Для виживання українцям потрібно будувати саме національну Державу.

Якщо Україна, не дай Боже, програє цю війну, то насправді програє уся Европа і якщо ми переможемо то переможе і Америка, і Европа. Спостерігаючи за карколомними зміщеннями акцентів  у великій геополітиці в сторону зміцнення «вісі зла», це твердження Ірини Фаріон звучить пророче.

3 серпня 2022 року, 162-й день варварського повномасштабного вторгнення московитської орди на українську землю.

Цього дня Ірина Фаріон на новину про те, що «Легендарна львівська 80 бригада може отримати ім’я Романа Шухевича». Начебто пропозицію воїнів підтримав очільник ОВА Максим Козицький: «Роман Шухевич – єдиний військовий діяч такого рівня в українській історії, який є уродженцем Львова. Бригада – львівська. Ворог у нас не змінився. А теперішні окупанти бояться наших десантників не менше, ніж сталін Шухевича», — йшлося у зверненні бійців. 

Однак, неодноразові заяви Ірини Фаріон про те, що нинішня влада, в тому числі і в особі президента Володимира Зеленського, не має україноцентричних переконань і цінностей, тому ніяк не змириться з українським націоналізмом, вкотре знайшли підтвердження. 80-та окрема десантно-штурмова бригада (з дислокацією у Львові) наразі не має імені Романа Шухевича. 22 листопада 2023 року Президент України Володимир Зеленський присвоїв бригаді почесне найменування — «Галицька». Відтоді вона офіційно має назву: 80-та окрема десантно-штурмова Галицька бригада Десантно-штурмових військ ЗСУ.

«3 серпня 1987 року пішов із земного життя актор над акторами Іван Миколайчук - архетип української культури, пресованої, але не страченої  московсько-совєцьким часом. Він став символом національної України», —  Ірина Фаріон, даючи покликання на спільну з журналісткою Наталією Андрощук авторську студію з циклу Велич особистості, присвячену національному генієві..

4 серпня 2022 року, 163-й день повномасштабної військової агресії московії проти України.

Ірина Дмитрівна цього дня свою позицію щодо перейменування львівської вулиці Герцена. «У Львові досі триває битва між Білозором і Вакарчуком. Місцева (себто містечково-хруняча) влада ніяк не може перейменувати вулицю Герцена на Ігоря Білозора, якого московити Воронов і Калінін убили у Львові саме під обласною прокуратурою за те, що Він співав свою українську пісню. Був 2000 рік.  Сьогодні, у 2022- му війна через те, що і досі лунає московський язик і московська пісня, а деякі львівці ратують назвати вулицю іменем Івана Вакарчука замість Ігоря Білозора. Це вирок їхній ущербності. Нагадаю цьому львівському опортуністично-"інтелігентному" плебсу, що Іван Вакарчук з благословення Садового був підписантом відкритого листа від 25 лютого 2014 року про "зважену" мовну політику і невчасність скасування у Верховній Раді (моя ініціятива) мовного закону Колесніченка-Ківалова. А відтак у Львові з подання Садового і Подоляк (та, що відповідала за культуру....) почалася акція «Львов гаваріт па рускі...». Український католицький університет на знак солідарности з сепаратистами з Донеччини і Луганщини навіть лекції один день читав мовою убивць і варварів. А видавництво Старого Лева книжки московською випустило.

Отже, ті, що сьогодні блокують перейменування вулиці Герцена на Білозора, і ратують за Вакарчука, - не просто корисні ідіоти - це опортуністичні блазні, що завжди були прихованим  підґрунтям для закорінення ворога в Галичині. Це латентні москвофіли або, за С. Бандерою, пристрасні учасники вічної галицької ХРУНІЯДИ. 

Якщо їх навіть убивство видатного композитора не навчило визначати пріоритети, то цю гниль не навчать і ворожі ракети. Тільки Бандера знав, що з ними робити. Звідси їхня ненависть до людей бандерівського гарту і чину. Словом, моя публічна зневага цьому львівському багну, що і в час війни чвакає на догоду ворогові». 

Слід зазначити, що за декілька днів, 18 серпня 2022 року вулиця таки отримала нову назву. На пошанування українського композитора і лідера ансамблю «Ватра» вона відтоді названа іменем Ігоря Білозіра.

«Мій вишиваний Герой. Сьогодні три. Основна мотивація вбивати ворога», — так Ірина Фаріон, яка безмежно любила своїх онуків, світлину внука Дмитрика.

Вчергове Ірина Дмитрівна торкнулася теми використання фемінітивів. «Наші дурні в цьому такі ж, як і німецькі: тулять фемінітиви, як коровам сідла - математикиня, бізнесовиця, мериня.... Замість того, аби реально повертати мові знищені норми правописом 1933 року, то їх просто скосило на фемінітивах», — написала [2] вона.

Цього дня в інформаційній стрічці Ірин Дмитрівни - її чергове інтерв'ю: . Зразок чіткого мислення Державника. Чомусь саме це інтерв’ю не набрало навіть тисячі переглядів.

 Попри те, містить наступні тези:

• дипломатичні перемовини абсолютно недоречні, так як наша з вами незалежність зараз вирішується на полі бою;

• дві визначальні екзистенційні потреби українців: мілітаризувати усе українське суспільство і бандеризувати його, тобто будувати націоналістичну (національну) державу;

• росія - імперія зла, за визначенням Рональда Рейгана, розпадеться зсередини;

• кожний народ заслуговує на ту владу, яку він обрав;

• ми - нація, яка нічого про себе не знає, або дуже мало знає. Приміром, мало хто знає про те, що відбулося з найпотужнішим історіософом України, автором праць «Розподіл Росії», «Призначення України» та інших Юрієм Липою 20 серпня 1944 року. Дикуни і варвари кастрували його. (19 серпня 1944 року четверо «червоних» офіцерів прийшли до його обійстя в селі Іваники (Яворівський район на Львівщині) із проханням надати медичну допомогу важкохворому (Юрій Липа служив лікарем у лавах Української повстанської армії). Вони, під чесне слово радянського офіцера пообіцяли його дружині, що він незабаром повернеться. НКВД-исти його катували і по-звірячому вбили. Хто про це знає? Хто над тим думає? Хто популяризує праці батька і сина - Івана та Юрия Липи?

• центр сучасних геополітичних процесів крутиться навколо її величності України. Якщо Україна, не дай Боже, програє цю війну, то насправді програє уся Европа і якщо ми переможемо то переможе і Америка, і Европа;

• безпека світу - це безпека України;

• у нас є 120 томів літопису УПА, чи українці читають цей літопис?;

• українська література - це емоційне здоров'я покоління;

• після Майдану історія України стала необов'язковим предметом у вишах, у

школах історію України злили з всесвітньою історією, українську літературу забрали з ЗНО; а наша література показує трагедію, але вона вчить любити;

• очільники міносвіти останніх років працюють на розстріл українського емоційного поля;

• як ми можемо говорити про Силу українців, не прочитавши тритомової Волині Уласа Самчука, як ми можемо говорити про нездоланність наших воїнів, якщо з навчальної програми забрано «Землю» Ольги Кобилянської, як ми можемо навчити любити нашого воїна коли основний вірш Тараса Шевченка «Мені однаково, чи буду я жить в Україні чи ні» вилучений з ЗНО?

• Український паспорт - це не коробка цукерок, яку можна комусь дати, а комусь не дати; український паспорт, який залитий зараз українською кров’ю, треба заслужити;

• ми зависли межи залежністю і свободою; кращі були винищені, суспільство обрало Кравчука, як свій спосіб світогляду. Тобто хитрувало, відступалося, компромісило, було нечесним, шукало якісь обхідні шляхи, було дуже не сміливе, угодовське. І всі ці риси абсолютно вписувалися в портрет Кравчука;

• люди не звикли говорити правду, вони брешуть самі собі і заганяють в цей хибний шлях всіх інших;

• жорстка правда вона завжди для людей дуже витривали і сильних. А скільки у нас тих сильних і витривалих? Тому не треба слухати попсу треба навпаки кардинально рвати стереотипи і давати всім дуже чіткі аргументовані характеристики;

• Ну якщо про Кравчука, то це хитрий лис і крутій. Якщо про кучму, то це батько української олігархії. Але з симптомами отверезіння. Бо є його праця «Україна не Росія»  Ющенко це той, за якого я голосувала і вся моя родина голосувала і на якого ми покладали великі надії. Запам'ятався він мені кількома позитивними речами: по-перше відновленням історичної пам'яті, відновленням Батурина, Чигирина і запам'ятався передусім тим (тут він перед Богом стане, і Господь погладить його по голівці точно), що про Голодомор заговорили на цілий світ. І те, що він ввів оцю фразу: «Думай по-українському». Але його отруїли, його знищили, бо мені здається, що українське суспільство абсолютно не було готове йти українським шляхом. Ця людина пройшла через отруєння, але це єдиний президент якого можна було слухати бо він був Український. Реально він був Український. Янукович - ну потворнішого вибору просто не могло існувати. Тобто це торжество хама, це торжество окупанта, це торжество ницості. Порошенко - це вкрай негативний персонаж, тому що це - симулякр, це паразит на патріотичних цінностях і на патріотичній ідеології. Тобто він зрозумів що патріотизм стало патріотизм став трендом після Майдану і ось він в цю піну стрибнув, поодягав своїх дітей, які не говорять українською мовою, в кожушки гуцульські так а синочок десь там «пойот на русском языке» в Лондоні. Це відворотно і огидно, бо Янукович був з собою просто бандюк. А цей перевдягнувся в українській строї і здурив інфантильну публіку. На такому тлі президентом стає людина не політична, а та людина, яка висміювала всіх політиків. Зеленський не підписав третій Мінськ і в цьому полягає величезний позитив.

• ніяких перемовин, тільки зброя, зброя і ще раз зброя, і головне власного виробництва, а не очікування, що нам хто дасть.

• всі їєрархічні владні кабінети у нас пронизані агентурою, і Херсон тому і здано;

• в українському суспільстві українська жінка завжди відігравала виняткову роль, перша жінка-офіцер - це країнка Олена Степанів. Український феміністичний рух очолювали чоловіки. В Галичині цей рух підтримував Іван Франко. А на великій Україні жіночий рух підтримував Панас Мирний. Тобто в нас, в Україні, особливі взаємини межи чоловіками і жінками;

• є таке грецькі прислів'я, що той, хто народив сина, той народив громадянина. Той, хто народив донечку, той народив націю. Тобто, саме жінка з колисковою і книжкою над дитиною формує цю націю.

Бурхливо, не добираючи слів, відреагувала Ірина Фаріон на недоречну заяву міжнародної організації Аmnesty International про те, що мовляв ЗСУ наражають на небезпеку мирне населення. «Потвори довбані. Щиро бажаю їм того в родини, що робить дика москва з Україною. Путінські тварі. Гради на ваші зогнилі голови...», — написала вона.

І дещо пізніше, 5 серпня 2022 року, в 164-й день рашистського вторгнення Ірина Фаріон , навівши приклад заяви цієї організації від 2017 року: «Ось промовиста суть цієї лівацької організації, яка розповідає, що ЗСУ розміщує зброю в цивільних об'єктах. Хто щось знає про очільницю цієї організації в Україні Оксану Покальчук? То часом не донька цього психолога Покальчука?»

А також реакцію на свіжу заяву Аmnesty International від тодішнього посла Великобританії в Україні Мелінди Сіммонс: «Єдине, що загрожує мирним жителям України, це російські ракети, зброя та мародерство. Крапка. Якби Росія припинила вторгнення в Україну, небезпеки не було б». З приписом: «Нічого й додати».

«Сьогодні уродини в найкультовішого законотворця нашої мови, що змалку спілкувався московською, Бориса Антоненка-Давидовича - уродженця нескореної Сумщини, мешканця прикордонної Охтирки. Студія про те, що збудило його з "національної летаргії», — пише Ірина Фаріон, даючи покликання на спільну з журналісткою Наталією Андрощук авторську студію з циклу «Велич особистості» .

«5 серпня 1940 року відійшов у Вічність найромантичніший дослідник Запорозької Січі пасіонарний Дмитро Яворницький - спалах нашої історичної свідомости. У контексті теперішньої часткової окупації Запорізької области праця Яворницького надактуальна», — ще від просвітительки на авторську студію про цього видатного українця: .

«Як завжди, суботні мовні вечори. Пряма трансляція 18.00-19.30. Щоби брати участь в бесіді, треба підписатися на канал Студія Фаріон. До співпраці. Урок 14. ЛЕКСИКА. Інтерферентна синонімія | Ірина Фаріон [3]», - своє просвітницьке Служіння Ірина Дмитрівна.

«Триває зустріч у Сочі Ердогана з пуйлом. Чи хтось пригадує історичні перемовини межи цими країнами, які закінчувалися б позитивом для України?», — Ірина Фаріон 5 серпня 2022 року.

Тоді, 5 серпня 2022 року, Ірина Фаріон тим, що «Туреччина легітимізує міжнародний тероризм. Можна собі уявити, що в час Другої світової війни хтось би зі світових держав тиснув руку гітлерові?». Що би сказала вона сьогодні, бачачи, як воєнного злочинця і ката вітає на території США лідер цієї потужної держави...

Далі буде.

Початок дивіться тут:

• «Фаріон дана нації на виріст» [4] Частина 1
• Ірина Фаріон: «Чому теперішні події - це спосіб вилікувати Україну і світ» [5] Частина 2
• Ірина Фаріон: Прошу не вітати мене з восьмою мартою. Я її не знаю [6]Частина 3
• Ірина Фаріон: З уродинами, Тарасе Григоровичу!!!! [7] Частина 4
• Ірина Фаріон: За московським язиком ідуть московські танки [8]Частина 5
• Ірина Фаріон: «Люди! Навіть найгірший суржик кращий за москвоязик» [9]Частина 6
• Ірина Фаріон: Ніякого язика балалайок!!!) [10]Частина 7
• Ірина Фаріон: «Кожне московське слово сьогодні - це поширення окупації Путіна» [11]Частина 8
• Ірина Фаріон: «Ми досі не закрили своє "ідеологічне небо" постатями Бандери, Шухевича, Мазепи» [12]Частина 9
• Ірина Фаріон: «Російською мовою України ніхто і ніколи не збудує» [13] Частина 10
• Ірина Фаріон: Ще такий ся не вродив, аби впокорив українців [14]Частина 11
• Ірина Фаріон: «Не обурюватися, а прозрівати треба і вбивати ворога, як косити траву» [15]Частина 12
• Ірина Фаріон: Наші джавеліни - це є наша історія, тому що історія - це є те, що завжди [16]Частина 13
• Ірина Фаріон: Мужніймо. Глибшаймо. Мудрішаймо. Перемагаймо [17]Частина 14
• Ірина Фаріон: Російськомовний українець - це такий самий оксюморон, як і живий труп [18]Частина 15
• Ірина Фаріон: Питання мови - це питання влади, а не мінливої чи ситуативної комунікації [19]Частина 16
• Ірина Фаріон: Не буде ментальних змін - буде поразка у всьому [20]Частина 17
• Ірина Фаріон: Неможливо захиститися ззовні, якщо всередині пасуться колаборанти [21]Частина 18
• Ірина Фаріон: Коли “у голові гнила підошва, здохлий кіт, горох і капуста” [22]Частина 19
• Ірина Фаріон: Можете уявити не англомовного британця?! [23]Частина 20
• Ірина Фаріон:Наша мрія - смерть москви до останнього кацапа [24]Частина 21
• Ірина Фаріон: Світ належить переможцям, а не угодовцям і "миротворцям" поразок. [25]Частина 22
• Ірина Фаріон: На чолі перемоги може бути лише одна ідеологія - ідеологія націоналізму. [26]Частина 23
• Ірина Фаріон: Якби Україна виграла мовний фронт в 90-х, москви б яко варвара,  не було б [27]Частина 24
• Ірина Фаріон: Має минути наша вторинність і залежність від будь-яких векторів [28]Частина 25
• Ірина Фаріон: Війна не лише вбиває - вона народжує Героїв і сталить Націю. [29]Частина 26
• Ірина Фаріон: У тилу наші кулі - Мова, Пісня, Церква. [30] Частина 27
• Ірина Фаріон:«Трампівсько-путінське "мир" - це для нас смерть» [31]. Частина 28
• Ірина Фаріон: Нас, українців, перемогти неможливо. Служімо один одному. [32]Частина 29.
• Ірина Фаріон: «Щоб визволитися - читайте Дмитра Донцова». [33] Частина 30
• Ірина Фаріон: Тільки розтрощена москва - запорука спокою у світі [34]. Частина 31
• Ірина Фаріон: Не той пріоритет, чоловіче: Україна, перемога, мир. [35]Частина 32
• Ірина Фаріон: Хто не захистить своєї мови, втратить свої території. [36] Частина 33
• Ірина Фаріон: Час  реально ставати надзвичайно радикальними. [37]Частина 34
• Ірина Фаріон: Ми не перестанемо виховувати націю на прикладі українських Героїв. [38] Частина 35
• Ірина Фаріон: Все, що поза Правдою і поза Відданістю - воно нас вбиває. [39]Частина 36
• Ірина Фаріон. ДіЯгноз – Арєстовіч [40]: малий про великих. Частина 37
• Ірина Фаріон: Московський язик - це тавро маргіналів [41]. Частина 38
• Ірина Фаріон: А арєстовічь - бидло  московське - і далі вєщятиме? [42] Частина 39
• Ірина Фаріон: Якщо інформаційний простір брудний, то тоді бруд в головах [43]. Частина 40
• Ірина Фаріон: Малі ніколи не визнають великих. Тому обирають собі подібних, а не звитяжців [44]. Частина 41.
• Ірина Фаріон: Ставаймо нацією з колючками. [45]Частина  42.
• Ірина Фаріон: Найбільше ненавидять те, що зрадили. [46]Частина 43
• Ірина Фаріон: «Неможливо Україну завоювати, якщо не спертися на малороса». [47]Частина 44
• Ірина Фаріон: Законодавче поле української мови не має національного характеру. [48]Частина 45
• Ірина Фаріон: Мова без історії і мова без політики - це тіло, яке несуть на цвинтар. [49]Частина 46
• Ірина Фаріон: Тому у нас і війна, бо не вибудовано мовно-ментального кордону [50]. Частина 47
• Ірина Фаріон: Громадянство і мова - це зброя [51]. Частина 48
• Ірина Фаріон: Вся трагедія українців полягає у бракові націоналізму [52]. Частина 49
• Ірина Фаріон: Цькують лише слабких. То ставаймо сильними, як Бандера [53]. Частина 50
• Ірина Фаріон: Все зараз в руках українського суспільства [54]. Частина 51
• Ірина Фаріон: Наша влада не вміє діяти чесно, відкрито. А намагається затягувати час, щоб розв’язувати свої приватні інтереси [55]. Частина 52
• Ірина Фаріон. Україна переможе тоді, коли повсюдно переможе її мова [56]. Частина 53
• Ірина Фаріон: «Мова - гамерси в тилу і пароль на фронті» [57]. Частина 54
• Ірина Фаріон: Мова не може бути модною. Це Божа даність. Як батьки [58]. Частина 55
• Ірина Фаріон: Лише меч може принести мир [59]. Частина 56

На цю тему:

• За українську мову стріляють у скроню - "Свобода" про розстріл Фаріон [60]
• Похорон Ірини Фаріон у Львові: мовознавицю в останню путь проводжають люди зі всієї України. "Українська" влада похорон ігнорує (ТРАНСЛЯЦІЯ) [61]
• Ірина Фаріон померла у лікарні після замаху [62]
• Глава УГКЦ засудив вбивство Фаріон [63]
• У Львові розстріляли Ірину Фаріон - вона захищала Мову [64]
• МВС показало відео затримання і допиту підозрюваного у вбивстві Фаріон [65]
• Студенти Київського політеху вимагали відставки ректора [66]