Скільки потрібно «псів Патронів» щоб швидко розмінувати Україну?

1.00

Нет

Оцінити, яких збитків завдасть Україні війна, наразі неможливо – ми не знаємо, як довго ще триватимуть бойові дії та які наслідки вони залишать по собі. Поки що всі оцінки можуть бути лише приблизними – бої тривають, території переходять із рук у руки, а попереду – потенційне звільнення окупованої частини України.

Однак це не означає, що до робіт із відновлення України не треба готуватися. Вже зараз очевидними є кілька проблем, з якими зіткнеться держава після закінчення війни, зазначають у виданні Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва [2].

Одна з наймасштабніших і, на жаль, найбільш довготривалих – очищення територій, на яких велися бойові дії, від вибухонебезпечних предметів. Зазвичай це називають розмінуванням, однак зрозуміло, що йдеться не лише про міни, а й про бомби, артилерійські боєприпаси, гранати, реактивні постріли тощо, які використовують обидві сторони. І якщо роботу саперів з мінами можуть хоч якось полегшити карти мінних полів, які потенційно можуть надати їм українські військові, то з усім іншим доведеться працювати майже наосліп.

«Заміновано все. Поля, а там ЛЕП проходять. Заміновані дороги, посадки. Міни залишаються на узбіччях автомобільних шляхів. В селах міни просто лежать – і хтось може наступити. Якщо окупанти встановлювали їх ручним методом або механізовуваним, це одна проблема. А коли дистанційно – це означає, що міни розкидані хаотично. І коли вони спрацюють – невідомо. Людина може йти або тварина, або автомобіль буде їхати – і все», – каже [3] начальник частини Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування ДСНС України Ігор Овчарук.

Наразі ми можемо лише приблизно оцінити масштаби проблеми, проаналізувати, як Україна проводить роботи з розмінування на звільнених територіях та як готується до розмінування тимчасово окупованих територій у майбутньому і на яку допомогу вона може сподіватися від міжнародної спільноти.

Читайте також: Сапери ЗСУ проти смертельних російських мінних «гамбургерів» [4]

Масштаб проблеми

Площа територій України, які несуть у собі потенційну мінну небезпеку, оцінюється [5] у 174 000 квадратних кілометрів (29 лютого у ДСНС заявили, що замінована площа зменшилася [6]до 156 тисяч кв. км, однак наразі ця цифра не підтверджена Центром з питань гуманітарного розмінування). Якщо врахувати, що загальна площа України становить 603 000 квадратних кілометрів, то розмінувати треба майже третину країни. Однак проблема цим не вичерпується – оцінюючи масштаби робіт, необхідно також розуміти специфіку території, яка підлягає очищенню від вибухонебезпечних предметів: мінну небезпеку несуть в собі 14 000 квадратних кілометрів річок, водосховищ та інших водойм; узбережжя Чорного та Азовського морів; ліси та болота; житлова та промислова забудівля, об’єкти інфраструктури тощо.

Це значно ускладнює роботи з розмінування та підвищує небезпеку для саперів. Така ситуація є безпрецедентною від часів Другої світової війни не лише для України, а й для всієї Європи. Крім того, з 174 000 квадратних кілометрів території України для робіт із розмінування наразі доступні лише близько 40 000 квадратних кілометрів, тоді як решта залишається окупованою або є об’єктом бойових дії.

За даними Міністерства економіки України, щонайменше 6 мільйонів людей проживають на територіях, що становлять мінну небезпеку. За інформацією Міноборони, внаслідок підриву на ВНП загинуло 287 цивільних, у тому числі 15 дітей, ще 641 особа отримала травми, серед них 77 дітей. У найближчі десять років кількість постраждалих від вибухів, за прогнозами, становитиме щонайменше дев'ять тисяч осіб. Однак ніхто не знає, якою ця цифра буде насправді.

Читайте також: Як російські загарбники воюють проти довкілля в Україні: Затоплені землі та спалені ліси [7]

Інфографіка: Розмінуємо Україну

Наразі час, необхідний для очищення всієї України від мін, можна оцінити лише приблизно. Якщо взяти за основу формулу «один рік війни – десять років розмінування», яку найчастіше наводять експерти, то станом на 2024 рік у нас попереду вже сто років роботи – війна розпочалася не 24 лютого 2022 року, а у лютому 2014-го, навіть якщо бойові дії були менш інтенсивними та більш локалізованими.

