Віталій Дейнега: Коли закінчиться війна?

Версия для печати

Це мабуть найчастіше питання, яке мені ставлять. На нього є декілька відповідей.

В 2015 році Дмитро Кулеба сказав мені, що війна закінчиться розвалом однієї з двох воюючих країн. Тоді це звучало занадто. Але час показав, що це найбільш ймовірно. Найголовніше, що світ починає примирятися з цією думкою також. 

Західні аналітики уже пишуть книжки та статті про те, чому не варто боятися демонтажу російської федерації на більш дрібні і менш агресивні субʼєкти і як цивілізований світ виграє від цього. 

Однією з найприємніших тез є те, що рф не зовсім є державою. Надто багато формальних ознак вказують на те, що це просто остання на землі імперія, яка ще намагається триматись купи. І розпад попередніх імперій точно не зробив світ гіршим.

Що ж стосується мене, то на запитання про закінчення війни я відповідаю – "ніколи". І тут справа не тільки в одній з найвпертіших наук – географії. За будь-якого розвитку подій на фронті, в росії залишиться велика кількість людей, які прагнутимуть реваншу і відчуватимуть себе приниженими. 

Навіть деконструкції російської держави на, власне, справжню російську державу та кілька інших національних держав не проведе таку ж деконструкціїю в головах росіян. 

Люди, які носили хліб-сіль вагнерівцям, навряд чи колись будуть для нас добрими сусідами. І навіть, якщо включити машину пропаганди у зворотню сторону і вона почне роками насаджувати іншу картину світу – знадобляться покоління щоб через кордон від нас не було критичної маси людей, що радіють кожному шахеду, який влетів у чиєсь вікно в Україні.

Ця війна почалась сотні років тому і перебігала в різних формах. Просто зараз, вперше з козацьких часів, ми маємо достатньо зброї і морально готові її застосовувати. От і все. 

На цій війні в різних формах будуть наші діти і онуки. 

Колись Київ називали новим Берілном. Зараз можна сміливо називати Україну новим Ізраїлем. Тільки сили оборони і масштаби загроз у нас точно не більші ніж були у Ізраїлю на початку існування їхньої держави. Але це не заважає Ізраїлю бути тим чим він є. Це не заважає його громадянам святкувати і радіти життю так, як мало хто радіє у світі. Вони, як і ми, знають що це все можна втратити, якщо стати слабким бодай на мить.

Просто ми роками мали ілюзії, що колись можна буде розслабитись і спокійно зажити. Але це життя. І якщо у тебе щось є – завжди будуть охочі це забрати. 

Якщо на тебе ніхто не поглядає із заздрістю – значить з тобою щось не так, або ти недостатньо уважно дивишся. 

У нас дуже гарна країна з найкращими людьми і неймовірним потенціалом. І ми завжди будемо обʼєктом недружнього інтересу. 

Ми швидко вчимося бути сильними. Колись ми станемо достатньо сильними, щоб нападати на нас було страшно і невигідно. Тоді, на якийсь час, зупиниться "активна війна" і тоді вона перейде в якісь інші форми. Але вона завжди буде поруч. І у нас уже ніколи не буде права ставати слабкими. Хоча, давайте бути чесними з собою, його ніколи й не було. Була ілюзія. А ілюзії – це дуже велика розкіш. Не думаю, що за щось приходиться платити більше ніж за них.

Віталій Дейнега, заступник Міністра оборони України, засновник "Повернись живим" і "Ukrainian witness"; блог автора у виданні Українська правда

«Аргумент»

На цю тему:

• Очікування, що війна закінчиться у 2023 році є наївними - представник Бундесверу
• Академік Стівен Коткін: чим закінчиться війна в Україні
• Коли війна закінчиться...
• Демографічні ризики для України через російську агресію: драматична смертність та міграція
• "Коли українці усвідомлюють, що з владою зла можна й треба боротися, вони стають непереможними"