном загалом командував сотник Іван Сіяк, у Чорткові до цього загону долучилися молоді гімназистки. Курінь отримав назву окремий залізний загін армії УНР імені отамана Івана Бустрина. Він взяв участь в поході українських армій на Київ влітку 1919 року. Тоді був спільний похід двох українських армій – армії УНР і Галицької армії, який проводив бойові операції.
Жіноча сотня Залізного загону УГА (фото Історичної правди)
Їхню боротьбу продовжують близько 70 тис. жінок в сучасних Збройних силах України, які поруч з чоловіками виборюють незалежність України й долають того самого ворога.
—
Орися Шиян [10], опубліковано у виданні ZAXID.net [2]
Читайте також:
Ссылки:
[1] https://argumentua.com/stati/istoriya/persony
[2] https://zaxid.net/zhinki_v_legioni_uss_ta_uga_n1605507
[3] https://zaxid.net/feminizm_na_galichini_za_shho_borolisya_zhinki_xx_stolittya_istoriya_foto_fakti_n1601862
[4] http://www.facebook.com/GenderCultureCentre/videos/575703705360966/
[5] https://argumentua.com/stati/parizki-kapelyukhi-ta-selyanski-khustki-p-yat-dniv-pid-znakom-ukrainskikh-zhinok
[6] https://argumentua.com/stati/dar-ya-rebet-dina-zh-nka-chlen-provodu-oun
[7] https://argumentua.com/stati/moneta-lada-khristya-i-drugie-ukrainki-rytsari-ordenov-upa
[8] https://argumentua.com/stati/vgen-ya-petr-v-golovatska-bog-ukra-na-ponad-use
[9] https://argumentua.com/stati/tri-pokol-nnya-u-borotb-za-ukra-nu-stor-ya-mater-geroya-nebesno-sotn-dar-korchak
[10] https://zaxid.net/blogger/orisya_shiyan_u31426/
[11] https://argumentua.com/stati/zla-mavka-yak-ukrainki-chinyat-opir-rosiiskim-zagarbnikam
[12] https://argumentua.com/stati/yak-ukra-nki-roblyat-sv-i-vnesok-v-zbroin-sili-tse-spos-b-zhittya
[13] https://argumentua.com/stati/chomu-ukra-nki-popri-v-inu-povertayutsya-z-za-kordonu-z-d-tmi-v-ukra-nu
[14] https://argumentua.com/stati/ukra-nki-na-v-ya-lyublyu-maskuvatisya-ya-p-dkhozhu-do-tsogo-tvorcho
[15] https://argumentua.com/stati/10-stor-i-pro-lyudyan-st-ukra-nts-v-trokhi-sv-tla-trokhi-tepla
[16] https://argumentua.com/stati/olena-na-psevdo-oduvan-stor-ya-d-vchini-yaka-ryatu-ukra-nskikh-vo-n-v
[17] https://argumentua.com/stati/boiovii-medik-masha-nazarova-pro-nashu-taktichnu-meditsinu-gero-v-ta-sposobi-i-dopomogti
[18] https://argumentua.com/stati/advokat-starshii-soldat-vgen-ya-zakrevska-pershii-obstr-l-nasho-pozits-v-ki-v-tse-buv-friendly
[19] https://argumentua.com/stati/olena-b-lozerska-upershe-v-ina-v-dbuva-tsya-tak-v-dverto-i-neprikhovano-mi-abo-voni-do-k-ntsya
[20] https://argumentua.com/stati/yul-ya-pa-vska-taira-pro-ros-iskii-polon-men-odrazu-skazali-shcho-zhiti-ti-ne-budesh