Саме тому назвати точний час остаточного розмінування неможливо – досвід показує, що на територіях, де в Першу світову війну точилися інтенсивні бої, періодично гинуть люди. Однак можна бодай мінімізувати небезпеку та провести очищення територій, які задіяні в господарській діяльності – сільськогосподарські угіддя, транспортні шляхи, мости, промислові, гуманітарні, житлові будівлі тощо.

Інфографіка: Розмінуємо Україну

Сьогодні в Уряді говорять про мету розмінувати 80% замінованих територій протягом 10 років. Чи вдасться це здійснити – покаже час, і говорити про досягнення цієї мети можна буде говорити лише після того, як війна закінчиться і ми зрозуміємо, які території Україні вдалося звільнити і в якому стані вони перебувають. У грошовому еквіваленті Світовий банк оцінює витрати на розмінування України у майже 38 мільярдів доларів.

Читайте також: Путінський «мінний терор»: «Заміновані іграшки, тварини та мертві тіла» [8]

Як відбувається процес розмінування

Зрозуміло, що Україна не чекає завершення війни і проводить розмінування звільнених територій вже зараз. Що стосується самого процесу розмінування, то Уряд розділив його на три основні напрями: першочерговим є розмінування та очищення об'єктів критичної інфраструктури; наступний пріоритет – обстеження житлової забудови; а третім важливим напрямом є очищення земель сільськогосподарського призначення, оскільки без цього неможлива стабільна робота аграрного сектору, який забезпечує стійке функціонування української економіки.

На інтерактивній мапі [9]від ДСНС можна побачити стан робіт із очищення України від вибухонебезпечних предметів. На ній також відображаються оперативні дані про найбільш забруднені вибухонебезпечними предметами території. Станом на кінець березня ця мапа мала такий вигляд.

Джерело: ДСНС

Що стосується самих робіт із розмінування, то восени минулого року Уряд України розробив програму Demine Ukraine, яка ставить за мету [10] «пришвидшити процес очищення території України від вибухонебезпечних предметів та мінного забруднення, залишеного внаслідок російської агресії». Крім того, для координації робіт з розмінування та зусиль із залучення до цього процесу як внутрішніх, так і зовнішніх партнерів, Уряд створив Міжвідомчу робочу групу, яку очолює Перший віцепрем'єр-міністрт – Міністр економіки України.

Наразі можна говорити про те, що роботи з розмінування країни ведуться централізовано, а між залученими сторонами існує якщо не координація, то принаймні контакт. Для цього ще у травні 2022 року у структурі МВС було створено [11] Міжнародний координаційний центр з питань гуманітарного розмінування.

Серед його головних завдань – «мінімізація ризиків від дії вибухових речовин на людей». Головне ж у практичній діяльності – те, що саме на цей Центр [12]покладено координацію між відомствами та організаціями, що здійснюють розмінування України, що, як вважають в Уряді, «дозволить удосконалити систему координації діяльності всіх суб’єктів, що забезпечують заходи з гуманітарного розмінування на території України.

Читайте також: Розмінування, техніка від благодійних фондів та нові сухі залізничні порти: як в Україні проходить друга військова посівна [13]

А також організувати належну взаємодію між донорами, що здійснюють фінансові заходи з гуманітарного розмінування та надають міжнародну технічну допомогу». Крім Центру гуманітарного розмінування, існує ще один урядовий орган, який займається цими питаннями – Національний орган з питань протимінної діяльності, який працює у взаємодії з першим.

Діяльність з розмінування досить суворо регламентується українським законодавством [14]. Окрім Закону України «Про протимінну діяльність в Україні» [15], який є базовим у цій сфері, існує ще ціла низка підзаконних актів, які детально розписують усі нюанси цієї діяльності.

Головною умовою участі у процесі розмінування є наявність Сертифікату від Міністерства оборони України. З боку держави за очищення територій від вибухонебезпечних предметів відповідають Збройні сили та Міністерство оборони (зокрема, Державна спеціальна служба транспорту), Міністерство внутрішніх справ (Державна служба з надзвичайних ситуацій, Національна гвардія та Національна поліція).

Міжнародні та громадські організації, залучені до розмінування

Окрім зазначених, до робіт долучилася низка міжнародних та громадських організацій, роботу яких, зокрема, координує Центр гуманітарного розмінування. Всі вони занесені до Переліку сертифікованих операторів протимінної діяльності [16], який веде Міноборони. Наразі таких нараховується 33.

