Серед дніпрян, які зараз боронять Україну від окупантів, чимало вчителів. Часом з одного закладу освіти до війська пішли одразу декілька добровольців.

Раніше “Нова українська школа [2]” вже розповідала 12 історій українських вчителів, які заради захисту України змінили туфлі на берці, а підручники – на зброю. [3] Сьогодні, разом із дніпровським медіа “Наше місто [4]“, додаємо ще пʼять розповідей про цивільне й військове життя педагогів-захисників із Дніпра. 

РОСТИСЛАВ ВАСКОВСЬКИЙ НАВЧАЄ ПОБРАТИМІВ ІСТОРІЇ

Ростислав Васковський – кандидат історичних наук, а також доцент кафедри теорії та історії держави й права. У 2010 році, бувши підполковником міліції, він звільнився з органів внутрішніх справ і пішов працювати вчителем історії до дніпровської гімназії № 35. Коли у 2014 році в Україні почалася війна, Ростислав Юрійович став учасником АТО.

Читайте також: Доведеться воювати. Письменник Сайгон: "Свій страх і тривожні відчуття можна конвертувати у щось більш конструктивне [5]

Ростислав Васковський

Потім було повернення до рідної гімназії й учнів. На уроках Ростислав Васковський не лише цікаво розповідав дітям про ті чи ті історичні події. Він дбав про патріотичний розвиток – учні Ростислава постійно були залучені в пошукову роботу з вивчення історії Дніпропетровщини.

Ростислав Васковський на уроці

24 лютого 2022 року педагог вдруге став до лав Збройних сил України. Зараз він – заступник командира ремонтної роти по роботі з особовим складом автотранспортного батальйону однієї з військових частин Національної гвардії України.

“Пам’ятаю той ранок 24 лютого й ніколи не викарбую з пам’яті слова наших вчителів, – згадує т. в. о. директора гімназії № 35 Ірина Карпенко. – Ростислав Юрійович одним із перших зателефонував і сказав, що він уже зараз збирається і їде до військової частини. Бо інакше він не може. У розмові з ним я відчула впевненість та рішучість. Цим він зарядив мене і весь педагогічний колектив”.

Ось майже два роки Ростислав Васковський воює з ворогом на Донецькому напрямку. Його знання про минуле нашої країни часто допомагають аналізувати ті чи ті ситуації й ухвалювати стратегічні рішення. Своїми знаннями й досвідом замість учнів тепер ділиться з побратимами, аби допомогти їм вижити на полі бою.

Учні гімназії сумують за Ростиславом Юрійовичем, за його цікавими уроками. Діти постійно передають йому листи, малюнки, обереги та з нетерпінням чекають на повернення улюбленого вчителя. Ростислав Васковський, передаючи вітання дітям і колегам, щоразу каже, що стоятиме до кінця. Його слова про відданість і рішучість завжди знаходять відгук у серцях дітей.

Читайте також: "Наша закоріненість у цю землю сильніша за московську спокусу її відібрати" [6]

“НІКОМУ НЕ ВІДДАВАЙ МІЙ КАБІНЕТ, Я ОБОВ’ЯЗКОВО ПОВЕРНУСЯ”: ПРО МАТЕМАТИКА КОСТЯНТИНА ЛИТВИНЕНКА

Дніпрянин Костянтин Литвиненко до великої війни працював вчителем математики в тій же гімназії № 35. Та вже два роки Костянтин захищає Україну.

Костянтин Литвиненко

Спершу він вчителював у Харкові. А в дніпровській гімназії працює з 2008 року. У 2016 Костянтин захистив дисертацію за спеціальністю “Математичне моделювання та обчислювальні методи” і став кандидатом технічних наук.

Костянтин у школі

“24 лютого 2022 року о 9.00 я отримала повідомлення від Костянтина, а саме фото його повістки, – пригадує Ірина Карпенко. – Після цього роздався дзвінок. Телефонував Костянтин. Він сказав: “Нікому не віддавай мій кабінет, я обов’язково повернуся”. І з того часу за можливості він завжди на зв’язку.

Цікавиться, як справи в його учнів, жартує, чи не забули вони, що таке косинуси, гіпотенуза, як йде навчання, як почуваються його колеги. Всіляко мотивує нас та додає віри в перемогу. Постійно говорить про те, що сумує за довоєнним життям та хоче повернутися до роботи”.

Учні дуже люблять Костянтина Вікторовича, постійно надсилають йому допомогу: ліки, солодощі, листівки. А ще – знімають для нього відеопривітання. Випускники гімназії приходять до рідного закладу освіти й дізнаються про потреби на фронті, збирають допомогу та передають бригаді Костянтина.

Костянтин Литвиненко

Зараз Костянтин Литвиненко – головний сержант 25-ї роти окремої повітрянодесантної Січеславської бригади 25-ї бригади ДШВ ЗСУ. Він переконаний, що плани на майбутнє нашої держави ми будуємо зараз – зі зброєю в руках та з математичними формулами в зошитах.

Захищаючи Україну від росіян на Харківському напрямку, Костянтин каже, що відчуває відповідальність перед своїми учнями та країною. Сміливість і відданість додають йому сили й рішучості продовжувати боротьбу. А вільні хвилини на передовій Костянтин використовує, аби навчати своїх побратимів математики.

Читайте також:  Історик з Херсону, який пережив російську окупацію: загарбники не приховували бажання відновити СРСР за будь-яку ціну [7]

ПРЕЗИДЕНТ ДНІПРОВСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ХОРТИНГУ ЮРІЙ ВАСЕЦЬКИЙ ОТРИМАВ ПОРАНЕННЯ

У серпні 2022 року Юрій Васецький влаштувався інженером з охорони праці в цю ж дніпровську гімназію № 35.

Юрій Васецький на фото посередині

А ще Юрій президент Дніпровської федерації хортингу [вид спортивних єдиноборств, створений в Україні – ред.]. Хортинг – не лише бойове мистецтво, а й система комплексної фізичної підготовки, самовдосконалення, морального, духовного та культурного виховання, наближення до українських традицій.

З початку повномасштабного вторгнення росії Юрій Валерійович активно волонтерив, завжди був із колегами на пункті збору допомоги, який організували в гімназії. Став одним із семи лауреатів Всеукраїнської акції, ініційованої ДСНС, та отримав звання героя-рятувальника року.

14 січня 2023 року Юрій Васецький був поряд із будинком на Набережній Перемоги, 118, куди влучила рашистська ракета. Він кинувся рятувати одного зі школярів, який був тоді вдома сам.

Невдовзі після цього – у лютому 2023-го – Юрій був призваний на військову службу. Пішов боронити країну від окупантів як старший лейтенант, заступник командира одного з дивізіонів 37-ї окремої бригади морської піхоти.

Юрій Васецький

У червні 2023 року під час виконання бойового завдання в Донецької області Юрій отримав мінно-вибухову травму. У нього були вогнепальні осколкові поранення м’яких тканин обох стегон та гомілок, пошкоджено ліву легеню та лівий сідничний нерв. Після евакуації почався курс лікування і тривалої реабілітації.

Юрій із донькою до та після поранення

Та навіть у цих обставинах віра в перемогу та оптимізм Юрія стають джерелом натхнення для товаришів. Зараз чоловік проходить реабілітацію. Він вірить у те, що і він, і вся країна зможуть подолати будь-які труднощі.

Читайте також: Відомий тренер Ахмад Ахмедов воює за Україну в добробаті ЗСУ: “Для нас теж не буває “хороших рускіх” [8]

ДІТИ ВІРЯТЬ, ЩО ПОЧУЮТЬ ЩЕ НЕ ОДНУ ЗАХОПЛИВУ ІСТОРІЮ ВІД ВЧИТЕЛЯ СЕРГІЯ ПОЧАПІНСЬКОГО

До недавніх пір Сергій Почапінський викладав у дніпровському ліцеї № 123 “Тандем” предмет “Захист України”.

З 1994 року Сергій служив у ЗСУ, здобув звання майстер-сержанта. Цивільного життя майже не бачив, доки у 2016 році не переїхав до Дніпра й не почав навчати школярів. Окрім “Захисту України”, викладав ще й фізичну культуру.

Для того, щоб виховати відповідальну молодь, на уроках Сергій Почапінський часто наводив приклади з власного досвіду. Він готував своїх учнів до того, що війна можлива. Сергій керував гуртком “ [9]Сокіл” (“Джура”), проводив із гуртківцями туристичні походи козацькими місцями, під час яких на практиці навчав школярів встановлювати намет, розпалювати вогнище, пересуватися місцевістю, виживати в екстремальних ситуаціях.

Ліцеїсти дуже люблять Сергія Григоровича. Часто він розповідає історії з досвіду, діти захоплюються його мудрістю. А ще кажуть, що завжди відчувають світло в його душі.

Заняття гуртка “Сокіл” (“Джура”)

Коли почалася повномасштабна війна, Сергій Почапінський повернувся в ту ж саму частину в повітряному командуванні “Схід”, де служив раніше – під час АТО. 24 лютого о 10:00 він уже був у військовій частині.

Зараз, коли Сергій Григорович іноді навідується до школи, діти його обступають та питають, коли він знову повернеться до них на уроки. Він є для учнів прикладом сили духу й патріотизму. Усі ліцеїсти бажають йому міцного здоров’я та незламної віри в перемогу України. І сподіваються, що почують від свого улюбленого вчителя ще не одну захопливу історію.

Сергій Почапінський

“Наш колега докладає зусиль, щоб наблизити перемогу України. І ми дякуємо йому за це, – каже директорка ліцею № 123 “Тандем” Ірина Агашарифова. – Ми знаємо Сергія Григоровича як чудового вчителя. А зараз зрозуміли, що він ще і справжній Герой. Він мріє про те, щоб його онуки жили в мирній, вільній, успішній Україні, ходили в українську школу. Дякуємо йому за можливість далі працювати, жити звичним життям”.

Читайте також: Херсонський вчитель у лавах ЗСУ: «Люди під ризиком смерті виходили на мітинги в окупації. Я переймався, що цього руху в Херсоні не буде», [10]

СЛОВО – НЕ ЄДИНА ЗБРОЯ ІСТОРИКА ЯРОСЛАВА КОСТЮЧЕНКА

У листопаді 2017 року до дніпровської школи № 42 зайшов чоловік, який став невіддільною частиною життя цього закладу. Це Ярослав Костюченко – учитель історії, правознавства, викладач курсу “Захист України”. А зараз – захисник нашої країни.

Ярослав Костюченко

“З перших днів роботи Ярослав Олексійович був дуже доброзичливим у спілкуванні з колегами, – розповідає Людмила Гожа, директорка ліцею № 42. – Завжди позитивний і життєрадісний, він був активним учасником усіх шкільних свят і заходів, завжди допомагав розвʼязувати складні ситуації, надаючи правову та юридичну допомогу. У ліцеї Ярослав Олексійович також викладав історію України, всесвітню історію та правознавство. Його уроки були одними з найулюбленіших для дітей”.

Ярослав Костюченко на уроці

За ініціативою Ярослава Костюченка в ліцеї запрацював гурток “Амурські тигри” (який був частиною міського скаутського об’єднання “Скаути Дніпра”) та молодіжне об’єднання військово-патріотичного спрямування “Юні скаути”. Безумовно, усе це сприяло інтелектуальному, духовному, фізичному, соціальному розвитку школярів. Гуртківці були учасниками та переможцями заходів загальноміського рівня: зльотів, трудових акцій з облаштування захаращених територій та озеленення міста.

Ярослав Костюченко під час нагородження

З початком повномасштабного вторгнення Ярослав Олексійович залишив школу й пішов захищати Україну. З березня 2022 року він на фронті. “Викладач предмета “Захист України” не може не захищати її“, – такі були слова вчителя та його власний вибір. Зараз у складі військової бригади чоловік бере участь у розмінуванні територій на Херсонщині.

Ліцеїсти й педагоги підтримують зв’язок із Ярославом через соц. мережі. Доброю традицією стали його відеозвернення та привітання до колег і учнів. 

Напередодні Дня Святого Миколая та до Дня Збройних Сил України учні ліцею, батьки й вчителі долучилися до акції “Скринька-оберіг для ЗСУ” – власноруч виготовлені печиво, пряники, теплі шкарпетки, малюнки, листівки, обереги поїхали й до військової частини, де служить Ярослав.

У грудні 2023 року з нагоди відзначення Дня Збройних Сил України для старшокласників 42-го ліцею провели учнівську конференцію “Збройні сили України: історична ретроспектива та сучасність”. Учні кожного класу готували й презентували свій погляд на окремий історичний етап становлення української армії, генерували ідеї, аргументовано висловлювали думки, проводили аналіз історичних явищ, пов’язавши події минулого із сучасним. На конференції був і Ярослав Костюченко.

Він звернувся до її учасників зі словами настанови, що сьогодні саме молодь має стати тією рушійною силою суспільства, яка відчуває на собі найбільшу відповідальність за майбутнє та відбудову країни після війни.

—

Юліанна Кокошко, “Наше місто”, опубліковано у виданні  “Нової української школи” [11]

В тему: 

• Настоятель храму Православної церкви України провів у російському полоні більше двох місяців [12]
• "Ми – нестандартна армія, не така, як в Росії, США або Європі" [13]
• "Бог дивиться на нас нашими ж очима. І дивується з того, що ми робимо" [14]
• Як воюють професори українських вишів. Зіркові та робочі будні 101-ї бригади тероборони Закарпаття [15]
• Бойовий медик Маша Назарова про нашу тактичну медицину, її героїв та способи їй допомогти [16]
• Как украинские историки воюют, помогают фронту и работают. "Открытые архивы и декоммунизация очень злят Путина" [17]