Суботній день, що розірвався ракетою над Дніпром: історії жителів будинку, зруйнованого путінською Росією 14 січня.

Місто Дніпро, вихідний, обідня пора. О другій лунає тривога, яка триватиме близько трьох годин. Під час чергового масованого ракетного удару рф по Україні ракета влучила у житловий 9-поверховий будинок. За словами [2] заступника керівника Офісу президента Кирила Тимошенка, у тому домі було 16 під’їздів і жили близько 1700 мешканців. Майже одразу в соцмережах почали писати рідні, знайомі, друзі постраждалих у будинку в Дніпрі. Журналісти hromadske [3]зібрали кілька історій.

Подруги Ірина Саламатіна та Ольга Усова, які загинули під завалами 14-го січня 2023 року у Дніпрі hromadske

Русана Бабкіна

Русана — з Маріуполя. У тому під’їзді, який обвалився внаслідок атаки, жили її мама, сестра та бабуся. У себе на фейсбуці вона розповіла [4] історію своєї родини. Її батьки першого ж дня повномасштабного вторгнення росії долучились до ТрО рідного Маріуполя. Згодом захисники перебували на «Азовсталі», а 17 травня за наказом вийшли та здалися в полон. Маму звільнили [5] за 5 місяців, 17 жовтня, батько Русани досі в полоні.

Сама Русана з бабусею виїжджали до Дніпра з окупації наприкінці березня. Там зустрілася із сестрою, яка 5 березня виїхала з обстрілюваного Харкова. росіяни знищили дім [6] батька та бабусі Русани. Протягом квітня і травня Русана постійно публікувала в себе на сторінці заклики про допомогу захисникам «Азовсталі», умови тамтешніх бійців, звернення їхніх командирів.

Русана наводить останнє листування з родиною перед ударом 14 січня:

«Востаннє я говорила з мамою телефоном о 15:07 2 хв 5 секунд.

"У нас все тихо наче, відпочивай".

Вихідний день, субота, мама мала бути на службі в ЗСУ, але залишилась удома через ГРВІ, сестра наводила лад в черговій орендованій квартирі, бабуся на кухні щойно закінчила смажити чебуреки...» 

Наразі про долю рідних Русани нічого не відомо.

Анастасія Швець

Фото: Арсен Дзодзаєв / hromadske [7]

Мережами та ЗМІ розлетілася світлина Арсена Дроздаєва, яку він зробив спеціально для hromadske. На фото дівчина сидить біля власної ванни на руїнах квартири та чекає на порятунок. У її руках — новорічний дощик. Це Анастасія Швець, їй 23 роки. У лютому, ще до широкомасштабного вторгнення рф, дівчина завершила магістратуру Університету митної справи та фінансів у Дніпрі. 

Про атаку Анастасія говорить так:

«Мене накрило дверима в ліжку, частина кухні в кімнаті, ванної, кухні, коридору і комори немає, там прірва і я бачу інші частину під'їзду, чужого під'їзду. Він зберіг, я майже ціла, попри рану на голові і голі обдерті ноги.

Я не знаю, де батьки. Кажуть, що бачили живими, я впевнена, що вони були на кухні, якої вже нема. Рятуватись я не хотіла, хотіла, щоб знайшли батьків».

У вересні загинув [8] хлопець Анастасії, який воював у лавах ЗСУ. Мама [9] дівчини Наталя допомагає тваринам, займається рукоділлям та випічкою на замовлення.

Сім’я Марини та Андрія

Аріна Мєдвєдєва, близька подруга зниклої під завалами Марини Фігурної написала допис в інстаграмі: «На фото мої друзі. Марина Фігурна та її чоловік Андрій Осинський. Учора ввечері вони приїхали погостювати з Одеси до батьків у Дніпро, адже не бачили їх рік через кляту війну. Усі, хто близько мене знають, розуміють, що Марина мені ближче, ніж сестра. Ракета прилетіла в їхній під'їзд. Даних про них немає! У лікарнях їх також немає. У квартирі були усі родичі». 

Станом на 21:00 14 січня матір Марини знайшли та відвезли до лікарні Мечникова у Дніпрі, вона в реанімації. Аріна чекає на будь-яку інформацію про решту людей.

Марина навчалася в Національній металургійній академії України. З коханим Андрієм побралися [10] у 2015-му. Він — інтернет-маркетолог [11].

Сім’я Галичів

Євген Галич написав [12]: «Це мій дідусь, якому майже 90 років, пережив війну, а зараз він мусить на собі проживати це ще раз. Нехай люди бачать і знають, що навіть ворог не заслуговує того болю, який переживають на собі звичайні пенсіонери». 

Євген Галич зі своєю мамою, 1 листопада 2016 року. Instagram / evgeniigalichЄвген,

 Максим і їхня старша сестра Тетяна публікують у себе в інстаграмі прохання про допомогу, вказуючи, що їхні мама [13] та дідусь залишилися без житла через атаку 14 січня. Дідусь був поранений, фото скривавленого чоловіка онуки опублікували в сторіз. 

Дві подруги та мами

Подруги Ірина Саламатіна та Ольга Усова загинули під завалами. Обидві стоматологині. 14 січня вони проходили повз будинок, у який поцілила ракета. В Олі лишився 3-річний син. Ольга — з Донецька. Вона працювала [14] в стоматологічному «волонтерському десанті», виїжджаючи на спеціально обладнаному бусі лікувати військових на завданнях. Родич Ольги написав [15] у пам’ять про загиблих жінок: «На жаль, нема можливості мені бути там замість вас, я б помінявся, не думаючи...»

В Ірини — двоє дітей [16], 13-річний син та 6-річня донька. Вони певний час навесні були в Польщі, але повернулися додому.

Військовий Максим Омеляненко

31-річний Максим зараз обороняє найгарячішу точку фронту — Бахмут. За кілька тижнів до обстрілу Дніпра він міркував [17] про службу: «Якщо я помру молодим, обіцяю, що зі мною все буде ок, ніхто не живе вічно, але сподіваюся, коли настане мій час піти, я піду з усмішкою (...) Життя – це подорож, я вдячний, що маю можливість жити та вчитися на болю».

Дізнавшись про трагедію у своєму будинку, він поїхав до Дніпра. Під завалами опинилися [18] його мама Людмила, пес і кіт. Матір урятували з їхньої квартири на горішньому поверсі, вона вижила на частині кухні, причавлена плитою. 

Максим до Бахмутського напрямку воював на Херсонщині, а до вторгнення рф у лютому 2022-го працював тренером у Дніпрі. 

Двоюрідна сестра Максима Анна Гаєвська також розповідає [19] про обвал будинку її дитинства: «Після вчорашньої трагедії у Дніпрі частина моєї родини залишилась без домівок, бо дві мої тьоті живуть в одному домі через 2 під’їзди». 

Майстриня Інна Івінська

Майстриня Інна Івінська та її сім’я уціліли в трагедії, але втратили житло [20]. Жінка — медик за освітою, близько 15 років працювала за фахом, потім опанувала творче заняття та стала майстринею з виготовлення українських народних іграшок. Вона членкиня Національної спілки майстрів народної творчості України. Лишилась в Україні з початком повномасштабної війни та з березня проводила безоплатні майстер-класи [21] для всіх охочих — наживо та онлайн — з виготовлення ляльок-мотанок. Казала — це її спосіб допомогти жінкам у нових обставинах, арттерапія. 

Разом із дніпрянкою Людмилою Малишевою запустили проєкт «Українська жінка як символ об'єднання поколінь Нації», де збирали місцевих жінок на майстер-класи, щоби відроджувати народне лялькарство. Один із нещодавніх її благодійних заходів — до Дня Святого Миколая [22], коли Інна навчала охочих робити ляльки, які потім роздавали на вулицях Дніпра в межах акції «Миколай про тебе не забуде».

Родина Журавських

Роман та Олена Журавські із двома дітьми втекли з прифронтового Торецька Запорізької області. Олена вагітна третьою дитиною. У зруйнованій дев’ятиповерхівці вони жили разом із 73-річною бабусею. Того дня вона лишилась удома через погане самопочуття, а родина пішла до церкви. Бабуся загинула [23], повідомив друг сім’ї Сергій Павловський.

Діти

Наразі відомо, що тринадцятеро дітей у Дніпрі отримали травми. Шістьох знайшли під завалами живих. Одна дитина загинула. 

Дніпрянка Олена Довгаль після атаки написала, що 15 січня в її доньки Віки мали бути заняття в районі біля зруйнованого дому. Заняття скасували. Хлопець із паралелі старшої доньки з НВК № 111, Максим Богуцький, ймовірно, перебуває під завалами, його поки не знайшли [24]. 

Учениця 4 класу дніпровського Навчально-виховного комплексу № 66 Мирослава Мовчан перебуває у важкому стані [25] в реанімації. У неї ушкоджені голова та кінцівки, рвані рани тіла. Також Олена поширила [26] інформацію від директорки цього НВК: «Унаслідок ракетної атаки обірвалося життя учениці 9-А класу, новобраної президентки учнівської республіки "Крила", чудової дитини Марії Лебідь. Помешкання [дівчинки] зруйноване…»

Станом на 15:30 15 січня президент Володимир Зеленський повідомляв [27] про 25 загиблих, 73 поранених, 39 урятованих. Пошукові роботи тривають, доля ще 43 людей лишається невідомою. Будинок від'єднано від усіх комунікацій. 

15 січня у Дніпрі оголосили [28]триденну жалобу за загиблими. 

—

Юлія Кузьменко [29];  опубліковано у виданні hromadske  [3]

В тему:

• Про наявний геноцид українського народу з боку фашистської Росії [30]
• Росія порушує майже всі закони та звичаї війни [31]
• Рассказ свидетеля казней жителей Бучи в оккупации: «Стреляли либо в затылок, либо в сердце» [32]
• Звірства російських загарбників в Україні: ґвалтування, вбивства, знущання [33]
• Воєнні злочини Росія проти дітей України  [34]
• Путін давно мріяв про світ без українців. Світ дослухався? Тепер ми бачимо, що це означає [35]
• «Тепер ви вірите, що це не просто війна, а геноцид?» [36]
• Почему россия это государство-террорист: страшные кадры из под Киева, откуда бежала армия путина (+18) [37]
• Увидит ли мир на скамье подсудимых Гаагского трибунала путина? [38]