Судячи з усього, Дональд Трамп наполягає на підписанні перемир'я як умови зустрічі з Володимиром Путіним. Росія зі свого боку наполягає на узгодженні своїх попередніх умов, погрожуючи в іншому разі почати новий масований наступ на українські позиції.

Однак питання про те, чи принесе він Росії успіх, залишається відкритим, зазначає аналітичний проєкт RE:RUSSIA [2]. Якщо оцінювати підсумки торішнього наступу за формулою "території vs... втрати", то він виглядає скоріше невдачею. Російській армії вдалося захопити менш як 1% тієї території, яку на початок наступу контролював Київ, зазнавши при цьому масштабних втрат - близько 450 тисяч осіб убитими і пораненими та кілька тисяч одиниць бронетехніки.

У 2024 році українська стратегія "стіна дронів" виявилася досить ефективною у стримуванні російського наступу і компенсації різниці потенціалу в живій силі. Побоювання щодо можливого розвалу українського фронту існують уже понад півроку, але поки що не виправдалися, і, на думку експертів, сьогодні ймовірність такого сценарію нижча, ніж восени минулого року.

Читайте також: Балачки на дроті: чи принесе нова хвиля телефонної дипломатії мир Україні, чи лише нові питання? [3]

Російський бюджет цього року зазнає набагато більших труднощів, ніж у попередньому, і можливості російського командування залучати контрактників для відтворення живої сили в тих самих обсягах, що й раніше, неочевидні.

Водночас для України критичне значення матиме військова підтримка США, насамперед у сфері розвідки, а також поповнення засобів ППО та постачання звичайних озброєнь і артилерійських снарядів з Європи. Крім того, основним ресурсом української оборони залишається "дронова коаліція" з європейськими країнами, яка значною мірою здатна компенсувати нестачу живої сили. При цьому "дронова війна" вимагає постійних технологічних і тактичних інновацій у способах її ведення.

Якщо цих умов буде дотримано, російський наступ знову обернеться незначними успіхами за величезних втрат, що стане для нього виснажливим підсумком, який деморалізує.

Хто виграв у військовій кампанії 2024 року?

Одним з аргументів у закулісних переговорах Росії, США і України, які велися протягом останніх місяців, було питання про новий російський наступ навесні-влітку цього року. Чи зможе Україна вистояти в ньому? Переконуючи Володимира Зеленського бути більш поступливим, Дональд Трамп неодноразово натякав на те, що за деякий час Україна може опинитися в гіршому становищі, ніж зараз. Володимир Путін також хизується чисельною перевагою на "полі бою" і поводиться так, наче військова перемога над Україною під час кампанії 2025 року в нього майже в "кишені", а тому він може виставляти Києву такі вимоги, нібито українська армія вже програла на "полі бою".

У реальності справа йде зовсім не так. Якщо дивитися виключно на результати російського наступу 2024 року, поза ширшим контекстом, то Росія, безумовно, зазнала в ньому поразки. Цю поразку можна оцінити як відношення захопленої території до понесених втрат у живій силі та техніці. Як ми неодноразово зазначали раніше, під час цього наступу (січень-грудень 2024 року) російська армія захопила приблизно 0,5% української території, або трохи менше ніж 1% території, яка залишалася під контролем Києва на початок минулого року.

При цьому у 2024 році, за [4]даними британських військових [4], російські втрати становили близько 430 тис. вбитими та пораненими, а за [5]даними проєкту Бі-Бі-Сі та  "Медіазони [5]" [5], близько 90 тис. вбитими (45 тис. підтверджених некрологів). За оцінками Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS) [6],, протягом року російська армія втратила понад 5 тис. одиниць бронетехніки. одиниць бронетехніки, за оцінками  [7]OSINT- [7]проекту Oryx [7]понад 3 тис. Іншими словами, виходячи з балансу минулого року, Росія не здатна отримати військову перемогу над Україною.

Читайте також: Новий (без)порядок та "Велика держава Шредінгера" [8]

Ба більше, здатність Росії встановити контроль над областями України, які вона захопила поки що лише частково, але вже вважає своїми, також викликає серйозні сумніви. Незважаючи на те, що торік російська армія майже виключно була зосереджена на захопленні півночі Донбасу, за даними українського OSINT-проєкту War Mapper [9], за останні 10 місяців підконтрольна Росії частина території області збільшилася з 58 до 69%. При цьому Росія не взяла жодного з ключових міст на півночі Донецької області. У Запорізькій і Луганській областях змін лінії протистояння практично не відбулося, Росія контролює 72% першої і 99% другої з них.

Водночас важливими факторами понад цей розрахунок, безумовно, є вичерпання психологічних і людських ресурсів України, а також військової допомоги, наданої їй США наприкінці минулого року. Досить панічні свідчення про стан української лінії оборони, що з'явилися наприкінці 2024 року, сформували припущення про можливий обвал українського фронту.

Однак за півроку, що минули, жодного розвитку та підтвердження ці припущення не отримали. На початку 2025 року Росія продовжувала зазнавати високих втрат на фронті, але темпи просування російської армії знизилися: у березні російські війська захопили 130 км території України, згідно з підрахунками за підрахунками  [10]видання "Агентство" на основі даних DeepState [10], або близько 270 кв. км, згідно з підрахунками War Mapper.

Читайте також: Європа дедалі більше розглядає зміцнення України як органічну частину своєї системи безпеки і озброєнь [11]

Військова кампанія 2025: мотоциклісти проти безпілотників

На тлі весняних консультацій щодо переговорів російська армія демонстративно готувалася до нового великого наступу 2025 року. <На думку експерта українського Національного інституту стратегічних досліджень Миколи Бєлєскова, його основним напрямком знову стануть Покровськ і Костянтинівка, захоплення яких може створити умови для окупації всієї Донецької області.

Водночас російська армія накопичує сили і на інших ділянках фронту, включно з Сумською та Харківською областями. Перевага в живій силі дозволяє їй створювати загрози на значній кількості ділянок, розтягуючи таким чином українські війська. І це становить значну проблему.

Крім того, Росія робить ставку на тактичні новації, які покликані впоратися зі стратегією української оборони. За  [12]даними української розвідки [12], у навчальних центрах у Росії йде активне відпрацювання атак з використанням мотоциклів. Використання мотоциклів під час штурму дозволяє долати поле завдовжки півтора кілометра за 3-5 хвилин. За цей час оператори FPV-дронів можуть не встигати підготувати і запустити їх і вразити цілі, що рухаються на великій швидкості.

З іншого боку, гучний звук мотоциклів ускладнює для наступаючої сторони виявлення дронів. На основі аналізу опублікованих Міноборони РФ відео, на яких показано відпрацювання на полігоні тактики наступальних і оборонних дій на мотоциклах у групах по дві-три людини, а також на полігоні, на якому відпрацьовуються наступальні та оборонні дії на мотоциклах;дві-три людини, експерти Інституту з вивчення війни (ISW) [13] також роблять висновок, що активне використання мотоциклів стане одним з головних тактичних нововведень весняно-літньої кампанії.

Читайте також: Курська битва війни на виснаження: проміжні підсумки контрнаступу ЗСУ [14]

У квітні 2025 року російська армія почала відпрацьовувати в Запорізькій області ще одну нову наступальну тактику - масовані атаки за участю сотень людей і десятків одиниць техніки, заявив заявив  [15]спікер південного угруповання ЗСУ Владислав Волошин [15].

В одному такому штурмі на "Оріхівському напрямку" було задіяно від 320 до 350 осіб і близько 40 одиниць бойової броньованої техніки, включно з трьома танками, кількома БМП і до десяти автомобілів баггі. За словами Волошина, у таких штурмах у бій іде до батальйону, тоді як протягом останніх двох років і більше російські атаки здійснювали здебільшого малими групами до п'яти-семи військовослужбовців. Розрахунок полягає, мабуть, у тому, що частина живої сили і техніки проривається через "стіну дронів" і досягає мети.

Найбільшою проблемою російської армії залишається низька якість чисельного складу, а також дефіцит бойової техніки на фронті, говорить у подкасті War on the Rocks [16] відомий військовий експерт Майкл Кофман. Саме з цим пов'язане використання мотоциклів, квадроциклів і баггі. Однак ця тактика не дає змоги домогтися серйозних проривів і лише збільшує кількість втрат, вважає Кофман.

Зниження ефективності наступальних операцій російської армії і Кофман, і інші експерти пов'язують з успіхами оборонної стратегії ЗСУ, і, насамперед, зі ставкою, яку українське командування зробило на безпілотники та засоби ППО як основу для протидії російським атакам в умовах значної чисельної переваги російської армії. Ця стратегія принесла відчутні плоди - у минулому році Росії не вдалося істотно змінити лінію фронту і реалізувати поставлені перед наступом цілі.

Путін хвалився [17], що набір живої сили в Росії вдвічі перевершує темпи набору в Україні. Однак цей аргумент скоріше працює у зворотному напрямку: при тому, що відносно достовірні цифри втрат української армії минулого року невідомі, можна з упевненістю сказати, що в умовах фронтального наступу, якому протистоїть масоване використання дронів, російські втрати більш ніж удвічі перевищують українські.

Українська стратегія, що отримала назву "стіна дронів", передбачає створення контрольованої дронами 15-кілометрової зони ураження вздовж лінії фронту, що ускладнює противнику завдання концентрації військ для проведення великих наступальних операцій, пише [18] в Atlantic Council [18]експерт лондонського аналітичного центру Henry Jackson Society Девід Кириченко.

Читайте також: Тягар популізму: чотири запитання до "плану Трампа", якого не існує [19]

Основна роль у цій стратегії відведена FPV-дронам, які по суті виконують функції піхоти: з ними пов'язано "значно більше половини" російських втрат на полі бою, заявив на слуханнях у Конгресі [20]верховний головнокомандувач сил НАТО в Європі Крістофер Каволі [20]. Також Україна використовує флот безпілотників великої дальності, які дають змогу вражати військові бази, сховища боєприпасів, системи ППО та об'єкти нафтогазової інфраструктури в глибині Росії.

Загалом Україна цього року може виробити до 4,5 млн безпілотників різних типів, повідомляло Міноборони України [21]. Внутрішнє виробництво FPV-дронів в Україні на початок 2025 року сягнуло 200 тис. на місяць, вказує Кириченко, при цьому кожен такий дрон обходиться в $500-750, що вчетверо-вшестеро дешевше за артилерійські снаряди великого калібру, відзначає  [22]The New Y [22]ork Times. Хоча в управлінні кожним дроном зайнято чотири людини (пілот, штурман, зброяр і пілот дрона-ретранслятора), знайти військовослужбовців на ці ролі простіше, ніж для піхоти.

Читайте також: Заїжджена платівка: переговорні стратегії Трампа і раніше приносили не багато удач, а тепер сприймаються контрагентами як знайомий сценарій з добре відомими вразливостями [23]

Військовий баланс 2025 року

За оцінками Майкла Кофмана, ЗСУ поки що повною мірою не вдалося стабілізувати ситуацію на "полі бою", проте обвалення фронту Україні також не загрожує. Однак справжнім тестом для української армії стане літо, застерігає експерт: він побоюється, що, як і в минулому році, у другій половині літа російські війська істотно посилять тиск на фронті, що призведе до більш інтенсивного захоплення українських територій.

Інша відома військова експертка, Дара Массікот, у тому ж подкасті War on the Rocks зазначає, що нинішня стабільність фронту багато в чому забезпечена постачанням в Україну залишків виділених ще за адміністрації Байдена озброєнь і військової допомоги. Якщо вони вичерпаються до кінця літа, становище Києва може істотно погіршитися, застерігає вона.

Один із головних ризиків для України - використання російською армією ракет і високоточних керованих боєприпасів, темпи виробництва яких збільшилися вчетверо-вп'ятеро порівняно з початком 2022 року і продовжують зростати, вважає Кофман. Як зазначають [24]аналітики IISS [24] Джорджіо Ді Міціо та Міхаель Гьєрстад, для захисту критично важливої інфраструктури від цих атак Україна потребує своєчасного і достатнього постачання систем ППО і боєприпасів до них.

Наявні можливості України в галузі протиповітряної та протиракетної оборони навіть з урахуванням запланованих поставок залишаються недостатніми. За їхніми оцінками, Росія наразі здатна виробляти на місяць понад 2 тис. дронів-камікадзе типу Shahed і "Ланцет", а також продовжує імпортувати балістичні ракети малої дальності з Ірану (Fath-360) і Північної Кореї (Hwasong-11A). В України недостатньо засобів захисту від цього арсеналу.

Читайте також: Непереможні труби: Європа не відмовиться від російського газу через політичну та економічну кон'юнктуру [25]

З іншого боку, погіршення ситуації з російським бюджетом у 2025 році створить проблеми, зокрема, і в галузі витрат на війну. У структурі запланованих на даний момент військових витрат існує напруга між завданнями підтримки темпів відтворення дорогої живої сили, закупівлі озброєнь і підтримки стратегічних сил країни.

Якщо темпи втрат і рекрутингу нової живої сили залишаться на рівні минулого року, уряду доведеться виділяти додаткові кошти проти тих, що на даний момент заплановані. Істотною проблемою є і моральна ситуація у військах: величезні кошти, які отримують контрактники, стали причиною жахливої корупції в молодшій і середній офіцерській ланці. За поточних втрат контрактники змушені "викуповувати" у офіцерів свої життя, щоб не бути відправленими в "м'ясні штурми".

Таким чином, у разі, якщо Росія продовжить наполягати на максималістських умовах перемир'я, які включатимуть вимогу демілітаризації України та обмеження поставок їй озброєнь з боку союзників (→ <1>Re: Russia: Американська мрія), і у результаті ще одна військова кампанія стане реальністю, обидві сторони зіштовхнуться з серйозними викликами.

Для України критичне значення матиме військова підтримка США, передусім у сфері розвідки, а також поповнення засобів ППО та підтримка з боку Європи в наданні звичайних озброєнь і артилерійських снарядів. Крім того, основним ресурсом української оборони залишається "дронова коаліція" з європейськими країнами, яка значною мірою здатна компенсувати нестачу живої сили. Дронова війна, крім того, вимагає постійних інновацій у міру адаптації противника до її технологій і тактик.

За дотримання цих умов і стійкості морального духу української армії Росія навряд чи зможе домогтися більшого, ніж повторення скромних успіхів 2024 року, що стане для неї виснажливим і деморалізуючим результатом.

—

Опубліковано у виданні RE:RUSSIA [2]

Читайте також: 

• "Ганьба буде суворою, слабкість буде розкрита": чи може Захід забезпечити ефективну миротворчу місію в Україні? [26]
• Ціна моменту: ЄС поверне міжнародну суб'єктність і забезпечить кращі умови для України, якщо замістить американську допомогу [27]
•  Вперед у минуле: Путіну вдалося втягнути Європу та НАТО у гонку озброєнь, яким Росії категорично нічого протиставити [28]
•  Психічна атака Путіна [29]
• Економіка і бюджет України можуть протриматися якийсь час без допомоги США і навіть закуповувати зброю, але не довго [30]
• Саудівська Аравія - один з ключових союзників Росії у війні з Україною [31]