Ірина Фаріон: Законодавче поле української мови не має національного характеру. Частина 45

|
Версия для печатиВерсия для печати
Фото:

Правдива і жорстока реальність щодо фактичної неповноправності і водночас безальтернативності існування української мови в Україні.

А також неприпустимість вести розмови про мир під час війни. Сила думки і переконаність Ірини Дмитрівни в необхідності побудови України на засадах національно-етнічних - ключ до сили і міці Незалежної Української держави. І остаточної її перемоги в національно-визвольній війні.

2 липня 2022 року, 129-й день повномасштабного нападу країни-терористки на Україну

Цього дня Ірина Фаріон оприлюднює щоденну бесіду під назвою: «Галушка і Мова | Ірина Фаріон». В якій розбирає черговий конфлікт між українською мовою і перевертнем жіночого роду на прізвище Галушка. А саме, «дикий конфлікт» на ахметівському каналі «Україна-24». Коли так звана журналістка на прізвище Галушка, фактично наказала очільникові Полтавської ОВА говорити московитською, беручи його коментар про влучення ракети по торговельному центру «Амстор» в Кременчуці.

image1.jpg

Фактично, підкреслює Ірина Фаріон, журналістка попросила державного посадовця перейти на мову ворога. Навівши аналогії з совєцьким союзом часів другої світової війни і Чехословаччиною часів судетського конфлікту, Ірина Фаріон припускає, що сьогодні Україна купує зброю по всьому світу, зокрема і тому, що вона, Україна, говорить мовою ворога. А в наших етерах - «галушки», які мали б ідентифікуватися просто «щі». Бо до «пельменів» вони теж не виросли. Бо москалі вкрали слово «пельмень» у фінів. 

Говорити в Україні російською мовою - це розширювати територію путіна на ментальному рівні.

Ірина Фаріон також реагує на аргументацію журналістки, що мовляв ми мовимо «російською мовою» до всього світу. Вона наводить статистичні дані. 1,13 млрд. людей в світі мовлять англійською мовою. 1,1 млрд. - китайською, 600 млн. мовлять мовою гінді. Далі говорять еспанською мовою. Далі говорять арабською мовою. І всього 260 млн. ще досі кацаплять. До слова, станом на сьогодні, канал продовжує мовлення російською, бо така «редакційна політика». Ірина Фаріон висміює назву каналу, яка складається з двох частин. Частина - англійське Free, а інша частина - московське Дом. «Цеяк «ні рибо, ні мнєсо», як кажуть в Галичині, чи «куркопівень», або щось таке, як «людина з чотирма ногами». І ці недолугі істотки, які працюють на тому каналі вирішили, що це звучить дуже просунуто, не то англійською, не то московською. Але знаєте, що основне? Основне - щоби не українською. Складається враження, що інформаційна політика чинної влади сьогодні власне така. Все, що завгодно, аби не українською», - говорить Фаріон. Констатуючи всю тупість і безглуздість цієї назви.

І знову, згадуючи про світову статистику поширення мов, Ірина Дмитрівна переконана, перш ніж поширювати інформацію на окуповані території, варто її поширювати українською мовою. «А якщо ви продовжуєте поширювати інформацію на окуповані терени мовою ворога, ви цементуєте там цю мову.Ви підсилюєте «рускій мір» там, де зараз гинуть наші воїни. І ці воїни гинуть зараз там, щоб ви, недолугі зараз «вєщалі» там язиком путіна?», — обурюється мовознавиця. Але і це ще не все. Цей проєкт, обізваний гібридом англо-московським, створено за підтримки президента України, Міністерства культури та інформаційної політики, Національного телебачення і радіомовлення. Я коли чую «Національне радіомовлення», у мене єдине бажання - забрати прикметник «національне», тому що це антинаціональне, антидержавне телебачення і радіомовлення», — говорить Фаріон. І далі спростовує поняття «російськомовний українець», яким послуговувалася на той час редакція цього недоканалу. Аргументуючи свою діяльність необхідністю мовленням на свою авдиторію - «російськомовних українців». «Російськомовний українець» - це оксюморон, рівнозначний поняттю як «живий труп» чи «мертва вода». Це маніпулятивна словесна упаковка для того, щоби виправдати розумово відсталих, або політично упереджених», — зазначає науковиця. На 2022 року цей проєкт отримав від Кабінету міністрів фінансування у розмірі 165 млн. грн. Тобто все це фінансується з наших з Вами податків. І все це, публічно принижуючи українську мову. Звісно, очільник Полтавської ОВА «розгубився» і не послав журналістку після її прохання (Зауважимо, за нашою інформацією, Дмитро Лунін - тодішній очільник ОВА - російськомовний, і навіть у стінах Полтавської ОВА він спілкувався з підлеглими переважно російською - А.). На думку Ірини Дмитрівни, це свідчить про дуже низьку опірність українців. В той час , коли треба жорстко, безапеляційно захищати те, що робить нас українцями. «Бо якщо би ми свого часу зуміли захистити нашу мову, нам би сьогодні не треба було гинути і вмирати за наші території. Бо за наші території гинуть найкращі. А виживають не дуже найкращі», — наголосила Ірина Дмитрівна.

«Цікавиночка цієї трагедії, яка сталася в Кременчуці. Виявляється, що адміністрація цього торгового центру розмістила пречудове оголошення московитською мовою, яке свідчило про те, що торговий центр ігнорував повітряні тревоги, і продовжував працювати з відвідувачами. Вже за це оголошення автор російськомовного посту мав би бути покараний відповідно до мовного закону», — зазначає пані Ірина.Але, за її визначенням, мовний закон 2019 року був виписаний не у визначальних категоріях, де є лише одне трактування законодавчої норми - або так, або ні. Натомість кожну з 57-и його статей виписано так, «що можна подвійно трактувати кожне так, чи кожне ні. А значна частина статей взагалі відтермінована в часі. Законодавче поле української мови немає національного характеру. А має ліберально-гібридний характер. І радить прочитати більше у монографії «Українська реальність через призму терміна». У нас немає національної мовної моделі. Тому що поки що не сформувалося націонало-зріле і сильне суспільство. Бо якщо би воно сформувалося, ніяке Пуйло не пішло б на нас війною. Тому що пуйло йде туди, де воно розраховує на певну підтримку. І певну підтримку через колаборантів воно також отримало. І це треба говорити відверто», — підкреслює Фаріон.

Ірина Дмитрівна на конкретних прикладах розібрала недолугі формулювання законів про українську мову, прийнятих за часів президентства Петра Порошенка. І закликала суспільство навчитися воювати доступною для всіх українців зброєю - українською мовою. Навівши приклад, що носіям англійської мови не може навіть в голову прийти поступитися хоча б на крок англійською мовою за будь-яких обставин. «І те, що ми і досі під ракетними ударами - ми не навчилися захищатися мовою Тараса Шевченка. Ми платимо за любов до ката. Немає нічого гіршого, ніж ворог всередині держави. З чужою мовою і мовою москви ми не запануємо у власній державі ніколи», - говорить Ірина Фаріон.

Сказане вище Ірина Фаріон підкріплює власною візуалізованою цитатою:

image4.jpg 

А наступного дня наукрвиця і Громадянка Ірина Фаріон поставить крапку в цьому політогляді: 

«Про журналістку Галушку, що вимагала від очільника Полтавської ОВА говорити мовою ворога.....і він возговорив. Ось такі галушки псам би на вечерю. Бридота на державному каналі з гібридно-дебільною назвою FreeDom, де нема ні національного дому, ні національної свободи, а хіба галушка замість голови».

Науковиця продовжує своє просвітницьке служіння. 

«Нагадую, щосуботні мовні вечори. Сьогодні ,18.00. То чи потрібна нам Z та V?», — пише вона, діючи посилання на чергову авторську лекцію: Урок 10а. Латинізація чи демосковізація? | Ірина Фаріон.

«Колонізований німецький мозок. Реально подібне тягнеться до подібного. Щиро бажаю московських ракет у їхні обійстя», — так Ірина Фаріон реагує цього дня на заяви деяких німецьких урядовців про неправильність бойкотування російської культури.

Ірина Дмитрівна нагадує своїм читачам про день пам’яти Михайла Драгоманова - суперечливої історичної постаті.

«2 липня 1895 року відійшов у Вічність Михайло Драгоманов. Постать украй суперечлива і неприйнятна для наслідування. Отруїв чимало слабких українців федералістично-космополітичними ідеями. Став батьком теперішнього ліберального лівацтва. Благо, що Франко виборсався з його отрути: "Для нас тепер не підлягає сумнівові, що брак віри в національний ідеал, продуманий до крайніх консеквенцій також на політичнім полі, був головною трагедією в житті Драгоманова, був причиною безплодности його політичних змагань, бо ж теоріями про басейни рік і про сфери економічних інтересів не загрієш людей до політичної діяльности". "Українець просить мало", - це ідея пораженства від Драгоманова, що й досі засіла в головах так званих інтелектуалів. Його прозріння було надто пізнє: і для нього, і для України. Досі харкаємо кров'ю через   задурманений мозок ідеями космополітизму... і брак націоналізму», — пише вона, даючи покликання на свою авторську студію від вересня 2015 року. Українофіл чи русофоб Михайло Драгоманов? | Велич особистості | вересень '15

3 липня 2022 року, 130-й день повномасштабного нападу людиноненависницької московії на Україну.

Ірина Дмитрівна починає інформстрічку з власної цитати: «Переможемо, коли основним гаслом буде Шевченкове «вражою злою кров’ю волю окропіте».

image3.jpg

Цього дня стає відомо про те, що США ухвалили рішення про надання Україні ЗРК NASAMS. І одночасно про те, що ЗСУ вийшли з Лисичанська.

Ірина Фаріон сумує з приводу загибелі ще одного свободівця: Тимофія Аніканова.

У запеклому бою з окупантами віддав життя за Україну боєць батальйону «Свобода» (НГУ) Тимофій Аніканов «ТЕХНО»:

image2.jpg

І дає покликання на дуже цікаве інтерв’ю з мамою загиблого Героя - Іванкою Крип’якевич-Димид. «У день уродин воїна Артемія.....», — коротко коментує Ірина Фаріон. «Зараз немає художників та поетів – зараз усі солдати одного українського фронту», – Іванка Крип’якевич-Димид.

І покликання на чергову політичну бесіду від політика Ірини Фаріон: НАТО і Ми. Політичний огляд Ірини Фаріон. «Чому ми ніяк не можемо вступити в НАТО», — запитує Ірина Фаріон. І відповідає: «Тому що у нас дуже багато внутрішніх проблем». «Внутрішні проблеми в дуже прямому значенні цього слова. Це - проблеми в голові. Це проблеми з ідентичністю. Це проблеми з усвідомленням того, до якої культури ти належиш». 

Ірина Фаріон зауважила на зміну вектора думання великої кількості українців, які на ту пору «змусили», як виявилося тимчасово, президента Володимира Зеленського від нав’язливої мантри про мир і він почав заявляти про необхідність перемоги у війні. «Ми маємо перемогти у цій війні. Не можна говорити про мир під час війни. Якщо ми хочемо цю війну виграти. Ми не просто повинні перемогти. Ми повинні перемогти на полі бою. Іншого варіанту завершення цієї війни не існує. Не може бути перемовин, якщо немає сильних воєнних перемог». «Без ментальних змін не буде жодних інших змін», — переконувала світлої пам’яті Ірина Фаріон. І правдивість її слів з кожним днем все більш незаперечна.

Далі буде.

Початок дивіться тут:


На цю тему:


Читайте «Аргумент» в Facebook и Twitter

Если вы заметили ошибку, выделите ее мышкой и нажмите Ctrl+Enter.

Система Orphus

Підписка на канал

Новини партнерів

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републікація матеріалів: для інтернет-видань обов'язковим є пряме гіперпосилання, для друкованих видань – за запитом через електронну пошту.Посилання або гіперпосилання повинні бути розташовані при використанні тексту - на початку використовуваної інформації, при використанні графічної інформації - безпосередньо під об'єктом запозичення.. При републікації в електронних виданнях у кожному разі використання вставляти гіперпосилання на головну сторінку сайту argumentua.com та на сторінку розміщення відповідного матеріалу. За будь-якого використання матеріалів не допускається зміна оригінального тексту. Скорочення або перекомпонування частин матеріалу допускається, але тільки в тій мірі, якою це не призводить до спотворення його сенсу.
Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламних оголошень, розміщених на сайті, а також за вміст веб-сайтів, на які дано гіперпосилання. 
Контакт:  [email protected]