Чому закриття USAID може виявитися прологом американського занепаду і чому Трамп гірший за корупцію

Головна жертва - Україна

Рішення Білого дому про заморожування іноземної допомоги та закриття агентства USAID, яке здебільшого розподіляє цю допомогу, поставило під загрозу роботу величезної кількості гуманітарних програм і громадянських ініціатив по всьому світу. На частку уряду США до останнього часу припадало, за даними ООН, понад 40% всієї гуманітарної допомоги у світі. При цьому близько половини всієї допомоги розподіляється через USAID: так, у 2018-2023 роках у середньому американська іноземна допомога становила $59,6 млрд на рік (зобов'язання), при цьому через агентство йшло $31,96 млрд (54%).

Із витрачених у 2023 році на іноземну допомогу $71,9 млрд 27% було витрачено на програми економічного розвитку, 21,7% - на гуманітарну допомогу, 22,3% - на охорону здоров'я (зокрема 15% - на програми, пов'язані з боротьбою з ВІЛ та СНІДом), 14,2% - на програми з боротьби з ВІЛ та СНІДом, 14,2% - на програми, пов'язані з ВІЛ та СНІДом, а також на програми, пов'язані з ВІЛ та СНІДом;СНІД), 14,2% - на мир і безпеку, 3,6% - на адміністративні витрати, 3,2% - на програми підтримки демократії та прав людини, 2% - на освітні та соціальні ініціативи, 1,9% - на екологічні програми, зазначає Pew Research Center. Загалом у 2023-му фінансовому році США підтримали програми та проєкти у 177 країнах світу в 29 регіонах.

Серед іншого, закриття USAID загрожує катастрофічними наслідками PEPFAR - найбільшій глобальній ініціативі уряду США в галузі охорони здоров'я, спрямованій на боротьбу з ВІЛ/СНІД, вказує турецьке інформагентство Anadolu Agency.

Майже п'ята частина цієї програми з бюджетом $2,3 млрд може опинитися під загрозою закриття, в той час як на рахунку PEPFAR - мільйони врятованих життів у країнах Африки на південь від Сахари. Призупинення допомоги також посилить наслідки спалаху лихоманки еболи в Уганді, позбавить підтримки понад 41 тис. осіб, переміщених унаслідок збройних сутичок у Колумбії; приблизно 1,7 млн осіб у Пакистані, включно з 1,2 млн афганських біженців, залишаться без медичної допомоги.

Всесвітня благодійна організація Римо-католицької церкви, що працює більш ніж у 200 країнах, заявила, що закриття USAID матиме "катастрофічні" наслідки для країн, що розвиваються, а "безжалісний і хаотичний спосіб реалізації цього бездушного рішення загрожує життю і гідності мільйонів людей".

Однак найбільшим одержувачем американської допомоги в останні три роки, в умовах російського повномасштабного вторгнення, стала Україна. У 2022-2023 роках на неї припадало 22-23% усього обсягу зарубіжної допомоги США ($16,5 млрд на рік, фактичні витрати). У 2022 році приблизно половина фінансування йшла через USAID, у 2023-му - вже 95%.

У 2022 році основні кошти розподілилися між двома статтями - "підтримка економіки" ($8,6 млрд) і "мир і безпека" ($6,9 млрд, судячи з усього, - термінові потреби в сфері оборони та безпеки), плюс близько $360 млн було витрачено на власне гуманітарні потреби та $140 млн - на підтримку демократії, прав людини та управління. У 2023 році на підтримку економіки було витрачено вже $14,6 млрд, на гуманітарну допомогу - $1,1 млрд і на демократію та управління - близько $210 млн. Загальний масштаб підтримки стає зрозумілим, якщо врахувати, що у 2023 році доходи українського бюджету становили $67,6 млрд, а дефіцит - $33,4 млрд. Таким чином, американська підтримка дорівнювала половині всього бюджетного дефіциту України.

Як пише Kyiv Independent, робота USAID після початку російського вторгнення зіграла вирішальну роль у пом'якшенні руйнівних наслідків війни, в тому числі в забезпеченні жителів електрикою, а переміщених осіб - житлом.

Читайте також: Ажіотаж у тумані транзакціонізму: чому шлях до успіху для Трампа починається в Києві

Заморожування допомоги та закриття USAID не позначаться на фінансуванні військових потреб України, але вплинуть на можливості відновлення та підтримання зруйнованої інфраструктури (включно з об'єктами електрогенерації та модернізацією залізниць), підтримки сільського господарства, а також протидії російській дезінформації та захисту прав людини. Як зазначила депутат Верховної Ради Інна Совсун, у вересні минулого року на підтримку енергетичного сектору України, який зазнає постійних російських бомбардувань, США виділили $325 млн.

Загалом США є партнером у понад 100 українських проектах, включно з інвестиціями, експортом, підтримкою ЗМІ, ветеранів, молоді та науковців. Майже 90% фінансування регіональних ЗМІ України здійснюється за рахунок американських грантів, що поставило майже половину цих видань перед загрозою закриття, пише Kyiv Independent. Американська грантова програма у сфері освіти є найважливішим зарплатним донором для вчителів українських шкіл.

Заморожування фінансування також призвело до призупинення шести підтримуваних США проєктів Генеральної прокуратури України на $89 млн, зазначає Reuters з посиланням на свої джерела. Серед цих проєктів - розслідування ймовірних військових злочинів Росії, а також антикорупційні ініціативи та реформа самої системи української прокуратури.

До Києва терміново прибув міністр фінансів США Скотт Бессент. Очевидно, що заморожування допомоги по лінії USAID загрожує уряду Зеленського та Україні загалом катастрофою. Однак готуючи рішення про закриття агентства, важко було не помітити, що майже чверть його коштів спрямовуються в Україну.

Трумен і допомога по-американськи

Агентство USAID було створено 1961 року президентським указом Джона Кеннеді, спрямованим на реформування американських програм закордонної допомоги. Однак самі масштабні програми допомоги США іншим країнам були запущені відразу після закінчення Другої світової війни.

Точніше, вони успадкували ті програми, які були запущені ще під час війни, але змінили цілі та функції. У 1946 році на них було витрачено $38,6 млрд, а у 1947-му - вже вдвічі більше, $75,9 млрд (постійні долари), свідчить статистика міжнародної допомоги США.

У інавгураційній промові після обрання на другий рядків 1949 року Гаррі Трумен обґрунтував стратегію надання широкої допомоги бідним і тим країнам, які перебувають у скрутних обставинах;скрутних обставинах країнам як ключову умову побудови міцного миру і протидії поширенню комунізму (ту саму мету протидії впливу СРСР мав на увазі і Кеннеді, проводячи реформу програм допомоги на початку 1960-х). 

Значною мірою саме Трумену належала ідея широкої радіації "м'якої сили". У 1947-1952 роках через такі програми розподілялося близько $70 млрд на рік. Однією з найуспішніших з них став так званий план Маршалла (офіційна назва - "Програма відновлення Європи"), якому передували схожі "пробні" ініціативи для Греції та Туреччини.

На Європу припадає левова частина всієї допомоги наприкінці 1940-х - на початку 1950-х років, і саме вона закладає інституційні основи євроатлантичної єдності на наступні сім десятиліть. З кінця 1940-х і на початку 1950-х наростає також потік допомоги, спрямований на азійські країни, які постраждали у Другій світовій війні або в ході боротьби з комунізмом (Тайвань, Японія, Південна Корея, Філіппіни). У результаті США фактично вдалося створити плацдарм своєї сили на азійському боці Тихого океану, поєднуючи пряму військову присутність і стимулювання економічного та інституційного розвитку опорних країн;

У наступні 25 років - з середини 1950-х до кінця 1970-х - обсяги американської іноземної допомоги скоротилися приблизно до $45 млрд на рік. Змінилася і її географія. Фокус підтримки переміщується в азійські країни (Індія, В'єтнам, Туреччина, Ізраїль), а також у Латинську Америку, де завдання боротьби з комунізмом виглядають не менш гостро, ніж у Південно-східній Азії.

Читайте також: Спеціальна місія ООН для диктатур. Захистом путінських олігархів зайнялася білоруска з мандатом організації

У 1980-1990-ті роки обсяги допомоги скорочуються до приблизно $30 млрд на рік. У її фокусі - Туреччина, Єгипет, Ізраїль (США намагаються створити плацдарм впливу на Близькому Сході), Центральна Америка, постфранкійська Іспанія. У 1990-ті роки значна частина підтримки виділяється постсоціалістичним країнам Східної Європи, зокрема й Росії. Так, 1994 року вона стала третім після Ізраїлю та Єгипту одержувачем допомоги - втім, у наступні роки її обсяги різко падають. Як не дивно, потужний потік допомоги Росії припадає на 2000-ті роки - близько $10 млрд за десять років.

Загальні обсяги американської зарубіжної допомоги знову починають зростати після терактів 11 вересня і, в особливості, з 2003 року. Її основними одержувачами стають країни, на які було зроблено ставку в боротьбі з радикальним ісламізмом - Єгипет, Ірак, Афганістан, Пакистан.

Так, у 2007 році на них припадало 40% усіх виділених коштів. З 2008 по 2021 рік агентство розподіляло в середньому трохи більше ніж $60 млрд на рік (це розмір ВВП таких країн, як Сербія, Сирія, Словенія). Крім близькосхідного регіону розширювалася допомога низці африканських країн та Індонезії. У 2022-2023 роках загальні обсяги допомоги зросли до $74 млрд і $72 млрд відповідно (фактичні витрати), що було пов'язано з масштабуванням підтримки України після початку російського вторгнення.

Серед американців поширені вкрай перебільшені уявлення про масштаби наданої урядом іноземної допомоги. У 2010-ті роки опитування показували, що американці вважають, що на цю допомогу витрачається до 20-25% бюджету США, і пропонували скоротити цей обсяг до 10%. При цьому, як підрахував Pew Research Center на основі даних уряду США, частка цих витрат у бюджеті США залишається практично незмінною і коливається впродовж останніх 25 років у діапазоні від 0,7 до 1,4%. За часів холодної війни США витрачали на іноземну допомогу значно більше: у 1963 році ці витрати становили близько 4,7% бюджету;

Трамп, мед і дьоготь

В останні десять років критицизм щодо програм допомоги та їхньої ефективності наростає. Певною мірою це ефект американської невдачі в Іраку та Афганістані, на які за останні 20 з гаком років припало близько $200 млрд американської зарубіжної допомоги.

За даними інтернет-опитування, проведеного в березні 2023 року, 33% американців вважали, що іноземна допомога США здебільшого приносить користь країнам, що розвиваються, яким вона адресована, тоді як 37% вважали, що вона приносить як користь, так і шкоду, а 8% - що здебільшого шкодить (17% не були впевнені у відповіді). Такі дані свідчать про значний потік критики допомоги в американських ЗМІ.

Ефективність діяльності USAID у багатьох місцях і за багатьма напрямами викликає сумніви і нарікання. Ба більше, розподіл допомоги в бідних країнах, що розвиваються, зі слабкими інститутами і повсюдною корупцією неминуче пов'язаний зі значними втратами і скандалами.

Втім, корупція, безумовно, є важливою частиною геополітичної місії, забезпечуючи лояльність місцевих еліт до американських програм та інтересів. Так чи інакше з кінця 1940-х років, тобто протягом майже 80 років, цей інструмент "м'якої сили" залишається ключовим в арсеналі засобів американського впливу по всьому світу поряд з економічною та військовою міццю, а також дає змогу врівноважувати широко розповсюджений антиамериканізм у багатьох країнах, що розвиваються. По суті справи, ця допомога є одним зі стовпів Pax Americana;

Усі ці майже 80 років за мінливих пріоритетів і порядків у наданні допомоги вона досить послідовно формувала карту американських політичних і гуманітарних інтересів, залишаючись інструментом геополітики, і багато в чому створила і скріпила систему альянсів навколо США. Невдача цієї стратегії в ісламському світі, дійсно, позначила її кризу і багато в чому стала причиною сьогоднішньої ідіосинкразії до діяльності USAID у частини американського істеблішменту.

Однак, судячи з усього, цій стратегії, що стала з легкої руки Гаррі Трумена наріжним каменем американського зовнішньополітичного мислення, немає альтернативи. Автор поняття "м'яка сила" Джозеф Ней у коментарі для NBC з приводу планів Трампа і Маска закрити USAID каже: "Є три способи змусити людину робити те, що тобі вигідно. Це пряме насильство, це гроші і, нарешті, це атракція (attraction). Це класична тріада: палиця, морквина і мед. Але Трамп нічого не розуміє в меді".

Дійсно, при найближчому розгляді атака Трампа на агентство - це не тільки і стільки боротьба з його неефективністю, скільки атака на його базову, що сягає корінням до Трумена ідеологію. Ця кампанія має ідеологічне коріння і відображає переконаність Трампа, що крім сили і торгу все інше є марною тратою ресурсів і по суті лише обманом уряду США і американських платників податків.

Ця атака виглядає сьогодні тим більш сумнівною і навіть абсурдною, що головним продавцем "меду" в сучасному світі, який прагне скласти конкуренцію США на їх традиційному полі, стає Китай. Китайські програми замістять спорожніле місце Америки у світі, що розвивається, що в результаті призведе до радикальної зміни балансу сил і сфер впливу, - таким є лейтмотив коментарів експертів, опитаних різними медіа (цьому присвячені відповідні матеріали Reuters, Politico та багатьох інших видань).

При цьому навіть якщо американська стратегія допомоги зрештою буде збережена в основній своїй частині (як, найімовірніше, і станеться), хамський і хаотичний спосіб ухвалення рішення щодо призупинення роботи USAID посеред бюджетного року, який дестабілізує становище всіх, хто на неї розраховував, завдасть більшої шкоди, ніж корупція. Бо доволі важко розраховувати на атракцію, тобто на подяку за мед, що роздається, якщо одночасно поливати голову того, хто його отримує, дьогтем.

—

Джерело: RE:RUSSIA

Читайте також: 

• Війна Росії проти України ознаменувала кінець епохи обмежених війн і продовжує поширювати свій руйнівний потенціал
• Крім власне Трампа, ще одними переможцями виборів 2024 року в США стануть психотерапевти
• Чому західні озброєння доходять до України так довго і як вони змінять війну
• Справжні скрєпи Росії - це насрати повсюди
• Війна Росії проти України ознаменувала кінець епохи обмежених війн і продовжує поширювати свій руйнівний потенціал
• Про плани російських загарбників на найближчі два роки
• Що по версії західних аналітиків треба зробити Україні та Заходу щоб успішно протистояти рашистам у 2025 році
• Про мирний план Путіна та страхи Заходу
• Війна Путіна й розуміння військової економіки РФ
• Примус до агресії. Чому РФ зацікавлена в зростанні світового насильства