Чому російської культури не існує. Частина 37

«Наше завдання сьогодні - зрозуміти, що це не просто війна. Це національно-визвольна війна. І це спосіб через ось цю національно-визвольну війну, крізь товщу століть, збудувати те, чого найбільше боїться арестович і путін. Збудувати національну державу. В епіцентрі якої - українська культура і українська мова» - така правда від великої українки - Ірини Дмитрівни Фаріон найбільш точно визначає суть того, що сьогодні відбувається з нами.

16 червня 2022 року, 113-й день повномасштабної навали терористичної московії.

Ірина Фаріон розпочинає [2] свою Інформаційну стрічку з пошуку «фінансування задля нашої ПРОСВІТИ, задля знань про нас самих себе, задля правдивої історичної оптики і переможного чину сьогодні». 

Обнадійлива новина [3] цього дня: лідери Франції, Італії та Німеччини вже в Києві. Шольц, Макрон та Драгі везуть кандидатство України в ЄС. Мережею ширяться [4] заяви лідерів. 

Макрон — «Ми зустрінемося з президентом Володимиром Зеленським, щоб вирушити на місце бойових дій, де скоєно вбивства, і проведемо заплановані зустрічі. Це місто – Ірпінь».

Шольц — «Ми не лише хочемо продемонструвати солідарність, ми також хочемо запевнити, що допомога, яку ми організуємо – фінансова, гуманітарна, а також коли йдеться про озброєння – буде продовжено. І що ми продовжуватимемо її доти, поки це необхідно для боротьби України за незалежність».

А також хвалькувате та легковажне повідомлення [5] від тодішнього міністра оборони Рєзнікова: «Нова зброя дозволить Україні повернути Крим».

Також Ірина Дмитрівна поширює [6] новину від мовного омбудсмена про те, що з 16 липня всі сайти мають перейти на українську мову. Також товари з комп'ютерними програмами мають бути оснащені українським інтерфейсом.

Цитата дня [7] від Ірини Фаріон: «Мова - кордон і зброя, дім і фортеця, шлях з минулого в майбутнє - в безсмертя».

Ірина Дмитрівна традиційно  дотримала свого слова - дати відповідь «цьому бидлу», «клоуну» і «нещасному маленькому чоловічку», з колонізованим мозком. Вона публікує [8] свою бесіду під назвою: ДіЯгноз – Арєстовіч: малий про великих [9]. 

Вчена і політик Ірина Фаріон говорить, що взагалі б не звертала увагу на нього, якби не інформаційна хвиля, яка піднялася навколо надання громадянства московиту Нєвзорову. І яка виявила проблему присутності в головах частини суспільства міцно засівшого «рускава міра», незважаючи на всі ті злочини проти України і українців, які він несе.

Ми повністю опрацювали сказане в цьому відео. І наводимо текст майже без купюр, виділивши пряму мову Ірини Фаріон жирним шрифтом: 

«Я чесно не уявляю, як можна вмикати телевізор і слухати його (арєстовіча - ред.) незв’язне мовлення, відсутність дикції, і абсолютне незнання державної мови. Тобто ми бачимо, що перед нами нарцисистично залежний чоловік, якого запустили в інформаційний простір з чиєїсь волі», — говорить Ірина Фаріон.

Процитувавши безсенсовий набір слів від арєстовіча, Ірина Дмитрівна аналізує його твердження про те, що мовляв ми є полікультурна країна і ми не є моноетнічна держава. «В 2001 році в Україні відбувся перепис населення. Відповідно до  якого українців в Україні 77,8%. Це означає, що українців в Україні - абсолютна більшість. Відповідно до вимог ООН, для того, щоб вважати державу моноетнічною, досить і 70-х відсотків. А у нас 77,8% на 2001 рік. Тобто, 21 рік тому. Чому за 21 рік у нашій державі не було проведено перепису населення? Через панічний страх, що з кожним роком в Україні стає все більше українців. Через панічний страх, що Україна - це націєцентрична держава. І центром цієї нації є, без сумніву, українці, з їхньою мовою і з їхньою культурою. Ми не кажемо, що тут не живуть представники інших етносів і націй. Але це всього лиш представники. І арестович, як людина катастрофічно неосвічена і не далека, абсолютно інфікована «рускім міром», ніяк не може змиритися з тим, що в Україні реально наступає і стане неминучим крах «рускава міра» і крах «руской культури» у всіх її обсягах. А за останньою соціологією українців в Україні вже не 77,8%, як в 2001 році. А нас, українців, - понад 90% вже. Видно арестович почуває панічний страх перед українською силою. А українці, хочу нагадати арестовичу, якщо він щось читав з української історії, завжди були мілітарною нацією. Тобто, українці завжди були воїнами, це по-перше. І українці, це по-друге, завжди були представниками дуже великої культури. 

І ця велика українська культура завжди зреалізовувала себе через велику українську літературу, через великий український театр, через велике українське різножанрове мистецтво і зрештою, через велику українську церкву у двох відламах - греко-католицькій і православній. Але маленькій голові арестовича цього не збагнути. У нього панічний страх тільки перед одним - перед українською етнічністю. А це власне те, що робить нас на цій землі унікальними і особливими. Це власне те, у що стріляє путін. Бо путін переслідує мету - знищити українську етнічність. Тобто, це те, що ми ідентифікуємо сьогодні, як геноцид. 

Що це все означає? Це означає, що арестович робить те саме, що і путін. Просто загортає це у деякі інші терміни», — говорить Ірина Фаріон.

Цитуючи чергові маразми про різноманіття від цього маленького чоловічка з нахваляннями щось не дати збудувати в цій країні, Ірина Дмитрівна продовжує: «Маю питання до арестовича. Різноманість в Україні - це присутність московитів в Україні? Це означає, що українці в Україні мають змиритися з окупантами? І не просто змиритися, а надати їм якісь особливі і виняткові преференції?  Це власне те, що хоче путін. Прекрасне озвучення ідей путіна тільки у м’якшому варіанті».

І далі нагадує неуку арестовичу: «Саме у цій війні українці захищають свою відмінність від московитів. А ти, арестович, заводиш в Україну московитів. Та ще й бажаєш, аби вони мали тут особливий статус. Ось такі у нас радники очільників офісу президента. А може вони просто клоуни? Яким дозволено озвучувати ці ідеї, які у головах нашої влади. Які сьогодні притрусила ракетами війна. І влада про це не говорить. Натомість ці ідеї прориваються через уста ось таких дегенератів, типу арестовича? А те, що ця людина так мислить, я підтверджу вам цікавою петицією, яку зініціював арестович минулого року у серпні, коли ще був мир (серпень 2021 року, - ред.). Коли ще не був знищений Маріуполь. Коли ще не було руїн там, де була Волноваха. Коли не спливала кров’ю Донеччина й Луганщина. Коли не бомбували цілу країну. Що тоді робив цей радник Єрмака? Натомість він реєстрував чи сприяв до реєстрації петиції, що називалася: «Украініцація - ета катастрофа». Ініціатором такої петиції був якийсь Ісаєв Микола Всісович. Дата оприлюднення цієї петиції - 21 серпня 2021 року. Хто підписав цю петицію? З українських ЗМІ? Якийсь «Політнавігатор», з таким приписом: «Советник офиса Зеленского призвал отказаться от украинизации». Цитую: «Одной их самых главных ошибок украинской власти является то, что она пошла по пути своих предшественников и продолжила насильственную украинизацию и борьбу со всем русским». Про це заявив арестович, якого сьогодні у нас слухають слабовольні. Про це заявив арестович на мураєвському каналі «Наш», який тепер заборонений. Будучи на цю пору, увага, спікером української делегації на переговорах у мінському форматі. Тобто, цей малесенький чоловічок з відсутністю української культури в голові при цій владі має поважні посади. То він радник, то він спікер української делегації. Далі, на думку арестовича, боротьба «с русскім на Украіне» - це синтаксична конструкція, яку завів путін у московський язик 2015 року. І відповідно, в українському медійному просторі також використовують цю синтаксичну конструкцію. І її використовує арестович: «Барьба с рускімі на Українє - ета вистрєл сєбє в голаву». І далі, що цей маленький чоловічок вимагає. Він вимагає у цій петиції: «Абєспєчіть випалнєнія статєй 10, 21, 22, 24, 53» Конституції України. Він не вимагає забезпечити виконання ст. 10 Конституції України в її першому абзаці:

 

Він вимагає забезпечити функціонування, втілення Закону України про національні меншини, Закону України про основи «прєдотвращєнія і протіводєйствія діскрімінаціі» в Україні. Далі, знаєте що він ще вимагає? «Обєспєчіть європєйской хартіі рєгіональних язиков ілі язиков мєньшинств» яка ратифікована 19.09.2005 року. Тобто, він вимагає виконувати оцю хартію, яку у Верховну Раду завів знаєте хто? Медведчук разом з Порошенком. І арестович очевидно не знає, що Конституційний суд України в липні 2010 року визнав процес голосування за цю хартію неконституційним. І взагалі переклад цієї хартії, як абсолютно недостовірний. Далі на цьому арестович не зупиняється. Третій пункт. Цитую. Сдєлать в Украінє русскій язик гасударствєнним по прімєру Європи. Арестович, а в якій це країні Европи «русскій язик - гасударствєнний»? Арестовіч, якщо ще остаточно мозок не витік з вашої голови, яка ще державна мова у Франції, крім французької? Арестович, яка ще мова державна у Німеччині, крім німецької, хоча там чимала турецька національна меншість проживає? Скажи, будь-ласка, арестович, а яка державна мова в Італії ще, окрім італійської? 

Але й це ще не все. Арестович пропонує таке формулювання: «Державними мовами в Україні є українська та руська мова, чуєте?». В цього товариша гальма злетіли абсолютно. Руська мова, арестович, це насправді, українська мова. Тому що держава наша називалася Русь первісно. І етноад’єктив [10], почитай в словнику, що це означає, арестович, означає «руський». І українці - це «руські». А Москва, похідник від форми Москва - це московити. Які вкрали у нас назву держави «Русь», в грецькому варіанті «РОсія» у 1721 році. Ось таке чарівне плетиво слів запропонував нам той, кого певна частина українського суспільства в час війни споглядає з екранів телебачення. Я не буду цитувати наступних маразмів, які виблював з себе цей самозакоханий ідіот в інтерв’ю із Сергієм Івановим. Тому що ці його виправдання не вартують жодного обговорення. Тобто уся суть його - самоочевидна. Я б радше зараз хотіла б наголосити на тому, що ж це все таке - «рускій мір і русская культура, і русская літєратура», за яку так змагається арестович і «іже с німі». Ті, які намагаються затримати мір путіна сьогодні в Україні.

Отже, дозволю собі наголосити на кількох речах. Перше - про «русскій язик». Московити, починаючи з 17-го століття, а саме, з 1648 року за граматику свого язика мали граматику слов’янську українця, представника великої української культури - Мелетія Смотрицького. Аж до Ломоносова. Того Мелетія Смотрицького, який народився на теперішній Хмельниччині, в Смотричі. Звідси він Смотрицький. У 16-17 столітті саме українці, зробивши величезну помилку, бо поїхали туди на Московію, наче б то просвіту їм чинити, почали творити московську імперію. Саме українці завезли їм в Москву в другій половині 17-го століття староукраїнську мову. Тому ми сьогодні часом можемо чути спільні лексичні одиниці в московській мові і в українській. Бо це завезено до московитів на другому етапі. Бо перший етап - це Володимиро-Суздальського князівства. А другий етап, це , власне 16-17 століття.

Далі, у 18-му столітті архітекторами московської держави, якщо минути той період, що архітекторами їхньої держави було іго татарське. У 18 столітті архітекторами їхньої держави були зовсім не представники «вєлікой русской культури», «потому что єйо нікагда нє било», були німці. Бо саме чистокровними німцями був кат України Петро Перший. Чистокровною німкенею була Єкатєріна вторая, та, якій і досі стоїть пам’ятник в Одесі. Чистокровними німцями були такий собі загальновідомий Бірон, Вітте, Струве, Бенкедорф, Дубельт. Нащадки яких, спадкоємці яких потім вчинили розправу над Тарасом Шевченком. Далі німці Брокгауз і Ефрон написали для диких москалів, арестович, послухай мене, будь-ласка, першу енциклопедію. Бо москалі з огляду на відсутність будь-якої культури, цього зробити не могли.

Далі, для цієї мови української, яку ми їм завезли до Москви, треба було укласти словник. І цей словник для москалів, який назвався «Тлумачний словник живої великоруської мови» уклав напівданець, напівнімець Даль. Той Даль, який мав псевдо «Козак Луганський». Тому що він народився у Луганську. А предок його був данець. Мама була - німкеня. То треба було, щоб данець і німець уклали для москалів словник «живой рускай рєчі»? Бо в них навіть не було того, хто б міг це написати. 

Далі, арестович. Ти представляєш «вєлікую рускую культуру»? Від 12-го до 18-го століття московити мали лише перекладну літературу. Бо ніхто з них не здатен був народити оригінального твору. За 500-т років, чуєш, арестович, вони написали лише дві книги. Тоді, коли українці мали надзвичайно бурхливий розвиток питомої філософської, природничої і перекладної літератури. 

Далі. Пушкін. Якого певна частина суспільства асоціює с «русскай літєратурой». Пушкін був нащадком етнічного ефіопа Ганнібала. Цей Ганнібал був рабом у Петра Першого. І у жилах Пушкіна - ні краплі московської крови. Там тече кров німецька, італійська і звісно, ефіопська. Вдома цей засновник «руской літєратури» звісно, що спілкувався французською мовою. 

Серед інших «прєдставітєлєй» «великої рускої літєратури», на думку арестовича, ми маємо німців. Бо німцями були: Блок, Герцен, Салтиков-Щедрін, Фонвізін, Фет.

А далі вже долучилися наші зрадники, яничари, ренегати, холуї. За яких ми і сьогодні кров’ю святих хлопців платимо. Бо до тих українських зрадників належить така собі Ахматова, тобто Горенко, такий собі Бунін, тобто українець Буньковський. Такий собі найбільший яничар української культури на прізвище Гоголь. Такий собі Зощенко. Такий собі Короленко, якому Міхновський руки не подав, бо зрадник. Такий собі ще один зрадник - Немирович-Данченко. А може представниками «вєлікай рускай літєратури» були Мандельштам, Пастернак і Багрицький? Ні. Вони представники ізраїльського племени. І татари долучилися до начебто «вєлікай рускай літєратури». Але ж як можна долучитися до того, чого немає взагалі? Де немає жодного російського прізвища? Отже, татари - Аксаков, Карамзін, Тургєнєв. А може арестович хоче згадати про Достоєвського? То згадаємо про Достоєвського. Дід Достоєвського був священиком на Вінниччині. І підписувався - Андрій, не Андрєй, а Андрій. Син цього діда навчався у Подільській семінарії. І підписувався до 1808 року - Михайло. Не Міхаїл, Міхаїлом він став після 1812 року. А ще дід Достоєвського (Ірина Дмитрівна вчергове звернулася до арестовича, - ред.) був греко-католицьким священиком, унійним священником. І інша річ, що мати Достоєвського вже була московкою. А може ще згадати нам, арестович, шотландця Лєрмонтова? Можемо згадати і Тютчева, італійського походження. А можемо ще згадати і напівтурка Жуковського, поета при царському дворі.

Арестович, але ж ти напевне знаєш, що музика - це складник великої культури? Так от, як же це московити співали? А знаєш, арестович, хто московитів навчив хорового співу? Вони навіть не знали, що можна хором співати. Бо вони виють тільки тоді, коли залиють хавку горілкою. Так от, музику для них творили наши видатні композитори: Ведельський (Артем Ведель),  Березовський, Бортнянський, Глинка. Чи може, арестович, ти думаєш, що Чайковський - московит? Чайковський також не московит. Тому що по батькові походить із роду Чайок. А по матері - прадід Чайковського родом із Кременчука. Того Кременчука, у підприємства якого влетіла не одна вже ракета. Через поширення «рускава міра» в Україні. Бо путін прийшов захищати тут «рускій мір». І предок Чайковського - з козацького роду. А саме - козак із Миргородського полку. А син його - Петро, народжений на Полтавщині. І навчався, знаєш де? У Києво-Могилянській академії. І вже там, навчаючись в Києво-Могилянській академії, прийняв прізвище Чайковський. На жаль, одружився з московкою. І вже з якоюсь там Анастасією Посоховою народився у них Ілля Петрович. Батько композитора Чайковського. А мати композитора спілкувалася з ним зовсім не руським язиком. І зовсім не русской літєратури навчала цього видатного українця. А навчала його французької літератури. І спілкувалася з ним французькою мовою. 

Ось така історія, арестович, тої «великої культури», до якої ти нас закликаєш. Я вже не казатиму про те, що текст славня вкрали в англійців. Герб - вкрали в греків. Барву прапора вкрали в голандців. Назву держави вкрали в українців. А сьогодні крадуть у нас пральні машинки, унітази, псячі будки, жіночу і чоловічу білизну і вижирають «Нутеллу». Оце ти до оцієї «великої культури» ти, арестович, нас закликаєш?

Даруйте, що я стільки часу віддала цій нікчемній істоті. Але це власне для того, щоб ми розуміли, що московська культура - це просто гниле болото. І невипадково назва «москва» означає гниловодна. І в основі цієї назви - фінно-угорський субстрат, тобто фінно-угорська основа. 

Як же ж нам все це побороти? Бо таких арестовичів у нас в Україні дуже багато. І наше завдання полягає в тому, щоб збудувати дуже потужну націєцентричну, етноцентричну українську державу. Де звісно, що етнонаціональні меншости матимуть своє право в суботніх і недільних школах пізнавати свою культуру і мову. Але не московську. 

Отже, «московський ведмідь загарбуватиме доти, доки знає, що европейські звірі не здатні вчитнити опір. Московщина скидається не так на власну силу, як на боягузство европейців. Вона залякує Европу. І ставить їй якомога більші вимоги. Щоб мати потім, чим поступитися. І тим показати свою поступливість. І видати цю поступливість за миролюбність».

Якщо хтось з вас відкриє автора тих слів, він жив давненько, він сьогодні зовсім не популярний (Фрідріх Енгельс, - ред.), але правдивість цих слів очевидна. І саме нерозуміння тих слів породжують у нас в країні арестовичевські наративи. А наше завдання сьогодні - зрозуміти, що це не просто війна. Це національно-визвольна війна. І це спосіб через ось цю національно-визвольну війну крізь товщу століть, збудувати те, чого найбільше боїться арестович і путін. Збудувати національну державу. В епіцентрі якої - українська культура і українська мова. 

Далі буде.

Початок дивіться тут:

• «Фаріон дана нації на виріст» [11] Частина 1
• Ірина Фаріон: «Чому теперішні події - це спосіб вилікувати Україну і світ» [12] Частина 2
• Ірина Фаріон: Прошу не вітати мене з восьмою мартою. Я її не знаю [13]Частина 3
• Ірина Фаріон: З уродинами, Тарасе Григоровичу!!!! [14] Частина 4
• Ірина Фаріон: За московським язиком ідуть московські танки [15]Частина 5
• Ірина Фаріон: «Люди! Навіть найгірший суржик кращий за москвоязик» [16]Частина 6
•  
• Ірина Фаріон: Ніякого язика балалайок!!!) [17]Частина 7
• Ірина Фаріон: «Кожне московське слово сьогодні - це поширення окупації Путіна» [18]Частина 8
• Ірина Фаріон: «Ми досі не закрили своє "ідеологічне небо" постатями Бандери, Шухевича, Мазепи» [19]Частина 9
• Ірина Фаріон: «Російською мовою України ніхто і ніколи не збудує» [20] Частина 10
• Ірина Фаріон: Ще такий ся не вродив, аби впокорив українців [21]Частина 11
• Ірина Фаріон: «Не обурюватися, а прозрівати треба і вбивати ворога, як косити траву» [22]Частина 12
• Ірина Фаріон: Наші джавеліни - це є наша історія, тому що історія - це є те, що завжди [23]Частина 13
• Ірина Фаріон: Мужніймо. Глибшаймо. Мудрішаймо. Перемагаймо [24]Частина 14
• Ірина Фаріон: Російськомовний українець - це такий самий оксюморон, як і живий труп [25]Частина 15
• Ірина Фаріон: Питання мови - це питання влади, а не мінливої чи ситуативної комунікації [26]Частина 16
• Ірина Фаріон: Не буде ментальних змін - буде поразка у всьому [27]Частина 17
• Ірина Фаріон: Неможливо захиститися ззовні, якщо всередині пасуться колаборанти [28]Частина 18
• Ірина Фаріон: Коли “у голові гнила підошва, здохлий кіт, горох і капуста” [29]Частина 19
•  
• Ірина Фаріон: Можете уявити не англомовного британця?! [30]Частина 20
•  
• Ірина Фаріон:Наша мрія - смерть москви до останнього кацапа [31]Частина 21
• Ірина Фаріон: Світ належить переможцям, а не угодовцям і "миротворцям" поразок. [32]Частина 22
• Ірина Фаріон: На чолі перемоги може бути лише одна ідеологія - ідеологія націоналізму. [33]Частина 23
•  
• Ірина Фаріон: Якби Україна виграла мовний фронт в 90-х, москви б яко варвара,  не було б [34]Частина 24
•  
• Ірина Фаріон: Має минути наша вторинність і залежність від будь-яких векторів [35]Частина 25
•  
• Ірина Фаріон: Війна не лише вбиває - вона народжує Героїв і сталить Націю. [36]Частина 26
•  
• Ірина Фаріон: У тилу наші кулі - Мова, Пісня, Церква. [37] Частина 27
•  
• Ірина Фаріон:«Трампівсько-путінське "мир" - це для нас смерть» [38]. Частина 28
•  
• Ірина Фаріон: Нас, українців, перемогти неможливо. Служімо один одному. [39]Частина 29.
•  
• Ірина Фаріон: «Щоб визволитися - читайте Дмитра Донцова». [40] Частина 30
•  
• Ірина Фаріон: Тільки розтрощена москва - запорука спокою у світі [41]. Частина 31
•  
• Ірина Фаріон: Не той пріоритет, чоловіче: Україна, перемога, мир. [42]Частина 32
•  
• Ірина Фаріон: Хто не захистить своєї мови, втратить свої території. [43] Частина 33
•  
• Ірина Фаріон: Час  реально ставати надзвичайно радикальними. [44]Частина 34
•  
• Ірина Фаріон: Ми не перестанемо виховувати націю на прикладі українських Героїв. [45] Частина 35
•  
• Ірина Фаріон: Все, що поза Правдою і поза Відданістю - воно нас вбиває. [46]Частина 36

---

На цю тему:

• За українську мову стріляють у скроню - "Свобода" про розстріл Фаріон [47]
• Похорон Ірини Фаріон у Львові: мовознавицю в останню путь проводжають люди зі всієї України. "Українська" влада похорон ігнорує (ТРАНСЛЯЦІЯ) [48]
• Ірина Фаріон померла у лікарні після замаху [49]
• Глава УГКЦ засудив вбивство Фаріон [50]
• У Львові розстріляли Ірину Фаріон - вона захищала Мову [51]
• МВС показало відео затримання і допиту підозрюваного у вбивстві Фаріон [52]
• Студенти Київського політеху вимагали відставки ректора [53]
• Ірина Фаріон подала позов до суду через незаконне звільнення зі "Львівської політехніки". Ганьба міністру-пристосуванцю Лісовому [54]