Розмінування, техніка від благодійних фондів та нові сухі залізничні порти: як в Україні проходить друга військова посівна

Версия для печати

В Україні, незважаючи на війну, йде посівна кампанія, за якою стежать далеко за межами країни. До повномасштабного вторгнення Росії в Україну припадало майже 10% світового ринку зерна. Ще країна вважалася серед найбільших виробників насіння соняшника, кукурудзи та інших сільськогосподарських культур. Зараз дуже багато полів в Україні залишаються замінованими. Це, зокрема, ті території, які ЗСУ змогли повернути під свій контроль, насамперед про Харківську та Херсонську області. За оцінкою члена парламентського комітету з питань аграрної та земельної політики України Дмитра Соломчука, цього року фермери не зможуть засіяти через війну близько двохсот тисяч гектарів. Крім того, через морську блокаду частина зерносховищ досі зайнята торішнім урожаєм. Тобто постачання продовольства за кордон максимально утруднене.

Про перспективи аграрного бізнесу в Україні - сюжет currenttime.tv.

– Скільки через заміновані поля недоотримає Україна цього року?

– Все ще залежить від погодних умов. Якщо погодні умови будуть ідеальні, зараз постійно йдуть дощі, що добре для посівної, бо взимку мало снігу. Якщо влітку буде тепло далі, восени не буде, як у вересні того року, коли залило на тридцять днів і багато врожаю було втрачено, то врожай може залишитися на тому ж рівні. Якщо погодні умови не зовсім складуться ідеально, то, можливо, що на десять відсотків зберемо менше, на мільйонів п'ять-шість – це як би найгірші прогнози на сьогоднішній день. Багато залежить від погодних умов.

– Щодо замінованих полів, наскільки це критична ситуація?

– Найбільша критична ситуація – це на Херсонщині, там майже все заміновано. Більшість овочів вирощували на Херсонщині: кавуни, цибулю, фрукти, персики. Але сьогодні активно триває розмінування. Фонд Говарда Баффета придбав уже вісім автоматичних комплексів автомобілів для розмінування. Два вже розмінують їх, шість перебувають у постачанні. І це дуже важливо, бо сільгоспземлі потрібно розмінувати не лише на поверхні, а й углиб. Зрозуміло, це займає якийсь час. За нашими підрахунками Україна не зможе на деокупованих територіях цього року цієї весни посіяти близько 200-300 тисяч гектарів. Розмінування йде на повний хід, ми побачимо, що там, які цифри будуть, вже ближче до травня.

– Те, що Україна недоотримає врожай, це для кого насамперед проблема: для самої України чи світу?

– Для України це точно не буде проблемою. У нас завжди надлишок урожаю, завжди наші аграрії були експортерами. І для країн Африки, Азії та Європи можуть бути деякі проблеми недопостачання. Ми сподіваємося, що погодні умови будуть хороші і зберемо все, як заплановано.

– Фермери скаржаться на те, що техніку розбито внаслідок повномасштабного російського вторгнення. Наскільки масштабна проблема?

– Це проблема велика. Вже рік в Україні працює великий міжнародний фонд Victory Harvest, який завіз велику кількість комбайнів, тракторів, сівалок. І я знаю, що тижнів зо два вони їдуть і до Херсонської області, і до Одеської, і до Харківської, Чернігівської, Київської, у багато інших областей – безкоштовне користування для фермерів, у яких було знищено техніку або не вистачає техніки. Також перед сезоном збирання врожаю надаватимуться комбайни від Victory Harvest. Тобто допомога йде. Також виділено гроші на доступні кредити у національній валюті. У тому році це було під 0% і аграрії прокредитувалися на 90 мільярдів. Цього року вже прокредитовано на 20 мільярдів.

– Ще одна проблема, як здається, це транспортування самої продукції. Ціна доставки в порти дорівнює мало не сумі на вирощування самої продукції. Якось ця проблема вирішуватиметься?

- Проблема велика, так. Якщо порівняти ціни логістики того року, там у червні-липні і зараз, то зараз уже на 40% дешевше, бо впало паливо в ціні. Логісти та самі аграрії закупили автомобілів: тисячі самоскидів-зерновозів, які доставляють. Також збільшено кількість вагонів. На Західній Україні збудовано дуже багато сухих залізничних контейнерних портів. Тобто ціна логістики знижується в порівнянні з тим роком. Сподіваємося, що цього року було б добре, щоб вона ще знизилася відсотків на тридцять чи тридцять п'ять – це були б більш менш нормальні умови, щоб аграрії працювали хоча б з якимось прибутком.

Якщо взяти Західну та Центральну України, багато худоби, багато нової переробки, бо вже напівфабрикат, фабрикат постачати набагато дешевше, ніж сама сировина. Переробляють відразу сою на білок, постачають вже білок. Зрозуміло, ціна логістики вже не так відчувається.

Хотів би ви запитати про ціни, за якими продають фермери свою сільгосппродукцію. Це питання якось порушуватиметься, підвищуватиметься ціна?

– Ми хотіли б, зрозуміло, максимальні ціни. Але така продукція, як соя, кукурудза, пшениця, ячмінь, котирується на біржах, встановлюються у світі єдина ціна. А решта витрачається на логістику. Якщо зараз багато фермерів почали займатися нішевими продуктами, овочами, теплицями, садами – це вже для внутрішнього споживача. І тут уже, попри регіон, ціна може регулюватися. Якщо це Київ, де більший достаток, то це може бути більша ціна, обласний центр, менше – це менша ціна. Це вже на внутрішній ринок, тоді це, звісно, вигідніше для маленьких та середніх господарств.

Переклад: «Аргумент»

На цю тему:

• Друга «воєнна» посівна України: заміновані поля, обмеженість фінансового ресурсу і МТЗ
• Українці полюбили батат і спаржу. Як війна заохочує людей забезпечувати себе власними продуктами
• П'ять країн ЄС закликали Брюссель купити у них надлишки українського зерна