Життя такої авторитарної імперії як сучасна Росія може бути довгим і тривалим. Зовні вона може видаватися навіть грізною і потужною. Але фатальний кінець подібних утворень часто буває раптовим і несподіваним.

Через півтора року після початку повномасштабної військової агресії проти України Російська Федерація зберігає зовнішню стабільність. Москва, здається, пристосувалася до санкційних обмежень, знайшла відповідні лазівки і налагодила регулярне виробництво зброї. Бунт Пригожина тривалістю в одну добу похитнув основи режиму Путіна, але Кремль швидко оговтався від короткочасного шоку і почав закручувати гайки.

Читайте також: Atlantic Council: Що заколот Прігожина означає для Путіна, України і Китаю [2]

Зараз ніяких видимих ознак соціального невдоволення на території Росії не спостерігається. Загибель величезної кількості росіян на загарбницькій війні проти України не стала причиною народних заворушень, як це оптимістично пророкували окремі західні й українські спікери.

Політична опозиція теж мертва. А Путін готується до нових формальних виборів, які мають вкотре продовжити термін його авторитарного правління імперією. Однак за зовнішнім фасадом стабільності і непохитності ховається вразливість. Сила, яка об’єднує таку велику неприродну конструкцію як Російська Федерація в одне ціле, може в будь-який момент зазнати краху, і тоді зупинити процеси розвалу буде неможливо.

Велика проблема в оцінці Росії полягає в тому, що цю державу авторитарного типу і процеси в ній намагаються зрозуміти, виходячи із західної ретроспективи. Відповідно закордонні політики та експерти продовжують приміряти на РФ правила і закономірності, які працюють у вільному світі, але цілковито непридатні для світу диктатур.

Тому дехто цілком щиро вірив, що західні санкції і спровоковані ними економічні труднощі стануть потужним інструментом впливу на російське суспільство. Змусять його почати тиснути на свою владу. За класикою економічні проблеми плюс великі втрати на фронті і народне обурення агресивною війною мали б призвести до революційної ситуації і подальшого падіння режиму Путіна. Звісно, цього не відбулося. Не відбулося з цілком об’єктивних причин.

Читайте також: Спекотне літо в засніженій Африці: чому бунт Пригожина став можливим, що показав і при чому тут Африка [3]

Революція в класичному розумінні неможлива в державі такого типу як Росія. Історія Росії фактично не знає прикладів успішних соціальних революцій. Проте знає приклади цілком успішних державних переворотів та путчів. Тому зараз там не було і не буде ніяких масових акцій протесту, мітингів і страйків на всю країну з політичними вимогами відставки Путіна.

Не буде класичного наростання соціальної напруги, політичної боротьби народу за свої права і проти несправедливої агресивної війни, як це було б характерно для країн Заходу. Те, що дійсно може мати місце в авторитарній диктатурі – це державний переворот, стихійний раптовий бунт озлоблених мас чи заколот. З великою ймовірністю – за участю збройних сил чи приватних озброєних структур. Проблема в тому, що такі події буває важко спрогнозувати. Це свого роду «чорні лебеді», які часто стаються несподівано і кардинально змінюють хід історії.

Авторитарні імперії завжди самовпевнені і не вірять у свою швидку політичну смерть. Вони мріють про нові завоювання чужих територій та військові перемоги. І не помічають власної внутрішньої неспроможності та слабкості. Коли в серпні 1914 року Російська імперія вступила в Першу світову війну, вона робила це з ентузіазмом.

Російська влада мріяла про загарбання нових земель Західної України та частини Польщі, яка тоді входила до складу Німецької імперії. Імператор Микола II також плекав сподівання про встановлення контролю над протоками Босфор і Дарданелли та про вступ російських армій до Стамбула. Планувалося, що переможна війна триватиме не більше як пів року. Та всі мрії самодержця зазнали краху.

Читайте також: Повісили вниз головою «лідера нації». 80 років тому Муссоліні був позбавлений влади своїми соратниками [4]

Напередодні Першої світової війни Російська імперія зовні здавалася сильною і могутньою державою. За номінальним рівнем ВВП вона навіть входила до п’ятірки провідних країн світу і займала вагомі позиції з виробництва низки сільськогосподарських культур.

Велика територія, численне населення, яке тоді становило близько 178 млн осіб. Армія, яка налічувала 1,5 млн чоловік, а після мобілізації перевищила 5 млн. Усе це демонструвало зовнішній фасад сильної і досить стійкої держави. Та минуло всього 2,5 роки і Російська імперія припинила своє існування. А далі потрапила в період соціальної турбулентності, хаосу і жорсткої громадянської війни.

Насправді Російська імперія початку ХХ століття містила в собі багато слабких місць і безліч національних протиріч. За рівнем доходів на душу населення це була найбідніша країна Європи, крім Португалії. Економічний розвиток імперії був дуже нерівномірним. Державний апарат значною мірою неефективним та корумпованим. Велика війна, у яку так легковажно і самовпевнено вступила Російська імперія, дуже швидко показала її внутрішню неспроможність і слабкість. Зовнішній фасад сили і впевненості виявився оманливим, фальшивим і хитким.

Уже наприкінці 1914 року стало зрозуміло, що війна затягується. Російський наступ на фронті змінився німецько-австрійським контрнаступом 1915 року. Росія втратила не тільки захоплені в минулому році території Галичини, а й низку земель, які входили до її складу до початку війни, зокрема Польщу, Литву і частину Волині. Брусиловський прорив 1916 року не допоміг Російській імперії досягти стратегічної перемоги на фронті й відвоювати багато територій. У січні 1917 року імператор Микола ІІ затвердив новий амбітний план російського наступу. Удар планувалося завдати в напрямку Львова та румунської Добруджі. До падіння Російської імперії залишалося півтора місяця.

Читайте також: Фуфлобунт бунт Прігожина, памперс Путіна та струмочки Лукашенка [5]

Російський імператор жив своїм життям і будував плани на новий рік військової кампанії, навіть не підозрюючи, що дні його правління добігають завершення. Здавалося, на початку 1917 року ніщо не віщувало краху самодержавства в Росії. Однак війна викликала непосильну для імперії мобілізацію людських ресурсів. Усього Росія змушена була мобілізувати до 15 млн осіб. Це спричинило великі проблеми в сільському господарстві та промисловості.

Робочих рук катастрофічно не вистачало. Через великі витрати на війну уряд Російської імперії був змушений вдатися до масового друку рубля, спричинивши величезний стрибок інфляції. До весни 1917 року кількість паперових грошей в обігу зросла на 600%. А ціни в імперії виросли на 400%. Хоча в імперії було достатньо запасів зернових, вивезти їх у великі міські центри не було чим. Плани хлібозаготівлі для армії не виконувалися. У містах почали вводити карткову систему і вдалися до продрозверстки.

Парадокс, але імперію, яка до війни була серед лідерів з виробництва зернових у світі, остаточно добили хлібні бунти, які почалися в її столиці Петербурзі наприкінці лютого 1917 року. До мас протестувальників швидко приєдналися місцеві військові гарнізони. Центральна влада впала завдяки бунтівним солдатам власної армії, на опору та захист якої вона так сподівалася. Численний і розгалужений державний апарат, який до того служив імператору-самодержцю, швидко визнав нову владу і нову реальність. Імперія, яка існувала майже 200 років, зникла за лічені дні.

Читайте також: День розплати для росії [6]

Життя такої авторитарної імперії як сучасна Росія може бути довгим і тривалим. Зовні вона може видаватися навіть грізною і потужною. Але фатальний кінець подібних утворень часто буває раптовим і несподіваним. Настільки швидким, що навіть провідні розвідки світу будуть заскочені зненацька. Якщо нинішній Російській Федерації на чолі з Путіним судилося припинити своє існування, це, з великою ймовірністю, відбудеться раптово і швидко. За сценарієм, типовим для російської історії.

—

Петро Герасименко,  опубліковано у виданні ZAXID.net [7]

В тему:

• Українцям краще узагалі забути про Росію, тільки відстежувати її стосовно можливої шкоди Україні [8]
• Віталій Дейнега: Коли закінчиться війна? [9]
• Як війна розвиватиметься надалі: 5 моживих сценаріїв   [10]
• Що не так з росією? [11]
• Тімоті Снайдер: Україна буде останньою країною, куди вторглася Росія [12]
• Михайло Гончар: Про темну альтернативу перемоги України [13]
• Якби Франція та Німеччина 2008 року погодили вступ України й Грузії до НАТО, то не було б цих війн [14]
• Ядерний апокаліпсис відклали в 1968 році, і ось він повернувся - The Guardian [15]
• Як Захід та Україна повелися на фальшиве російське миролюбство [16]