Це, зокрема, БО «Швейцарський фонд з протимінної діяльності ФСД в Україні», Представництво Данської Ради у справах біженців в Україні, Громадська організація «Асоціація саперів України», Філія NORWEGIAN PEOPLE’S AID в Україні тощо. Систематизованої інформації про виконані роботи всіма організаціями, які отримали сертифікат від МО, небагато, але, наприклад, «Асоціація саперів України» регулярно робить оцінки площі замінованих територій в Україні та зосереджується на просвітницькій та гуманітарній роботі.

Скрін з сайту «Асоціації саперів України»

Згідно з інформацією [17] на своєму сайті, «Асоціація саперів України» провела у 2023 році нетехнічне обстеження «близько 1737 кв. км, які було перевірено та передано до IMSMA».

Читайте також: Globsec: Україна є найбільшою замінованою територією у світі [18]

Просвітницькі проєкти

Крім організацій, які задекларували своєю метою участь у роботах з розмінування, на рівні громадянського суспільства реалізується ще ціла низка проєктів, здебільшого спрямованих на просвітницьку роботу, допомогу зі з обладнанням для саперів тощо. До таких належать, зокрема, Фонд «Східна Європа», Фонд Банку Львів, Фонд «Партнерство за сильну Україну» (PFRU) тощо.

Фонд «Східна Європа» реалізує програму «Дивись під ноги!» [19], яка має на меті підвищити обізнаність громадян про мінну небезпеку. В рамках проєкту створено онлайн-курс для рятувальників ДСНС щодо поводження з вибухонебезпечними предметами на освітній онлайн-платформі «Зрозуміло!» [20] та додаток «Розмінування України» [21].

Скрін з сайту БФ «Вільна земля»

Фонд Банку Львів реалізує програму «Вільна земля» [22]. Мета програми – «всебічна допомога у розв’язанні проблеми розмінування українських земель». Як повідомляють на сайті програми, «першочергова ціль програми «Вільна земля» – забезпечення саперних підрозділів необхідним обладнанням та амуніцією для виявлення, знешкодження і знищення вибухонебезпечних предметів на територіях, що були звільнені від окупації».

В межах програми також створено спільний з ДСНС курс ідентифікації вибухонебезпечних предметів та «Перший мобільний клас з мінної безпеки». Фонд «Партнерство за сильну Україну» [23] (PFRU) реалізує проєктну ініціативу «Раннє відновлення», одним із завдань якої розмінування звільнених територій у партнерстві з ДСНС.

Діяльністю цих організацій проєкти з розмінування звільнених територій не обмежуються, зокрема, органи місцевого самоврядування також намагаються шукати донорів, які б долучалися до робіт з очищення територій від вибухонебезпечних предметів.

Розмінування сільськогосподарських земель

Наразі площа замінованих сільськогосподарських угідь оцінюється у 5,6 мільйона гектарів (56 000 квадратних кілометрів). За попередні два роки розміновано 120 тисяч гектарів (1 200 кв.км), у 2024 році Уряд планує очистити ще 305 тисяч гектарів (3 050 кв. км).

Джерело: Економічна правда

Оскільки Україна – аграрна держава, то, зрозуміло, що розмінування земель сільськогосподарського призначення життєво важливе для економіки країни. Тому Уряд у березні запустив новий проєкт з гуманітарного розмінування сільськогосподарських угідь, у якому можуть брати участь неурядові організації, які надають послуги з розмінування.

На це планують виділити два мільярди гривень, а держава компенсуватиме аграріям 80% вартості робіт з гуманітарного розмінування. Головною умовою є закупівля послуг з розмінування на відкритих торгах у системі Prozorro, участь у яких можуть брати сертифіковані оператори з розмінування.

Заявки на розмінування, які акумулюватимуться у спеціальному реєстрі, розглядатимуться Мінекономіки та Мінагрополітики, які визначатимуть ділянки, що підлягають першочерговому обстеженню та розмінування. Головних критеріїв буде два – легкість розмінування та пріоритетність використання землі.

«Якщо територію обстежать і там буде низький рівень забруднення, ми її очистимо. Якщо територія сильно забруднена, але має високий пріоритет – теж очистимо. Якщо рівень забруднення високий, а пріоритетність низька, ми відкладемо цю ділянку», – пояснює [24] заступник міністра економіки Ігор Безкаравайний. Якщо ж землі не підпадуть під ці критерії – їх обстежувати та розміновувати не будуть. Причина проста – нестача коштів. Таким чином, більшість земель, розташованих на сході та півдні країни, залишаються неочищеними на невизначений період.

Як це все працюватиме на практиці – поки ще невідомо, оскільки перші тендери заплановані на квітень і на момент написання матеріалу ще не відбувалися.

Читайте також: Розмінування України займе десятки років, воно коштує від 2 до 8 доларів за квадратний метр [25]

Проблеми у процесах розмінування

Очевидно, що все це породжує практичні проблеми у діяльності з розмінування територій. Такими, насамперед, є нескоординованість між всіма учасниками. Попри те, що на рівні держави були створені Центр гуманітарного розмінування та Міжвідомча робоча група, нестиковки та дублювання функцій досить суттєво впливають на процес очищення територій від вибухонебезпечних предметів.

Як стверджують автори «Дослідження ініціатив у сфері повоєнного відновлення» [26], виконаного Київським міжнародним інститутом соціології, «іноді схожі ініціативи з відбудови виконуються декількома донорами одночасно. Донори намагаються брати участь у різного роду заходах, конференціях, щоб комунікувати та уникати дублювання».

Однак, на думку авторів цього ж дослідження, куди більшою є проблема корупції, яка стосується і сфери розмінування: «Розмінування – одна із найбільш важливих сфер відновлення, без успіху в якій неможливо рухатися далі. […] Зауважимо, що ця принципово важлива сфера, на думку деяких учасників нашого дослідження, вже страждає від корупції».

Крім цього, незважаючи на те, що до розмінування, крім державних структур України, долучилася ще низка благодійних фондів та громадських організацій, майже всю роботи з вилучення вибухонебезпечних предметів проводять сапери ДСНС та ЗСУ. І, отже утворилася черга. До того ж у цій сфері панує бюрократія, що також є потенційним джерелом корупції.

Джерело: «Дослідження ініціатив у сфері повоєнного відновлення», КМІС

І це підтверджує очевидний факт – держава не справляється з тим рівнем забруднення вибухонебезпечними предметами, який існує нині, і очевидно, не справиться з тим, що буде у найближчому майбутньому. Це свідчить про очевидний брак ресурсів у цій сфері. Якщо згадати цифру, яку наводить Світовий банк – 38 мільярдів доларів, необхідних на розмінування, то зрозуміло, що Україна самотужки з цим завданням не впорається.

«Весь процес гуманітарного розмінування поділяється на кілька етапів: нетехнічне обстеження, технічне обстеження та, власне, саме очищення. Очищення може бути ручним або механічним. І якщо говорити про кошти, то потреба в них від етапу до етапу зростає. Тобто, якщо нетехнічне обстеження в масштабах країни коштуватиме мільйони доларів, то технічне обстеження – десятки або й сотні мільйонів, а очищення – мільярди й мільярди доларів.

Читайте також: Де російські окупанти залишають пастки? Поліцейська-кінологиня розповіла про небезпеку на Херсонщині [27]

Вручну очистити такі величезні території неможливо. Для цього знадобилося б щонайменше 350 тисяч саперів, що нереально», – наголошує [28] засновник українсько-польського Благодійного фонду «Фундація Поступ» Влад Козак.

Крім грошей, не вистачає ні людського, ні технічного ресурсу. Скільки саме наразі саперів працює над розмінуванням територій, достеменно невідомо, але, як заявив [29] на початку лютого прем’єр-міністр України Денис Шмигаль, «у 2023 році у нас було 1500 саперів, у 2024 році їх уже буде 3,5 тисячі. Станом на 1 січня 2023 у нас практично не було машин для гуманітарного розмінування. На початку цього року таких спеціальних машин вже 55».

Крім того, як писав [30] колишній Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний у колонці для The Economist, «у ЗСУ діють 262 окремі розмінувальні команди, а їм доступні лише шість розмінувальних машин». Утім, ці команди працюють на лінії фронту і часто результати їхньої роботи просто знищуються росіянами, які мінують розчищені території дистанційно.

Перспективи та можливі шляхи вирішення проблеми

Хоч би як там було, але очевидно, що наявних сил і засобів для розмінування навіть звільнених територій однозначно недостатньо. Крім того, попри заяви високопосадовців, наразі ми навіть не можемо точно сказати, яку саме площу нам потрібно буде розміновувати. По-перше, хоч я гірко це звучить, війна може закінчитися переговорами і частина територій залишиться окупованою.

Тоді площа замінованої землі, звісно, зменшиться. По-друге, якщо Україна зможе вибити росіян на кордони 1991 року, то площа замінованих земель може збільшитися від нинішніх 174 000 квадратних кілометрів. І станеться це у простий спосіб – за допомогою наявних у них систем дистанційного мінування росіяни просто засіють мінами прикордонну територію до 20 кілометрів вглиб території України. Крім того, варто пам’ятати ще один важливий фактор – у Росії є міни, які надзвичайно важко виявити наявними технічними засобами. Тому робити якісь остаточні розрахунки, вочевидь, ще занадто рано.

Втім, яка саме територія підлягатиме розмінуванню – питання другорядне. Головне – чим і як це робити. Наразі, як уже зазначалося, основну роботу зі знешкодження вибухонебезпечних предметів виконують сапери ДСНС. Всі інші організації та фонди, які долучилися до цієї роботи, зосереджені переважно на обстеженні територій на наявність мін, снарядів, бомб тощо. Хоча це і не є безпосереднім розмінуванням, але значно полегшує роботу саперів та економить людські та матеріальні ресурси.

Однак уже зараз зрозуміло, що попереду в України – десятиліття роботи з розмінування власних територій. І тут необхідно кардинально міняти підходи. Згідно з «Національною стратегією з розмінування», Україна планує розмінувати 80% своїх територій до 2033 року, і очевидно, що для цього необхідно набагато більше обладнання, спеціалістів та технологій, ніж є зараз. Крім того, постійні збройні конфлікти у світі відволікатимуть ресурси міжнародних партнерів України, і цей фактор також очевидний.

Експерти оцінюють вартість гуманітарного розмінування одного квадратного метра землі у 5-7 доларів. «У стільки користувачу в кінцевому результаті обходиться розмінування квадратного метра поля. […]Тобто весь процес — від технічного обстеження, гуманітарного розмінування, передачі та контролю якості.

Лише гуманітарне розмінування дає повну гарантію безпеки. Це вже точно безпечна територія. Воно є кінцевим етапом, після цього земля передається землекористувачу. Не після оперативного, бойового чи військового. Саме після гуманітарного»,– розповідає [31] голова правління Асоціації саперів України Тимур Пістрюга, пояснюючи високу вартість ціни розмінування.

Якщо взяти за основу цифру 5 доларів за квадратний метр, то один квадратний кілометр коштуватиме п’ять мільйонів доларів. Якщо навіть нам залишилося розмінувати «всього» 156 тисяч квадратних кілометрів території, то ціна цих робіт сягає захмарних 780 мільярдів. Зрозуміло, що таких грошей не дасть ніхто. Щоправда, підхід до оцінювання вартості розмінування різниться, тому «цінова вилка» така величезна. Наприклад, міністерка економіки Юлія Свириденко називає [32] цифру у 50 мільярдів доларів – саме стільки, на її думку, коштуватиме розмінування України.

Втім, хоч би яка була ціна – 38, 50 чи 780 мільярдів – Уряд пропонує зосередитися не на залученні іноземних спеціалістів та техніки, які до того ж обходяться занадто дорого, а на розвитку власних спроможностей. Окрім незалежності від іноземних партнерів та економії коштів, Україна в майбутньому зможе заробляти, беручи участь у розмінуванні в інших країнах, оскільки матиме необхідний досвід, фахівців, обладнання та новітні технології, перевірені на практиці.

У будь-якому разі втілення стратегічного плану розвитку власних потужностей зі знешкодження вибухонебезпечних предметів потребує інвестицій. Тому було б логічно зменшити витрати, вклавши частину з них у розвиток вітчизняних розмінувальних потужностей. Однак постає питання – чи погодяться іноземні партнери України не лише надати необхідні кошти, але й передати необхідні технології та провести навчання персоналу. Досягнення домовленостей у цій сфері видається ключем до успішного вирішення завдань з розмінування України.

—

Лариса Бєлич у співавторстві з Миколою Кірєєвим; опубліковано у виданні Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва [2]

В тему: