Глибоко символічно, що вбивці українських патріотів Ірини Фаріон і Андрія Парубія чекають на рішення суду в одній камері СІЗО. Українофоби В’ячеслав Зінченко та Михайло Сцельніков мають різні мотиви для вбивства, але матимуть - віримо в це! - однакову жахливу долю.

Тим часом ми повертаємось до масштабної моральної, духовної, світоглядної спадщини, яку залишила нам Ірина Дмитрівна.

5 жовтня 2022 року, 224 день великої війни

О 3-й ночі Ірина Фаріон у своєму телеграм-каналі передруковує новину про чергову витівку радника Офісу Президента Олексія Арестовича. Скандально відомий персонаж, очевидний шахрай напередодні по-хамськи висловився про студентів вже легендарної Києво-Могилянської академії, які нібито занадто бурхливо обговорювали “мирний план” Ілона Маска. На шоу [2] росіянина Марка Фейгіна Арестович заявив буквально:

“Тренди теж є. Особливо в цієї молоді довбаної, яка навчилася у своїх києво-могилянських академіях … які набралися з канадських університетів всяких фемінізмів і всього іншого, які бігають і прискіпливо говорять: а чи сказав Арестович про “маленьку культуру”, а який він поставив акцент”.

Ірина Дмитрівна не могла пройти мимо підлості “розмовляючої голови” Офісу президента, хоча й не коментувала сказане ним - очевидно, що це було нижче її гідності.

… Ще до вбивства Фаріон покидьок Арестович був звільнений з ОП, втік з України. Та з-за кордону поливає брудом чужу для нього країну та бувших “годувальників” з ОП.

Словоблудство Арестовича Ірина Дмитрівна поставила в один ряд з цинічною заявою російського диктатора Владіміра Путіна, який нібито «поважає український народ, їхню мову та культуру» (тривав сьомий місяць широкомасштабної війни!).

Увечері того дня Фаріон тішить однодумців [3] переможними новинами з фронту, де триває український наступ і звільнення територій від російських вбивць.

На завершення дня - випуск “Велич особистости” від 2016 року про легендарного полководця часів УНР Петра Болбочана, народженого у цей день. Розстріляного за наказом Петлюри. Анонс випуску: “Чому Петлюра вбив полковника Петра Болбочана, який за десять днів звільнив Крим від большевиків? Історична трагедія, плоди якої пожинаємо не меншими трагедіями сьогодні. 5 жовтня 1883 року народився полковник Петро Болбочана, що категорично не приймав соціялістичного ідіотизму Петлюри і Грушевського”.

Дивовижний, яскравий портрет полководця на фоні буремних подій початку 20 сторіччя у непересічному викладенні Ірини Дмитрівни - рекомендуємо:

“5 жовтня 2002 року відійшов у Вічність організатор повстанського руху на Закерзонні, відтак в.о.командира УПА-Північ Василь Галаса. Засуджений за антирадянську діяльність на 10 років. Вистояв. Переміг. Сьогодні з таких, як Він полковників УПА народилися геоїчні ЗСУ. Пам'ять про Героїв минулого - перемога в сучасному.

"Ми не капітулювали. У нас не було поразки, ми чесно йшли до бою на своїй землі. Ми не воювали проти нікого народу, проти ніякої держави, не займали чужих земель"

Дякуємо. Цього року 80 років УПА - матері ЗСУ.”

Галасі присвячений випуск “Ген українців” від 2020 року:

“Василь Галаса (12.11.1920-5.10.2002) – бандерівець, націоналіст, полковник Армії Нескорених - УПА. У травні саме таких маємо возвеличити і вшанувати.

Один із очільників націоналістичної боротьби на Закерзонні. В.о командира УПА-Північ.

Його кредо життя:

"Ми не капітулювали. У нас не було поразки, ми чесно йшли до бою на своїй землі. Ми не воювали проти ніякого народу, проти ніякої держави, не займали чужих земель" (Василь Галаса). Посли Ізраілю і Польщі у своєму зверненні до ВР виступили проти вшанування цього Героя на державному рівні. Дякуємо, що звернули увагу на Героя. Обов'язково вшануємо. Саме з цією метою ця студія "Гену українців". Наша земля - наші герої.

10 років підпільної боротьби за Соборну Українську Державу.

10 років московсько-сталінських концтаборів.

Нескорений і жертовний. Незламний і послідовний.”

У цьому ж випуску: посольству Ізраїлю в Україні не подобаються наші Герої? Нажаль, не Держава українців, а лише жінка Фаріон дає на це гідну відповідь державі Ізраїль, яка відмовляється визнавати Голодомор геноцидом українців. До організації якого причетні багато представників саме єврейського походження на керівних посадах СРСР.

6 жовтня 2022 року, 225 день великої війни

Шалена працездатність Ірини Фаріон вражає:

“Сьогодні записали три студії "Гену українців": про Декалог і Молитву націоналіста як прелюдію УПА, про Каву і Війну, себто воїна і підприємця Юрія Кульчицького і польського короля Яна Собєського; про символа Харківщини і нашої Соборности Гната Хоткевича. Дякую за підтримку проєкту, який завдяки Вам став народним. Переможемо, бо можемо.”

Цю новину ілюструє цим фото:

Там же [4]:

“Нові "Гени українців" уже в дорозі до Ваших сердець. Дякую Вам за підтримку. Цей проєкт став народним завдяки Вашому фінансуванню і переглядам та поширенню. Вже в понеділок о 21.15 на каналі НТА і на моєму ютуб-каналі дуже нетипова студія про УПА з нагоди 80-літнього ювілею: тексти, що створили упівське покоління - Декалог, Славень, 12 прикмет, 44 правила і Молитва Націоналіста. Бандеризуймося. Дякую, що ми разом.”

7 жовтня 2022 року, 226 день великої війни

Ірина Дмитрівна ширить інформацію про те, що Анні Ерно отримала Нобелівську премію з літератури. І блискуче коментує [5]:

“Премія Миру від Нобеля стала премією, по-перше, для ката і жертви водночас; по-друге, абсолютно знівелювала основний антагонізм світу - Миру і Війни, бо змішала в одне війну з миром, зло з добром, брехню з правдою; по-третє, ця премія - вирок отруєному лібералізмом журі, що визнало свою повну поразку перед Мужністю, Гідністю і Честю. Направду, писав Шпенглер про сутінки Европи ще на початку ХХ століття, то тепер, напевно, вже повна темінь наступила. Бо коли деградують цінності Правди і безкомпромісної Боротьби, то все решта приречене. Ця так звана організація з України ще цього року в жовтні московським язиком проводила спільну конференцію з ворогом.....і ніколи НЕ ЗАХИЩАЛА визначальних ЕТНІЧНИХ прав УКРАЇНЦІВ на своїй землі. Нема нічого гіршого, як Господу домовлятися з Сатаною, як Правду змішувати з Брехнею, а Честь пристосовувати до обставин. Жодного иншого почуття, крім огиди, не відчуваю. Так ніби знову почула заклик папи римського (символу церковної деградації) до України миритися з москвою.

Щиро бажаю членистоногим журі відчути гуркіт війни на власних подвір'ях і завжди у своєму житті невідступно плутати причину з наслідком... Це моральні трупи.”

Ірина Дмитрівна тужить - у цей день у звільненому Лимані знайшли масове захоронення, в якому поховано 180 людей. В братських могилах лежать цілі родини, є поховання трьох-, чотирирічних дітей та навіть немовлят…

У цей день на каналі НТА виходить “Ген українців”:

“Валерій Марченко (16 вересня 1947 – 7 жовтня 1984) - речник української національної правди. Дисидент-правозахисник, борець за національну Україну. Його засудив 13 березня 1983 року на 15 років суддя Григорій Зубець, якого 6 жовтня 2017 року горе-президент Порошенко нагородив орденом Ярослава Мудрого V ступеня. Той самий суддя матері Валерія 1991 року надіслав документ про реабілітацію сина…

Отже, студія про Героя і ката, про велич і падіння людини, і сьогоднішнє моральне виродження. Звідси і війна.

Сьогодні день його убивства…”

І ще цитує вбитого Валерія Марченка:

“«…речники правди вказують своєму народові шлях до звільнення від рабства. Саме за це їх переслідують і ув’язнюють. Офіційна пропаганда шельмує й обливає брудом хули, зневажливо відвертається від них ошуканий народ.

Як тут не згадати бабусі, котра принесла в’язанку хмизу до багаття Яна Гуса. Вона була впевнена, що знищує ворога, богохульника, який зазіхає на найсвятіші людські ідеали»

У цьому сюжеті ірина Дмитрівна нагадує про роль ката Валерія Марченка - “судді” Григорія Івановича Зубця. Який засудив правозахисника до 15 років ув’язнення - попри експертних висновків лікарів щодо смертельної небезпеки тюремного режиму для підсудного. На той час Валерій Марченко вже тяжко хворів і мав інвалідність. Але 13–14 березня 1984 року Київський міський суд під головуванням заступника голови Київського міського суду Григорія Зубця розглядав справу дисидента Валерія Марченка, якого визнали особливо небезпечним рецидивістом та засудили до 10 років таборів особливого режиму і 5 років заслання. Етапом його було доправлено у пермські табори, де невдовзі у нього відмовили нирки. Помер 5 жовтня 1984 року в тюремній лікарні у Ленінграді…

Валерій Марченко. Фото з відкритих джерел

Смерть Марченка — не єдина заслуга цього судді перед радянською владою. За статтею 187-1 «наклепи на радянську дійсність» він відправив у табори Валерія Кравченка, Геннадія Кишкіна, Станіслава Хмелевського, Михайла Михалка, Клима Семенюка. І це зовсім не завадило йому стати головою Київського обласного суду, членом Вищої ради юстиції, заслуженим юристом України.

6 жовтня 2017 року суддя Григорій Зубець був нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня «з нагоди Дня юриста». Нагородив Г. Зубця, тоді - суддю Апеляційного суду міста Києва у відставці, президент Петро Порошенко «за вагомий особистий внесок у розбудову правової держави, забезпечення захисту конституційних прав і свобод громадян, багаторічну плідну працю та високий професіоналізм».

Кат українців сьогодні отримує велику пенсію та користується іншими благами, дарованими йому Державою українців.

Яблуко від яблуні… Син Григорія Зубця - Юрій Зубець, відомий як “суддя Майдану [6]”. Сьогодні також на щедрій державній пенсії, хоча його офіційні статки не відповідали рівню добробуту його сім’ї.

Ось вони - отець і син, кати українців, моральні уроди, виродки нації, чий генофонд був вибитий росією:

Валерій Марченко був нагороджений посмертно Орденом «За мужність» I ст. 8 листопада 2006 року — "за громадянську мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і демократії"...

У цей день Ірина Дмитрівна радіє [7] - нарешті в Україні у громадському транспорті забороняється "акустичне насильство" - вводиться табу на відтворення в салоні музики, фільмів та інших звукових сигналів без згоди всіх пасажирів, крім інформації про подорож.

І коментує цю подію:

“Смію нагадати, що я як депутат Львівської облради ініціювала рішення про заборону звукового супроводу в маршрутках ще, здається, в грудні 2010 року...., себто 12 років тому.

Який же тоді гвалт і крик стояв у змі. Яка ж та Фаріон радикальна, яка вона різка, то не таким тоном сказала, то не там, а то не тоді, а то не на часі. А що ж це за прозріння сталося? Ракетки допомогли, чи не так? Та ще й з яким заумним виглядом то тепер власть творить....А як же дебілувато в стилі гендернутих назвали, трясця, "акустичне насильство".....умліваю від горе-терміна.

Все знала, що проблема Свободи і, моя зокрема, у випередженні часу на років 20-40. Але краще пізно, ніж ніколи.”

8 жовтня 2022 року, 227 день великої війни

У цей день - огляд суспільно-важливих подій в Україні та світі, які впливають та впливатимуть на долю воюючої України. Головні тези:

• Могилізація на раші;
• Ядерна зброя – відчай путіна;
• Відгук світу на ядерні погрози;
• Умиротворення від Маска, папи і нобеля.

У цьому етері Ірина Дмитрівна фахово, яскраво аналізує реакцію світу на подання Президентом України заяви про вступ нашої країни до НАТО. У той час це був надсміливий політичний крок, який спричинив бурхливу реакцію світової спільноти, передусім - політикуму ЄС.

І тут же:

“Бавовнятко зачаровує....” - пише Фаріон, реагуючи на підрив Кримського мосту Силами Оборони України у цей день.

Але навіть так подія, як підрив Кримського мосту, не могла відмінити обов’язкове:

“Не забудьте долучитися нині до суботніх мовних вечорів. Говоритимемо про англізми і псевдоанглізми: донат, спорт, футбол, гол, фрілансер. 18.00. канал Студія Фаріон.”

---

 Початок дивіться тут:

• «Фаріон дана нації на виріст» [8] Частина 1
• Ірина Фаріон: «Чому теперішні події - це спосіб вилікувати Україну і світ» [9] Частина 2
• Ірина Фаріон: Прошу не вітати мене з восьмою мартою. Я її не знаю [10] Частина 3
• Ірина Фаріон: З уродинами, Тарасе Григоровичу!!!! [11] Частина 4
• Ірина Фаріон: За московським язиком ідуть московські танки [12] Частина 5
• Ірина Фаріон: «Люди! Навіть найгірший суржик кращий за москвоязик» [13] Частина 6
• Ірина Фаріон: Ніякого язика балалайок!!!) [14] Частина 7
• Ірина Фаріон: «Кожне московське слово сьогодні - це поширення окупації Путіна» [15] Частина 8
• Ірина Фаріон: «Ми досі не закрили своє "ідеологічне небо" постатями Бандери, Шухевича, Мазепи» [16] Частина 9
• Ірина Фаріон: «Російською мовою України ніхто і ніколи не збудує» [17] Частина 10
• Ірина Фаріон: Ще такий ся не вродив, аби впокорив українців [18] Частина 11
• Ірина Фаріон: «Не обурюватися, а прозрівати треба і вбивати ворога, як косити траву» [19] Частина 12
• Ірина Фаріон: Наші джавеліни - це є наша історія, тому що історія - це є те, що завжди [20] Частина 13
• Ірина Фаріон: Мужніймо. Глибшаймо. Мудрішаймо. Перемагаймо [21] Частина 14
• Ірина Фаріон: Російськомовний українець - це такий самий оксюморон, як і живий труп [22] Частина 15
• Ірина Фаріон: Питання мови - це питання влади, а не мінливої чи ситуативної комунікації [23] Частина 16
• Ірина Фаріон: Не буде ментальних змін - буде поразка у всьому [24] Частина 17
• Ірина Фаріон: Неможливо захиститися ззовні, якщо всередині пасуться колаборанти [25] Частина 18
• Ірина Фаріон: Коли “у голові гнила підошва, здохлий кіт, горох і капуста” [26] Частина 19
• Ірина Фаріон: Можете уявити не англомовного британця?! [27] Частина 20
• Ірина Фаріон: Наша мрія - смерть москви до останнього кацапа [28] Частина 21
• Ірина Фаріон: Світ належить переможцям, а не угодовцям і "миротворцям" поразок. [29] Частина 22
• Ірина Фаріон: На чолі перемоги може бути лише одна ідеологія - ідеологія націоналізму. [30] Частина 23
• Ірина Фаріон: Якби Україна виграла мовний фронт в 90-х, москви б яко варвара, не було б [31] Частина 24
• Ірина Фаріон: Має минути наша вторинність і залежність від будь-яких векторів [32] Частина 25
• Ірина Фаріон: Війна не лише вбиває - вона народжує Героїв і сталить Націю. [33] Частина 26
• Ірина Фаріон: У тилу наші кулі - Мова, Пісня, Церква. [34] Частина 27
• Ірина Фаріон: «Трампівсько-путінське "мир" - це для нас смерть» [35]. Частина 28
• Ірина Фаріон: Нас, українців, перемогти неможливо. Служімо один одному. [36] Частина 29.
• Ірина Фаріон: «Щоб визволитися - читайте Дмитра Донцова». [37] Частина 30
• Ірина Фаріон: Тільки розтрощена москва - запорука спокою у світі [38]. Частина 31
• Ірина Фаріон: Не той пріоритет, чоловіче: Україна, перемога, мир. [39] Частина 32
• Ірина Фаріон: Хто не захистить своєї мови, втратить свої території. [40] Частина 33
• Ірина Фаріон: Час реально ставати надзвичайно радикальними. [41] Частина 34
• Ірина Фаріон: Ми не перестанемо виховувати націю на прикладі українських Героїв. [42] Частина 35
• Ірина Фаріон: Все, що поза Правдою і поза Відданістю - воно нас вбиває. [43] Частина 36
• Ірина Фаріон. ДіЯгноз – Арєстовіч [44]: малий про великих. Частина 37
• Ірина Фаріон: Московський язик - це тавро маргіналів [45]. Частина 38
• Ірина Фаріон: А арєстовічь - бидло московське - і далі вєщятиме? [46] Частина 39
• Ірина Фаріон: Якщо інформаційний простір брудний, то тоді бруд в головах [47]. Частина 40
• Ірина Фаріон: Малі ніколи не визнають великих. Тому обирають собі подібних, а не звитяжців [48]. Частина 41
• Ірина Фаріон: Ставаймо нацією з колючками. [49] Частина 42
• Ірина Фаріон: Найбільше ненавидять те, що зрадили. [50] Частина 43
• Ірина Фаріон: «Неможливо Україну завоювати, якщо не спертися на малороса». [51] Частина 44
• Ірина Фаріон: Законодавче поле української мови не має національного характеру. [52] Частина 45
• Ірина Фаріон: Мова без історії і мова без політики - це тіло, яке несуть на цвинтар. [53] Частина 46
• Ірина Фаріон: Тому у нас і війна, бо не вибудовано мовно-ментального кордону [54]. Частина 47
• Ірина Фаріон: Громадянство і мова - це зброя [55]. Частина 48
• Ірина Фаріон: Вся трагедія українців полягає у бракові націоналізму [56]. Частина 49
• Ірина Фаріон: Цькують лише слабких. То ставаймо сильними, як Бандера [57]. Частина 50
• Ірина Фаріон: Все зараз в руках українського суспільства [58]. Частина 51
• Ірина Фаріон: Наша влада не вміє діяти чесно, відкрито. А намагається затягувати час, щоб розв’язувати свої приватні інтереси [59]. Частина 52
• Ірина Фаріон. Україна переможе тоді, коли повсюдно переможе її мова [60]. Частина 53
• Ірина Фаріон: «Мова - гамерси в тилу і пароль на фронті» [61]. Частина 54
• Ірина Фаріон: Мова не може бути модною. Це Божа даність. Як батьки [62]. Частина 55
• Ірина Фаріон: Лише меч може принести мир [63]. Частина 56
• Ірина Фаріон: Безпека світу - це безпека України [64]. Частина 57
• Ірина Фаріон: Українцям треба ставати месником і відплатником [65]. Частина 58
• Ірина Фаріон: Аби в кожному недоукраїнцеві остаточно в голові здох руський мір [66]. Частина 59
• Ірина Фаріон: Без покоління ОУН-УПА не було б сьогочасних героїв ЗСУ [67]. Частина 60
• Ірина Фаріон: Українська влада не доросла до сили української мови [68]. Частина 61
• Ірина Фаріон: «Рускоязичних українців» немає, є змосковщені українці [69]. Частина 62
• Ірина Фаріон: Націоналісти - це не лише військова аристократія. Це інтелектуальна брила [70]. Частина 63
• Ірина Фаріон: Коли ми знищимо Москву? Тоді, коли ми знищимо власну слабкість» [71]. Частина 64
• Ірина Фаріон: Пізнаваймо і шануймо своїх. На їхній плечах сьогоднішній змаг [72]. Частина 65
• Ірина Фаріон: Гуманітарна політика - це основна броня кожної нації [73]. Частина 66
• Ірина Фаріон: Я не буваю культурною з безкультурними людьми [74]. Частина 67
• Ірина Фаріон. Сьогодні весь простір кишить безпотрібними англізмами. Звідки таке улягання перед чужим? [75] Частина 68
• Ірина Фаріон. Коли Тебе ображають дурні, то Ти попереду [76]. Частина 69
• Ірина Фаріон. Наші сьогоднішні жертви - це неосмислене і неприйняте минуле [77]. Частина 70
• Ірина Фаріон: Неможливо звільнити територій, коли душі московські [78]. Частина 71
• Ірина Фаріон: Тримаймося за руки і за душі. Тоді і крила будуть [79]. Частина 72
• Ірина Фаріон: Історія - це те, що завжди [80]. Частина 73
• Ірина Фаріон. Ми деокупуємо наші території, коли деокупуємо голови і виставимо націєцентричні пріоритети [81]. Частина 74
• Ірина Фаріон: Велика трагедія нашої нації полягає в тому, що вона не карає зрадників [82]. Частина 75
• Ірина Фаріон: Агов!!! А згадайте, кого звільнив з полону Порошенко? [83] Частина 76
• Ірина Фаріон: Визволити мозок складніше, як територію [84]. Частина 77
• Ірина Фаріон. 12 кроків англіїзації на тлі деукраїнізації [85]. Частина 78
• Ірина Фаріон: Він знав кого вбити, а кого вести шляхом Істини [86]. Частина 79
• Ірина Фаріон: Найстратегічнішим міністерством в Україні є Міністерство освіти [87]. Частина 80
• Ірина Фаріон: Нам потрібна українська, україноцентрична держава! [88] Частина 81