Сергій Стерненко: “Проти мене – проросійські й аваковські”

1.00

Нет

Інтерв’ю зі справжнім українцем. Проти нього ведуть масовані інформаційні кампанії цілі пули мас-медіа, скоординовують свої дії нова генпрокурорка і старий міністр внутрішніх справ.

Йому лише нещодавно виповнилося 25, а він уже став кісткою в горлі одеській владі й тамтешнім “авторитетам”, переїхав торік до Києва – і виявився неабияким збурювачем спокою на столичному рівні, пише Новинарня [2].

Це Сергій Стерненко, студент, юрист, керівник ГО “Небайдужі”, один із засновників “Народної люстрації” в Одесі, колишній очільник обласного осередку “Правого сектору” і його кредо “найкраща оборона – це напад”.

На цю тему: «Дело Стерненко»: как на самом деле в Украине расследуют покушения на убийство [3]

Із вуличного активіста він перетворився на опозиційного відеоблогера зі 100… омг, уже 107 тисячами підписників в YouTube. Це означає більший вплив і більше переглядів, ніж у деяких “системних” телеканалів. Плюс ФБ, плюс телеграм. Плюс також постійна загроза життю й особиста охорона.

У 2018 році на одеського українського активіста Стерненка скоїли три замовних напади. Під час першого – били биткою, під час другого стріляли, під час третього — розрізали руку. Двічі він зумів затримати зловмисників. На третій раз, захищаючись, завдав одному з нападників поранення, яке виявилося смертельним.

Днями генеральний прокурор Ірина Венедіктова заявила, що Сергієві буде оголошена підозра, питання полягає лише у кваліфікації: умисне вбивство чи вбивство при перевищенні меж необхідної оборони.

За “дивним” збігом, на Стерненка триває масована атака не лише з боку ОГП й МВС, а й проросійських політичних сил, зокрема партії Медведчука, та їхніх ЗМІ.

Чим саме й кому Стерненко перейшов дорогу? на якому етапі перебуває розслідування нападів на нього та переслідування його самого? кого він сам підозрює в нападах на себе? чим він займався в Одесі до і під час Майдану? чого вже досяг у Києві і які амбіції має? Про все це Сергій розповів у великому інтерв’ю “Новинарні“.

Чому пішла хвиля проти Стерненка

– Сергію, які зараз новини у ваших справах, де ви проходите як потерпілий? І в якому стані справа, за якою генпрокурор обіцяла вам підозру? Чекаємо новин, бо, здається, останнім часом проти вас “ополчилися” всі ті, проти кого ви виступаєте – Аваков, Портнов, Венедіктова, “Страна.ua”, російські ЗМІ…

– У справах нападів на мене, скоєних у 2018 році в Одесі, станом на зараз немає жодних зрушень. На лаві підсудних сидить тільки одна людина – виконавець другого нападу, якого мені вдалося затримати, після того як він у мене стріляв. Більше нікому не повідомлено про підозру.

Виконавець третього нападу (Олександр Ісайкул – “Н”), який став найгучнішим і найрезонанснішим, втік з України понад рік тому. Він не допитаний, не оголошений у розшук, відповідно, не став підозрюваним. Хоча є докази і встановлена його безпосередня причетність до нападу, та ще ряду організаторів.

Але натомість, протягом останніх кількох тижнів, я бачу публічні сигнали з боку генерального прокурора та МВС: вони намагатимуться притягти мене до кримінальної відповідальності за те, що, на їхню думку, я або перевищив межі самооборони, або взагалі – не захищався, а просто напав на двох чоловіків, які приїхали з інших міст та вночі гуляли біля мого під’їзду без мобільних телефонів.

Але офіційних обвинувачень чи повідомлень про підозру станом на зараз я не отримував.

Сергій під час “карантинного” відеоінтерв’ю

– Чому саме зараз опоненти почали розганяти таку “хейтерську” інформаційну хвилю проти вас?

– Гадаю, в цій історії багато факторів мають значення. Щоб зрозуміти, чому це відбувається, треба визначити, хто за цим може стояти.

Така медіаатака проти мене, яка триває з вересня минулого року, явно кимось скоординована. Одночасно всі канали Медведчука намагаються мене демонізувати, показати психопатом, неадекватом, який просто так нападає на людей біля власного будинку. Це ж робить практично вся фракція ОПЗЖ. Партія Медведчука навіть офіційно робила дві заяви по моїй справі, а це вже є політичним тиском.

Так само підключені проросійські народні депутати зі “Слуги народу” – Бужанський, Дубінський, ряд відомих проросійських громадян, таких як колишній заступник голови адміністрації президента Януковича Андрій Портнов, колишня міністр юстиції тих часів Олена Лукаш. Активно коментують Азаров, Царьов…

Ці всі люди орієнтовані на РФ. В тому числі й різні пропагандистські сайти та один “дуже відомий блогер” Шарій, якого звинувачують у педофілії і який після того, як розстріляв чоловіка, втік з України і оголошений в розшук.

Мені абсолютно очевидно, що, крім проросійських сил, за цими атаками також може стояти і Міністерство внутрішніх справ України. Я роблю ці висновки з того, що Арсен Аваков на кількох зустрічах із різними людьми говорив про те, що “Стерненко скоро сяде у в’язницю”. Це було в середині березня на зустрічі Авакова з депутатами-мажоритарниками від Києва. Тоді він обговорював з ними питання безпеки в столиці і посеред розмови почав розповідати, який Стерненко жахливий.

Ще один випадок був, коли на сайті офісу генпрокурора і на сайті МВС офіційно було оприлюднено новину про те, що генпрокурор Венедіктова зустрілася з Аваковим і вони обговорювали, “як бути з гучною, резонансною справою щодо вбивства Івана Кузнєцова”. Це той нападник, що загинув від поранень, яких я йому завдав, бо змушений був захищатися від нападу його та його друга Ісайкула.

Сергій Стерненко на акції під Верховною Радою 29 серпня 2019 з вимогою звільнити Арсена Авакова та розслідувати вбивство Катерини Гандзюк

Міністр внутрішніх справ взагалі не має права обговорювати жодне кримінальне провадження в будь-якому правоохоронному органі. Чому міністр внутрішніх справ із генеральним прокурором узгоджує слідство, яке знаходиться в СБУ – це велике питання. Але й підтвердження того, що Аваков зацікавлений у тому, щоб мене ув’язнити.

Те, що вітер дме з боку РФ та Арсена Авакова, має кілька пояснень.

РОСІЙСЬКІ СИЛИ І АВАКОВ, ЯКИЙ ПОВ’ЯЗАНИЙ ІЗ РЕГІОНАЛЬНОЮ МАФІЄЮ, НЕ ЗАЦІКАВЛЕНІ, ЩОБ ГРОМАДЯНИ УКРАЇНИ МОГЛИ СЕБЕ ЗАХИЩАТИ ВЗАГАЛІ.

Напади на активістів мають одну конкретну мету – залякати, закрити рота, або вбити, якщо людина рота не закриває.

Їм дуже не подобається прецедент того, що ти можеш себе захистити, якщо “тітушки” спільно з поліцією організовують на тебе напад. У їхньому світосприйнятті взагалі немає такого, що українець може себе захистити від нападу і після цього його не посадять до в’язниці.

Я постійно критикую Арсена Авакова, виступаю проти каналів Медведчука, ОПЗЖ, тому що вони провадять проросійську політику. Можливо, ця критика їм певною мірою дошкуляє.

Третій фактор, про який я думаю – це питання боротьби ідеологій. Я, мої друзі, ми тримаємося україноцентричної ідеології. А якої ідеології тримається Аваков, з огляду на те, що він виростив Іллю Киву в політиці і тримає в своїх радниках відверто російську агентуру, наприклад, як пана Тандіта, і досі не здатен навіть вивчити українську мову. З партією ОПЗЖ і всіма іншими теж все зрозуміло.

Враховуючи те, що в моєму кейсі є така обставина, як загибель одного з нападників, можливо, вони вирішили, що мене буде найзручніше атакувати, розповідати, мовляв: “Дивіться, є смерть людини, батька трьох дітей, і це зробила людина, яка була на Майдані, яка зараз виступає проти ОПЗЖ” і т.д.

Таким чином вони намагаються вести ідеологічну боротьбу проти цілої соціальної групи тих, хто дотримується україноцентричних поглядів.

Але, мушу зауважити, що це лише мої припущення. Як є насправді – відомо лише тим, хто це організовує.

Хоча мені здається, що мають місце всі три версії, бо вони жодним чином одна іншу не заперечують.

Сергій Стерненко на акції проти концерту в Одесі Ірини Білик, яка перед тим їздила в анексований Крим. Червень 2017. Фото: Думська

“Я подам у ДБР заяву про вчинення кримінального правопорушення Венедіктовою”

– Що для вас означає заява генпрокурора Ірини Венедіктової про підозру Стерненку, яка обов’язково буде, і про те, що в неї “немає часу розбиратися”?

– Найкращою моєю відповіддю буде подача заяви про вчинення кримінального правопорушення до ДБР щодо Венедіктової.

Коли її тільки призначали на посаду генпрокурора, вона виступала перед народними депутатами і, відповідаючи на питання Дубінського про мою справу, сказала, що “в нас немає часу довго розбиратися, все, що може бути швидко і законно завершено, буде швидко і законно завершено”. Але генеральний прокурор взагалі не повинен коментувати, втручатися чи давати вказівки у жодному кримінальному провадженні, в якому він не є процесуальним керівником. Коментуючи мою справу, вона перевищила повноваження, які в неї є.

На цю тему: Лучше купить бронежилет: как расследуют покушение на активиста Сергея Мазура [4]

Крім того, вона чинить політичний тиск. Коли Венедіктова дала інтерв’ю [5] “Українській правді” і сказала, що мені точно буде повідомлено про підозру, вона дуже серйозно порушила закон. Це злочин, передбачений частиною 1 ст. 365 ККУ “Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу”, за це настає кримінальна відповідальність.

У справі третього нападу на мене, де потерпілими є мої нападники, як би це парадоксально не звучало. Безвідносно до мене, у такій справі може бути кілька процесуальних рішень: повідомлення про підозру або стаття кримінального провадження у зв’язку з відсутністю складу злочину. Тут є підстави для закриття провадження, оскільки в моїх діях не було складу жодного злочину і я діяв в межах необхідної оборони. Але генпрокурор каже, що буде повідомлення мені про підозру або по одній статті, або по іншій, та взагалі відкидає процесуальну можливість закриття кримінального провадження за відсутності складу злочину, яка прописана в законодавстві. І при цьому, вона сама каже в інтерв’ю, що не знайома з матеріалами справи!

– У ЗМІ була інформація, що ви зустрічалися з колишніми генпрокурорами Луценком і Рябошапкою. Чи вони якось коментували вашу справу, чи були від них натяки, що справу проти вас не збираються закривати?

– Обидві ці зустрічі відбувалися за ініціативи керівництва Генеральної прокуратури. Основне, що я говорив – це те, що потрібно взагалі обмежити вплив поліції по цих справах. Я надав і Луценку, і Рябошапці беззаперечні докази щодо причетності поліції до цих нападів. А також щодо пов’язаності трьох нападів на мене з іще двома замахами на активістів в Одесі – на Віталія Устименка та на Григорія Козьму і Михайла Кузаконя. Луценко тоді вирішив, що підслідність залишиться за СБУ, як за правоохоронним органом, який не зацікавлений у результатах і зможе провести об’єктивне слідство.

У мене було єдине прохання до генпрокурора – забезпечити ефективне, неупереджене слідство. Луценко пообіцяв, що так і буде. Але перед його відставкою один із його заступників взяв два провадження (в одному я потерпілий, а в іншому – нападники) і відправив назад у Нацполіцію те, де потерпілі нападники. Я розцінюю це виключно як умисні дії на шкоду досудового розслідування і в інтересах Арсена Авакова.

Сергій Стерненко (у центрі) на акції “Аваков – чорт” під офісом президента, серпень 2019

Після того Нацполіція призначила свою експертизу (згідно з першою експертизою, нападник Кузнєцов отримав поранення під час нападу, а не після). В середині вересня [нардеп від ОПЗЖ] Ілля Кива вийшов на брифінг у Верховній Раді і сказав, що він знає про “готовність експертизи, на основі якої Стерненку можуть повідомити про підозру”.

Хто такий Ілля Кива в цій справі – питання риторичне, але те, що це людина Авакова – поза сумнівом.

На зустрічі з Рябошапкою я говорив те саме, що і на зустрічі з Луценком. Після того Рябошапкою було прийняте рішення – забрати справу з поліції і повернути в СБУ. Наскільки мені відомо, Нацполіція збиралася оголосити мені підозру в умисному вбивстві й замаху на умисне вбивство, але в них забрали кримінальне провадження і вони не змогли це реалізувати.

Коли змінили підслідність по цих справах, тоді й почалася найбільша медіатака проти мене. І матеріали справи почали опинятися в Шарія, Лукаш та “Страни”.

Два генеральних прокурори говорили, що до нападів на мене причетна поліція. Також Віктор Трепак говорив, що поліцейські можуть бути причетні до цих нападів (тоді ще заступник генпрокурора Трепак коментував [6], що нова очільниця ОГП Ірина Венедіктова заявила йому про необхідність повідомити про підозру Стерненку – “Н”).

Труханов сказав: “На їхню силу знайдеться інша сила” – і почалися напади

– Чи є ще якісь об’єднуючі моменти у нападах на вас та на інших одеських активістів, яких ви згадали?

– Так, є. Це не просто мої судження – є реальні докази. На моєму авто встановлювали два GPS-трекера, які належать поліції. Я це можу стверджувати із 100% впевненістю, тому що поліція, після того, як ми їх виявили, дзвонила мені і просила їх віддати.

Ці трекери відслідковували місце знаходження мого автомобіля. Один із них було встановлено за два дні до першого нападу. І він посилено працював під час того, як на мене відбувся напад.

Той самий трекер на авто Стерненка. Липень 2017

На цю тему: Трижды избежавший убийства активист Стерненко обнаружили на своем авто устройства слежения [7]

Другий трекер встановили перед другим нападом, і він працював ще кілька днів після третього нападу.

Автоматично сигнал з них відправлявся щопівгодини, а в дні нападів – кілька разів на хвилину були запити на моє знаходження.

Один із цих трекерів до того, як був встановлений на мій автомобіль, їздив на автомобілі Григорія Козьми, який із собою возив Михайла Кузаконя. На них було скоєно напад, їх намагалася протаранити вантажівка, коли вони їхали саме на цьому авто.

Є ще докази, про які я не можу наразі говорити.

Щодо пов’язаності за справою Віталія Устименка, то напад на нього організовував один із тих, хто був організатором у справі Козьми і Кузаконя. І коли в інший день, в іншому місті був замах на Устименка, ця ж особа перебувала на місці скоєння злочину. Збіг? Я не вірю в такі збіги.

Є й інші схожі ознаки. Наприклад, всі активісти, на яких були скоєні напади в Одесі, виступали проти Геннадія Труханова, всі були на протесті проти забудови Літнього театру, частини міського саду. На всіх цих активістів напали протягом короткого проміжку часу: кінець 2017-го – вересень 2018 року. І всі ці напади відбувалися після того, як Труханов давав коментар журналістам, порівняв активістів із фашистами і сказав [8]: “нехай активісти знають, що вони не є силою – на їхню силу знайдеться інша сила, і вони ще своє отримають”. Після цього почалися напади.

Скоріше за все, тут діяла одна і та сама група людей, і за нападами на одеських активістів стоять одні й ті самі замовники чи замовник. І також на всі ці напади можуть бути причетні на стадії організації працівники поліції.

Сергій Стерненко на акції з блокування російських фур. Фото: Думська

– Чи просувається якось розслідування щодо цих нападів?

– Наскільки мені відомо, по справі Кузаконя та Козьми або вже нікого немає під вартою, або хтось один лишився, а інших відпустили – виконавців і одного співорганізатора. По Віталію Устименку – в СІЗО перебували виконавці. Але далі організаторів нижчої ланки чи виконавців слідство не просунулося на жоден крок. Ці справи також були передані до СБУ, в головне слідче управління.

– Під час пресмарафону Зеленський казав, що Труханов жалівся йому на вас. Чи не було на вас тиску з офісу президента?

– Ні, жодного разу таких сигналів і інформації я не отримував. Хоча, якщо Труханов дійсно скаржився на мене Зеленському, то він як відповідальний громадянин мав би дати покази слідству і про це розповісти, оскільки Труханов якщо не єдиний, то “один із” замовників нападу на мене.

– Останнім часом напади на одеських активістів припинилися, чи не так?

– Фізичних спроб когось вбити чи побити останнім часом не було. Останньою була спроба вбивства Олега Михайлика – 22 вересня 2018 року. Після того обливали нечистотами Світлану Підпалу, активістку, яку били в 2017 році.

Але тривають постійні погрози громадським активістам. Я, наприклад, був змушений з Одеси переїхати. Якби залишався надалі, скоріше за все, мене позбавили б життя.

На цю тему: Нападение на активистку Алину Радченко в Одессе: и снова банда Труханова [9]

“Охорону мені забезпечують і оплачують мої друзі”

– Сергію, ви в Одесі боролися і з місцевими чиновниками, і з силовиками, і з забудовниками, і проти концертів зашкварених “зірок”. Що саме призвело до того, що на вас почали полювати, наймати кілерів?

– Мабуть, все в сукупності, але певним каталізатором, мабуть, стала саме моя участь в акції протесту проти забудови Літнього театру, це вулиці Дерибасівська, Преображенська – саме серце Одеси. Там не те що будувати – реконструкцію або якісь поверхневі роботи без дозволу Міністерства культури робити не можна.

Громадський активіст Сергій Стерненко на акції проти забудови Літнього театру, 18 листопада 2017 року. Фото: RFL/RL

Наприкінці 2017 році мерія Одеси дала фірмі [Володимира] Галантерника – партнера Труханова по мафії – дозвіл на вирубку понад сотні дерев в міському саду на території Літнього театру для будівництва там ТРЦ (торгівельно-розважального центру) на 33 тисячі квадратних метрів, висотою у вісім поверхів. Після цього будівництва під землю мали б піти будівлі, зведені в 1800-х роках. Відбулися дві акції протесту. Перша була не гучна, поліція тоді прикривала “тітушок”, які стояли за парканом озброєні. А через кілька днів ми вийшли на ще одну акцію протесту. Я запустив трансляцію і стрімив усе, що там відбувається.

Спочатку поліція спровокувала сутички, почала бити активістів. Тоді постраждало багато активістів, і поліцейські отримали на горіхи, бо без причин набігли й почали гамселити людей. Це був наймасовіший протест після 2 травня в Одесі. Брало участь близько тисячі людей тільки з одного боку. Плюс кілька сотень поліцейських і нацгвардійців. Тоді отримав навіть начальник поліції області Дмитро Головін.

Сутички з поліцією в Одесі проти забудови Літнього театру 17 листопада 2017. Фото: Thewhitestwhite/ Вікіпедія

Через кілька днів я поїхав до Харкова на Форум громадянської журналістики. І дізнався, що почали затримувати моїх знайомих активістів. Мені подзвонив батько і сказав, що до нього додому приїхали поліцейські (хоча на той момент я не проживав з батьками сім років), щоб повідомити мені про підозру. Кинули повідомлення про підозру під двері і поїхали.

Я повернувся до Одеси, з адвокатом пішов у поліцейський відділок і сказав, що знаю про підозру, щоб її оголосили мені. Я діяв на випередження. Того ж вечора мене відправили до СІЗО за підозрою в організації масових заворушень. Це було сфабриковане кримінальне провадження, побудоване на показаннях начальника поліції області Головіна. Він сказав, що я вдарив його ногою в коліно. Але потім казав, що не пам’ятає, хто наніс йому ушкодження. Він єдиний, хто дав проти мене показання.

У судовому засіданні я вимагав перекладача з російської на українську, тому що начальник поліції, який не з’явився на судове засідання, в протоколі допиту дав показання російською.

Поки я знаходився в СІЗО, за мене вирішив внести заставу, самостійно прийнявши таке рішення, на той момент голова Одеської облдержадміністрації Максим Степанов, який зараз є міністром охорони здоров’я. Він тоді це пояснив таким чином, що не згоден, що мене відправили в СІЗО з такою величезною заставою – 600 тисяч гривень. І він ніби підтримував ініціативу проти забудови Літнього театру.

Я вийшов із СІЗО, оскаржив в апеляції рішення першої інстанції і тоді взагалі скасували запобіжний захід, обрали мені “особисте зобов’язання”, і заставу одразу ж повернули Степанову.

У цей час під прокуратурою був великий цілодобовий протест проти прокурора області Олега Шевченка, і я до нього долучився. В один із днів Шевченко вирішив провести брифінг у себе в приймальні. Він увімкнув запис за 2014 рік, моє інтерв’ю якомусь каналу. А я в 2014 році періодично ще спілкувався російською. Цілий прокурор області проводить брифінг для журналістів і каже: “Дивіться, Стерненко знає російську мову, а вимагає перекладача”. Потім він увімкнув аудіозапис, казав, що на ньому чути як “Стерненко домовлявся з наркоторговцями і «кришував» їх у 2014 році”.

На аудіозаписах між собою спілкувалися два чоловіки, там не було мого імені. Через п’ять днів мені обрали запобіжний захист – домашній арешт.

На цю тему: Нацполіція є відомством, що протиставлене суспільству [10]

Із матеріалів справи випливало, що все обвинувачення ґрунтувалося на двох доказах. Перший – це свідчення раніше засуджених реальних наркоторгівців, один із яких сказав, що інший сказав йому, що я їх “кришував”. А той інший свідчив, що він зі мною не знайомий і ніколи мене не бачив. Другий – той аудіозапис. Поліція відправила його на експертизу, яка показала, що голос мені не належить. Ця справа досі лежить в Приморському суді Одеси і навіть не розглядається.

У той самий час мені і моїм близьким почали надходити погрози. Двоє чоловіків ішли мені на зустріч і порівнявшись сказали: “Якщо не закриєш рота, матимеш проблеми”. І 7 лютого 2018 року відбувся перший напад.

– Після трьох нападів на вас чи посилили ви самі свої оборонні здібності? І як у поліції вам пояснили, чому не надають охорону?

– Охорону надали моєму нападнику. А мені відмовили, сказавши, що немає загрози життю та здоров’ю.

Зараз відкрите кримінальне провадження в ДБР за фактом ненадання мені державної охорони. Там тривають слідчі дії, і я навіть був допитаний як потерпілий.

Офіційна відповідь була така, що поліція не вбачає наявності загрози для життя та здоров’я. Неофіційно начальник поліції на той момент, генерал Головін, який зараз є підозрюваним у розкраданні контрабандних цигарок, давав інтерв’ю “Лівому берегу” після третього нападу на мене і казав, що охорону мені не надали, бо по першому нападу стаття була “легкі тілесні ушкодження”, а за такою статтею не надають охорону.

Сергій Стерненко на суді щодо арешту колишнього голови ГУ Нацполіції Дмитра Головіна, літо 2019

Хоча це брехня – охорона надається незалежно від кваліфікації кримінального провадження, а в залежності від наявності загроз. Людина може не отримати жодних ушкоджень, але якщо вона знає, що на неї можуть напасти, вже мають давати охорону. По інших нападах вони вирішували і не встигли вирішити.

Зараз я став значно уважнішим, проте це забирає мої нервові ресурси. Змушений відмовлятися від багатьох речей.

– Яких саме?

– З міркувань безпеки не можу конкретизувати, але це суттєві обмеження.

Зараз у мене є охорона, мені її оплачують мої друзі, які жодним чином не пов’язані з політикою, вони представники бізнесу. Щоправда, мої вороги кажуть, нібито мене охороняє “Альфа” СБУ.

“Припускаю, що серед організаторів нападу на мене було від 6 до 10 людей”

– Наприкінці березня у вашій третій справі з’явився анонімний свідок, який розповідає про нападників, знає замовника, говорить, що організатором нападу був якийсь Олександр Подобєдов. Це відео оприлюднило “Дзеркало тижня”. Що це за свідок і як це відео може вплинути на хід розслідування?

– Я можу коментувати це дуже обережно, так потрібно і в інтересах слідства, і задля забезпечення безпеки цього свідка. Якщо по моїй справі тисне Аваков, генеральний прокурор і є замовники, які досі на волі, то на свідка можуть намагатися впливати, якщо з’ясують, хто це.

Цей свідок спілкувався з моїм адвокатом Віталієм Коломійцем, розповів, що загиблий Іван Кузнєцов за три дні до нападу на мене спілкувався з ним і з його другом та пропонував 1000 доларів, щоб “поламать нациста Стерненка”. Бо я, з його слів, “наламував якісь теми Труханову”.

Це не єдиний свідок, який може підтвердити такі обставини і не єдиний, який може підтвердити, що напад взагалі був.

Публікація цих свідчень – це більше був вимушений крок. Мої адвокати вважають, що Венедіктова піде на протиправні дії, ігноруючи факти нападів на мене, і спробує мене ув’язнити.

Коли ми будемо впевнені, що свідку нічого не загрожує, то його показання будуть офіційно долучені до матеріалів справи.

– На вашу думку, все-таки хто замовник нападів на вас?

– Я вважаю, що три напади пов’язані. Найочевидніша версія – це Геннадій Труханов, можливо, Галантерник і їхні спільники. Напади відбулися тоді, коли ми зачепили їхні інтереси і вийшли на протест. Труханов скаржився цілому президенту на мене. Крім того, причетність одеської поліції у цій справі наштовхує на те, що поліція тут комусь допомагала. І чи не єдина сила, якій вони могли допомагати – це одеська міська влада. Поліція давала охорону одному з нападників, дозволила йому втекти за межі України.

Щоб знати точно – потрібно розслідувати, але, з огляду на настрій генпрокурора, розслідувати це ніхто не збирається. Можливо, вона просто покриває замовників, можливо, з замовниками пов’язані і медіаатаки на мене.

– Якщо замовник один, і він потужний, чому він наймає таких виконавців, які не можуть довести справу до кінця?

– Щоб відповісти на це питання, потрібно бути замовником. Мені здається, основна мета тих всіх нападів – залякати і мене, і інших людей. Можливо, вбивства на меті в них не було.

Але важливо розуміти, що між виконавцем і замовником є ціла ланка людей, яка складається з організаторів нижчого рівня, які взаємодіють з тими, хто веде спостереження та з поліцейськими. Там є посередники, співорганізатори вищого рівня…

Виконавець другого нападу на мене – Баймукашев Абзал, уродженець Казахстану, кілька разів раніше був засуджений і відбував покарання 9 років, з яких просидів 4 з половиною і вийшов за “законом Савченко”.

Стерненко на суді з обрання запобіжного заходу Абзалу Баймукашеву, 3 травня 2018

На цю тему: В Стерненко стрелял выходец из Казахстана, ставший украинцем (ФОТО) [11]

Спеціально для нападу на мене він купив машину за 200-300 доларів, перероблений пістолет, сховав його в буханці хліба і чекав мене в арці. Коли я вийшов, він почав іти за мною і без пояснень та будь-яких слів стріляти мені в потилицю. Виконавець точно не думав, що я його спіймаю і він знову сяде у в’язницю.

На те, як виконуються такі злочини, хто в цьому бере участь, які завдання стоять перед виконавцем, впливає багато факторів.

Якщо, наприклад, виконавцям третього нападу поставили завдання мене побити, то, за характеристиками: один – 194 см, інший – майстер спорту з боксу, я – 180 см зростом, 84 кг… Але що саме замовляв замовник, ми не дізнаємося, поки він не почне говорити, або інші люди не дадуть свідчення.

– За півтора роки після останнього нападу на вас ви, напевно, не раз перекрутили в голові події того вечора. Якісь деталі згадали чи, можливо, переосмислили? Чи можна було цьому запобігти, не доводити до цього?

– Запобігти цьому можна було, якби я не виходив з дому.

За добу до третього нападу хтось намагався вдертися в квартиру, де я жив зі своєю дівчиною. Ми викликали поліцію, поліція не приїхала взагалі. Я добре пам’ятаю події до нападу і після. А безпосередньо сам напад і як відбивався – в мене чорне провалля.

Схема була проста – вони привезли виконавців за кілометр від місця мого проживання, провели інструктаж. На тому ж місці всі вимкнули мобільні телефони, комусь їх залишили. Там були ще якісь люди, які візуально стежили, де я йду і де паркую автомобіль. Місце, звідки бігли виконавці – за будинком і звідти неможливо було побачити, що я підходжу до свого будинку. До того ж, поліцейські передавали інформацію про переміщення мого автомобіля завдяки GPS-трекеру.

Я припускаю, що загалом там було задіяно від 6 до 10 людей, серед яких тільки двоє виконавців.

Коли я зі своєю дівчиною підходив до будинку, виконавці, які стояли на вулиці, отримали від організатора команду – він блимнув фарами дальнього світла. Це був умовний сигнал – бігти до мого під’їзду. Вони не просто проходилися повз, а йшли дуже швидким кроком мені назустріч. І коли зі мною порівнялися, одразу почали наносити удари мені в голову. Це є в матеріалах справи.

– Нападник Кузнєцов загинув від ножового поранення, тепер його вдову приймає в прокуратурі Венедіктова. А де зараз другий нападник, Ісайкул, і співорганізатори – Подобєдов і Посувайло?

– Олександр Ісайкул за кордоном, навіть не дав показань. Він боїться чогось, не хоче нести відповідальності за ці напади. СБУ і Нацполіція не зробили нічого, щоб запобігти його втечі з України, вони його відпустили. Зараз його не оголошують у розшук.

Олександр Подобєдов – член злочинного угрупування, раніше засуджений за завдання тяжких тілесних ушкоджень, який займався рейдерством. Свідок підтверджував, що Подобєдов попросив Кузнєцова й Ісайкула на мене напасти.

Віталій Посувайло допитаний, він підтвердив, що зустрічався з виконавцями нападу, ніби по роботі. А Подобєдов на сьогодні не допитаний.

– Хто вас захищає зараз? За які кошти наймаєте адвокатів?

– Мені допомагають безкоштовно на громадських засадах, наприклад, Микола Оріховський та Віталій Коломієць (адвокатське об’єднання, яке захищає також Яну Дугарь у “справі Шеремета” – “Н”).

Вони також є членами Української асоціації власників зброї, які активно борються за те, щоб українці мали права на власний захист. Їхня допомога ідеологічно обумовлена.

Я сам є юристом, багато речей по своїй справі роблю сам, а вони допомагають порадами.

“Юриспруденція – це наука про правила нашого життя, а доля мені підкинула ще й практику”

– Розкажіть якраз про свою професію. Чому обрали саме юриспруденцію, працювали юрисконсультом?

– Вчитися на юриста я почав у 15 років. Спочатку вступив до економіко-правового коледжу в Одесі. Потім – до університету Мечникова, зараз навчаюся в Інституті міжнародних відносин КНУ ім. Шевченка на міжнародному праві.

Юриспруденція – це наука про правила нашого життя, до того ж пов’язана із повсякденним процесом. Потім доля мені підкинула ще й практику. І тоді, мабуть, у 2017 році, коли мене почали переслідувати, я визначально для себе вирішив, що повинен стати адвокатом.

– Ви зараз живете в Києві, вже маєте значний вплив як політичний відеоблогер у YouTube. Які у вас амбіції в громадському житті чи, можливо, в політиці?

– Не скажу, що я це обирав або хотів, але я вже в політиці. В громадському житті в мене одна амбіція – робити все залежне від мене, змінювати країну на краще, боротися за те, щоб наші права ніким не порушувалися. З боку представників влади, зокрема.

ПОЛІТИЧНИХ АМБІЦІЙ У МЕНЕ ЗАРАЗ НЕМАЄ.

Маю професійну амбіцію – стати хорошим юристом, який кваліфіковано розбиратиметься в нормах нашого національного кримінального права та в міжнародному праві, зокрема в частині захисту прав людини і міжнародному праві, яке стосується взаємовідносин між державами.

І є амбіція – посилювати свій відеоблог. Маю вже перше досягнення – перші 100 тисяч фоловерів. Я вважаю, що це потужний інструмент проти російської пропаганди. Таких блогів має бути значно більше.

– Чи можна сказати, що ви зараз залишаєтеся впливовим одеситом? Адже ще у травні 2015 року увійшли до рейтингу “100 впливових одеситів [12]“, №56.

– Я вважаю той список фікцією. Дуже скептично ставлюся до будь-яких рейтингів, бо це доволі суб’єктивна річ. Певною мірою, тоді було трохи приємно, але особливого значення я цьому не надавав і не надаю.

Хоча було б нерозумно заперечувати, що певний вплив я таки маю на певні речі. Завдяки моїм публікаціям вдавалося звільняти деяких викладачів, які мали антиукраїнську позицію. Або вдавалося досягнути, щоб громадяни РФ, які до цього порушували наше законодавство, підтримували окупацію Криму і Донбасу, скасовували свої візити в Україну.

Мені й моїм друзям на передвиборчій стадії, коли тільки формувалися списки “Слуги народу”, вдалося вибити з цих списків Михайла Соколова, який мав російське громадянство, вдалося вибити Дмитра Співака, який працює на каналі Медведчука NewsOne. Моя основна зброя – розголос.

“Перед Майданом працював “В контакте”

Одне із затримань Стерненка в період його керівництва “Правим сектором” Одеси

На цю тему: Погиб за идею. Репортаж из Харьковской области, где нашли повешенным активиста [13]

– Вас і зараз часто титрують як “колишнього лідера одеського обласного “Правого сектора” (2014-2017). Ця сторінка вашої біографії відома, і ви вже розповідали, що пішли з “ПС”, бо ця організація перестала звучати й розвиватися. А ким був Сергій Стерненко до Майдану, до початку війни?

– Я був звичайним підлітком, який мало чим відрізнявся від інших. І, можливо, я б ніколи не став громадським активістом та публічною людиною, якби не Майдан.

У 2013 році я дуже посварився з батьками, ми не спілкувалися два з половиною роки, потім все нормалізувалося.

У 2013 році я працював в соціальних мережах, у незабороненому тоді “Вконтакте” і заробляв непогані гроші – близько 1000 доларів. Я виробляв контент, і мені треба було слідкувати за новинами. Так я бачив, як почався Майдан, як били людей, як їх волочили по землі, потім бачив, як це все загострюється, перші загиблі на Майдані.

Випадково, в 20-х числах січня, я дізнався, що в Одесі теж є Майдан (на той час Стерненкові було 18 років – “Н”). У Київ не міг їздити, бо робота забирала весь мій вільний час. Але почав ходити на одеський Майдан. Там з’явилися однодумці. Тоді почали з’являтися “тітушки”, перші мітинги “антимайдану” з російськими прапорами. Потім ми створили осередок “Правого сектору” в Одесі, мене обрали його керівником.

Ми їздили в Київ, потрапили на 20 лютого. В Одесі вже на повну ходили “антимайдани” з російськими прапорами. Тоді першочерговим було – захищати своє місто і свою країну. Потім було 2 травня. “Правий сектор” брав участь в тих подіях, тоді загинув наш хлопець Ігор Іванов.

Лідер одеського “Правого сектора” Сергій Стерненко у військовому камуфляжі та з патчем ДУК “ПС”. Фото: Думська

На цю тему: Хождение по мукам: новые повороты в деле Гандзюк [14]

– Завдяки кому Одеса не стала “ОНР” – “Одеською народною республікою”, як “ДНР/ЛНР”?

– Завдяки одеситам. У 2014 році вони відіграли вирішальну роль. Так, серед одеситів є придурки, які підтримують Росію. Але переважна більшість місцевих жителів проти того. Є в цьому внесок і харківських ультрас (фанати харківського “Металіста” стали активними учасниками подій 2 травня 2014 року в Одесі на боці українських сил – “Н”), і хлопців з київської самооборони. Але основна частина – це саме одесити.

– Хто зараз “тримає” Одесу?

– Найбільший вплив на Одесу сьогодні мають мер Труханов, Галантерник, а точніше, Ангерт, який є їхнім босом по мафії.

“Правосек” Стерненко у травні 2014 року в Одесі (у центрі ліворуч від прапора)

– Іноді говорять, що в планах росіян – пробити “коридор” по півдню від Азовського моря до Одеської області. На вашу думку, зараз ризики для Одеси зменшилися чи збільшилися? Чи готові одесити відстоювати місто й область через шість років після початку війни?

– Мені складно так сказати. Але в цілому, після 2014 року, після 2 травня, Одеса ще більше закріпилася як україноцентричне місто. Шанси колаборантів в Одесі без зовнішньої агресії, втручання умовного російського десанту є мінімальними.

А так – все залежить від обороноздатності нашої країни загалом. Я б Одесу не виокремлював.

—

Дар’я Бура, відео: Ірина Семеняка; фото: з ФБ Сергія Стерненка; опубліковано у виданні Новинарня [2]

На цю тему: