Артилерія все ще "бог війни". Налагодження виробництва боєприпасів в Україні може її врятувати

Версия для печати

 У січні 2025 року міністр оборони Швеції Пол Юнсон оголосив про виділення Україні пакету військової допомоги на суму $1,2 млрд. Приблизно половина виділених коштів піде на фінансування виробництва ракет, БПЛА та артилерії.

Остання, незважаючи на поширення нових озброєнь, як і раніше, відіграє ключову роль на фронті. Київ близький до артилерійського паритету з Москвою, але підтримка КНДР загрожує зміщенням балансу сил на користь Росії. Колумніст The Insider з питань безпеки та оборони Колбі Бедвор вважає, що найкращий спосіб підтримати Україну - інвестувати в розвиток її власного виробництва боєприпасів, однак це вимагає термінових вкладень.

Війна в Україні одночасно демонструє передові технологічні досягнення і лякаюче нагадує поля битв минулого. Якщо відволіктися від дзижчання дронів у небі, бойові дії на українському фронті напрочуд схожі на жахливі пейзажі Першої світової. Брудні окопи, поля, пориті воронками від снарядів, випалені ліси - все це звичні картини на сході України.

Але головною схожістю двох воєн залишається важливість артилерії. Еволюція дронів від простих інструментів спостереження до смертоносної зброї не змогла істотно знизити значення традиційного артилерійського вогню з закритих позицій. На четвертий рік війни успіх України в нарощуванні виробництва дронів не зменшив її потреби в ствольній і реактивній артилерії.

Російські загарбники також доклали чималих зусиль, щоб зберегти свою вогневу перевагу. Незважаючи на деякі ознаки вирівнювання балансу сил, є ризик, що у 2025 році Росія доб'ється ще більшої переваги. Для прихильників України саме час помножити зусилля, щоб забезпечити Києву максимально сильну позицію перед неминучими переговорами.

Читайте також: Оманливе "Вундерваффе" Путіна

Хиткий паритет

Для України є хороші новини. Головнокомандувач ЗСУ генерал Олександр Сирський у січні 2025 року заявив в інтерв'ю українському телеканалу ТСН:

"Уже кілька місяців норми витрати артилерійських боєприпасів у російській армії зменшилися практично вдвічі. Якщо раніше ця цифра сягала до 40 тисяч на добу, то зараз значно менше".

Якщо російські сили дійсно стріляють близько 20 тисяч разів на день, то українські війська наближаються до паритету: за добу вони виробляють близько 15 тисяч пострілів.

У перші місяці війни Україні не вдавалося зрівнятися з Росією за обсягами артилерійського вогню, тож це потенційно важливий крок уперед. Досягнення паритету в артилерійському вогні саме по собі, ймовірно, не переломить перебіг війни, але здається ключовою умовою для нівелювання переваги Росії в живій силі.

Українській армії необхідно завдавати значно більше втрат противнику, ніж нести самій. Артилерійський паритет сприятиме досягненню цієї мети, особливо з урахуванням більшої ефективності західних систем порівняно з радянськими та російськими.

Проте Україна не може повністю покладатися на подальше виснаження російських боєприпасів. Згідно з торішньою оцінкою генерала Сирського, у перші п'ять місяців 2024 року Росія виробляла близько 70 тисяч пострілів на день.

Миттєве повернення до цих показників неможливе, але Росія вже продемонструвала здатність нарощувати виробництво снарядів, а також має підтримку з-за кордону. Головним джерелом такої підтримки виступає КНДР. Повідомлення про постачання північнокорейських боєприпасів Росії вперше з'явилися в жовтні 2023 року. До кінця того ж місяця було передано 500 тисяч великокаліберних артилерійських пострілів (122 мм і 152 мм), випливає з даних аналітичної групи Frontelligence Insight.

Самохідні артилерійські установки M-1989 Koksan, передані російським військам КНДР

За оцінкою південнокорейської розвідки, до жовтня 2024 року КНДР поставила Росії понад 9 млн артилерійських снарядів. Наразі ця цифра, безумовно, перевищує 10 млн, враховуючи, що дві країни співпрацюють уже півтора року. У 2024 році Пхеньян передав Москві 148 балістичних ракет малої дальності KN-23, і, за даними очільника української військової розвідки генерала Буданова, цього року буде доставлено ще 150 таких ракет.

Північна Корея пішла ще далі, відправивши свої бойові підрозділи для участі у війні на боці Росії. Разом із солдатами привезли 120 самохідних гаубиць M-1989 Koksan калібру 170 мм і 120 реактивних систем залпового вогню M-1991 калібру 240 мм. Генерал Буданов додав, що, як і у випадку з балістичними ракетами, він очікує, що надалі буде поставлено щонайменше таку саму кількість цих систем.

Таким чином, зниження інтенсивності артилерійського вогню з боку Росії може бути лише тимчасовим. Хоча Україні вдалося домогтися певних успіхів у руйнуванні оборонної промислової бази Росії за допомогою ракетних і дронових ударів, цей збиток може компенсувати матеріально-технічна підтримка КНДР.

Читайте також: Офіцер ППО Сергій Шевчук: "Якщо ми зіб’ємо ракету з ядерним боєзарядом, ймовірність його спрацювання від падіння дуже й дуже мала"

Безперебійна підтримка

У другій половині 2024 року союзники України нарешті почали нарощувати обсяги поставок боєприпасів, однак 2025 рік стане випробуванням їхньої здатності підтримувати належний рівень. На останньому засіданні Контактної групи з оборони України в Рамштайні (Німеччина) міністерка оборони Чехії Яна Чернохова заявила, що країна забезпечила постачання Києву близько 1,5 млн великокаліберних артилерійських снарядів, третину з яких становлять боєприпаси калібру 155 мм.

Чернохова повідомила про наміри чеського уряду продовжити поставки у 2025 році, але в перспективі з цим можуть виникнути труднощі. У жовтні в країні пройдуть вибори, і експерти прогнозують, що нинішній проукраїнський уряд програє опозиції, яка має намір відмовитися від цієї ініціативи. Заходи щодо продовження поставок Києву життєво важливих боєприпасів необхідно розробити вже зараз, щоб уникнути перебоїв. 

Один із варіантів пропонує Естонія. У березні 2024 року міністр оборони Естонії Ханно Певкур повідомив, що у країни є власні контакти з міжнародними постачальниками боєприпасів. Відтоді про це говорили мало, але в січні 2025 року директор Естонського центру оборонних інвестицій Магнус-Вальдемар Саар зазначив, що боєприпаси Україні постачають і "інші ініціативи".

Як приклад він навів поставки з Німеччини: значна частина снарядів була закуплена в рамках чеської ініціативи. Це підводить до простого рішення - замінити одну ініціативу іншою. Однак закупівлі боєприпасів на міжнародному ринку мають свої обмеження, особливо з урахуванням повідомлень про проблеми з якістю таких снарядів.

Україна, як і раніше, покладається на стабільні поставки артилерійських боєприпасів зі США. Важливо, що тільки Вашингтон може постачати такі озброєння, як касетні снаряди M864 і споряджені протипіхотними мінами M692/M731. Спеціальний посланник президента Дональда Трампа з питань війни в Україні, відставний генерал Кіт Келлог зазначив, що надання Києву потужнішої зброї - це важливий важіль тиску на Москву для примусу її до переговорів. Негайне припинення військової підтримки з боку США видається малоймовірним, але європейським прихильникам України слід бути готовими компенсувати можливі перебої в постачанні.

Нерішуча Європа

Незважаючи на побоювання, що Трамп дійсно відмовиться допомагати Україні, багато європейських урядів все ще обмежуються напівзаходами у своїй підтримці. Наприкінці грудня комісар ЄС з оборони Андрюс Кубілюс заявив, що у 2025 році держави - члени ЄС вироблять 2 млн артилерійських снарядів. З цією заявою пов'язано дві проблеми.

По-перше, точність таких цифр неможливо перевірити, оскільки більшість окремих країн і оборонних компаній або взагалі не розкривають дані про обсяги виробництва, або роблять це нерегулярно. По-друге, Україна не отримує 100% обсягу випуску виробничих потужностей Європи. Український уряд піднімав це питання в минулому.

Значна частина боєприпасів з ЄС продається закордонним замовникам, а не йде Києву. Деякі країни ЄС вважають за краще не постачати зброю в Україну, а поповнювати власні запаси. Тому навіть якщо цього року ЄС вдасться виробити 2 млн снарядів, в Україну потрапить лише мала частина. Для порівняння: зараз США можуть виробляти близько 600 тисяч 155-мм снарядів на рік, а до кінця 2025 року мають намір розширити цей обсяг до 1,2 млн на рік. У Вашингтона також є ресурси для підтримки власного виробництва, тоді як арсенали більшості європейських країн сильно виснажені. 

Хоча план з розширення оборонного виробництва, запропонований Міноборони США, не такий амбітний, як слід було б, Пентагон розраховує на значне збільшення цього сегмента бюджету. Лідери Конгресу наполягають на виділенні на ці цілі додаткових $200 млрд у найближчі два роки. Крім того, американським оборонним компаніям набагато простіше отримати приватне фінансування для своїх проектів, ніж їхнім європейським колегам, - і це велика проблема останніх.

Голова Військового комітету НАТО адмірал Роб Бауер докоряв європейським банкам і пенсійним фондам за їхнє небажання інвестувати в оборонні компанії "дурістю". Політика в галузі екології, соціальної політики та управління (ESG) забороняє багатьом європейським фондам інвестувати в оборонну промисловість. Заборона поширюється і на загальний бюджет Євросоюзу. Начальник британського генерального штабу генерал Роланд Вокер висував ті самі претензії:

"Стандарти екологічного, соціального та управлінського управління розглядають інвестиції в оборонну промисловість у тому ж ключі, що й розваги для дорослих, тютюн та азартні ігри".

Вимоги ЄС щодо розміру бюджетного дефіциту також перешкоджають збільшенню державних інвестицій в оборонну промисловість і закупівлю озброєнь. Європа могла б розвинути свою промисловість і озброїтися набагато краще, якби переглянула цей підхід одразу після вторгнення Росії в Україну. Однак можливі зміни розглядають всерйоз тільки зараз.

Заклик президента Трампа до країн альянсу НАТО витрачати на оборону 5% ВВП, можливо, нарешті підштовхне європейців до дії. Такі країни, як Естонія, Литва і Польща, планують найближчим часом вийти на цей рівень. Однак ці три країни не входять до числа промислових лідерів Європи. Навіть якщо багата Західна Європа вкладе більш значні кошти в оборонне виробництво і закупівлі, негайної віддачі від інвестицій не буде. Якийсь час Україна не побачить додаткових боєприпасів від французької Nexter чи норвезької Nammo.

Читайте також: Після трьох років повномасштабної війни рашистів проти України Захід починає розуміти: він слабший, ніж уявляв

Дати заводи, а не снаряди

У короткостроковій перспективі найкращий спосіб підвищити вогневу міць України - це збільшити інвестиції в її власну промисловість. Надання кредиту в розмірі $50 млрд під заставу заморожених активів Росії - гарний перший крок у цьому напрямі, хоча надалі буде потрібно більше коштів.

Артилерійські снаряди калібру 155 мм на озброєнні ЗСУ / Aris Messinis / AFP

У листопаді минулого року Wall Street Journal повідомив, що через недостатнє фінансування оборонна промисловість України працює лише на 30% від свого потенціалу. Доведення цього показника до 100% забезпечить серйозну матеріальну підмогу для українських збройних сил. Нижча вартість виробництва в Україні означає, що долари і євро витрачаються набагато ефективніше, ніж у США або Європі. Україна вже виробляє близько 2 млн мінометних боєприпасів і 500 тисяч великокаліберних гаубичних снарядів на рік, а за умови достатнього фінансування і наявності матеріалів може виробляти і більше.

Забезпечення самодостатності України у сфері оборони - хороша інвестиція в довгостроковій перспективі, але вона також необхідна для виживання країни просто зараз. Якщо Трамп не зможе домогтися своєї мети щодо якнайшвидшого припинення війни, у США і Європи буде більше можливостей постачати Україну протягом року. Однак не можна допустити, щоб КНДР змінила баланс сил на користь Росії. Якщо Буданов має рацію, то на підході ще багато гармат, снарядів і ракет. Це війна промислових виробництв, і головним мірилом успіху протягом останніх трьох років була артилерія. Це, як і раніше, "бог війни".

—

Колбі Бедвор, колумніст з питань безпеки та оборони; опубліковано у виданні  The Insider 

В тему:

• ​Жах російських загарбників: що таке HIMARS та його старший брат М270
• У чому сила української армії? 10 чинників, які допомогли ЗСУ стати новою військовою потугою
• Коли любителів легких «спецоперацій» очікує поразка
• Как российская армия с ее древним оружием проигрывает современным военным технологиям
• Сучасні системи ППО для України: як вони змінять війну
• Як системи HIMARS громлять російські склади (+відеодокази)
• Как российская армия с ее древним оружием проигрывает современным военным технологиям
• Як нова українська артилерія змінює перебіг війни?
• Екс-директор ЦРУ: російська армія показала всі військові недоліки, які лише можна уявити
• The Economist: как Украина выигрывает войну беспилотников
• Артиллерийская «битва за Донбасс» глазами американского журналиста