Шановна пані Марія Воротило написала цікавий допис про новий підручник історії України для 11 класу. Видавництва "Ранок" 2025 року.

Там у авторах рахується не останній чоловік — медійний Акім Галімов та інші двоє.

Так от вийшо так, що Зеленський і компанія аж не соромляться натягувати на себе лаври героїчних переможців війни.

Так як повномасштабне вторгнення навчило мене бути Хомою Невіруючим — і перевіряти всю інфу додатково, я знайшла той підручник.

Нуль інформації про те, а що передувало повномасштабному вторгненню. А саме утиски армії в грошах і намагання помиритись з Путіним по самі помідори, так би мовити. Всі ці заяви за три дня, що нащо армії гроші, у нас дрони недобудовані.

Про текстівки окремо ще розберу. Але вони куці і написані як для йобнутих. Я розумію, що нинішнє покоління Альфа більше сидить у тіктоках, але тексти тупо як для кончених. Кажу, як людина, яка постійно була на історичних олімпіадах, і воно таки важливо. Зі свого досвіду скажу, що зацікавленість історією, і моя бомбезна вчителька Надія Михайлівна стали визначальними для вибору мого життєвого шляху.

Тепер про фоточки. Забагато Зеленського, який не несе смислового навантаження. Хоча якісний підручник — це якраз найточніші ілюстрації. Ключові історичні фото.

Початок повномасштабного вторгення промаркували обличчями Єрмака, Зеленського і брата асвабадітєля ГРУ РФ Подоляка. Хоча це було 25 лютого. А ключова фотка саме 24 лютого — російські "алігатори" у повітрі над Гостомелем, які були пробивною силою для окупації столиці. Оце справді була моторош.

Ще тут Oksana Bailo [2] згадала про світлину танкових колон через Чонгар. Але хто ж таке буде друкувати, бо нарід спитає, а "чому Чонгар був незамінований?"

Далі — згадується аж одним реченням Герой України, морський піхотинець Віталій Скакун здійснив підрив автомобільного мосту Генічеськ — Арабатська Стрілка. Хлопець у ньому підручнику не достойний знаменитого портретного фото, яке облетіло усі ЗМІ світу.

Звільнення Херсонщини — просто протокольне фото Зе на врученні якогось ордену генералу. Хоча знамениті фото — це танці навколо багаття цивільних із бійцями 28 бригади. Обійми людей із генералом Дмитром Марченком — ключовою особою оборони Миколаєва, після яких генералу заборонили публічну роботу. І звісно — гори жовтих хризантем, якими осипали ЗСУ.

Оборона Маріуполя. Це однозначно асоціація з виснаженим Редісом із підвалу між боями. Його просто згадують трьома словами і фоток рівно нуль. Ані його, ані побратимів. Завидує Банкова, егеж, молодому військовому таланту?

Харківська операція. Три абзаци. І нуль ключових кадрів — а-ля військові знімають російську хуйню з борда, а під низом вірш Шевченка "борітеся - поборете". Це було в Балаклії.

Нема знаменитої фотки — людей, які чекають евакуації під Ірпінським мостом. Чи отої, де в березні люди пішли йдуть через річку голими ногами і несуть на спинах дітей. Це надто сумно?

Замість символічного фото звільнення Бучі — якась протокольна хуйня із Стефанчуком. Хоча фотка, яка врізається у душу — це жіноча рука з манікюром. Або розриті могили довкола церкви.

Залужний аж на одному загальному фото, Сирський — аж одне маленьке фото з Вікіпедії. Мда, за роки війни не знайшлось жодного нормального і живого, хоча їх чимало класних насправді.

Інших генералів взагалі не показують.

Якихось кумирів для молоді, як то Роман Ратушний, "Да Вінчі", "Джус" чи ще когось — взагалі нема.

Нема жодної волонтерки, історії про жінку-військову, як то Таня Чубар чи Наталя Грабарчук — які стали мемами, нема в помінє. Є мале фото Пташки і хвате з того жіноцтва. Хоча тут би аж просилась історія Ірини Цибух з "Госпітальєрів".

Нема згадки про популярні вже серед молоді акції "Free Azov". Це дивно для підручника історії, бо вже наші спортсмени а-ля Усик і співачки а-ля популярна Омаргалієва вписують це в свої промо-акції та музичні кліпи.

Загалом це пахне промивкою мізків молодняку і тупий фальсифікат. Це дуже огидний підручник. І я вперше радію, що в мене нема дітей-підлітків, які би читали цю ромколу гаражну.

Що цікаво, пса Патрона — як успішної PR-акції нема. Мабуть, теж недостойний і має високі рейтинги.

Автор: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналіст, блогер

Фото з відкритих джерел

«Аргумент» [3]

На цю тему:

• Ірина Фаріон: Ми не перестанемо виховувати націю на прикладі українських Героїв [4] Частина 35
• «Фаріон дана нації на виріст» [5] Частина 1
• Ірина Фаріон: «Чому теперішні події - це спосіб вилікувати Україну і світ» [6] Частина 2
• Ірина Фаріон: Прошу не вітати мене з восьмою мартою. Я її не знаю [7] Частина 3
• Ірина Фаріон: З уродинами, Тарасе Григоровичу!!!! [8] Частина 4
• Ірина Фаріон: За московським язиком ідуть московські танки [9] Частина 5
• Ірина Фаріон: «Люди! Навіть найгірший суржик кращий за москвоязик» [10] Частина 6
• Ірина Фаріон: Ніякого язика балалайок!!!) [11] Частина 7
• Ірина Фаріон: «Кожне московське слово сьогодні - це поширення окупації Путіна» [12] Частина 8
• Ірина Фаріон: «Ми досі не закрили своє "ідеологічне небо" постатями Бандери, Шухевича, Мазепи» [13] Частина 9
• Ірина Фаріон: «Російською мовою України ніхто і ніколи не збудує» [14] Частина 10
• Ірина Фаріон: Ще такий ся не вродив, аби впокорив українців [15] Частина 11
• Ірина Фаріон: «Не обурюватися, а прозрівати треба і вбивати ворога, як косити траву» [16] Частина 12
• Ірина Фаріон: Наші джавеліни - це є наша історія, тому що історія - це є те, що завжди [17] Частина 13
• Ірина Фаріон: Мужніймо. Глибшаймо. Мудрішаймо. Перемагаймо [18] Частина 14
• Ірина Фаріон: Російськомовний українець - це такий самий оксюморон, як і живий труп [19] Частина 15
• Ірина Фаріон: Питання мови - це питання влади, а не мінливої чи ситуативної комунікації [20] Частина 16
• Ірина Фаріон: Не буде ментальних змін - буде поразка у всьому [21] Частина 17
• Ірина Фаріон: Неможливо захиститися ззовні, якщо всередині пасуться колаборанти [22] Частина 18
• Ірина Фаріон: Коли “у голові гнила підошва, здохлий кіт, горох і капуста” [23] Частина 19
• Ірина Фаріон: Можете уявити не англомовного британця?! [24] Частина 20
• Ірина Фаріон:Наша мрія - смерть москви до останнього кацапа [25] Частина 21
• Ірина Фаріон: Світ належить переможцям, а не угодовцям і "миротворцям" поразок [26] Частина 22
• Ірина Фаріон: На чолі перемоги може бути лише одна ідеологія - ідеологія націоналізму [27] Частина 23
• Ірина Фаріон: Якби Україна виграла мовний фронт в 90-х, москви б яко варвара,  не було б [28] Частина 24
• Ірина Фаріон: Має минути наша вторинність і залежність від будь-яких векторів [29] Частина 25
• Ірина Фаріон: Війна не лише вбиває - вона народжує Героїв і сталить Націю [30] Частина 26
• Ірина Фаріон: У тилу наші кулі - Мова, Пісня, Церква [31] Частина 27
• Ірина Фаріон:«Трампівсько-путінське "мир" - це для нас смерть» [32] Частина 28
• Ірина Фаріон: Нас, українців, перемогти неможливо. Служімо один одному [33] Частина 29.
• Ірина Фаріон: «Щоб визволитися - читайте Дмитра Донцова» [34] Частина 30
• Ірина Фаріон: Тільки розтрощена москва - запорука спокою у світі [35] Частина 31
• Ірина Фаріон: Не той пріоритет, чоловіче: Україна, перемога, мир [36] Частина 32
• Ірина Фаріон: Хто не захистить своєї мови, втратить свої території [37] Частина 33
• Ірина Фаріон: Час  реально ставати надзвичайно радикальними [38] Частина 34