Як судили посіпаку рашистів ветерана КДБ за те, що допомагав загарбникам бомбити Яворівський полігон

1.00

Нет

Олександр Косторний у Галицькому районному суді Львова, 22 серпня 2022 року

Галицький районний суд Львова ухвалив вирок Олександру Косторному — 74-річному проросійському діячеві та ветерану КДБ. Прокуратура звинувачувала його у державній зраді, частина 2 статті 111 Кримінального кодексу.

За версією слідства, у березні 2022 року він передав російським спецслужбам інформацію про розташування казарм та гуртожитків на Яворівському військовому полігоні — великому навчальному центрі у Львівській області. Через тиждень Росія випустила туди бльзко 30 ракет — за даними СБУ, загинув 61 військовий, 147 було поранено, зазначає видання Ґрати [2].

Сам Косторний заперечував причетність до обстрілу. Він заявив, що переслав карту полігону не ФСБ, а старому знайомому і помітив на ній не військові об’єкти, а грибні місця.

Але суд йому не повірив та засудив до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

«Будуть новини — зателефоную»

Наприкінці червня 2022 року Служба безпеки України повідомила [3], що затримала у Львові агента російських спецслужб. За версією СБУ, затриманий «коригував ракетні удари по Яворівському полігону» — великому центру навчання військових у Львівській області.

Офіційна назва цього місця — Міжнародний центр миротворчості та безпеки Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Він розташований за 30 кілометрів від Львова й за 20 від польського кордону. Після повномасштабного вторгнення центр був основним місцем для навчання іноземних добровольців, які прибули до України.

13 березня Росія випустила туди близько 30 крилатих ракет. За даними [4] Львівської обласної адміністрації, два десятки збили сили ППО, а 8 ракет влучили в ціль. За інформацією СБУ, 61 людина загинула [5], 147 було поранено.

Затриманим за наведення ракет на полігон виявився Олександр Косторний — на той момент 72-річний проросійський діяч. У радянські роки він служив у КДБ. З 90-х боровся за права російськомовного населення, очолював організацію «Російське товариство ім. Пушкіна» у Львові та безуспішно балотувався до Верховної Ради від проросійської Прогресивної соціал-демократичної партії України.

Читайте також: Окупанти і зрадники. Як російські загарбники захоплювали Каховку і хто їм допомагав [6]

Олександр Косторний у Галицькому районному суді Львова, 22 серпня 2022 року. Фото: Олексій Арунян, Ґрати

СБУ оголосила йому підозру у державній зраді, за що передбачено від 12 до 15 років позбавлення волі. У лютому 2023 року суд почав розглядати [7] його справу по суті. Прокурор Андрій Нікеруй зачитав обвинувальний акт та докладно виклав версію слідства.

Він заявив, що Косторний, «маючи сформований ідеологічний мотив», з 2014 року «вчиняв дії, спрямовані на дестабілізацію суспільно-політичної ситуації у регіоні». За версією слідства, завдання обвинувачений отримував від 75-річного Олександра Свистунова — іншого проросійського діяча зі Львова. Він був лідером партії «Російський блок», а в 2014 року переїхав до Криму, де оформив російське громадянство. У 2020 році Рада нацбезпеки та оборони наклала на нього санкції. Слідство вважає, що за завданням Свистунова та «за фінансову винагороду» Косторний влаштовував «акції та збори проросійського характеру».

За пів року до повномасштабного вторгнення Росії, 19 липня 2021 року, Косторний прийшов до офісу господарства «Старичі». Ця організація об’єднує місцевих жителів, які полюють та ловлять рибу в угіддях Яворівського району, поряд із полігоном. Там Косторний сфотографував на телефон карту угідь, на якій, зокрема, було відмічено об’єкти полігону: наметові табори, військові містечка, інші будівлі та танкові дороги.

Після затримання правоохоронці вилучили у Косторного ноутбук та смартфон та отримали доступ до його телеграму. Слідство з’ясувало, що 4 березня 2022 року, о 19:25, підсудний відправив Свистунову карту угідь з мисливського офісу. За день до обстрілу полігону, 12 березня, Косторний пропустив виклик від свого соратника. Незабаром він передзвонив і проговорив зі Свистуновим три хвилини. 13 березня о 12:32, тобто за кілька годин після ракетної атаки вони знову зідзвонилися.

А о 14:59 Косторний надіслав Свистунову повідомлення: «На жаль, нічого з’ясувати не вдалося» та «Будуть новини — подзвоню».

«Важливі військові об’єкти на Західній»

Крім Свистунова Косторний обговорював у телеграмі карту Яворівського полігону з користувачем «Ігор Водолазов» з російським номером. Слідство вважає, що це оперативний працівник 9 управління департаменту оперативної інформації 5 служби ФСБ Юрій Водолазський.

Справа Косторного — не перша, де він фігурує. Раніше СБУ заявляло, що йому також передавали інформацію інші російські агенти. Зокрема, колишні працівники секретаріату Кабміну Анатолій Бай та Віталій Гордина [8], а також помічник [9] народного депутата від «Слуги народу» Юрія Здебського.

4 березня 2022 року «Водолазов» надіслав Косторному повідомлення, що складалося з двох літер «А.Г.» — ініціалів Свистунова (Олександр Григорович — Ґ). Через кілька хвилин Косторний набрав «Водолазова» і вони проговорили 8 хвилин. Після цього «Водолазов» написав:

— Потрібні координати цього та будь-яких інших об’єктів, де може бути залізо та іноземні гриби. Взагалі немає зрозумілої інформації з того боку.

— Готую, що знаю, — відповів Косторний.

Через 20 хвилин він надіслав «Водолазову» карту, зняту у мисливському офісі.

— Де можуть жити військові інструктори, 3? — Уточнив «Водолазов», маючи на увазі об’єкт на карті, позначений цифрою «3».

— 4, — вказав на іншу позначку Косторний.

— Чи є якесь аномальне збільшення іноземців у місті? — спитав «Водолазов».

— Напливу іноземців не помічено, але СШ (ймовірно, він мав на увазі «середню школу» — Ґ) кілька днів тому відвідали 18 студентів-негроїдів (всього чоловік 30), — відповів Косторний.

— 3 й 4 — це місця ночівлі? — знову уточнив «Водолазов».

— Та ні, це все знімки 21 року, але цілком можливе використання цих приміщень для цього.

— Будь ласка, акуратно, важливими є військові об’єкти на Західній і все, що пов’язано з полігоном, — попередив «Водолазов».

— Я сьогодні зможу приймати лише питання. На стадіоні СКА обладнано місця для біженців, зокрема приміщення велотреку, — написав Косторний.

— Я можу писати з іншого номера. Буду уточнювати, що я від АГ, — повідомив «Водолазов», мабуть, знову маючи на увазі Олександра Григоровича Свистунова.

— Лади. І на додачу анекдот. Садовий заборонив продаж спиртного навіть пива. Полиці магазинів порожніють, звинувачують приїжджих втікачів. На екранах автоматів матюки на адресу рос. кораблів, — написав Косторний.

Читайте також: Депутата сільради на Сумщині, який віддав рашистам школу під штаб, притягнули за допомогу окупантам [10]

Олександр Косторний у Галицькому районному суді Львова, 8 лютого 2023 року. Фото: Олексій Арунян, Ґрати

Наступного дня «Водолазов» запитав у Косторного як справи.

— Поки новин немає, є казки про снаряди у підвалі будинку на вулиці Гашека, — відповів Косторний.

Імовірно, він мав на увазі повідомлення [11] львівських рятувальників від 4 березня 2022 року, що у підвалі будинку на вулиці Гашека знайшли чотири артилерійські снаряди часів Другої світової війни. Дехто в соцмережах тоді панікував [12], що це Росія готувала теракт, але ці припущення не підтвердилися.

На цьому листування Косторного із «Водолазовим» закінчилося. Через вісім днів Росія обстріляла Яворівський полігон.

Прокуратура вважає, що всіма цими діями Косторний нашкодив суверенітету, територіальній цілісності та обороноздатності України, допоміг Росії у підривній діяльності України і цим здійснив державну зраду.

«Звичайна інформація, яка вільно поширювалася»

Сам Косторний протягом усього судового процесу наполягав, що не винний. Він визнав, що протягом 30 років знайомий зі Свистуновим та підтримував з ним зв’язок після його переїзду до Криму. Але Косторний заперечував, що передав йому карту Яворівського полігону.

За його версією, до 2013 року він часто збирав у цій місцевості гриби та перебував у місцевому мисливсько-рибальському господарстві «Старичі». У 2021 році Косторний, за його словами, вирушив до офісу цієї організації, щоб оновити членський квиток. У фоє висіла схема мисливських угідь, і він її сфотографував, щоб краще орієнтуватися на місці.

І в березні 2022 року він скинув її Свистунову на його прохання. Зображення було в тому ж вигляді, що й у мисливському офісі: Косторний нічого не додавав і не дофарбовував.

Спілкування із співробітником ФСБ Водолазським підсудний заперечував. За його словами, користувачем «Ігор Водолазов» також був Свистунов. Він нібито залишив цей номер як запасний на випадок, якщо не працюватиме основний.

Прокурор Нікеруй у правдивості цієї версії сумнівався.

— Як ви поясните, навіщо ви скидали цю карту-схему? — спитав він обвинуваченого під час допиту.

— Тому що люди збирають гриби, ловлять рибу. Це звичайна інформація, яка вільно поширювалася десятки років, — відповів підсудний.

— А як ви вважаєте у березні-місяці, особі, яка перебуває в Росії [потрібна ця інформація]? — спитав прокурор.

— А звідки я міг це знати?

— Ви ж спілкуєтесь із людиною. Там були вхідні та вихідні дзвінки, — продовжив допит Нікеруй.

— Де я спілкуюся? Це листування, окремі слова. Два-три слова — це спілкування?!

Читайте також: Лише 7% справ по державним зрадникам передано до суду [13]

Прокурор Андрій Никеруй у Галицькому районному суді Львова, 8 лютого 2023 року. Фото: Олексій Арунян, Ґрати

Прокурор уточнив, як Косторний може пояснити прохання від Водолазського повідомити, де можуть жити військові інструктори.

— Я не знаю, про що йдеться, — відповів підсудний.

Прокурор також попросив прокоментувати питання «Водолазова» про те, чи розташовани в точках «3» та «4» гуртожитки та місця ночівлі.

— І що я на це відповів? Прочитайте, там написано, що я відмовився відповідати, — сказав Косторний.

— Ні, від вас була відповідь о 19:40: «Та ні, це все знімки 21 року, але цілком можливе використання цих приміщень для цього».

— Так, це можливо, — сказав Косторний. — Це припущення, це не твердження. Він спитав, я не знав з якою метою, я і відповів обтічно.

Підсудний також припустив, що слідчий міг сфальшувати частину листування.

«Пане суддя, звертаю вашу увагу, що слідчий, який вів справу, відмовився від того, щоб я був присутнім під час огляду телефону. Тобто мені невідомо, що туди занесли, яким чином і за допомогою яких спеціальних засобів», — сказав він.

Косторний також заперечував, що з 2014 року «дестабілізував ситуацію за завданням Росії». Він заявив, що займався легальною громадською та правозахисною діяльністю. Наприклад, захищав права ув’язнених у Львівській області та був одним із засновників організації «Міжнародне товариство прав людини — українська секція».

Косторного захищав адвокат Юрій Палєй. Він заявив, що обвинувачення Косторного у держзраді бездоказове. Захисник звернув увагу на те, що державна зрада — це допомога іноземній державі. Але, на думку Палєя, слідство не довело, що Косторний передав карту іноземцям. Свистунов — це громадянин України. А те, що Косторний листувався зі співробітником ФСБ Водолазським, на думку захисника, не доведено. Прокуратура обґрунтовувала це листом із департаменту контррозвідки СБУ, який, за оцінкою захисника, нічим не підкріплений. Палєй просив визнати лист неприпустимим доказом і повністю виправдати Косторного.

Прокурор Андрій Нікеруй, навпаки, заявив, що вина Косторного повністю доведена і просив суд призначити йому 15 років колонії з конфіскацією майна — максимальне покарання за цією статтею.

Читайте також: «Ключову роль у терорі відіграють саме зрадники» - мер окупованого Скадовська Олександр Яковлєв [14]

«Відправили здихати незважаючи на 74 роки»

23 травня суддя Віктор Романюк ухвалив вирок. У тексті вердикту [15] він зазначив: «Обвинувачуваний неодноразово плутався у своїх свідченнях і намагався довести суду, що все життя боровся за права людини. Але, очевидно, забув про свої основні обов’язки громадянина України, надавши допомогу агресору у підривній діяльності проти України».

Суддя відхилив прохання адвоката не брати до уваги лист від контррозвідки СБУ, яким прокуратура підтверджувала, що Водолазський — це співробітник ФСБ. Романюк зазначив, що цей лист «і за формою, і за змістом є належним та допустимим доказом».

Суддя Галицького районного суду Львова Віктор Романюк, 8 лютого 2023 року. Фото: Олексій Арунян, Ґрати

Суд визнав Косторного винним та призначив покарання, яке просив прокурор: 15 років колонії з конфіскацією майна.

«Ось така демократія в Україні, — невдоволено сказав Косторний після оголошення. — Правозахисника без жодних доказів засудили здихати, незважаючи на 74 роки. Це подяка за те, що чверть століття безплатно допомагав людям. Дякую демократії».

Суд у справі Косторного не аналізував, чи скористалася Росія даними, які він передав, і чи він відповідальний персонально за обстріл Яворівського полігону. Його обвинувачували лише у державній зраді й не закидали загибель військовослужбовців. У справі не було потерпілих.

«У його діях наявний склад злочину — державна зрада. І цей склад злочину є закінченим незважаючи на те, чи відбувся ракетний обстріл або інші наслідки, чи ні. Тобто обвинувачений надіслав інформацію та таким чином надав іноземній державі допомогу. Те, яким саме чином ворог використав цю інформацію, не є предметом дослідження саме цього кримінального провадження», — скакав прокурор Нікеруй «Ґратам».

Очевидці та постраждалі від обстрілу на Яворівському полігоні у розмові з «Ґратами» зазначали, що росіяни не змогли б здійснити цю атаку без інформатора на місці. Вони точно влучили в будинки, в яких перебувало найбільше військових.

Прокурор Нікеруй сказав «Ґратам», що росіяни вдарили, зокрема, по будівлях, які були позначені на карті мисливських угідь цифрами «3» та «4». У листуванні з «Водолазовим» Косторний лише припустив, що там могли перебувати військові, але, за словами прокурора, там справді ночували військовослужбовці, багато з яких загинули. Чи керувалися росіяни інформацією від Косторного, коли атакували ці будинки, залишається незрозумілим.

Читайте також: Крах проросійської України. Як війна змінить політичне життя українського Південного Сходу [16]

Олександр Косторний у Галицькому районному суді Львова, 8 лютого 2023 року. Фото: Олексій Арунян, Ґрати<br />

Олександр Косторний у Галицькому районному суді Львова, 8 лютого 2023 року. Фото: Олексій Арунян, Ґрати

Прокурор Нікеруй припускає, що, крім Косторного, у Росії могли бути й інші інформатори. Але поки що правоохоронці не встановили, хто це може бути. У червні 2023 року СБУ повідомляла [17] про затримання двох військових, які служили на Яворівському полігоні та передавали секретні дані росіянам.

СБУ повідомляла, що крім двох військових також було затримано медсестру, яка працювала на полігоні. Але військова прокуратура у відповідь на запит «Ґрат» повідомила, що підозри оголошено лише двом військовим.

Але військова прокуратура західного гарнізону у відповідь на інформаційний запит «Ґрат» повідомила, що затримані «передавали інформацію з обмеженим доступом після 13 березня 2022 року», тобто вже після обстрілу полігону.

Як повідомляє військова прокуратура, одного військового засудили до 5 років умовно за несанкціоноване поширення інформації про розташування ЗСУ, а другого все ще судять за держзраду. Обидві справи слухаються у закритому режимі, рішень немає у відкритому доступі.

Частина родичів загиблих все ж таки покладають відповідальність за загибель своїх рідних на Косторного. Дехто прийшов на оголошення вироків із портретами загиблих. Серед них була Олена Ющишин, дружина загиблого Олега Ящишина — полковника та викладача Академії сухопутних військ.

«У мене у старшої доньки сьогодні День народження, я думаю, це один із подарунків, який правосуддя сьогодні здійснило. Ця людина заслужила на цей вирок. Заслужила за свою діяльність, — сказала вона журналістам після суду. — Того дня загинуло дуже багато людей. Дуже шкода, що загинули люди, які могли підготувати мобілізований особовий склад, який тільки прийшов. Того дня науковий цвіт пішов, був знищений через якусь забаганку, вибачте, КДБіста. Тому що їх колишніх не буває».

Поки що вирок ветерану КДБ не набув чинності. Він має місяць, щоб оскаржити рішення. Адвокат Косторного заявив, що подаватиме апеляцію.

—

Олексій Арунян [18], опубліковано у виданні Ґрати [2]

В тему: