Українці полюбили батат і спаржу. Як війна заохочує людей забезпечувати себе власними продуктами

|
Версия для печатиВерсия для печати
Фото:  Війна заохочує людей забезпечувати себе власними продуктами

Раніше в Україні максимальна гуртова ціна цибулі досягала одного долара, але не перевищувала цієї позначки. Тепер спостерігаємо рекордну вартість за всю історію незалежності.

Олександр ХОРЕВ,керівник проєкту ­”АПК-­Інформ: овочі та фрукти”, розповів виданню "КРАЇНА" про ціни на цибулю і про те як  за рік повномасштабної війни змінився овочево-фруктовий кошик українців.

Як змінився овочево-фруктовий кошик населення за рік повномасштабної війни?  – Зменшилися продажі тих позицій, які люблять жінки та діти. Маємо на сьогодні вимушену еміграцію за кордон майже 8 мільйонів українців. Менше купують овочів борщового набору, ягід, цитрусових, яблук, винограду. Тому що головні споживачі – жінки та діти.  Українці шоковані, що кілограм цибулі коштує майже 60 гривень у супермаркетах. Які причини?  – Гуртова ціна на цибулю доходить до 50 гривень. Торік втратили близько 35 відсотків комерційного виробництва цього овочу в Україні. Цибулю масово вирощували південні області, зокрема Херсонщина. Нині ті райони тимчасово окуповані. Розраховували компенсувати втрати за рахунок імпорту. 5–10 років тому завозили цибулю з Росії, Білорусі. Тепер це Європа, країни Центральної Азії. У Європі торік була посуха, мінімум 10 відсотків овочів борщового набору не зібрали. У Центральній Азії – приморозки, там заборонили експортувати цибулю. Для них це стратегічний продукт. Нині Україна опинилася в такій ситуації, що не вистачає власної цибулі й не можна за нормальною вартістю завезти з інших країн. Тому ціни в торгових точках почали зростати, можливо, будуть іще вищі. Подешевшання можливе після збирання першого врожаю місцевої цибулі.  Раніше в Україні максимальна гуртова ціна цибулі досягала одного долара, але не перевищувала цієї позначки. Тепер спостерігаємо рекордну вартість за всю історію незалежності. Олександр ХОРЕВ, 41 рік, керівник проєкту ­”АПК-­Інформ: овочі та фрукти”. Народився 8 червня 1981-го в місті Токмак Запорізької області. Навчався в Дніпровському національному університеті імені Олеся Гончара, спеціальність – ”Екологія”. Із 2006 року працює в інформаційно-аналітичному агентстві ”АПК-Інформ”. Експерт плодо­овочевого ринку. Хобі – риболовля та більярд. Одружений, виховує двох дітей. Живе в Дніпрі Олександр ХОРЕВ, 41 рік, керівник проєкту ­”АПК-­Інформ: овочі та фрукти”. Народився 8 червня 1981-го в місті Токмак Запорізької області. Навчався в Дніпровському національному університеті імені Олеся Гончара, спеціальність – ”Екологія”. Із 2006 року працює в інформаційно-аналітичному агентстві ”АПК-Інформ”. Експерт плодо­овочевого ринку. Хобі – риболовля та більярд. Одружений, виховує двох дітей. Живе в Дніпрі  Морква також щотижня дорожчає. Маємо дефіцит?  – Моркву вирощують у всіх ­областях. Але 20–25 відсотків комерційного виробництва розташовувалося в нині захоплених регіонах Херсонської та Запорізької областей. Це саме ті коренеплоди, що закладаються на зберігання, а ми їх споживаємо до нового врожаю. Улітку торік морква була третьою культурою в зоні ризику. Перша – цибуля, друга – капуста. Ще тоді прогнозували, що до травня 2023 року врожаю не вистачить. Нині фермери зробили перебирання у сховищах. Забрали те, що лежати вже не буде. Наразі маємо знижену пропозицію продукції на ринку. Тому й моркву доведеться імпортувати. Оптові ціни тепер можуть суттєво змінюватися з п'ятниці на понеділок. Бо фермери активно переоцінюють, що лишається в залишку. Знову ж таки повертаємося до неврожаю в Євросоюзі. Не факт, що там чекають нас із повними фурами моркви за доступними цінами. Вартість борщового набору в Європі теж демонструє рекордні показники за десятиліття. Якщо в них справді не вистачає 10 відсотків урожаю, то це катастрофа. Бо там усе чітко планують, розраховують, щоб продати до останнього кілограма.  По буряку теж є проблеми. Коли в нас були неврожайні роки до повномасштабної війни, потреби закривали білоруси та росіяни. З минулого року імпортували буряк із Польщі. Більше його ніде не вирощують. Поляки вивезли нам усе, що мали.  Що нашим фермерам заважає наростити врожай?  – До повномасштабної війни врожаю збирали більш, ніж достатньо. Є фактор технологій, географічний, фінансовий. Потрібні техніка, насіння, технології, штат спеціалістів. Деякі великі компанії не збільшували виробництва спеціально. Якби не було неврожаю в Європі та заморозків у Центральній Азії, цибулю продавали б по 22 гривні без проблем. А збільшення виробництва нашими аграріями призвело б до збитків. Ніхто не хоче ризикувати. Деякі господарства посадили більше цибулі, але технологія зовсім інша, ніж у Херсоні. Буряків чимало насадили, тому вони дешевші, як і картопля. За словами фермерів, буряки – невибаглива культура, менше ризиків втратити врожай. По капусті також збільшували площі, але вплинула погода. Великий урожай закладати на довгі строки зберігання було нереально. Нині вже бачимо брак білоголової капусти. Запаси вітчизняної закінчуються. Надійде найближчим часом молода капуста з Македонії, Румунії. Але для нашого споживача це не підходить. У борщ потрібна білоголова торішня. Ранню капусту вирощують на Закарпатті, але її не вистачить, щоб закрити потребу всієї України. Тому ранні овочі – капусту, огірки, перець – продовжуватимемо завозити з південних країн Європи. Обсяги збільшаться, бо в нас втрачено головний регіон виробництва – Херсонщину.  Торік втратили майже 35 відсотків комерційного виробництва цибулі  Загалом фермерам не треба орієнтуватися на величезний урожай, як це нині робиться. Потрібно виростити певну кількість якісної продукції, яка довго лежатиме у сховищах. Запланувати продажі. В інших випадках іде перевиробництво, починаються проблеми. Усі вивалюють продукцію на ринок іще на початку збирання врожаю, продають за копійки. Зазнають збитків. На відміну від зернового ринку, овочевого ніяк не регулює держава. Вона не може сказати, що є план на певні обсяги продукції. Ніхто офіційно ринку не контролює.  Із овочів борщового набору що найменше подорожчало?  – Картопля є найдешевшим продуктом борщового набору. Найстрімкіше нині зростає ціна на капусту. По моркві, цибулі доступних для населення цін не буде. Картоплі вистачить до нового врожаю. Лідери з її вирощування – Чернігівська, Сумська, Львівська, Тернопільська, Житомирська області. Перебої були, коли бойові дії декілька місяців тривали на Чернігівщині, Сумщині. Логістика порушилася, ціни зросли. Потім до сховищ відкрився доступ – і проблем із картоплею більше не виникало.  Картопля популярна серед населення?  – Серед овочів – номер один за споживанням. Нині українці біднішають, а картопля доступна. Тому попит зростатиме на неї ще більше.  В Україні 95 відсотків картоплі вирощує населення. Тобто це стале виробництво у великих обсягах, але не контрольоване ринком. Багато продукції псується, сховищ спеціальних населення не має. Але вирощують більш-менш сталу кількість щороку. Були проблеми декілька сезонів. Тоді українці посадили менше картоплі. Довелося офіційно імпортувати з РФ пів мільйона тонн, щоб уникнути дефіциту. Але потім ситуація налагодилася, картоплі садять вдосталь. Війна ще більше заохочує людей забезпечувати себе власними продуктами.  У Польщі багато наших біженців. Ми близькі за смаковими вподобаннями?  – Нам близькі поляки, білоруси, росіяни. Зокрема, в цих країнах вирощують і активно споживають свіжий буряк. У Молдові купуємо звичні для нас фрукти – сливи, виноград, персики. А вони в нас овочі.  За час війни з'явилися нові імпортери?  – Основний постачальник тепличних овочів – Туреччина. Починаючи з листопада й до цього часу звідти везуть огірки, помідори. 2021 року машину томатів із Туреччини можна було завезти за 3 тисячі євро. Нині це коштує 6 тисяч. Спостерігаємо збільшення вартості логістики по всьому світу. Тобто шукати нових постачальників у більш віддалених країнах нереально, бо не зможемо потягнути за вартістю. Ніхто не купуватиме помідорів по 500 гривень за кілограм. Так, є країни Південної півкулі, послугами яких користуємося. Але це переважно банани, екзотичні фрукти, які завозять у невеликих кількостях для асортименту.  Імпортні томати в середньому в 1,8 разу дорожчі, ніж торік. Туреччина вирішила обмежити експорт. Прогнозують подорожчання на 50–70 відсотків. Із чим це пов'язано?  – Рішення Туреччини пов'язане із землетрусом. Зруйновано виробничу логістику. Україна потрапила до переліку країн, куди призупинено експорт.  Що ми стабільно звідти завозимо?  – Огірки, томати й усю фруктову групу – персики, виноград, нектарини, цитрусові. Найбільші обсяги – тепличні овочі. В Україні енергоресурси дорогі, щоб узимку опалювати теплиці. У Туреччині врожай можна виростити дешевше. Раніше перші ранні огірки на початку лютого привозили з Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області. Їх постачали в усі регіони. Тепер цей регіон – у тимчасовій окупації.  Серед ягід номер один – полуниця, потім лохина  Загалом в Україні тільки два комбінати працювали на цілодобовому обігові – Уманський на Черкащині та Калинівський на Київщині. Останній був частково зруйнований під час наступу ворога на столицю. Уманський тепличний комбінат уже продає огірки. Вони з'явилися пізніше, бо строки саджання змістили. На ціну впливають енергоносії. Коли почалися блекаути, стало фінансово невигідно вирощувати тепличні овочі в Україні. За кордоном платять нуль центів, їхня енергетика – сонце.  Редиска, зелена цибуля – символи весни. Де їх переважно вирощують?  – Перший редис отримували раніше з теплиць Херсонської області. Але поставок не буде. По інших регіонах урожай зберуть у середині-кінці квітня. Нині пропонують імпортну продукцію з Європи. Можуть завозити з Африки. Але логістика дорожчає, тому дешево не буде.  Часник переважно китайський у магазинах. Чому наші фермери не займаються ним?  – Навіть аналітикам важко визначити причину, чому так відбувається. З одного боку це такий самий овоч, як цибуля. Її ми можемо виростити і зберігати. Часник здебільшого тільки яровий, збирають у липні. Протягом двох тижнів фермери продають урожай по 10–12 гривень за кілограм, фактично у збиток. Адже нікому не потрібні величезні обсяги часнику в один день. Сховищ для нього немає. Справа навіть більше в сортах, які важко зберігати. Була компанія в Одеській області, що мала сховище під часник. Але нині вони не функціонують. В Україні, за винятком двох тижнів улітку, споживаємо імпортний часник. Переважно китайський. За нашими прогнозами, ситуація наступного року не зміниться.  Бачимо китайський часник у магазинах протягом усього року. Вони ж не на Марсі його вирощують. Мають технології, сорти, щоб продавати часник по всьому світу.  Нові культури за останні роки з'явилися?  – Якщо говоримо не про хобі, а комерційну діяльність, то це спаржа, батат. Раніше їх зараховували до нішевих культур. Нині в Україні вони стали ходовими, їх вирощують у великих обсягах. Із ягід – лохина. 10 років тому ми її не знали, тепер Україна вийшла в лідери з виробництва.  На які фрукти найбільший попит в Україні?  – Яблуко, банани. Улітку вони перше місце віддають сезонним ягодам. На цитрусові попит дещо знизився, бо їх люблять жінки та діти. Країни-постачальники не змінилися: Туреччина, Грузія, Іспанія, Марокко. Ціни зросли у зв'язку з девальвацією гривні, подорожчанням логістики.  Серед ягід номер один – полуниця, потім лохина. Останні роки виробники більше вирощують малини. Успішно продають її в замороженому вигляді у країни ЄС.  Торік був дефіцит баштанних через окупацію Херсонщини. Які прогнози на 2023-й?  – Змін не буде. Навіть якщо сьогодні звільнять усі території, треба буде все відновлювати. Будуть проблеми з водою. Не слід очікувати, що сьогодні звільнили територію, а завтра купили насіння й виростили стільки ж кавунів як до повномасштабного вторгнення. Потрібен час на відновлення, один-два роки чи й більше. Розраховуємо на румунський, польський кавун і дині. В Україні також вирощують баштанні в центральних регіонах, але обсяги та якість не дотягують до херсонських.  Мали хороший урожай яблук. Як це вплинуло на ціни?  – Валовий збір хороший, а з якістю є проблеми. Багато яблук зіпсувалося, частину віддали на переробку. Тому ціни почали трохи зростати. У цілому врожай був кращий, ніж у попередні два роки. Є втрати садів через бойові дії в Харківській, Донецькій областях – майже 7 відсотків комерційного виробництва. На півдні декілька господарств перебувають під окупацією.  Зазвичай Польща спеціалізувалася на яблуках. Ми з ними конкуруємо?  – Витіснити Польщу з ринку яблук ми не можемо. Вони професійні виробники, продавці. Створюємо їм конкуренцію на частині ринків. Наші яблука користуються попитом через хороші смакові показники. Зокрема, на Близькому Сході, у країнах Азії.  В Україні існує спеціалізація по областях? Хто що вирощує?  – Південь – це цибуля, морква, ранні овочі, суниця. Північ – лохина, малина. З борщового набору – капуста, буряк, частково морква. Схід – суниця, яблука. На Північному Сході розташовані великі площі картоплі, буряків і моркви. Захід – насамперед капуста, коренеплоди й картопля, малина, лохина. Через війну карта спеціалізації не змінилася.  Чого нашій державі треба прагнути в аграрному плані?  – Тепер головне – перемога у війні. Потім можна буде розмірковувати, як покращити ефективність виробництва. Нині аграрії бояться вкладати кошти. Бо може прилетіти – і в одну мить усе піде за вітром.  Потенціал у нас є. Наприклад, Нідерланди годують овочами та фруктами всю Європу. Ця країна завбільшки з Одеську область. В Україні немає проблем із сільськогосподарськими землями, помірний клімат. Можна вирощувати практично все. Тому є над чим працювати. Автор: Анна ЖЕЛЕЗНЯК, фото надав Олександр ХОРЕВ  

Олександр ХОРЕВ, 41 рік, керівник проєкту ­”АПК-­Інформ: овочі та фрукти”. Народився 8 червня 1981-го в місті Токмак Запорізької області. Навчався в Дніпровському національному університеті імені Олеся Гончара, спеціальність – ”Екологія”. Із 2006 року працює в інформаційно-аналітичному агентстві ”АПК-Інформ”. Експерт плодо­овочевого ринку. Хобі – риболовля та більярд. Одружений, виховує двох дітей. Живе в Дніпрі

Як змінився овочево-фруктовий кошик населення за рік повномасштабної війни?

– Зменшилися продажі тих позицій, які люблять жінки та діти. Маємо на сьогодні вимушену еміграцію за кордон майже 8 мільйонів українців. Менше купують овочів борщового набору, ягід, цитрусових, яблук, винограду. Тому що головні споживачі – жінки та діти.

Українці шоковані, що кілограм цибулі коштує майже 60 гривень у супермаркетах. Які причини?

– Гуртова ціна на цибулю доходить до 50 гривень. Торік втратили близько 35 відсотків комерційного виробництва цього овочу в Україні. Цибулю масово вирощували південні області, зокрема Херсонщина. Нині ті райони тимчасово окуповані. Розраховували компенсувати втрати за рахунок імпорту. 5–10 років тому завозили цибулю з Росії, Білорусі. Тепер це Європа, країни Центральної Азії. У Європі торік була посуха, мінімум 10 відсотків овочів борщового набору не зібрали.

У Центральній Азії – приморозки, там заборонили експортувати цибулю. Для них це стратегічний продукт. Нині Україна опинилася в такій ситуації, що не вистачає власної цибулі й не можна за нормальною вартістю завезти з інших країн. Тому ціни в торгових точках почали зростати, можливо, будуть іще вищі. Подешевшання можливе після збирання першого врожаю місцевої цибулі.

Раніше в Україні максимальна гуртова ціна цибулі досягала одного долара, але не перевищувала цієї позначки. Тепер спостерігаємо рекордну вартість за всю історію незалежності.

Читайте також:  100 самых питательных продуктов в мире. Сало - в десятке

Морква також щотижня дорожчає. Маємо дефіцит?

– Моркву вирощують у всіх ­областях. Але 20–25 відсотків комерційного виробництва розташовувалося в нині захоплених регіонах Херсонської та Запорізької областей. Це саме ті коренеплоди, що закладаються на зберігання, а ми їх споживаємо до нового врожаю. Улітку торік морква була третьою культурою в зоні ризику. Перша – цибуля, друга – капуста. Ще тоді прогнозували, що до травня 2023 року врожаю не вистачить. Нині фермери зробили перебирання у сховищах.

Забрали те, що лежати вже не буде. Наразі маємо знижену пропозицію продукції на ринку. Тому й моркву доведеться імпортувати. Оптові ціни тепер можуть суттєво змінюватися з п'ятниці на понеділок. Бо фермери активно переоцінюють, що лишається в залишку.

Знову ж таки повертаємося до неврожаю в Євросоюзі. Не факт, що там чекають нас із повними фурами моркви за доступними цінами. Вартість борщового набору в Європі теж демонструє рекордні показники за десятиліття. Якщо в них справді не вистачає 10 відсотків урожаю, то це катастрофа. Бо там усе чітко планують, розраховують, щоб продати до останнього кілограма.

По буряку теж є проблеми. Коли в нас були неврожайні роки до повномасштабної війни, потреби закривали білоруси та росіяни. З минулого року імпортували буряк із Польщі. Більше його ніде не вирощують. Поляки вивезли нам усе, що мали.

Читайте також: Фермер из Будущего. COVID-19 породил новые тренды в аграрной сфере

Що нашим фермерам заважає наростити врожай?

– До повномасштабної війни врожаю збирали більш, ніж достатньо. Є фактор технологій, географічний, фінансовий. Потрібні техніка, насіння, технології, штат спеціалістів. Деякі великі компанії не збільшували виробництва спеціально. Якби не було неврожаю в Європі та заморозків у Центральній Азії, цибулю продавали б по 22 гривні без проблем. А збільшення виробництва нашими аграріями призвело б до збитків. Ніхто не хоче ризикувати.

Деякі господарства посадили більше цибулі, але технологія зовсім інша, ніж у Херсоні. Буряків чимало насадили, тому вони дешевші, як і картопля. За словами фермерів, буряки – невибаглива культура, менше ризиків втратити врожай. По капусті також збільшували площі, але вплинула погода. Великий урожай закладати на довгі строки зберігання було нереально. Нині вже бачимо брак білоголової капусти. Запаси вітчизняної закінчуються.

Надійде найближчим часом молода капуста з Македонії, Румунії. Але для нашого споживача це не підходить. У борщ потрібна білоголова торішня. Ранню капусту вирощують на Закарпатті, але її не вистачить, щоб закрити потребу всієї України. Тому ранні овочі – капусту, огірки, перець – продовжуватимемо завозити з південних країн Європи. Обсяги збільшаться, бо в нас втрачено головний регіон виробництва – Херсонщину.

Загалом фермерам не треба орієнтуватися на величезний урожай, як це нині робиться. Потрібно виростити певну кількість якісної продукції, яка довго лежатиме у сховищах. Запланувати продажі. В інших випадках іде перевиробництво, починаються проблеми. Усі вивалюють продукцію на ринок іще на початку збирання врожаю, продають за копійки. Зазнають збитків. На відміну від зернового ринку, овочевого ніяк не регулює держава. Вона не може сказати, що є план на певні обсяги продукції. Ніхто офіційно ринку не контролює.

Читайте також: Друга «воєнна» посівна України: заміновані поля, обмеженість фінансового ресурсу і МТЗ

Із овочів борщового набору що найменше подорожчало?

– Картопля є найдешевшим продуктом борщового набору. Найстрімкіше нині зростає ціна на капусту. По моркві, цибулі доступних для населення цін не буде. Картоплі вистачить до нового врожаю. Лідери з її вирощування – Чернігівська, Сумська, Львівська, Тернопільська, Житомирська області. Перебої були, коли бойові дії декілька місяців тривали на Чернігівщині, Сумщині. Логістика порушилася, ціни зросли. Потім до сховищ відкрився доступ – і проблем із картоплею більше не виникало.

Картопля популярна серед населення?

– Серед овочів – номер один за споживанням. Нині українці біднішають, а картопля доступна. Тому попит зростатиме на неї ще більше.

В Україні 95 відсотків картоплі вирощує населення. Тобто це стале виробництво у великих обсягах, але не контрольоване ринком. Багато продукції псується, сховищ спеціальних населення не має. Але вирощують більш-менш сталу кількість щороку. Були проблеми декілька сезонів. Тоді українці посадили менше картоплі. Довелося офіційно імпортувати з РФ пів мільйона тонн, щоб уникнути дефіциту. Але потім ситуація налагодилася, картоплі садять вдосталь. Війна ще більше заохочує людей забезпечувати себе власними продуктами.

У Польщі багато наших біженців. Ми близькі за смаковими вподобаннями?

– Нам близькі поляки, білоруси, росіяни. Зокрема, в цих країнах вирощують і активно споживають свіжий буряк. У Молдові купуємо звичні для нас фрукти – сливи, виноград, персики. А вони в нас овочі.

Читайте також: Агрофірми в окупації: «Продати урожай за безцінь чи залишити в полі»

За час війни з'явилися нові імпортери?

– Основний постачальник тепличних овочів – Туреччина. Починаючи з листопада й до цього часу звідти везуть огірки, помідори. 2021 року машину томатів із Туреччини можна було завезти за 3 тисячі євро. Нині це коштує 6 тисяч. Спостерігаємо збільшення вартості логістики по всьому світу. Тобто шукати нових постачальників у більш віддалених країнах нереально, бо не зможемо потягнути за вартістю. Ніхто не купуватиме помідорів по 500 гривень за кілограм. Так, є країни Південної півкулі, послугами яких користуємося. Але це переважно банани, екзотичні фрукти, які завозять у невеликих кількостях для асортименту.

Імпортні томати в середньому в 1,8 разу дорожчі, ніж торік. Туреччина вирішила обмежити експорт. Прогнозують подорожчання на 50–70 відсотків. Із чим це пов'язано?

– Рішення Туреччини пов'язане із землетрусом. Зруйновано виробничу логістику. Україна потрапила до переліку країн, куди призупинено експорт.

Читайте також: Якою буде посівна-2023 на Херсонщині? «Ракети на полях, робітники на фронті»

Що ми стабільно звідти завозимо?

– Огірки, томати й усю фруктову групу – персики, виноград, нектарини, цитрусові. Найбільші обсяги – тепличні овочі. В Україні енергоресурси дорогі, щоб узимку опалювати теплиці. У Туреччині врожай можна виростити дешевше. Раніше перші ранні огірки на початку лютого привозили з Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області. Їх постачали в усі регіони. Тепер цей регіон – у тимчасовій окупації.

Загалом в Україні тільки два комбінати працювали на цілодобовому обігові – Уманський на Черкащині та Калинівський на Київщині. Останній був частково зруйнований під час наступу ворога на столицю. Уманський тепличний комбінат уже продає огірки. Вони з'явилися пізніше, бо строки саджання змістили. На ціну впливають енергоносії. Коли почалися блекаути, стало фінансово невигідно вирощувати тепличні овочі в Україні. За кордоном платять нуль центів, їхня енергетика – сонце.

Редиска, зелена цибуля – символи весни. Де їх переважно вирощують?

– Перший редис отримували раніше з теплиць Херсонської області. Але поставок не буде. По інших регіонах урожай зберуть у середині-кінці квітня. Нині пропонують імпортну продукцію з Європи. Можуть завозити з Африки. Але логістика дорожчає, тому дешево не буде.

Часник переважно китайський у магазинах. Чому наші фермери не займаються ним?

– Навіть аналітикам важко визначити причину, чому так відбувається. З одного боку це такий самий овоч, як цибуля. Її ми можемо виростити і зберігати. Часник здебільшого тільки яровий, збирають у липні. Протягом двох тижнів фермери продають урожай по 10–12 гривень за кілограм, фактично у збиток. Адже нікому не потрібні величезні обсяги часнику в один день. Сховищ для нього немає. Справа навіть більше в сортах, які важко зберігати. Була компанія в Одеській області, що мала сховище під часник. Але нині вони не функціонують. В Україні, за винятком двох тижнів улітку, споживаємо імпортний часник. Переважно китайський. За нашими прогнозами, ситуація наступного року не зміниться.

Бачимо китайський часник у магазинах протягом усього року. Вони ж не на Марсі його вирощують. Мають технології, сорти, щоб продавати часник по всьому світу.

Нові культури за останні роки з'явилися?

– Якщо говоримо не про хобі, а комерційну діяльність, то це спаржа, батат. Раніше їх зараховували до нішевих культур. Нині в Україні вони стали ходовими, їх вирощують у великих обсягах. Із ягід – лохина. 10 років тому ми її не знали, тепер Україна вийшла в лідери з виробництва.

На які фрукти найбільший попит в Україні?

– Яблуко, банани. Улітку вони перше місце віддають сезонним ягодам. На цитрусові попит дещо знизився, бо їх люблять жінки та діти. Країни-постачальники не змінилися: Туреччина, Грузія, Іспанія, Марокко. Ціни зросли у зв'язку з девальвацією гривні, подорожчанням логістики.

Серед ягід номер один – полуниця, потім лохина. Останні роки виробники більше вирощують малини. Успішно продають її в замороженому вигляді у країни ЄС.

Торік був дефіцит баштанних через окупацію Херсонщини. Які прогнози на 2023-й?

– Змін не буде. Навіть якщо сьогодні звільнять усі території, треба буде все відновлювати. Будуть проблеми з водою. Не слід очікувати, що сьогодні звільнили територію, а завтра купили насіння й виростили стільки ж кавунів як до повномасштабного вторгнення. Потрібен час на відновлення, один-два роки чи й більше. Розраховуємо на румунський, польський кавун і дині. В Україні також вирощують баштанні в центральних регіонах, але обсяги та якість не дотягують до херсонських.

Мали хороший урожай яблук. Як це вплинуло на ціни?

– Валовий збір хороший, а з якістю є проблеми. Багато яблук зіпсувалося, частину віддали на переробку. Тому ціни почали трохи зростати. У цілому врожай був кращий, ніж у попередні два роки. Є втрати садів через бойові дії в Харківській, Донецькій областях – майже 7 відсотків комерційного виробництва. На півдні декілька господарств перебувають під окупацією.

Зазвичай Польща спеціалізувалася на яблуках. Ми з ними конкуруємо?

– Витіснити Польщу з ринку яблук ми не можемо. Вони професійні виробники, продавці. Створюємо їм конкуренцію на частині ринків. Наші яблука користуються попитом через хороші смакові показники. Зокрема, на Близькому Сході, у країнах Азії.

В Україні існує спеціалізація по областях? Хто що вирощує?

– Південь – це цибуля, морква, ранні овочі, суниця. Північ – лохина, малина. З борщового набору – капуста, буряк, частково морква. Схід – суниця, яблука. На Північному Сході розташовані великі площі картоплі, буряків і моркви. Захід – насамперед капуста, коренеплоди й картопля, малина, лохина. Через війну карта спеціалізації не змінилася.

Чого нашій державі треба прагнути в аграрному плані?

– Тепер головне – перемога у війні. Потім можна буде розмірковувати, як покращити ефективність виробництва. Нині аграрії бояться вкладати кошти. Бо може прилетіти – і в одну мить усе піде за вітром.

Потенціал у нас є. Наприклад, Нідерланди годують овочами та фруктами всю Європу. Ця країна завбільшки з Одеську область. В Україні немає проблем із сільськогосподарськими землями, помірний клімат. Можна вирощувати практично все. Тому є над чим працювати.

Анна ЖЕЛЕЗНЯК, фото надав Олександр ХОРЕВ;  опубліковано в журналі "Країна


На цю тему:


Читайте «Аргумент» в Facebook и Twitter

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.

Система Orphus

Новини

Підписка на канал

Важливо

ЯК ВЕСТИ ПАРТИЗАНСЬКУ ВІЙНУ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ

Міністр оборони Олексій Резніков закликав громадян вести партизанську боротьбу і спалювати тилові колони забезпечення з продовольством і боєприпасами на тимчасово окупованих російськими військами територіях. .

Як вести партизанську війну на тимчасово окупованих територіях

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републікація матеріалів: для інтернет-видань обов'язковим є пряме гіперпосилання, для друкованих видань – за запитом через електронну пошту.Посилання або гіперпосилання повинні бути розташовані при використанні тексту - на початку використовуваної інформації, при використанні графічної інформації - безпосередньо під об'єктом запозичення.. При републікації в електронних виданнях у кожному разі використання вставляти гіперпосилання на головну сторінку сайту argumentua.com та на сторінку розміщення відповідного матеріалу. За будь-якого використання матеріалів не допускається зміна оригінального тексту. Скорочення або перекомпонування частин матеріалу допускається, але тільки в тій мірі, якою це не призводить до спотворення його сенсу.
Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламних оголошень, розміщених на сайті, а також за вміст веб-сайтів, на які дано гіперпосилання. 
Контакт:  [email protected]