Суд з прав людини у Страсбурзі визнав, що Росія окупувала Донбас з 2014 року

1.00

Нет

Європейський суд з прав людини вирішив, що може розглядати по суті скарги України та Нідерландів проти Російської Федерації щодо подій у Донецькій і Луганській областях, починаючи з весни 2014 року.

У виданні «Ґрати [2]» вивчили рішення, опубліковане на сайті ЄСПЛ, та пояснюють його основні моменти.

Російський контроль над окупованими територіями України

Ці міждержавні позови України проти Росії зокрема мають на меті підтвердити факт окупації РФ частини Донецької та Луганської областей України з 2014 року. Україна разом із Нідерландами доводять, що без Росії угруповання «ДНР» та «ЛНР» не змогли б утримувати територію на сході країни, більше того, їх би не існувало.

РФ здійснювала контроль за допомогою свого військового персоналу, розвідки, спецслужб та інших державних агентів, а також надаючи озброєння, політичну й економічну допомогу. Україна надала докази, серед яких: перехоплення телефонних розмов, листування, фото і відеоматеріали, свідчення, звіти Міноборони і міжнародних спостережних місій.

Читайте також: Злочини російських окупантів: Викрадення дітей, затримання і тортури [3]

У своєму рішенні Європейський суд погодився, що Росія здійснювала ефективний контроль над усіма районами, захопленими сепаратистами, починаючи з 11 травня 2014 року — дати незаконного референдуму про відокремлення Донецької і Луганської областей від України та створення «республік». Росія мала вирішальний вплив на військову, політичну та економічну ситуацію на окупованих територіях, вважає суд на підставі доказів, наданих Україною разом з Нідерландами.

«Очевидно, що з проведенням «референдумів» і після формування «урядів» було прийнято рішення взяти під контроль територію, захоплену сепаратистами, а самі угруповання, яким до цього моменту було дозволено з тактичних причин діяти дещо незалежно, повернути до підпорядкування центрального командування», — наголосив суд у своєму рішенні.

Крім того, суд визнав, що російські військові активно діяли в Донецькій області, починаючи з квітня 2014 року. І не пізніше серпня 2014 року в регіоні відбулося широкомасштабне розгортання російських військ.

У рішенні Європейського суду йдеться, що Росія значною мірою впливала на військову стратегію сепаратистських угруповань, надавала зброю та військову техніку у великих масштабах не лише на ранніх стадіях створення «ЛНР» і «ДНР», а й після.

Крім цього, РФ проводила артилерійські обстріли українських позицій для підтримки бойових дій сепаратистів на їхнє прохання.

Суд побачив чіткі докази політичної підтримки «ЛНР» та «ДНР», а також того, що РФ відігравала активну роль в їхньому фінансуванні.

«Висновок про те, що Російська Федерація фактично контролювала відповідні частини Донбасу через підлеглі сепаратистські адміністрації або збройні групи, означає, що дії та бездіяльність сепаратистів можна віднести на рахунок Російської Федерації, так само як дії та бездіяльність будь-якої підлеглої адміністрації тягнуть за собою відповідальність територіальної держави», — наголошується у рішенні суду.

У листопаді 2022 року факт контролю РФ над сепаратистами підтвердив Окружний суд Гааги у справі про аварію боїнгу «Малайзійських авіаліній» у небі над Донецькою областю. У рішенні суду йшлося, що у Донецькій та Луганській області з 2014 року відбувався міжнародний конфлікт за участю Росії. Троє учасників угруповання «ДНР» — росіяни Ігор Гіркін, Сергій Дубінський та українець Леонід Харченко — отримали довічні вироки за доставку російського зенітно-ракетного комплексу «БУК» на окуповані території і використання його для атаки на пасажирський літак рейсу МН17. Внаслідок трагедії загинули 298 пасажирів та членів екіпажу. 196 загиблих — громадяни Нідерландів.

В тему: Вирок у справі знищення росіянами рейсу MH17 це ще не кінець: все, що залишилося за кадром до, під час та після судового процесу [4]

Росія продовжувала заперечувати участь як у конфлікті на сході України, так і в катастрофі боїнгу, тому скаргу в ЄСПЛ проти Росії вслід за Україною подав уряд Нідерландів.

ЄСПЛ, як і суд у Нідерландах, дійшов висновку, що літак збили з території, підконтрольної бойовикам «ДНР», тобто контрольованій Росією. У позові Нідерландів проти РФ до Європейського суду надаються результати розслідування Об’єднаної слідчої групи у справі про загибель пасажирів та екіпажу рейсу МН17.

Системність порушень

Європейський суд наразі визнав, що уряд України надав достатньо доказів того, що Росія системно порушувала Конвенцію з прав людини. У позові серед доказів — інформація від моніторингових місій ОБСЄ та Управління Верховного комісара ООН з прав людини, свідчення очевидців та дані зі звітів неурядових організацій.

Суд визнав прийнятними більшість скарг щодо порушень Росією Конвенції з прав людини. І на стадії розгляду справи по суті вивчатиме докази, надані Україною та Нідерландами.

Читайте також: Воєнні злочини Росії проти дітей України [5]

Україна у своїх позовах заявила про незаконні напади на цивільних осіб і цивільні об’єкти, включно з атакою на рейс МН17, обстріл цивільних, позасудові страти та тортури або вбивство цивільних та українських військових, які потрапили в полон або з інших причин перестали брати участь у бойових діях.

Вулиця Мироносицька у Харкові після обстрілу, березень 2022 року. Фото: Тетяна Козак, Ґрати

У скаргах наводяться свідчення та докази тортур цивільних осіб і українських військових, які потрапили в полон, або припинили участь у військових діях з інших причин, разом з випадками сексуального насильства та зґвалтувань, нелюдські або такі, що принижують гідність умови утримання під вартою - порушення статті 3 Конвенції. Суд також розглядатиме практику примусової праці - порушення за 2-м параграфом статті 4 Конвенції, викрадення, незаконні арешти та тривалі незаконні тримання під вартою - порушення статті 5 Конвенції; навмисні напади та залякування релігійних громад, які не дотримуються російської православної традиції - порушення статті 9 Конвенції; переслідування незалежних журналістів та блокування українських ЗМІ - порушення статті 10 Конвенції; знищення приватної власності - порушення статті 1 Першого протоколу, включаючи житло та автомобілі цивільних, крадіжки і мародерство приватної та комерційної власності, незаконну конфіскацію приватної власності без компенсації; заборону навчання українською мовою - порушення статті 2 Першого протоколу, та переслідування цивільних осіб українського походження і громадян - порушення статті 14 Конвенції, разом із переліченими вище статтями , які підтримують територіальну цілісність України.

Декілька скарг України на системні порушення суд визнав неприйнятними для розгляду.

Йдеться про порушення статті 11 Конвенції. Україна в позові стверджує, що членство в політичних організаціях, які підтримують територіальну цілісність України, жорстоко придушувалося збройними формуваннями на окупованих територіях. Особи, причетні до таких організацій, зазнавали вбивств або арештів, і цим групам не дозволялося діяти на території під контролем збройних груп. Докази України не переконали суд у тому, що це була систематична практика після лютого 2015 року — за шість місяців до подання позову.

Український уряд також стверджує у позові, що Росія регулярно порушувала право на вільні та чесні вибори на території під контролем проросійських бойовиків. Місцевим мешканцям не давали голосувати на президентських виборах — їх залякували та проти них застосовували насильство. Суд вважає, що це не можна кваліфікувати як порушення статті 3 першого Протоколу.

Загибель рейсу МН17

У рамках цієї ж справи Європейський суд прийняв до розгляду скарги уряду Нідерландів на порушення Росією Конвенції.

У позові Нідерландів, поданому в липні 2020 року, відповідальність за смерть 298 пасажирів та членів екіпажу, збитого над Донбасом боїнгу, покладається на російський уряд, як і за перешкоджання розслідуванню катастрофи. Таким чином, вважають Нідерланди, Росія порушила статті Конвенції про право на життя стаття 2, заборону на тортури - стаття 3, та нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження та право на ефективний правовий захист - стаття 13.

Приймаючи рішення щодо цього позову, суд мав відповісти насамперед на заперечення Росії про те, що позови не пройшли всі судові інстанції у РФ, перш ніж їх направили до Страсбурга. Суд взяв до уваги, що російські органи влади заперечують своє ставлення до катастрофи літака, зокрема посилаючись на те, що трагедія сталася за межами Росії. Суд також врахував політичний контекст справи про причетність представників російської влади до злочину, який засудив Радбез ООН. І, зважаючи на ці обставини, ЄСПЛ вирішив, що російський уряд не зміг переконати, що в Росії взагалі є ефективний спосіб правового захисту за скаргами Нідерландів і потерпілих у трагедії МН17.

Росія також стверджувала, що ці скарги були подані невчасно і надто пізно. Суд у відповідь визнав, що справді є шість місяців на подання позовів з дати інциденту, тобто з 17 липня 2014 року. Але в цій справі, вирішив суд, такий підхід був би несумісний із інтересами правосуддя.

Виїзне засідання суду на військовій авіабазі Гільзе-Рейєн. Фото: Окружний суд Гааги

Суд вирішив, що Нідерланди, подаючи скарги, жодних термінів не порушили. У рішенні суду пояснюється, що в день інциденту не було зрозуміло, чому сталася аварія літака, не були відомі винні, якою зброєю був збитий літак, а також межі території, яку контролювали Україна та Росія, щоб визначити, де збили боїнг. Саме тому затримку з поданням позову було виправдано — уряд Нідерландів чекав достовірних і конкретних доказів, перш ніж його подавати. До того ж, зазначив ЄСПЛ, слідство у справі МН17 розпочало роботу відразу після трагедії, велося відкрито і результати широко висвітлювалися. Європейський суд не міг проігнорувати ці слідчі дії.

Враховуючи твердження Нідерландів, що російська держава на найвищому рівні керівництва відповідає за порушення Конвенції, суду було важливо взяти до уваги інші міжнародні засоби захисту, якими скористалися Нідерланди.

Читайте також: Імовірно, російська орда вкрала в Україні 700 тисяч дітей [6]

Викрадення дітей

Суд також прийняв до розгляду другу скаргу України до Росії щодо інцидентів викрадення дітей.

Україна скаржиться на викрадення трьох груп дітей, яких вивезли зі Сходу України до Росії у червні-серпні 2014 року. У цьому випадку, стверджує український уряд, Росія порушила заборону на тортури та нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження - стаття 3, право на свободу і безпеку - стаття 5, право на повагу до приватного життя - стаття 8 і право на свободу пересування - стаття 2 протоколу 4 Конвенції. Після першого викрадення [7],

коли озброєні бойовики захопили автобус із дітьми-сиротами по дорозі зі Сніжного до Дніпропетровської області та вивезли їх у Ростовську область, Україна зверталася до ЄСПЛ, і суд застосував проміжні заходи, зобов’язавши Росію повернути дітей на територію України. За кілька днів дітей посадили на літак у Ростові-на-Дону і відправили в Дніпро. Дві інші ситуації вирішилися дипломатичним шляхом з ініціативи України.

Росія і в цьому випадку заявляла, що український уряд не вичерпав способи правового захисту цих скарг у російських судах, що обов’язково для подання позову до ЄСПЛ.

Читайте також: Російські окупанти планують викрасти більше 10 тисяч дітей з окупованої Луганщини [8]

Але Європейський суд не погодився і вирішив, що всі три інциденти, які сталися впродовж короткого проміжку часу та стосувалися 85 дітей, деякі з яких перебували в особливо вразливому стані, можна розглядати як системні порушення Росії. А в цьому випадку не працює зобов’язання використовувати національні засоби правового захисту. Суд вирішив, що кількість доказів, які надала Україна, достатня.

При цьому, зазначається у рішенні Європейського суду, Росія погодилася з основним фактом — переміщенням українських дітей до РФ, хоча Слідчий комітет РФ дійшов висновку, що воно сталося без примусу. На думку ЄСПЛ, що частково збігається з позицією РФ, уряд України міг оскаржити висновки Слідкому, надавши Росії власні докази — покази свідків — але не зробив цього. До того ж у позові до ЄСПЛ Україна не надала доказів, що способи правового захисту в Росії не мають жодних перспектив. У результаті Європейський суд визнав неприйнятними індивідуальні скарги про викрадення дітей.

На розгляді суду перебувають ще чотири міждержавні позови України проти Росії і понад 8,5 тисяч індивідуальних скарг щодо подій у Криму, на сході України, в Азовському морі та щодо повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року. Серед індивідуальних позовів — і скарги сімей загиблих у катастрофі МН17.

—

Тетяна Козак [9], опубліковано у виданні Ґрати [10]

В тему: