«Національно свідомих ми убивали, знищували, дискредитували, очорнювали».

«Теперішня війна переконує в одному: шанують лише силу. Слабкі нікому не потрібні».

«Ми так мало перебуваємо на цій Землі! Якихось 70-80 років. Як можна не використати той час, щоб віддати все, що маєш?» 

«Моє покликання – нести людям правду про нас самих, про українців, щоб вони стали сильні через видатні українські постаті».

Кожне з цих висловлювань Ірини Фаріон вже стало цитатами, в істинності яких немає потреби нікого переконувати.

6 серпня 165-й день варварського повномасштабного вторгнення московитів в Україну 

Ірина Фаріон цитує [2] сказане послом Польщі у Києві Бартошем Ціхоцьким, про те, що, якби Україна отримала HIMARS раніше, трагедії в Маріуполі могло б і не бути. «Ми чудово розуміємо, що, якби HIMARS дійшов до України раніше, маріупольської трагедії могло і не трапитися. Українці просто стояли за 100 кілометрів від цього міста, їх розділяла рівнинна місцевість, вони не могли зсунути лінію фронту і були змушені бездіяльно спостерігати за трагедією своїх товаришів», — сказав посол. Додавши, що перемога України — це питання часу, масштабних руйнувань і жертв. Отож, світу потрібно рухатись, аби таких трагедій не було більше і не лише в Україні, а й в Європі.

Ірина Фаріон поширює [3] чергову он-лайн лекцію з культури мовлення. Під назвою: Урок 14. ЛЕКСИКА. Інтерферентна синонімія | Ірина Фаріон [4]. Наразі просвітницьке відео набрало лише 7,5 тисяч переглядів.

«Ще один виродок, що вбиває земляків. Найбільше ненавидять те, що зрадили», — так Ірина Дмитрівна коментує [5] новину про чергового яничара: 

7 серпня 2022 року, 166-й день навали московитів на українську землю.

«Сьогодні, 7 серпня, 1819 року народився засновник української історичної прози і співперекладач першої Біблії українською мовою П. Куліш. Постать вкрай суперечлива, але наша. Коли б жив сьогодні, то я була б його першим нещадним опонентом. А так дякую за те добре, що зробив для нації, а зле ми й досі не побороли. Отож історія не просто вчителька життя, але і лікар. Життєпис Куліша неабиякий  рецепт для оздоровлення українців як нації. Саме про це моя студія», — пише Ірина Дмитрівна Фаріон, даючи покликання на авторську студію циклу «Велич особистости», яку вона робила разом з журналісткою Наталією Андрощук. "Чорна рада" — вигадка Куліша чи історична ймовірність | Велич особистості | лютий '15 [6]. Наразі відео має 44 тисячі переглядів.

«Ми так мало перебуваємо на цій Землі! Якихось 70-80 років. Як можна не використати той час, щоб віддати все, що маєш?!!». «Пресслужба «Свободи» підготувала інтерв’ю з відомим мовознавцем, доктором філологічних наук Іриною ФАРІОН. Про життя під час війни, просвітницькі проєкти, над якими саме працює науковець, і, звісно, ті прості і водночас складні духовні стимули, які додають сили...», — цитує Ірина Фаріон свого побратима Олена Тягнибока і дає покликання на Олег Тягнибок - «Ми так мало перебуваємо на цій Землі!... | Facebook [7]. 

Наводимо текст бесіди:

• «Чи запам’ятався перший день так званої великої війни? Які тоді в Ірини Фаріон були думки, дії?»

«Всі думки напередодні війни були про одне: чи не буде Мінська-3. Тому що Мінськ-1 і Мінськ-2 – це насправді прихована системна геноцидна війна проти України, з якою абсолютна більшість українців не хоче погодитися. …І ось починають летіти бомби на той терен, який завжди мав виняткові стосунки з Московією – на Харківщину. Коли я про це дізналася, відразу згадала, що саме фізики-ядерники з Харкова вмотивовували для Кравчука завдання здати ядерний потенціал України - я про це писала в одному з матеріалів, який можна знайти на «Українській правді». Суть така: не виробляти зброї, не поширювати і не розміщувати її. Харківські фізики-ядерники вмотивовували для українців потребу відмовитися від статусу ядерної держави.

Тому для мене все було логічно. Я, звичайно, під звук сирени швиденько прокинулася, але ще й тому, що поспішала на запис програми «Ген Українців» – студії про Петра Федуна-Полтаву.

Петро Федун-Полтава - журналіст-пропагандист, за фахом медик. Це людина, яка наприкінці 40-х – на початку 50-х років працювала у сфері пропаганди націоналістичної ідеології. Метода його висловлення була не така розлога і багата, скажімо, як в Ленкавського, Вассияна, Бандери, Стецька чи інших. Манера його висловлення – інструкція, як в лікаря.

…Коли я вийшла з дому, з’ясувалося, що маршрутка не ходить. Пішла пішки. Побачила черги людей біля банкоматів і біля крамниць з їжею для котиків і песиків. По дорозі мені зателефонували з каналу НТА і повідомили, що переходять на формат новин. Та оскільки я вже була майже на місці, погодилися записати одну студію, хоча їх мало бути три. Часу на запис усіх студій не було, бо готувалися до переліку повідомлень про ракети, які падали на нашу землю.

До речі, це все вже забулося, минулося. Та не забулося те, що робив Федун-Полтава, те, що робили націоналісти за багато складніших обставин, ніж сьогоднішні. Оце і є батарейка для нації: щоби бути, змагатися, наступати, боротися, не нити.

Ось такі в мене були думки 24 лютого. Нічого дивного для мене не було, хоча б тому, що цього вчить наша історія. Життя нації – це тяглість поколінь, і якщо ми цю тяглість будемо усвідомлювати, то тоді ми війну будемо сприймати як спосіб утвердження і посилення нашої держави».

• «Розуміння суті так званого північного сусіда прийшло до Ірини Фаріон давно. Те розуміння, яке зараз щойно приходить до багатьох… Звідки саме воно до Вас прийшло і як саме?»

«Казав англійський філософ Бекон, що знання – це сила. І коли я вступала на філологічний факультет, то мій покійний брат, який став жертвою тодішнього режиму, казав, що я там не здобуду ніяких знань, бо уся гуманітаристика паралізована, розстріляна, знищена, це фальсифікація, брехня. Але моє завдання було цю брехню викривати. Я почала працювати зі спецфондами, відкривати для себе колосальний пласт літератури, який мене лише утвердив в правильному виборі. Вибір полягав у тому, що без національної свідомості (а це знання своєї історії, мови, культури, усвідомлення, що таке для тебе Церква) ніколи не буде самостійної української держави.

З простору начебто незалежної української держави з 1991 року зникла словосполука національна свідомість, національна ідея. Того панічно боялися. Тому все, що я робила усе своє свідоме життя, закінчивши українську філологію у Львівському університеті, - це знаходила підтвердження для сили національної ідеї. Саме тому я започаткувала на каналі Рада проєкт «Велич особистости», де через видатні постаті показувала українцям неймовірну силу української культури і нашу незаперечну переможність. Ми зараз платимо великі жертви і, на жаль, заплатимо ще власне через те, що ми не сягали коренів нашого існування.

Коли «зелені» прийшли до влади, з наказу Разумкова програму було викинуто з каналу Рада. Перед тим її дуже хотіла викинути Садопоміч (був такий політичний фантик імені Садового), але їй це не вдалося, а Разумкову вдалося. Та ми відновили її тут, у Львові – в програмі «Ген українців» розповідаю про видатних постатей, в першу чергу про націоналістів, бо саме ці постаті дають мені колосальну силу.

Теперішня війна переконує в одному: шанують лише силу. Слабкі нікому не потрібні. І теперішній приїзд пані Пелосі до Тайваню після погроз Китаю, на які вона не зважала, яскраво свідчить про те, що означає цілісний Тайвань. Чому Америка себе так поводить з Тайванем? Бо вони їм довіряють. Чому Америка і світ так себе поводять з Україною, дозуючи нам зброю і вказуючи на дальність ураження? Бо нам не довіряють. Чому? Бо ми самі себе не усвідомлюємо, ми в парламент завжди заводили ворожі сили, ніколи не обирали національно свідомих людей. Навпаки: національно свідомих ми убивали, знищували, дискредитували, очорнювали і т. д.

Тому всі мої студії, а це 160 студій «Величі особистости» і вже 94 студії «Гену українців», – про силу українців за набагато складніших обставин, аніж маємо сьогодні.

Біблія пише: будете слухати – не будете чути, будете дивитися – не будете бачити. Наведу приклад: коли Андрей Шептицький застановився над феноменом Маркіяна Шашакевича, сказав таку річ: як так сталося, що люди часу Маркіяна Шашакевича, а це 1811–1843 роки, не могли усвідомити, яка велич ходить разом з ними по землі? Так само і сьогодні люди розминаються з правдивими героями. Про це писала Олена Теліга, про це писав шотландський письменник Карляйль, що не суть лише в героєві, а в тому, щоб люди того героя побачили і осягнули.

І коли обласне управління освіти припинило фінансування цього проєкту, я звернулася до людей з проханням допомогти – і за три дні ми зібрали кошти. І щодня я отримую надходження на продовження цієї програми. Що це означає? Що суспільство пробудилося, принаймні якийсь його сегмент. Ядро українців, які будуть посилати імпульси на всю Україну, колосально розрослося, і я це бачу. Люди потребують глибокого підживлення. Зараз певний сегмент українського суспільства найбільше цікавиться саме історичною літературою. Чому? Бо це корінь. Без нього ти приречений на смерть. Без кореня цвіту не буде.

Я пригадую, як Юрій Іллєнко розповідав, коли вони знімали «Тіні забутих предків», він побачив перед собою Миколайчука – цей архетип українського чоловіка – красивого, впевненого, самодостатнього, з чудесною українською мовою, з глибиною своєї закоріненої культури. Іллєнко тоді сказав: «Я відчув, що мені треба нарощувати корінь, пускати його в землю, бо здавалося, що стою перед Миколайчуком, як рослинка-одноденка». Нашій нації також треба нарощувати цей корінь. А корінь можна наростити тільки через знання власної історії. А філологія без історії взагалі не існує, бо уся історична пам’ять закодована в мові, у слові.

• «Чи маєте Ви пояснення того, чому поведінка ворога настільки жорстока?»

«Мене їхня жорстокість не здивувала. Коли мені розповідають і показують, як каструють українського бійця в Сіверо-Донецьку тепер, то я запитую: а ви знаєте, як кастрували Юрія Липу на Спаса 19 серпня 1944 року ті самі вороги?

А ви знаєте, як в Батурині у листопаді 1708 року українцям відрізали голови, настромляли на палі і як пускали трупи закривавленою річкою? І саме після того москлів почали називати кацпами, тобто різунами.

Коли вони такі жорстокі? Коли ми не даємо відповідної реакції. Плакати і жахатися – це насправді проявляти свою слабкість. В адекватній відповіді – сила нації. Українцям я б нагадала, що відбувалося під Базаром в 1921 році, коли розстріляно 360 полонених воїнів армії УНР. Дехто з них ще встиг проспівати наш славень. Українці це знають? А зробили з цього висновки?

Тому історія повторюється – через незасвоєння уроків і через невідплатні акції українців. У нас ніколи не карають злочинців. Ми перетворилися в населення терпил».

• Що допоможе нам виграти цю війну?

«В першу чергу нам потрібна зброя. Але, як казав наш великий побратим Олег Куцин, – не лише зброя в руках у воїна відіграє вирішальну роль. Вирішальними є думки в його голові, коли він цю зброю тримає. Тобто якщо нація не буде національно свідомою, вмотивованою побудувати націєцентричну державу, стійкою і витривалою – вона програє.

Якщо весь час покладатиметься на зовнішні чинники – то програє.

Якщо нація не буде читати класику українського націоналізму, де про все написано ще 100 років тому, то програє.

А класики націоналізму казали, що свобода українців і незалежна українська держава передусім в наших руках, у нашому способі думання, що не дав би демілітаризувати націю через угоду 1994 року…Весь той пласт націоналістичної літератури від нас закрили, заблокували. А саме ця література формувала воїна і націоналістичного мислителя, мислителя-ідеаліста та інтелектуала-месника. Це та філософія, яка дає людині крила і безсмертя і заперечує нікчемний матеріялізм тимчасовости буття. Бо я тимчасова, але ідея, яку я сповідую, – вічна, тому що це ідея Нації як самодостатнього суб’єкта світової історії..

Українці впродовж 30 років обирали собі владу, яка їх системно роззброювала. Українців роззброював не тільки Кучма і Кравчук. А всі наступні президенти, бо в нас ніколи не було затверджено збройної стратегії (ще й любили казати «оборонна стратегія»). На якомусь марші УПА 14 жовтня я проголосила фразу про мілітаризацію, бандеризацію, демосковізацію. І коли я казала ці слова, то бачила обличчя, які дивилися на мене з острахом, мовляв, не треба зараз говорити про бандеризацію і мілітаризацію. Люди не готові були це почути. А зараз це почув цілий світ, але з супротивними фразами: демілітаризувати українців і денацифікувати їх. Коли чуєш слова Путіна – зроби навпаки. Тоді ми переможемо. І що більше буде української мови в Україні, то менше буде загроз з боку Москви, бо Москва прийшла захищати рускоязичних. І що активніше ми почнемо максимально озброювати кожного з нас, то швидше переможемо. Тобто це комплексний чинник, але в його основі лежить ментальна картина нації. А ментальна картина – це перестати бути жертвою, натомість ставати месником і відплатником».

• «Ви зараз багато працюєте, зустрічаєтеся з бійцями, навіть провідуєте наших воїнів у шпиталі. А що дає енергію самій  Ірині Фаріон?»

«Перше – це служіння. Друге – відповідальність. Третє – крихкість і тимчасовість життя. Служба у Збройних силах. Мене ця словосполука дуже надихає, бо вони служать Батьківщині, рідній землі. Служба Божа. Кому служимо? Тому, завдяки кому світ є життям. Я християнка. А що таке християнство? Це віддавати. Ми всі зараз жертвуємо армії. Ось ця форма служіння найбільше надихає,  у ній найбільший смисл.

Крихкість життя. Ми так мало перебуваємо на цій Землі! Якихось 70-80 років. Я не розумію, як можна це марнувати? Як можна не використати той час, щоб віддати все, що маєш? Я маю знання – я ділюся ними. Якщо маю гроші – також їх віддаю на армію, на свій проєкт чи ще на щось. Це і дає найбільшу силу. А ще найбільша сила в тому, що кожна людина має усвідомити своє покликання. Моє покликання – нести людям правду про нас самих, про українців, щоб вони стали сильні через видатні українські постаті.

Люблять казати, що начебто у 1991 році нам незалежність впала з неба. Ми в 1991 році здобули незалежність тільки тому, що була УПА і була ОУН та інші національно-визвольні змагання. Не розуміти цього – насправді не усвідомлювати зв’язку межи поколіннями та історичного наслідку діяльности героїчного покоління. Наслідок діяльности Тараса Григоровича, який відійшов в 1861 році, ми отримали майже за 160 років. Ось цю часову оптику суспільство не має. Суспільство часто не оперує законом детермінізму. А мені це дає неабияку силу».

• Дайте пораду людям: як пережити цю війну?

«Найкращий спосіб щось переживати – це активно працювати. Бо коли працюєш – зосереджуєшся на тому, що робиш, і женеш всякі тимчасово плинні думки. Можеш плести сітки – плети, можеш їсти готувати – готуй, можеш допомагати армії в інший спосіб – допомагай. Можеш воювати – воюй. Можеш просвічувати правдою народ і надихати на звитягу – надихай словом.

Праця, праця і ще раз праця. Тоді буде і ПОБІДА.

Чи побіди довго ждати?

Ждати довго! То й не жди ж!

Нині вчися побіждати,

Завтра певно побідиш (Іван Франко)».

Ірина Фаріон знала поіменно всіх побратимів, які загинули в бою. Цього дня вона сумує [8] з приводу загибелі Вадима Хлівчука. «У бою з окупантами загинув боєць батальйону «Карпатська Січ» Вадим Хлівчук. Народився у селі Великий Дальник на Одещині. Розвідник. З 2014 року воював добровольцем на Донбасі. У Карпатській Січі з 20 квітня 2022. Віддав життя за Україну на Ізюмському напрямку 1 серпня. Співчуття родині і близьким. Вічна пам‘ять Герою!».

Ірина Фаріон цитує тодішню прем'єрку Естонії Каю Каллас. Яка заявила: «Однією з основних причин війни в Україні є безкарність злочинів комунізму… Прямо зараз у світу є можливість зупинити російський імперіалізм». На її думку, саме безкарність злочинів СРСР призвела до того, що росія у XXI столітті веде " руйнівну і геноцидну війну".

Прем'єр-міністерка каже, що європейців, звісно, очікують тяжкі часи. Та це ніщо порівняно з тим, яку ціну платять українці у цій війні

8 серпня 2022 року, 167-й день повномасштабної агресії московитів в Україну.

«Сьогодні Ген українців про командира Карпатської Січі Олега Куцина. Вічна пам'ять і смерть ворогам. 21.15, канал НТА і мій ютуб-канал», — пише Ірина Фаріон, розміщуючи в соцмережах [9] відповідний анонс-постер. І згодом дає покликання на Ютуб: «Олег Куцин – Ідея і Чин | Ген українців | Ірина Фаріон» [10].

Далі буде. 

Початок дивіться тут:

• «Фаріон дана нації на виріст» [11] Частина 1
• Ірина Фаріон: «Чому теперішні події - це спосіб вилікувати Україну і світ» [12] Частина 2
• Ірина Фаріон: Прошу не вітати мене з восьмою мартою. Я її не знаю [13] Частина 3
• Ірина Фаріон: З уродинами, Тарасе Григоровичу!!!! [14] Частина 4
• Ірина Фаріон: За московським язиком ідуть московські танки [15] Частина 5
• Ірина Фаріон: «Люди! Навіть найгірший суржик кращий за москвоязик» [16] Частина 6
• Ірина Фаріон: Ніякого язика балалайок!!!) [17] Частина 7
• Ірина Фаріон: «Кожне московське слово сьогодні - це поширення окупації Путіна» [18] Частина 8
• Ірина Фаріон: «Ми досі не закрили своє "ідеологічне небо" постатями Бандери, Шухевича, Мазепи» [19] Частина 9
• Ірина Фаріон: «Російською мовою України ніхто і ніколи не збудує» [20] Частина 10
• Ірина Фаріон: Ще такий ся не вродив, аби впокорив українців [21] Частина 11
• Ірина Фаріон: «Не обурюватися, а прозрівати треба і вбивати ворога, як косити траву» [22] Частина 12
• Ірина Фаріон: Наші джавеліни - це є наша історія, тому що історія - це є те, що завжди [23] Частина 13
• Ірина Фаріон: Мужніймо. Глибшаймо. Мудрішаймо. Перемагаймо [24] Частина 14
• Ірина Фаріон: Російськомовний українець - це такий самий оксюморон, як і живий труп [25] Частина 15
• Ірина Фаріон: Питання мови - це питання влади, а не мінливої чи ситуативної комунікації [26] Частина 16
• Ірина Фаріон: Не буде ментальних змін - буде поразка у всьому [27] Частина 17
• Ірина Фаріон: Неможливо захиститися ззовні, якщо всередині пасуться колаборанти [28] Частина 18
• Ірина Фаріон: Коли “у голові гнила підошва, здохлий кіт, горох і капуста” [29] Частина 19
• Ірина Фаріон: Можете уявити не англомовного британця?! [30] Частина 20
• Ірина Фаріон: Наша мрія - смерть москви до останнього кацапа [31] Частина 21
• Ірина Фаріон: Світ належить переможцям, а не угодовцям і "миротворцям" поразок. [32]Частина 22
• Ірина Фаріон: На чолі перемоги може бути лише одна ідеологія - ідеологія націоналізму. [33] Частина 23
• Ірина Фаріон: Якби Україна виграла мовний фронт в 90-х, москви б яко варвара,  не було б [34] Частина 24
• Ірина Фаріон: Має минути наша вторинність і залежність від будь-яких векторів [35] Частина 25 
• Ірина Фаріон: Війна не лише вбиває - вона народжує Героїв і сталить Націю. [36]Частина 26
• Ірина Фаріон: У тилу наші кулі - Мова, Пісня, Церква. [37] Частина 27
• Ірина Фаріон: «Трампівсько-путінське "мир" - це для нас смерть» [38]. Частина 28
• Ірина Фаріон: Нас, українців, перемогти неможливо. Служімо один одному. [39]Частина 29.
• Ірина Фаріон: «Щоб визволитися - читайте Дмитра Донцова». [40] Частина 30
• Ірина Фаріон: Тільки розтрощена москва - запорука спокою у світі [41]. Частина 31
• Ірина Фаріон: Не той пріоритет, чоловіче: Україна, перемога, мир. [42] Частина 32
• Ірина Фаріон: Хто не захистить своєї мови, втратить свої території. [43] Частина 33
• Ірина Фаріон: Час  реально ставати надзвичайно радикальними. [44]Частина 34
• Ірина Фаріон: Ми не перестанемо виховувати націю на прикладі українських Героїв. [45] Частина 35
• Ірина Фаріон: Все, що поза Правдою і поза Відданістю - воно нас вбиває. [46]Частина 36
• Ірина Фаріон. ДіЯгноз – Арєстовіч [47]: малий про великих. Частина 37
• Ірина Фаріон: Московський язик - це тавро маргіналів [48]. Частина 38
• Ірина Фаріон: А арєстовічь - бидло  московське - і далі вєщятиме? [49] Частина 39
• Ірина Фаріон: Якщо інформаційний простір брудний, то тоді бруд в головах [50]. Частина 40
• Ірина Фаріон: Малі ніколи не визнають великих. Тому обирають собі подібних, а не звитяжців [51]. Частина 41.
• Ірина Фаріон: Ставаймо нацією з колючками. [52]Частина  42.
• Ірина Фаріон: Найбільше ненавидять те, що зрадили. [53]Частина 43
• Ірина Фаріон: «Неможливо Україну завоювати, якщо не спертися на малороса». [54]Частина 44
• Ірина Фаріон: Законодавче поле української мови не має національного характеру. [55]Частина 45
• Ірина Фаріон: Мова без історії і мова без політики - це тіло, яке несуть на цвинтар. [56]Частина 46
• Ірина Фаріон: Тому у нас і війна, бо не вибудовано мовно-ментального кордону [57]. Частина 47
• Ірина Фаріон: Громадянство і мова - це зброя [58]. Частина 48
• Ірина Фаріон: Вся трагедія українців полягає у бракові націоналізму [59]. Частина 49
• Ірина Фаріон: Цькують лише слабких. То ставаймо сильними, як Бандера [60]. Частина 50
• Ірина Фаріон: Все зараз в руках українського суспільства [61]. Частина 51
• Ірина Фаріон: Наша влада не вміє діяти чесно, відкрито. А намагається затягувати час, щоб розв’язувати свої приватні інтереси [62]. Частина 52
• Ірина Фаріон. Україна переможе тоді, коли повсюдно переможе її мова [63]. Частина 53
• Ірина Фаріон: «Мова - гамерси в тилу і пароль на фронті» [64]. Частина 54
• Ірина Фаріон: Мова не може бути модною. Це Божа даність. Як батьки [65] Частина 55
• Ірина Фаріон: Лише меч може принести мир [66]. Частина 56
• Ірина Фаріон: Безпека світу - це безпека України [67]. Частина 57 

На цю тему:

• За українську мову стріляють у скроню - "Свобода" про розстріл Фаріон [68]
• Похорон Ірини Фаріон у Львові: мовознавицю в останню путь проводжають люди зі всієї України. "Українська" влада похорон ігнорує (ТРАНСЛЯЦІЯ) [69]
• Ірина Фаріон померла у лікарні після замаху [70]
• Глава УГКЦ засудив вбивство Фаріон [71]
• У Львові розстріляли Ірину Фаріон - вона захищала Мову [72]
• МВС показало відео затримання і допиту підозрюваного у вбивстві Фаріон [73]
• Студенти Київського політеху вимагали відставки ректора [74]