5 маловідомих фактів про русифікацію Херсонщини

Версия для печати

 Русифікація України тривала не одне століття. Особливо це відчув на собі Південь. Імперія, а згодом і радянська влада, крок за кроком обмежували українську мову, насаджували російські звичаї й переконували всіх, що Херсонщина – це «ісконно русская земля».

Але справжня мета була одна – стерти українську ідентичність і зробити так, щоб місцеві перестали відчувати себе українцями. У  у виданні ВГОРУ зібрали 5 маловідомих фактів про русифікацію Херсонщини  від експертів. Вони показують, як імперія та радянська влада впливали на школу, мову та повсякденне життя людей у регіоні.

1. «Тиха» русифікація Херсонщини через службу в російській армії

У Російській імперії до військової реформи другої половини 19 століття діяв рекрутський набір, а служба в армії тривала 25 років. Єдина встановлена мова спілкування була там російська. Попри те, що до складу армії потрапляли представники різних народів та етносів, які населяли імперію. Така “тиха” русифікація через службу протягом більш ніж 100 років не оминула й українців. 

Літографія Георга-Вільгельма Тімма. З сайту “Історична правда”

“Вояки служили тривалий час там, 25 років і 6-7 років після реформи. Джерела початку ХХ ст. говорять нам, що в армії мирного часу українців було близько 20%. Русифікація там доволі органічно відбувалася тому, що керування відбувалося російською, накази – російською. Тобто людей ставили в такі умови, що русифікація була очевидним вибором. І вони просто робили це, бо як інакше. Якщо хочеш служити тут, якщо хочеш будувати військову кар’єру тут, то мусиш володіти російською”, – розповів “Вгору” історик Євгеній Шатілов.

Історик додав: цей інструмент не завжди працював – система комплектування тоді була такою, що багато українців із півдня могли служити локально з вихідцями зі своїх регіонів і мали можливості зберігати культуру спільноти.

Читайте також: Як Росія відбирала у Донбасу українську мову: «Мовчати українською»

2. Як русифікація у Херсоні відбувалася через змішані шлюби

Російська влада часів імперії які лише способи не вигадувала, щоб впроваджувати русифікацію. І тут вони вирішили використати найцінніше для кожної людини – сім’ю. У 18 столітті спеціально нав’язували шлюби переселених у Херсон корабельних майстрів з українськими жінками, яким доводилося також вчити російську мову. 

“У часи Катерини II на півдні України якраз такі от схеми діяли. Сюди завозили цілеспрямовано величезну кількість росіян, наприклад, у Херсон з Архангельська. У нас вони будували кораблі. І навмисно нав'язувалися шлюби з українками, з іншого боку – в них і варіантів не залишалося. Далі вибору не залишалося у дружини, адже вона могла сприймати російську, але чоловік точно не сприймав українську. Так проводилася ця русифікація, і страшно, що навіть не у сенсі мови самої, а у сенсі нав'язування розуміння єдиної країни”, – розповів “Вгору” краєзнавець Сергій Дяченко.

Картина Миколи Кузнецова "Селяни йдуть на заробітки", 1882 рік

Але, що цікаво, тут була й зворотна “сторона медалі”. На Херсонщину наприкінці 18 – початку 19 століття переселяли селян із російських губерній. Вони потрапляли в селах до українського середовища. І тут іноді у них вже не було вибору: “або вчи українську, або живи мовчки”. 

“Насправді це такий процес подвійний. Ми ж кажемо, що в українській мові багато русизмів, але в російській дуже багато українізмів, дуже багато термінів, слів, які прийшли з українського в результаті цього обміну. Він був дуже інтенсивний упродовж останніх 300 років”, – додав історик Євгеній Шатілов. 

Читайте також: Життя для шахти: шахтарські мономіста Донеччини та Луганщини у 1950-1960-ті роки

3. Нацменшини Херсонщини були проти русифікації

Спротив русифікації був не лише у місцевих українських селян, а й у національних меншин. Їх, до речі, також активно переселяли на Херсонщину, особливо за радянських часів. 

Херсонський краєзнавець Дементій Білий розповів про узбеків, які жили в Скадовському районі та у 1959 році написали листа про те, що хочуть навчання в школі їхньою рідною мовою та українською: 

“Я зберігаю цей лист від батьків села. Вони (узбеки, – ред.) писали українською мовою та узбецькою мовою, як найбільш поширеними мовами в селі. Звідки з'явилися узбеки? Це в 30-х роках почали сюди їх завозити з Центральної Азії, щоб вони вирощували у нас тут бавовну. Частина залишилися, багато людей виїхало вже наприкінці 40-х років. Але виявляється, що і в 50-х роках узбеки залишалися і хотіли навчатися українською та узбецькою мовами”.

Чи почула їх місцева радянська влада? Це поки залишається загадкою та ще буде, напевно, темою дослідження для наступних поколінь істориків. Але цей факт яскраво ілюструє, як не дуже вдало виходила у росіян тотальна русифікація на Херсонщині.  

ТОП-4. Зміна етнічного складу населення Херсонщини виселенням

Примусове переселення цілих народів, етносів та етнічних груп з їхнього постійного місця проживання за часів Російської імперії та СРСР – це не секрет.

Картина Рустема Емінова "Потяг смерті". З сайту “Історична правда”

Але як вони робили це на Херсонщині, коли зникали цілі поселення? Наведемо один з фактів, яким поділився херсонський краєзнавець Сергій Дяченко: 

“Наприклад, Новотроїцьке. З 1861 року повністю змінився склад населення. Всі, хто там живе, є відносно новими переселенцями, і для них самих це абсолютно нове село. Сари Булат (як раніше називалося Новотроїцьке) існувало набагато довше, й до 1861 року вся територія навколо була населена виключно ногайцями. Після Кримської війни, яку Росія програла, почалися масові репресії  ногайців та кримських татар. Ногайцям у повному складі  довелося виїхати до Османської імперії. На Херсонщині їх чисельні села розташовувалися по всьому північному узбережжю Сивашу”.

Краєзнавець додав, що Крим за 4 роки репресій (1858-1862) позбувся близько 70% кримських татар, а населення півострова зменшилося майже наполовину. Чиновники з Сімферополя (центр Таврійської губернії, до якої входило лівобережжя Херсонщини), займалися виселенням корінних народів з губернії весь час панування Російської імперії в регіоні. Місце корінних народів займали здебільшого росіяни.

Читайте також: Менше російської мови - більше безпеки

5. Як з козаків робили “російську еліту”

У часи Російської імперії основну загрозу для “внутрішнього спокою” держави влада вбачала в етнічних елітах, які могли об’єднати населення проти неї. Тому на Херсонщині козацьку старшину намагалися задобрити, асимілювати та замінити їх росіянами. 

“До мене в руки потрапило донесення кадрового складу органів влади Російської імперії, десь часів Кючук-Кайнарджійського мирного договору (ред. – кінця 18 століття). Спочатку там були українські прізвища. А потім раптово раз – і всі російські прізвища з'явилися. Тобто відбулась така зміна влади на цих територіях”, – поділився з “Вгору” херсонський краєзнавець Дементій Білий. 

За словами експерта, козаки все одно намагалися залишатися на своїй території та вважали її своїм центром. Як, наприклад, укріплення Олександр-Шанец на місці сучасного Херсона. Він вважався наприкінці 18 століття одним із центрів козацьких військ після зруйнування російськими військами останньої Запорізької Січі у 1775 році. 

Сидір Білий. Фрагмент портрета з видання: Білецький П. Український портретний живопис XVII-XVIII ст.

“Кошовий отаман Сидір Білий був одним з керівників створення цього козацького укріплення та одночасно його там призначили “предводителем російського дворянства”. До речі, оце такий підхід російської влади: вбудовувати козацьку еліту в ті ж самі права, як і інших російських дворян. І це було б перевагою для Російської імперії”, – додав краєзнавець. 

Читайте також: Як міняється мовна ідентичність в Україні: "Історія вчить говорити"

Чим закінчилася історія Російської імперії та СРСР? Розпадом та  зникненням зі світової мапи. Це “на замітку” нинішній східній імперії – РФ, очільник якої так хоче відродити “билоє вєлічіє”.

А що українці? Вони були свідками краху російської та радянської імперій, які не змогли знищити їхню ідентичність, культуру та перетворити на “росіян”. Напевно, скоро ми станемо свідками падіння ще однієї…

Просто завершимо цитатою відомого українського державного, військового та політичного діяча Симона Петлюри: 

“Найбільшою перешкодою для визнання суверенності України є гіпноз самого імені Росія… Справу поділу Росії треба поставити як справу спокою цілого світу, як справу європейської рівноваги та реально-матеріальної вигоди держав”.

—

Єгор Сидорович, опубліковано у виданні ВГОРУ

Читайте також: 

• "Повернути ув’язнену націю собі"
• Кремль купує Грузію: в рамках «безкровної анексії» у Тбілісі планують відкрити грузино-російський університет
• Історик з Херсону, який пережив російську окупацію: загарбники не приховували бажання відновити СРСР за будь-яку ціну
• Історія української Курщини – від заселення українцями до зросійщення
•  Професор Юрій Шевчук: Двомовність як хвороба
• Винищення української мови: 100 чорних дат і один вражаюче цинічний документ