"Бог дивиться на нас нашими ж очима. І дивується з того, що ми робимо"

Версия для печати

 24 лютого в окопах опинилися всі – актори, музиканти, співаки, айтішники, журналісти, бухгалтери, художники, злочинці, контрабандисти. Ми всі разом відстоюємо свою країну і так стаємо сильнішими. Світу доведеться з нами рахуватися, бо такої потужної сили не спинити.

Війна з Росією триває 300 років. Нині вона про усвідомлення своєї ідентичності. Ворог прорахувався – ми вже назад не повернемося.

Хороших росіян не існує. Ті з них, які вступили до Збройних сил України, віддали останнє на порятунок нашої країни, – не росіяни, а українці.

Росіяни мстять Маріуполю, Харкову й іншим містам, які у 2014–2015 роках не стали частиною "русского мира". Тому так нещадно їх нищать.

Читайте також: Генерал Марченко: «Миру будь-яким шляхом не буде. Точку неповернення пройдено»

Мої батьки завжди тяжіли до Європи. Після театрального інституту в Києві працювали в Кам'янці-Подільському, потім перебралися в Латвію. Працювали в театрі Балтійського флоту. Якось поїхали на гастролі до Львова. І вирішили залишитися тут.

У дитинстві хотів стати моряком. Але я ріс у театрі. Тож іншого життя, як на сцені, вже не уявляв.

Кожен вихід на сцену – ніби світанок. Ти лишаєшся собою, але водночас відкриваєш щось нове.

Усе життя закохуюсь у красивих людей. Неймовірно щасливий від цього.

Моя перша дружина, теж актриса, якось сказала: "Кравчук, слава Богу, ми з тобою розійшлися". Вона тепер живе у Сполучених Штатах Америки, щаслива. Розлучення – це не погано, коли є така потреба.

Олексій КРАВЧУК, 59 років, актор. Народився 3 квітня 1963-го в Лієпаї, Латвія. Батьки були актори. Через два роки сім’я переїхала в Україну. Служив у десантних військах окремого призначення в Угорщині. Вивчав акторську майстерність і режисуру в Харківському інституті мистецтв. Працював актором у театрах в Харкові та Львові, режисером у Донецьку, Львові, Луганську. Викладав акторську майстерність у Львівському університеті імені Івана Франка. Заслужений діяч мистецтв України. 24 лютого вступив до лав Збройних сил. Захищає Україну у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Отримав поранення. Одружений з актрисою Оленою Криловою, 58 років. Мають трьох дітей: 32-річна Анастасія – художниця та сценографка, 27-річний Андрій – актор, 17-річна Леся навчається на коваля. Має двох онучок. Любить віскі та грузинську кухню. Улюблена п’єса – ”Чекаючи на Ґодо” Семюеля Бекета. Захоплюється мотоциклами та верховою їздою. Здійснив понад 70 стрибків із парашутом. Живе у Львові

Не можна робити боляче людям, яких колись любив.

Під час навчання групою поїхали в будзагін. Мені захотілося покататися на тепловозі. Заліз на нього, натиснув якусь кнопку, почав рушати. На рейки вибігла дівчина. Вона махала руками, кричала: "Не можна!" – а я їй: "Зійди, Анна Кареніна!" Так от посварилися. А потім подружились. І одружилися. Досі разом.

Якщо у шлюбі настав час мовчати – слава Богу, розмовляти – слава Богу, сперечатися – слава Богу. Життя вносить корективи, їх не треба боятися. Не можна й боятися тиші – вона промовляє набагато більше, ніж слова.

Коли народилася перша донька, постійно працював, їздив на гастролі. Коли народився син – те ж саме. Батьківство прийшло з найменшою. Якби міг відкрутити час назад, більше проводив би його з дітьми.

Дітей потрібно любити. Щоб вони навчилися любові.

Часто змінював місця роботи, переїжджав, щоб зна­йти себе. Коли працював на сході, думав, що ми, українці, різні й треба якось нас зшивати. Та це було від лукавого мудрування. Порівнювати людей і їхню культуру не можна. Їх можна лише розуміти, сприймати та поважати. Тоді різниці не видно.

Я парадоксальний християнин-буддист. Іноді ходжу до церкви, сповідаюся. Ніколи не висуваю Богу претензій. Він створив нас за подобою своєю, тому все, що відбувається з нами, – наша відповідальність.

Бог дивиться на нас нашими ж очима. І дивується з того, що ми робимо.

Смерті не боюся. Боюся лише, щоб люди, яких люблю, лишися у світлому дусі та розумі.

Головне на фронті – вчасно покакати. Бо під обстрілами буває всяке.

Коли прилетіла міна, думав, що помираю. "Боже, зроби так, щоб не боліло. Придумай щось таке, бо, курва, боляче…" – повторював про себе. Вдячний тим, хто мене врятував. Тепер я – боржник любові.

Старість – це зневіра. Страшний стан.

Можна бути євреєм, грузином, вірменином, але почуватися українцем. І це круто. Хто дивиться на все з негативом, бачить лише себе та своє невдоволення. Позитив – відкрита структура. Дає можливість бачити розвиток і красу.

Читайте також:  Професор Федір Шандор проводить пари прямо з окопу на Сході України: «Ми воюємо за освічену націю»

Цілісна держава – це не лише про кордон. Це ще й про мову, культуру, мистецтво. Звісно, першочергово потрібно підтримувати ЗСУ. Але не варто забувати: ми воюємо за культуру. Чиновники, які протистоять цьому, – злочинці.

Росіяни бояться розквіту нашої культури, бо не мають своєї.

Уся історія Росії йде через брехню. У них правда стає брехнею, і так живуть цілими поколіннями.

Наша країна пройшла великий шлях, у нас неймовірний поступ. Війна теж цьому посприяла. Ми відкрилися, консолідувались і продовжили розвиватися всупереч обставинам. У минуле вже не повернемося.

Армія наскрізь пронизана мистецтвом.

Про доцільність російської культури поговоримо після нашої перемоги. Нині все російське – табу.

Читайте також: Ситуация на временно оккупированных Россией территориях Украины — пропаганда, репрессии и дерибан

Війна триватиме довго. Що швидше станемо сильними, то швидше ми будемо незалежні від цієї війни.

Ця війна навчить світ людяності.

Після перемоги нап'юся. Жартую. Далі житиму й любитиму. Не певен, що матиму бажання розповідати дітям про війну. Переконаний, є талановитіші люди, які зроблять це краще.

—

Анна-Лілія КОКОРА, фото: Дарина ЛАВРІН, опубліковано у журналі "Країна" 

В тему: 

• Бойовий медик Маша Назарова про нашу тактичну медицину, її героїв та способи їй допомогти
• Як офіцер ЦАХАЛу Максиму П воює за Україну: "Я тут за виконання дуже специфічної роботи"
• Как украинские историки воюют, помогают фронту и работают. "Открытые архивы и декоммунизация очень злят Путина"
• Капелан Сергій Цьома: «Зараз усі конфесії об’єднує те, що проти нас один сатана»
• Один день роботи українських танкістів на Донбасі
•  Чесні відповіді на найпоширеніші на Заході питання про полк/бригаду/батальйон "АЗОВ"