Новий (без)порядок та "Велика держава Шредінгера"

Версия для печати

Нездатність західної коаліції дати відсіч російській агресії в Україні окреслила кризу міжнародного порядку, що існував упродовж попередніх десятиліть, і призвела до істотних зрушень у розумінні геополітичних роздоріжджів світоустрою в багатьох країнах.

Загрози і табори

Напад Росії на Україніу та нездатність західної коаліції дати дієву відсіч агресії Москви стали каталізатором принципових змін у сприйнятті міжнародного порядку і геополітичного балансу. І ця обставина більшою мірою, ніж хаотичні ініціативи Дональда Трампа, лежить в основі сьогоднішніх міркувань про кінець "старого порядку" і дискусій про те, що прийде йому на зміну - двополярний, багатополярний або безполярний світ.

Однак наскільки ці політичні та експертні дискусії справді відображають зрушення в масових уявленнях і запитах у різних країнах? Частково зазирнути на цю територію дає змогу масштабне соціологічне дослідження "Радар безпеки", проведене німецьким Фондом Фрідріха Еберта в 14 країнах і оприлюднене на Мюнхенській конференції наприкінці минулого тижня.

Читайте також: У світі невивчених уроків. Чому Трампу навряд чи вдасться помирити Москву і Київ

Опитування показує, що світ стає більш небезпечним, а настрої - більш тривожними. Але насамперед зростання занепокоєння щодо ситуації у світі характерне для європейських країн, і особливо - для великих і благополучних. У Франції та Німеччині 69% опитаних очікують погіршення ситуації з безпекою на планеті. В Італії, Польщі, Великій Британії та Швеції подібне занепокоєння відчувають 52-61%. А за межами Європи - у Грузії, Казахстані, Україні, Грузії, Казахстані, Росії та Росії - його виявляють лише від однієї п'ятої до третини населення (19-34%). При цьому, однак, у цих країнах респонденти вважають більш імовірною загрозу третьої світової війни.

До опитувальної вибірки увійшли 14 країн - шість держав ЄС (Німеччина, Франція, Італія, Латвія, Польща, Швеція, Німеччина, Франція, Швеція), Велика Британія і США, а також неєвропейські Казахстан, Росія, Україна, Сербія, Туреччина і Грузія. У 12 з 14 країн респонденти включили до переліку трьох питань, які найбільше турбують їх, інфляцію, економічні кризи, а також війни і конфлікти. На перше місце військові конфлікти вийшли в чотирьох країнах: Україні, Грузії, Латвії та Німеччині.

Передбачувано, більша частина європейських країн бачить основну зовнішню загрозу в Росії. Насамперед це відчувають її безпосередні сусіди (у Грузії, Польщі, Латвії - 51-55%) і, зрозуміло, Україна (74%). За ними йдуть Швеція (38%), Німеччина (30%) і Велика Британія (30%). В Італії, наприклад, навпаки, занепокоєння з приводу російської загрози на мінімальному рівні (8%). Своєю чергою, у Китаї загрозу вбачає незначна частка європейських респондентів (1-7%), і вона в середньому менша, ніж частка тих, хто вбачає загрозу в США. У той час як у самій Америці Росію країною-загрозою вважають 17%, а Китай - 25%.

Більшість респондентів висловлюється за збільшення військових витрат у більшості країн опитування, але з різним ступенем впевненості. Максимальна консолідація передбачувано спостерігається в Україні, Грузії та Польщі (країни, які відчувають пряму загрозу від Росії, - 75-77%), наступна група складається зі Швеції, Росії та Туреччини (60-67%).

В інших європейських країнах настільки твердої більшості немає: у Німеччині, Франції, Великій Британії це 52-56%, у Латвії - 49%, в Італії - 26%. Європа значною мірою не готова розлучитися з епохою "мирного дивіденду". Найбільшу готовність жертвувати іншими статтями видатків (зокрема соціальними) заради військових витрат виявляють респонденти в Україні (63%), Росії (44%) і Польщі (38%); у США, Німеччині та Туреччині до цього готові 30%.

Читайте також: Руйнівний стиль Трампа створює небезпечний, нестабільний світ

Загалом країни опитування діляться на кілька "геополітичних таборів". Перший - це ті, хто відчуває себе в зоні безпосередньої загрози, що виходить від Росії (Польща, Латвія, Грузія, Україна). Другий - це країни з підвищеною "екстравертною" відповідальністю - Великобританія, Німеччина, частково Франція і Швеція. Тут люди більшою мірою відчувають себе відповідальними за долю Європи (і світу загалом).

У Швеції високий рівень "екстравертної" відповідальності сфокусований на проблемах балтійського регіону, прямою загрозою для якого сприймається Росія. Третя група - це інші країни Європи, представлені у вибірці Італією, - більш дистанційовані у ставленні як до конфлікту в Україні, так і до геополітичних викликів. Нарешті, четверта - це країни "неєвропейського погляду" (Казахстан, Росія, Туреччина і Сербія; з деяких питань тут же опиняється і Грузія). Нарешті, окремо стоять США, в чомусь зближуючись з європейським баченням, а в чомусь віддаляючись від нього.

Новий (без)порядок і новий індиферентизм

Загальні тренди у зміні уявлень про світовий політичний порядок в опитуваннях Фонду Еберта доволі близькі до тих, що їх фіксували автори Мюнхенської доповіді з питань безпеки (→ Re: Russia: Мюнхенська незмова). У тому, що епоха домінування США закінчилася, найбільше переконані в країнах "неєвропейського погляду" - Росії, Сербії, Туреччині та Казахстані (51-62%); втім, у Німеччині, Франції та Великій Британії цю думку також поділяють близько половини опитаних (46-47%). Що цікаво, в самих США з нею згодні 43% тих, хто відповідав. А найбільше надій на США в їхній ролі "світового поліцейського" продовжують покладати жителі найуразливіших через свою близькість до Росії країн - Польщі, Грузії, України.

Читайте також: Чому закриття USAID може виявитися прологом американського занепаду і чому Трамп гірший за корупцію

Щодо того, що приходить на зміну "старому порядку", існує широка поліфонія думок. Вона фіксує не сформовану картину, а радше тренди й окремі характеристики нового (без)порядку. Найпопулярнішим описом часу, що настає, виявився варіант "епоха воєн і конфліктів". 70-79% респондентів вважають так у європейських країнах (Франція, Італія, Швеція, Велика Британія) і США, а також у Сербії, Туреччині, Україні.

Набагато менш популярним є судження, що світ вступає в епоху нової холодної війни між США і Китаєм: його поділяють багато хто поза Європою - у Туреччині, Сербії, Україні та Росії (60-68%), але в європейських країнах так думають у середньому 50% опитаних. Натомість уявлення, що в нову епоху країни керуватимуться принципом "Моя країна насамперед", особливо популярне в Туреччині (83%), а також у Франції, Грузії, Сербії, Сербії та Великій Британії (71-74%); в Італії, Італії, Швеції, Україні та США з цим також згодні 60-68%.

Взагалі, ізоляціоністська теза "Моя країна має зосередитися на власному благополуччі та уникати залученості в міжнародні справи" найменш популярна з-поміж усіх 14 країн у Швеції, але й тут її поділяють 50% опитаних. У Польщі, Франції, Італії, Великій Британії, Німеччині та Росії таких 55-57%, у США - 65%. У неєвропейських Сербії, Туреччині та Грузії цей егоїстичний прагматизм імпонує 70-86% опитаних.

Читайте також: Як тобі така соціалка, Ілоне Маск? Куди рухатись Україні і чому Європа не хоче бути Америкою

Таким чином, підтримка цього та попереднього ("Моя країна насамперед") принципів, хоча й різною мірою, характерна для всіх геополітичних таборів. Раніше вважалося, що подібний "неціннісний", прагматичний підхід притаманний насамперед країнам глобального Півдня, що розвиваються, від якого "колективний Захід" відрізняється саме більшою прихильністю до ціннісних установок. Тут ми бачимо, як ця відмінність розмивається, хоча й залишається часом значущою щодо конкретних питань геополітичного порядку денного.

Ще більш разюче, що в країнах "старого Заходу", які заведено звинувачувати в нав'язуванні своїх порядків і цінностей решті світу, найпопулярнішою є теза "Моя країна має бути прихильною до наших цінностей удома, але не повинна намагатися просувати їх за кордоном".

Його підтримали 65% німців і 44-49% опитаних у Швеції, Великій Британії, США та Франції. Тоді як протилежної думки про бажаність просування своїх цінностей назовні дотримуються тут 35-39% (у Німеччині - 25%). І навпаки, у Польщі, Сербії, Італії, Італії, Україні, Туреччині більшість (62-53%) підтримує просування своїх цінностей у світі - проти 26-38% тих, хто наполягає на їхній суто "домашній" значущості.

Мабуть, найяскравіше суперечливий комплекс нового індиферентизму проявляє себе в тому, що в усіх країнах опитування більшість від 51 до 78% висловилася за те, щоб вступати заради просування миру і безпеки в кооперацію навіть зі світовою спільнотою;кооперацію навіть із країнами, які не поділяють цінності твоєї країни, і ще більш консолідована більшість від 60 до 82% висловлюється за те, щоб знижувати свою залежність від тих країн, які ці цінності не поділяють.

Читайте також: Ажіотаж у тумані транзакціонізму: чому шлях до успіху для Трампа починається в Києві

Схоже, що тут проявляє себе прагнення рівною мірою дистанціюватися від двох типів залежності - прямої залежності від "домінантних держав" і, водночас, від "блокової залежності", - що відображає зростаючу в усіх геополітичних таборах і типах країн цінність "суверенітету" в широкому розумінні цього слова.

Зменшити свою залежність від геополітично чужої країни, в даному випадку - від Росії, навіть за рахунок економічних втрат і зниження рівня життя найбільшою мірою готові мешканці Польщі, Швеції, Великої Британії, України та США. Тут таку рішучість висловлюють близько трьох чвертей респондентів (71-85%), у Німеччині, Франції, Італії та Латвії - близько двох третин (60-67%).

Навіть у Грузії та Туреччині за це висловилися 58%. Ідіосинкразія до залежності від Китаю значно нижча: понад 60% упевнених у необхідності зниження залежності виявляється у Франції, Швеції, Великій Британії та США, проста більшість - у Німеччині, Італії, Туреччині, Україні та Грузії. Присутність в обох списках Грузії та Туреччини вельми показова. Хоча ці країни отримують дивіденди від збереження хороших відносин з Росією, неприйняття відносин "залежності" залишається для них важливим орієнтиром власного позиціонування.

"Велика держава Шредінгера"

Як це зазначають дослідники на матеріалі інших опитувань, європейські країни, і в особливості - опорні, "старі" країни ЄС, найбільшою мірою занурені в песимізм і своєрідну "рефлективну безвільність". Досить природно, наприклад, що найбільш песимістичні щодо здатності захистити себе перед обличчям російського нападу жителі невеликої Латвії (тільки 8% вірять у свої здібності протистояти Росії).

Однак у "стовпів європейської сили" - Франції та "Німеччини" - цифри відрізняються незначною мірою: там вірять у свою здатність захищатися, відповідно, 9 і 16%, що нижче навіть за рівень крихітної Грузії (17%). І навпаки, вірять у свою армію в протистоянні з Москвою в США - 70%, в Туреччині - 59% і в Україні - 53%.

Становище ЄС у сучасному світі виглядає парадоксальним. "ЄС - велика держава Шредінгера" - назвали автори розділ доповіді, присвячений геополітичній ролі Європи. Економічна вага і об'єднані військові ресурси держав-членів роблять ЄС об'єктивно великою державою, і його часто так і розглядають з боку, пишуть автори "Радара". У глобальній картині світу ЄС сприймається як союз однодумців, що потенційно виступає на світовій арені нарівні зі США, Росією або Китаєм. Однак зсередини картина виглядає зовсім інакше. Самі жителі ЄС, і найбільшою мірою - його ключових країн, не не тільки не схильні вважати Європу великою державою, а відчувають підвищений скептицизм у ставленні до ЄС і його місця у світі. 

Читайте також: "Ганьба буде суворою, слабкість буде розкрита": чи може Захід забезпечити ефективну миротворчу місію в Україні?

Так, наприклад, на запитання, чи може ЄС захистити себе без підтримки США, майже у всіх країнах союзу позитивно відповідали лише близько 30%. Водночас у країнах за межами ЄС (Казахстан, Сербія, Велика Британія та США) такої думки дотримуються 41-45%, а в Росії та Туреччині - дві третини. У п'яти країнах ЄС, у яких проводилося опитування, лише 32% підтримали твердження "Європейський союз стає світовою державою, займаючи відмінну від Китаю і США позицію".

Виняток становила Швеція, де цю думку поділяють 46%. Серед неєвропейських країн її в середньому підтримали 37%. Ідея створення спільної та сильної європейської армії лише ледь збирає більшість усередині ЄС: її підтримують 56% у Франції, 54% у Польщі, 50% у Латвії, 49% у Німеччині, 45% у Швеції, 45% у Швеції, 42% в Італії, 50% у Латвії, 49% у Німеччині, 45% у Швеції та 42% в Італії.

Частково така ситуація може пояснюватися тим, що спільний сьогодні для багатьох країн і народів фокус на "суверенітеті" створює внутрішнє протиріччя в конструкції Євросоюзу і поляризацію всередині окремих країн-членів між "єврооптимістами" і тими, для кого "національний суверенітет" виглядає прихистком і інструментом відгородження від розбалансованості світу.

Як показує опитування Фонду Еберта, думку "Політика ЄС виявляється регулярно в конфлікті з інтересами моєї країни" поділяють 77% у Росії та 65-66% у Туреччині та Сербії, що природно - тут позначаються відмінності геополітичних перспектив. Однак і всередині ЄС його поділяють 51% у Польщі, 47% у Франції, 44% в Італії, 43% у Німеччині. Тут, мабуть, проявляють себе співіснування і конкуренція різних розумінь суверенітету всередині єдиної Європи.

Загалом можна сказати, що підвалини євроатлантичної ідеології виглядають у цих опитуваннях істотно ослабленими, хоча зовсім не зруйнованими повністю. Недовіра до блокового мислення, індиферентизм, концентрація на національному суверенітеті та національних інтересах проникають із країн глобального Півдня в обитель західного геополітичного мислення - Європу.

Ці тенденції, втім, не тільки послаблюють "єдність Заходу", а й ставлять під сумнів сподівання Пекіна і Москви на формування антизахідного блоку у світовій політиці. Опитування Фонду Еберта загалом співзвучне з висновками нещодавнього дослідження Європейської ради з міжнародних відносин (ECFR), де стверджується, що від старої однополярності світ рухається не стільки до горезвісної багатополярності, скільки до специфічної моделі "світу à la carte" ( Еш, Крастев, Леонард: Світ à la carte). І що вкрай важливо відзначити, ці тенденції світової громадської думки, зрозуміло, не є реакцією на ексцентричні дії команди Трампа - скоріше слід припускати, що самі ці дії стали реакцією на зміни, які відбуваються, в тому числі - на дедалі ширшу переконаність у заході епохи американського домінування і відмову від "блокового" мислення.

—

Джерело:  RE:RUSSIA

Коллаж: Associated Press.

Читайте також: 

• Україна і майбутнє Європи
• Пісня в обмін на зброю: як 100 років тому Україна переконувала світ надати їй військову допомогу
• Війна в Україні ще багатьох здивує, а особливо Путіна - NYT
• Отець Анатолій: “Я перейшов до ПЦУ, оскільки далі не бачив себе в Церкві, яка пов'язана з церквою-вбивцею”
• Війна проти Z. Як українська літера «Ї» стала символом спротиву на окупованих територіях
• Як попри свою військову поразку, «лісові брати» зумовили зміцнення литовської ідентичності
• Українці пам’ятають, як Москва вже намагалася їх знищити: «Ми сьогодні добре озброєні хлібороби» 
• Вони мстяться росії за історичні образи: NYT розповіла про добровольців ЗСУ з колишніх радянських республік