Про Ізраїль і Україну - що українцям треба пам’ятати, знати та робити.

Дві цитати:

Перша - продовження заголовку:

“В нас немає закону про українофобію. Тому нас і не захищають. Бо ми не захистили себе всередині країни”.

Друга: “З нації-страдника, з нації-жертви, з нації-прохача, з нації-угодовця, з нації компромісника - ставати нацією-воїном!”

* * * * * * *

Українське суспільство обурила спроба рабина київської синагоги взяти на поруки підозрювану у корупції та шахрайстві Ірину Мудру, вже екс-заступницю офісу президента Володимира Зеленського. Подробиці цього красномовного учину: Головний рабин Києва російською мовою висловив бажання взяти Мудру на поруки - вона відвідує синагогу і "на зв'язку зі Всевишнім". А ще має збереження у шекелях [2].

Нагадаємо: головний рабин Києва Йонатан Бін'ямін Маркович живе та працює в Україні з 2000 року. Тобто живе в Україні вже приблизно 26 років. Він приїхав до столиці як офіційний посланець Любавицького ребе та під час зборів Федерації єврейських громад був обраний головним рабином Києва.

За чверть століття головний рабин Києва не спромігся вивчити українську мову - державну мову країни його перебування. Проте йому зручніше спілкуватися з українцями "язиком" окупантів навіть в державних установах, однією з яких є Антикорупційний суд.

Вважаємо, що це і є справжні цінності нинішньої, здебільшого російськомовної влади та тих, хто бере її корумпованих представників на поруки.

Також нагадаємо: нещодавно Суд у Москві назвав героїв України Бандеру і Шухевича "пособниками нацистів". До речі, це повністю співпадає с офіційною позицією держави Ізраїль [3].

Знаково, що позиція російського "суду", яка є дзеркальним відображенням офіційної позиції російської влади, повністю співпадає з офіційною позицією влади держави Ізраїль.

Офіційна позиція Ізраїлю до постатей національних героїв України Степана Бандери та Романа Шухевича полягає в засудженні героїзації Бандери та Шухевича. Оскільки в цій країні їх розглядають як пособників нацистського режиму та осіб, нібито причетних до антисемітських злочинів і Голокосту - хоча це є брехнею. МЗС Ізраїлю та посольство цієї держави в Україні неодноразово висловлювали офіційне обурення через державні чи громадські заходи, вулиці або марші на честь Бандери та Шухевича.

У той самий час Ізраїль відмовляється визнати Голодомор українців Геноцидом.

Також нагадаємо: в Україні найсуворіше покарання за антисемітизм - до 8 років позбавлення волі. Відповідні зміни до Кримінального Кодексу України проголосовано Верховною Радою ще напередодні повномасштабної війни та підписано президентом Володимиром Зеленським два роки потому, в її розпал - після багатьох корупційних скандалів з обкраданням Держави українців друзями та бізнес-партнерами В. Зеленського: братами Шефір, братами Міндіч, Цукерманом та ними подібними.

На цьому тлі за прояви українофобії найсуворіше покарання - максимум 5 років позбавлення волі.

Така дискримінація у правовому полі робить українців людьми другого сорту у власній країні. Це є публічним і цинічним приниженням українців у власній Державі. За яку проливають кров не брати Міндіч, не брати Шефір, не Цукерман, не жоден персонаж з близького оточення Зеленського, а саме українці.

На фото з відкритих джерел: Владімір Путін та Біньямін Нетаньяху — єдині чинні лідери держав, яких зажадав заарештувати Міжнародний кримінальний суд. Москва, "парад" 9 травня, "шествіє" "безсмертний полк"

На тлі всього цього важлива думка справжніх моральних авторитетів української нації. Одним з яких була й є - навіть після її зухвалого розстрілу Ірина Дмитрівна Фаріон.

Їй слово.

Дивіться відео від далекого вже 11 жовтня 2023 року:

* * * * * * *

“Україна – Ізраїль: спільні союзники і спільні вороги”

“Слава Україні, шановне панство!

Дякую, що ви з нами! Дякую за те, що підписуєтеся на наш канал, поширюєте нашу інформацію. І дякую особливо за те, що ви присутні у нас на патреоні і на інших способах підтримки нашої з вами спільної праці.

Те, що ми робимо, це не називається просвіта. Це називається відвоювання української правди, української культури і української ідентичності.

Сьогодні тема надзвичайно складна.

Ми порівнюємо дві війни - в Україні і в Ізраїлі, і намагатимемося проаналізувати зовсім різне підложження тих війн в Україні і в Ізраїлі. Звісно, вічна пам'ять всім загиблим і в українській війні, і війні в Ізраїлі. І, звісно, що вічна помста тим, хто спричиняє ці страшні і великі війни в цілому світі.

А живемо ми з вами у період особливої глобальної турбулентності і в період кардинальної зміни безпекової ситуації в світі. Аналізуючи безпекову ситуацію в світі, треба чітко усвідомлювати, що руйначем цієї безпеки у світі тепер і підпалювачем різних війн на різних частинах нашого континенту є одна держава. І називається ця держава Московія.

Це стосується і війни в Україні, і стосується війн деінде.

Чому я вирішила з вами сьогодні поговорити на цю тему, яку, здається, обговорили вже всі, хто міг, хто хотів і не хотів. Власне, через те, що наші стосунки з Ізраїлем далеко не безхмарні.

Але саме з цією державою ми маємо спільних союзників і спільних ворогів. І, власне, через те, що ми маємо спільних союзників і спільних ворогів, характер наших взаємин з ними і тепер, і на майбутнє має мати винятково прагматичний характер. І хоч як хотілося б нам емоційно висловлюватися на адресу цієї держави з огляду на дуже непрості історичні взаємини, ми маємо усвідомлювати, що саме Україна сьогодні стоїть у центрі зміни системи безпеки.

Спробую це проаналізувати, особливо в контексті новопідпаленої війни на Далекому Сході.

Отже, чому я назвала, що наші стосунки із державою Ізраїль і з представниками цього народу були дуже складні?

Не треба ходити далеко, століття, до прикладу Богдана Хмельницького, деякі пункти його Зборівської угоди, маємо яскраві приклади із половини ХХ століття, XIX століття і події, які розгорталися буквально тепер перед нашими очима. Що я маю на увазі?

Пригадуєте, що посол цієї держави на прізвище Бродський постійно 1 січня виступав із брутальними випадами на адресу героїв України Степана Бандери і Романа Шухевича - символів нашої незалежності, нашої соборності і нашої незглавності?

І не просто виступав проти тих видатних наших політичних діячів, а наприкінці 2019 року посольство держави Ізраїль звернулося навіть до Верховної Ради з вимогою заблокувати постанову Верховної Ради, відповідно до якої українці мали би вшанувати свої видатні постаті. Я вам назву тих людей, проти вшанування яких висловилося посольство держави Ізраїль. Перш ніж назвати ці видатні постаті, уявіть собі на одну секунду, що посольство України в державі Ізраїль звертається до ізраїльського кнесету і диктує цьому органові, яких героїв ця держава має шанувати і яких не має шанувати!

Дуже хочу, щоб ви почули ці прізвища і розуміли, кого треба дуже ретельно вивчати і мати насправді за приклад для наслідування. Отже, проти кого виступило посольство держави Ізраїль в Україні з свого часу наприкінці 2019 року? Проти відзначення ювілею Володимира Кубійовича [4]. Володимира Кубійовича, який є одним із засновників української національної географії, блискучим картографом.

Суть його картографії полягала в тому, що він завжди чітко визначав етнічні межі України, маючи на увазі їх як прелюдію до Української Держави. Це страшенно не подобалося, передусім, полякам. Через це поляки викинули його з Ягеллонського університету.

Далі, проти чого ще виступало посольство держави Ізраїль? Проти вшанування пам'яти, як вони написали, Максима Желєзного. Максим Желєзний, у їхньому трактуванні, це один із яскравих очільників нашого знаменного руху коліївщини. Як бачите, прізвище нашого Максима Залізняка подано у московській транскрипції, у московському фонетичному вияві.

Це дуже засмучує, бо це свідчить про те, що ідеологічні випади Ізраїлю проти України абсолютно збігалися і збігаються з ідеологічними випадами проти України Московії. Так от Максим Желєзний, у їхньому трактуванні - це наш національний герой Максим Залізняк, якого закатували поляки. Як бачите, до цього списку доєднується ще один народ, який має особливу ненависть до Максима Залізняка...

І хочу нагадати, коли українці за рішенням проводу ОУН знищували Перацького (Броніслава Перацького, міністра внутрішніх справ Польщі, застрелив [5] 15 червня 1934 року у Варшаві член ОУН Григорій Мацейко - А.), то той, хто стріляв в Перацького, мав псевдо “Гонта” (Іван Ґонта [6] — це історична стаття про одного з керівників гайдамацького руху, ватажка Коліївщини - А.). І робив він це з помсти за те, що поляки знищили 300 років тому Максима Залізняка.

Про що це свідчить, шановне панство? Що історія не минає, історія воскресає.

Історія дає відплату, якщо ви боїтеся словом «мста», яке так часто вживає Тарас Григорович Шевченко.

Тому Мацейко зробив цей чин, взявши псевдо “Гонта”. Тому що це було дикістю з боку поляків знищувати “Гонту”, як і дикістю було з боку московитів знищувати Максима Залізняка.

Далі ще проти кого? Проти полковника Української повстанської армії Василя Левковича [7], нашого героя. Проти геніального українського письменника Уласа Самчука [8]. Якщо ви ще досі не прочитали «Волинь» [9] Уласа Самчука, то ця критика з боку держави Ізраїль, його спадщини, я сподіваюся, вас на це особливо спонукатиме.

І ви зрозумієте, наскільки Уласа Самчук насичує українців національним духом.

Далі у цей розряд осіб, які українці не мають вшановувати, потрапив Кирило Осьмак [10], якого названо у документі «Кирил», знову ж таки - за московським правописом. Кирило Осьмак, який очолював Українську головну визвольну раду [11], тобто уряд України в часи Другої світової війни.

Далі не вгодив ізраїльтянам полковник армії УНР Олександр Вишинський [12]. Також випадки з боку Ізраїлю отримав на свою адресу Василь Галаса [13], до речі, заступник Романа Шухевича, полковник Ярослав Старух [14], ну і, звісно, очільник Організації українських націоналістів і другого відламу Андрій Мельник [15].

Це нормальні речі втручатися в ідеологічне життя чужої держави?! Ні, звичайно, ненормальні речі!

Але найсвіжішим випадком з боку держави Ізраїль тепер було паплюження дивізійника у канадійському уряді пана Ярослава Гуньку, вислідом чого стала навіть відставка очільника парламенту. Мені цікаво, чи ті, які цкували пана Ярослава, і ті, які організовували безпрецедентні акції наклепницькі щодо нього, вже вирушили захищати свою державу Ізраїль від нападу Хамасу?.. Це запитання риторичне.

Тобто, аналізуючи українсько-ізраїльські взаємини, не можна виводити “за дужки” ось ці ідеологічні напади цієї держави. І будь-який український самодостатній чин відразу трактувати як прояв антисемітизму.

Це те, що абсолютно неприйнятне для самодостатніх і вільних українців! Але це, власне, те, на що представники української влади і української держави ніколи не давали гідної відсічі!

Власне, через те представники посольства держави Ізраїль в Україні постійно використовували цю слабкість української влади і паплюжили нашу історію, намагаючись таким чином ослабити саме національний і націоналістичний контекст нашого нестримного національно-визвольного змагання. Яке особливо триває тепер у час дикої нескінченної московсько-української війни, яка почалася зі спалення Києва з боку Андрія Боголюбського 1169 року. А зараз це все - логічне продовження цього протистояння.

Отже, крім того, ми пам'ятаємо про непрощенні дії, а саме вбивство Симона Петлюри [16] Шварцбартом. Сталося це 25 травня 1926 року. Пам'ятаємо співучасників голодомору в Україні, про що свідчить наш суд.

А саме Лазар Каганович [17] і Хатаєвич (Хатаєвич Мендель Маркович [18] - А.) входять до списку основних голодоморників українців в 1933 році.

Крім того, про що говорить дуже мало значна частина української спільноти, але вся ця спільнота послуговується правописом, який Україні накинули представники цього етносу на прізвище також Каганович, але вже не Лазар, а Наум, прізвище іншого, такий собі Олінтер, який сховався під псевдо Андрій Хвиля [19].

І ще один дуже важливий факт, який треба згадати кожен другий, я сподіваюся, українець, якщо він притомний. Хоч непритомних у нас надто багато. І, власне, через те, що у нас багато непритомних, ми не даємо відсічі такому цькуванню, такому наклепництву і такій розперезності і нахабності.

Так от, думаю, що кожен третій розуміє, що такий Валуєвський циркуляр [20] про заборону української мови в 1863 році. Але мало хто розуміє, що інспірований цей Валуєвський циркуляр був також доносами з боку одеського часопису “Сіон”. А це було спричинено тим, що українці запропонували свій переклад «Євангелія» українською мовою. Я маю на увазі «Євангеліє» видатного нашого чернігівця Пилипа Морачевського [21], про якого я обов'язково колись зроблю «Ген українців».

Отже, всі ці речі українці мають знати і пам'ятати для того, щоб належно ставити на місце тих людей і представників різних держав, які втручаються в наші внутрішні справи і намагаються впливати на ідеологічний вектор.

Чому півтора року триває війна в Україні? Власне через те, що Україна ідеологічно ніколи не була сильною державою.

Я не сумніваюся в тому, що в цій війні, яка розпочалася на Близькому Сході, Ізраїль переможе, тому що це держава, яка одержима сильною ідеологією. Це держава, яка ухвалила концепцію національної держави. Це держава, яка має неабиякі досягнення в економічній царині і усіх інших царинах.

Але найважливіше в іншому - що кожен ізраїльтянин чи кожен юдей має дуже високу самооцінку. І ця дуже висока самооцінка їм допомагає здобувати провідні позиції у цілому світі. І навіть такі, що з тих високих позицій самовпевненості диктувати іншим країнам, як жити.

Натомість наша війна, яка триває уже півтора року, має дуже слабке ідеологічне підложження, тому що в Україні постійно боролися саме з тим, що держава Ізраїль утверджувала в себе на законодавчому рівні.

В Україні завжди боролися з націоналізмом і з національною ідеєю, що для держави Ізраїль є аксіомою, тому ця держава безсумнівно переможе. Хоч як ми з вами б розглядали взаємини між Палестиною і Ізраїлю? Ситуація, яка є сьогодні там, це наслідок, насправді, дуже глибокої історії, коли на одній території, яка колись називалася Палестиною, існують дві держави – держава Ізраїль і держава, яка перебуває у стані встановлення - Палестина. До речі, Україна визнала Палестину як самостійну державу і Україна належала до тих держав, які завжди вважали, що право палестинців на своє самодостатнє життя таке ж саме очевидне, як і право ізраїльтян.

Але не вникатимемо у ці глибочезні історичні суперечки, які існують межі арабами і юдеями, не у цьому суть. Суть в тому, як Україна сьогодні у контексті цієї війни на Далекому Сході має здобути для себе плюси, а не мінуси. Отже, спробуємо це проаналізувати дуже стисло.

Як реагували представники цієї держави, провід цієї держави на війну в Україні? Це треба конче нам знати для того, щоби сьогодні також адекватно і з огляду винятково на свій інтерес реагувати на те, що відбувається там.

Отже, зокрема, той дипломат Бродський, який надзвичайно нахабно втручався у нашу ідеологію, заявив таке: “Якщо хтось ще має питання, на чиєму боці Ізраїль, я думаю, що ці питання можна сьогодні зняти з порядку денного. Ізраїльська позиція абсолютно ясна і прозора щодо нинішнього конфлікту чи війни. Неважливо, як це визначити”.

Ні, це надзвичайно важливо визначити, тому що сьогодні в Ізраїлі війна, а в Україні війна щонайменше від 2014 року.

І не провина пана Бродського. Назву я його навіть так, що він плутається між терміном “війна” і “конфлікт”. Провина проводу української держави, яка те, що почалося в 2014 році, назвала дивним словом з трьох букв – АТО. А потім замість дивного слова з трьох букв – АТО, а може не то, а може щось інше, перейменувала словом з інших трьох букв – ООС. Скажіть, будь ласка, чи у такої держави, як Ізраїль, може виникнути повага до такої держави, як Україна, яка війну на своїх теренах щонайменше з 2014 року не здатна навіть правильно ідентифікувати? Тому, звісно, я можу обурюватися тим, що пан Бродський на одну пряму ставить терміни “конфлікт” і “війна” у нашій ситуації, але разом з тим я усвідомлюю, чому він дозволяє собі таке говорити, коли ми самі у своїй державі не називаємо речі своїми іменами.

А згадаймо філософа відомого китайського: “Якщо ти щось неправильно називаєш, ти неправильно робиш”.

Скажіть, будь ласка, чи правильно ми діяли від 2014 року? Чи правильно ми діяли тоді, коли укладали мінський формат домовленостей з основним терористом світу на прізвищі Путін? Чи правильно ми це діяли після того, зокрема, коли наприкінці серпня 29-го в “зеленому коридорі”, впритул було розстріляно понад 260 наших воїнів? І після того, коли Путін, терорист, це здійснив, президент України Порошенко уклав з ним мінський формат, в контексті якого нас продовжували тупо розстрілювати від 2014 до 2019 року. А тоді, в 2019 році, прекрасний і розумний український нарід вирішив розлютитися на Порошенка і назло йому обрати клоуна із “95-го кварталу”, який закликав нас, так само, як і це робив постійно Порошенко, і як це постійно робила попередня влада, до чого вони нас закликали?.. Вони нас закликали до миру!

А закликати до миру, це означає закликати до роззброєння! І в результаті ми абсолютно роззброїлися. І в результаті Ізраїль абсолютно правильно зараз всіма можливими силами гатить по своєму ворогові, а ми не маємо зброї, з допомогою якої ми можемо гатити по своєму ворогові.

У цьому полягає концепційна різниця на ментальному рівні між Україною і Ізраїлем.

То, можливо, ця війна, яка сьогодні розгорнулася і в нас, і в них, нарешті змусить українців переосмислити своє ставлення до самих себе і своїх нікчемних моделей поведінки? І свого нікчемного вибору упродовж усіх 32 років?

І в той час, коли ми сьогодні спостерігаємо за тим, як Ізраїль відвоює те, що він втратив в перші два дні, бо виявилося, що напад на нього був неочікуваний, ми натомість чекаємо на дальньобійні ракети і абсолютно залежні від спільного союзника для Ізраїлю і для України. Я маю на увазі Сполучені Штати Америки. Тільки Сполучені Штати Америки мають особливу угоду з Ізраїлем. І відповідно до цієї угоди, вони будуть захищати цю державу, і будуть абсолютно правильно робити, бо вони мають політичну угоду.

Натомість ми не маємо політичної угоди. Натомість ми роззброїли самі себе через підписання Будапештського меморандуму.

Тому, на мою думку, найосновніший політичний урок тих двох воїн - це ментальна оцінка самих себе.

І врешті-решт, повторюю ще раз: з нації-страдника, з нації-жертви, з нації-прохача, з нації-угодовця, з нації компромісника - ставати нацією-воїном! І зрозуміло, з кого брати приклад. Хоч скільки би ми протензій до цієї держави не висловлювали.

Вони реально працюють винятково у координатах свого національного інтересу. Натомість ми не працювали в координатах свого національного інтересу!

Ізраїль чітко каже, що його стратегічний ворог називається Іран.

Ізраїль чітко каже, що ця дипломатична лінія поведінки, яку обрали Сполучні Штати Америки і інші держави у взаєминах з Іраном, у контексті стримування його нарощування ядерної зброї - неприйнятна. І її вирішити дипломатичним чином неможливо. Правильна думка Ізраїлю? Риторичне запитання, правда? Абсолютно правильна думка!

Проте виникає і інше питання. Якщо Ізраїль не надавав нам жодної воєнної допомоги, яку він гуманітарно надавав. Наприклад, на Львівщині працював шпиталь.

Військовий шпиталь працював від березня, здається, до травня. Надавалася і інша гуманітарна допомога. Але у цій війні Москви з Україною Ізраїль у взаєминах із Московією обрав таку лінію поведінки, яку Сполучені Штати обрали з Іраном.

Натомість, перебуваючи начебто під санкціями, Іран озброївся до зубів. Озброївся так, що має можливість закидувати ракетами і Ізраїль, і закидувати безпілотниками, дронами Україну.

Висновок.

Чи можна домовлятися з відкритим ворогом? Чи можна домовлятися з державою-терористом? Ні, не можна.

Чи усвідомить це Ізраїль у його взаєминах із Москвою? Я не знаю. Я залишаю це питання відкритим.

І чи усвідомлять це Сполучені Штати Америки, які усіма можливими способами, так само як і Німеччина (а Німеччина ухвалює рішення з огляду на те, яке рішення ухвалюють Сполучені Штати Америки), чи усвідомлюють вони врешті те, що нам потрібна далекобійна зброя? Що ми виграємо війну тільки в тому випадку, якщо перенесемо цю війну на територію нашого ворога? Так, як Ізраїль перенесли війну негайно на територію Гази, сектора Гази. Цей невеличкий шматочок, який нагадує лише якийсь район, наприклад, Львівської області, але з височезною густотою населення і з колосальним спротивом щодо політики Ізраїлю на території Палестини.

Загальний висновок.

У міжнародній політиці компроміси не працюють там, де треба чітко визначити поняття. Що означає чітко визначити поняття? Якщо перед тобою держава-терорист, то це треба визнати, що це держава-терорист.

Якщо ХАМАС визнали певна частину держав терористичним угрупованням, то США досі не визнали Москву як державу-терориста.

Це правильний спосіб ведення міжнародної політики? Ні. Смію стверджувати, що це хибний спосіб ведення міжнародної політики.

Підсумую ще раз тим, з чого я починала нашу з вами розмову.

Отже, у нас з Ізраїлем спільні союзники: Сполучені Штати Америки і Європейська Унія. До речі, ООН не ухвалила спільної резолюції щодо війни на території Ізраїлю.

І у нас з Ізраїлем спільні вороги. І ці спільні вороги – Іран і Москва.

Запитання: чи врешті-решт Ізраїль озвучить публічно, що Москва для нього такий самий ворог, як і Іран? Тому що Іран і Москва – це основна вісь протистояння, скажімо так, умовним демократіям в світі.

Слава нації! Борімося - поборемо.

І, звісно, аналізуємо те, що ми отримуємо як наслідок наших неадекватних дій.”

* * * * * * * *

Ірина Фаріон: Ізраїль і Допомога. Порівняльний аналіз Ізраїлю і України (16 квітня 2024 року)

Слава Україні, пані та панове!..

Розмова наша сьогоднішня надзвичайно важлива, бо це проблема, яка турбує українське суспільство неабияк, особливо після тих атак, які сталися нещодавно з боку Ірану на Ізраїль. Це перша така атака з боку Ірану на Ізраїль, пряма, з віддалі понад тисячу кілометрів - треба було перелетіти не через одну країну, щоб долетіти туди. І як ми вже з вами дуже добре знаємо, що понад тих 300 і ракет, і дронів, які летіли на Ізраїль, допомагали цій державі збивати і Франція, і Сполучені Штати Америки, і Великобританія. І ви задаєте запитання: чому їм допомагають, а нам не допомагають?

З одного боку, це питання слушне. А з іншого боку, це питання, яке свідчить про те, що значна частина суспільства не усвідомлює природи нашої проблеми. І чому ця страшна і дика війна триває рік щонайменше десятий, і поки що кінця цій війні немає. І тоді, коли вся світова преса стоїть на вуха, що на Ізраїль полетіло понад 300 дронів і іншого, на Україну така кількість летить кожен другий день, стирають з землі Сумщину, стирають з землі Харківщину, колосальна небезпека від керованих авіаційних бомб, дуже поважні проблеми із внутрішньою мобілізацією. Тобто, ми вступили у той етап війни, коли треба дати собі відповідь на запитання чесно і правдиво.

Тому, порівнюючи той стан війни з Ізраїлем, без заглиблення в історію, як це завжди є у наших відео, неможливо дати відповіді на це запитання. Чому їм допомагають, збивають засоби, які на них летять, а нам ні? І ми зазнаємо кожного дня страшні руйнування?

Ну, зокрема, перед тим, одне із найпотужніших руйнувань, яке стосувалося ударів по нашій енергетичній системі, де була абсолютно зруйнована Трипільська ТЕЦ, і кажуть, що наші теплові електростанції на 100% виведені із ладу. Цього, як бачимо, світ не бачить. Я думаю, що бачить, але має своє трактування того, що відбувається тут.

Отже, чому так є? Чому маленький Ізраїль на тлі найбільшої європейської держави, України, має таку колосальну підтримку, а у нас такі проблеми?

Отже, почнімо із арифметики. Арифметика полягає в тому, скільки ж насельників в Ізраїлі. В Ізраїлі живе понад 9 мільйонів осіб. 9 мільйонів – це, в основному, типова європейська держава. На зразок Болгарії, Чехії, Австрії, Угорщини – країни, яка також має колосальний вплив у європейській унії, якій ми завжди щось винні, під яку ми завжди підлягаємо, закони свої підлаштовуємо про так звані національні меншості. Всього на всього 9 мільйонів…

А у нас, напевно, понад 40 мільйонів. Але ми з вами добрели до такого краю, що навіть не знаємо, скільки нас є, тому що востаннє ми робили перепис населення ще в 2001 році. І тоді цей перепис населення в 2001 році показав, що в Україні живе 77,8% українців.

А скільки ж юдеїв живе в Ізраїлі? А в Ізраїлі перепис населення проводили, шановне панство, у 2001 році, якщо я не помилилася, і на 1 січні їх було понад 9 мільйонів. І єврейського населення там понад 74%, майже 75%. Тобто в плані складу населення - 77,8% і 74,8% - ми абсолютно однакові.

Тобто це означає, що в Україні і в Ізраїлі мала би бути абсолютно тотожна національна політика. Але чи можете ви собі уявити на одну секунду, щоб президентом держави Ізраїль став українець? Натомість в Україні приспокійно президентом держави є єврей. І попри те, у нас навіть ухвалюють закон з подачі Бужанського - абсолютного українофоба [22], закон про антисемітизм.

Тобто начебто українці антисеміти! І будь-яке критичне слово на адресу того етносу у виконанні Бужанського може бути потрактовано як порушення закону.

Це одна із причин того, що їм допомагають, а нам не допомагають.

Тому що, шановне панство, допомагають тим, які допомагають собі самі, передусім. Допомагають тим, які шанують себе. Допомагають тим, які зберігають свою етнічність і зберігають свою культуру.

Ми цього не робили. У нас це робило ядро нації. То ядро, зазвичай, знищували, репресували, очорнювали, створювали нестерпні умови для існування.

Тобто ми робили це всупереч усьому. А вони робили це завдяки один одному. Навіть відродили мертву мову іврит, яка була мертва 17 століттів.

Важко собі уявити, що сьогодні хтось в державі Ізраїль не буде знати цієї мови. Якщо до (19)18-го року офіційною мовою там була арабська, то після 18-го року офіційна мова там тільки одна, державна. Тобто іврит.

А у нас навіть проблеми з пануванням державної мови у війську! Що вже казати далі? Отже, звідки взялася ця держава? Тобто йдеться про сучасний рівень її існування, так звану модерну історію.

Під час Першої світової війни, 2 листопада 1917 року міністр закордонних справ Британії, герцог Балфур (Артур Джеймс Бальфур [23] - А.) виступив із декларацією, відповідно до якої уряд Великобританії погодився із тим, що в Палестині буде створено осередок для євреїв.

Чуєте? Великобританія погодилася з тим, що в Палестині буде створено осередок для євреїв. Євреї відразу на це зреагували. І після утворення 1897 року так званої Всесвітньої сіоністської організації сіоністи почали створювати дуже важливі фінансові групи, які вони назвали “трасти”, які фінансували переселення євреїв до Палестини.

Тобто, почали підтримувати один одного і підтримувати передусім фінансово, щоб забезпечити собі життя на тих теренах, які їм вділила Великобританія.

Звісно, що в кожного з нас виникає запитання, що ж таке сіонізм? Чи є у слові сіонізм щось погане? Нас привчали до цього, що сіонізм – це погано. Привчили нас до цього мозковити, і я вам зараз розповім, чому.

А ми, насправді, з вами маємо знати, що сіонізм – це не що інше, як єврейський націоналізм. Тобто, це група людей цієї національності, яка прагнула створення своєї держави. Не просто своєї держави, а національної держави. І вони свою мрію національної держави підкріпили нещодавно законом про національну державу, але про це ми скажемо трошки пізніше.

Це рух, який зародився наприкінці XIX століття з огляду на назву гори Сіон [24]. Для чого я вам це кажу? Для того, щоб ви відразу робили паралелі з нашою історією, тому що наш націоналістичний рух зародився, власне, тоді, коли зародився сіонізм.

Наш націоналістичний рух зароджується наприкінці 90-х років XIX століття. І саме тоді виникає грандіозна праця на теренах Харківщини і Полтавщини від видатного нашого правника Миколи Міхновського [25]. Але до Миколи Міхновського ще був один видатний український діяч, Євген Бачинський [26], який ще в 1895 році написав свою працю «Україна Irredenta», що буквально означає «Україна уярмлена». Де обґрунтував самостійність української держави, але не з позиції націоналізму, як це робили євреї, а з позицій марксизму. За це він заплатив своїм життям, його розстріляли, здається, у 1940 році.

Тобто, він був єдиною людиною, яка намагалася поєднати марксизм із самостійною українською державою, що насправді є суперечністю у визначенні. Тобто, націоналістичний шлях українців і націоналістичний шлях юдеїв у часі абсолютно збігається. Але ми бачимо концепційну різницю в подальшому розвитку.

В подальшому розвитку українці категорично відкидають націоналістичний шлях розвитку, а євреї абсолютно і категорично приймають націоналістичний шлях розвитку. Українці особі Грушевського і Винниченка викидують на край історії Миколу Міхновського, а потім його знаходять повіщеним у 1924 році. Натомість, наголошую, євреї створюють трасти для того, щоб забезпечити переїзд євреїв на ту частину Палестини, яка була визначена місією міністра закордонних справ Великобританії.

І тут ви відчуваєте різницю суттєву. Тобто, українці на початку ХХ століття категорично відійшли від націоналістичної моделі побудови держави. Натомість, євреї вперто її розбудовували і розбудували.

Далі, в 1923 році таким способом в Палестину прибуло понад 40 тисяч євреїв. В основному, звідки вони прибули? Зі Східної Європи і, напевно, від нас також. І ось спираючись на цей документ від цього міністра закордонних справ Великобританії, вони стали обстоювати свої територіальні претензії.

І вже в лютому 1919 року на паризькій мирній конференції сіоністська делегація вимагала надбагато! Тобто, вимагай максимального – отримаєш посередині. Це принцип сильних і самодостатніх націй.

Що вони вимагали? Вони вимагали території, крім Палестини, яка би поширювалася ще на Південний Ливан, на Голанські висоти і на всю долину річки Йордан і частину Синайського півострова. До речі, ось ця Паризька конференція, мирна - гарно її так назвали! - а насправді це була війна із самодостатніми народами, зокрема, з такими, як українці. Відповідно до цієї мирної Паризької конференції, Галичину, Східну Галичину було злито Польщі.

І ставлення Польщі до українців ми мали, начебто, відповідно до цієї мирної конференції автономії - було настільки диким і страшним, що врешті-решт із того поневолення польського виросла Українська військова організація [27], потім Організація українських націоналістів [28].

Тобто, українці зробили колосальну спробу побудувати також націоналістичну державу, таку, яку будували завжди євреї. І цю націоналістичну державу намагався побудувати Степан Бандера, Роман Шухевич, Євген Коновалець.

Тепер, як же ж оцінюють євреї постаті Степана Бандери, Романа Шухевича і Євгена Коновальця? Дивно - вкрай негативно. Чому? Люди, які йшли шляхом націоналістичної ідеї, категорично відмовляють нам іти шляхом цієї націоналістичної ідеї! Згадайте, як постійний посол Ізраїлю Бродський реагував на наші марші, присвячені уродинам Степана Бандери!

Це реально дивно. А може, це якась ревність? А може, це бажання задемонструвати винятковість свого розвитку? Але, як бачите, їм вдалося. І я бажаю їм, звісно, перемоги.

А нам поки що не дуже вдається. Тому, що ми не можемо навіть стягнути відповідну кількість протиповітряної оборони, не кажучи вже про протиракетну оборону.

Що ж було далі? А далі, з початку 30-х років, зі зростанням єврейської присутності на землі Ізраїлю, почав активізуватися, звичайно, який рух? Ну, звісно, що арабський рух спротиву.

І в жовтні 1930 року британський уряд випустив офіційну заяву, яку назвав «Білою книгою». Відповідно до цієї заяви було сказано, що євреї не повинні претендувати на землі Палестини. Сіоністи негативно поставилися до цього документу, що називався «Біла книга».

І в 1947 році, попри все, попри протистояння із євреями, Генеральна Асамблея ООН, відповідно до Резолюції 181, передбачила створення на території Палестини двох держав – єврейської держави і арабської, забезпечивши таким чином основну мету сіонізму. Головна мета сіонізму – досягнута створення держави. Але євреї не зупиняються у реалізації своїх глибочезних планів, базованих на своїй високій етнічності.

Розпочалася відразу перша арабо-ізраїльська війна, після того, що йому проголосили державу.: війна 1948-1949 року. Чим закінчилася ця війна, шановне панство? Ця війна закінчилася тим, що євреї долучили до своєї землі ще шість з половиною тисяч квадратних кілометрів території Палестинської арабської держави.

Тобто, що таке війна? Війна – це не лише трагедія. Війна – це не лише смерть. Війна – це спосіб демонстрування своєї сили на цілий світ. Війна – це спосіб утвердження своєї держави і маніфестація характеру цієї держави. І євреї показали, яка ця держава має бути. Коштом відгризання від Палестини отих понад 6,7 тисяч квадратних кілометрів.

Що було далі? Далі, за підтримки Франції і Великобританії, 1956-1957 року Ізраїль захопив Синайський півострів - до Суецького каналу та Сектор Гази. Той Сектор Гази, навколо якого зараз точиться війна. Отже, саме ця Франція і Великобританія сьогодні допомагають Ізраїлю в іншій війні. Війні Ізраїлю, одвічній війні, тривалій - із Іраном. Як бачите, союзники ті самі. Розклад сил також той самий.

Проте, 10 листопада 1975 року, це теж дуже важливо для розуміння геополітичної ситуації, 30-та сесія Генеральної асамблеї ООН зусиллями “СиРи-СиРи” (мається на увазі СРСР - А.), була така імперія зла, яку ми з вами посилювали своєю безкребетністю і рабством своїм. Також, з огляду на рішення 30-ї асамблеї ООН і з огляду на нафтову кризу 1973-1974 року, була ухвала під тиском СиРи-СиРи”. Будьмо уважні!

Під тиском СиРи-СиРи” була ухвала визначити сіонізм як форму расизму та расової дискримінації. От звідси паніка людей перед словом “сіон” і перед словом “сіонізм”! А сіонізм – це всього-навсього єврейський націоналізм.

Якщо би українці так підтримували український націоналізм, як євреї підтримують сіонізм, нам би сьогодні теж допомагали і Сполучні Штати, і Великобританія, і Франція. Ми зійшли з націоналістичної дороги, не ставши на неї належним чином. Хоч мали такий шанс у 20-30 роках.

Я не маю на увазі тут західну Україну, яка максимально була втягнена у націоналістичний рух і практично вся бандеризувалася. Тому не випадково наші вороги називали нас бандерівцями, що для нас має бути найвищою оцінкою нашої свободи і нашої незалежності.

Але 16 грудня 1991 року вже на вимогу США, тут починається боротьба між двома центрами протистояння, СиРи-СиРи” (це який рік? 1975-й), а вже 16 грудня 1991 року на вимогу США і Ізраїлю це визначення було відкликане - Резолюція Генеральної Асамблеї ООН. І таким чином сіонізм став оцією звичною ідеологією, як вона і писалася від самого початку, коли євреї хотіли створити національну державу.

Цікаво, що перші в їхній історії прямі перемовини між Ізраїлем і Палестиною відбулися 1991 року, і вже 1993 року Ізраїль визнав Палестинську автономію і вивів війська з деяких окупованих територій.

Не будемо це обникати, бо це не торкається нашої з вами історії, а лише показує, що будь-які війни рано чи пізно завершуються перемовинами. Інша річ, який шмат територій може забрати держава-агресор, а який інша держава може втримати.

Отже, ідеологія сьогодні.

Власне, ідеологія сьогодні у цій державі і визначає те, що їй допомагають Сполучені Штати Америки, Великобританія і Франція, попри те, що Ізраїль не є членом НАТО. Але Ізраїль, що дуже важливо, є основним союзником поза НАТО. Це визначення Сполучених Штатів Америки. От вони собі так захотіли, що Ізраїль є основним союзником поза НАТО. Визначення Сполучених Штатів Америки. І це визначення вони запропонували у 1989 році.

Це стосується не лише Ізраїлю. Це стосується також інших держав, з якими Сполучені Штати Америки мають тісний економічний зв'язок і, зокрема, зв'язок у військовій царині. Зокрема, в часи теперішнього президента було підписано ось такі уводи про союзника поза НАТО з такими державами, як Катар, 2022 рік, і з такою державою, як Колумбія. Тобто, нема у цьому чогось виняткового, якщо вам про це будуть говорити.

Тобто, якщо ми говоримо про те, що у нас немає іншого шляху, як зберегти свій суверенітет лише через вступ до НАТО, то виявляється, є і інші шляхи. Чи ми пропонували такий шлях? Так, пропонували. Один із президентів пропонував цей шлях, але це питання так і зависло в повітрі.

Сенат проголосував, а Палата Представників так і не проголосувала. Якщо хтось знає про це більше, напишіть у своїх коментарях. Це було в часи Порошенка. Була така пропозиція.

Рухаємося далі.

Тобто, йдеться про ідеологію сьогодні.

Отже, міжнародний сіонізм є формою єврейського націоналізму, яка панує в державі Ізраїль та європейських спільнотах низки розвинених країн. Є така організація Amnesty International. Коли розпочалася оця страшна, дика, велика війна Москової проти українців, то ця організація стала на бік Москової, демонструючи якісь невідповідні кадри і даючи невідповідні оцінки того всього, що відбувається тут. Те саме написала ця організація і про ідеологію в Ізраїлі: “В Ізраїлі більшість законів безумовно є дискримінаційними”. Чуєте?..

Націоналізм не є дискримінаційним за своєю суттю. Націоналізм є природним за своєю суттю!

Тому так воюють в Україні з націоналістами. Тому що вони пропонують природний спосіб побудови Держави, в основі якої лежить етнонаціональна свідомість. Як це є, зокрема, в Ізраїлі.

Вони сягають до моменту утворення держави Ізраїль 1948 року, яке мало жорстоку пам'ять, перенесено євреями Європи під час нацистського геноциду під час Другої світової війни. І тому Ізраїль був заснований на понятті єврейської держави для євреїв. Не тільки тому, а тому що цей народ завжди зберігав пам'ять про свою історію.

Тому що цей народ - ще раз наголошую на тому! - відродив мертву 17 століть мову з ініціативи одного єдиного чоловіка! Можна створити щось подібне? А в нас досі в країні не говорять всі державною українською мовою! Отже, після тривалої дискусії - увага, це дуже важливо для того, щоб провести паралелі з нами і зрозуміти, чому їм допомагають, а не мені! - після тривалої дискусії Кнесет в ніч на 19 липня 2018 року затвердив відразу в другому і третьому читанні (в них, виявляється, ще треті читання!), закон про те, що - увага! - Ізраїль – це національна держава єврейського народу.

І всі тихенько на це зреагували. Це не означає, що всі партії в Ізраїлі це підтримали. Навіть ті, які не підтримали, особливо партії лівого спрямування, вони все одно, за своєю суттю, є завжди націоцентричними.

Закон, який буде вважатися основним, закріплює за державою Ізраїль статус національної держави єврейського народу. За єврейським народом - право на самовизначення в своїй країні. А де ж вони ще можуть мати право на самовизначення?

А ми де можемо мати право на самовизначення?! Тільки у нас нема закону про національну державу. У нас є закон про корінні народи.

У нас є закон про національні меншини, спільноти.

Але в нас немає закону про захист українців. В нас є закон про антисемітизм!

Але в нас немає закону про українофобію. Тому нас і не захищають. Бо ми не захистили себе всередині країни.

Далі цей закон визначає Єрусалим як столицю держави єврейського народу, чого не сприймають держави світу, хоча був такий президент Трамп. Не знаємо, що буде далі. Може він знову буде президентом (і таки став ним - А.). Він чи не єдиний в 2018 році, здається, визнав Єрусалим як столицю Ізраїлю, тоді коли інші держави за столицю мають Тель-Авів, який є центром економічного, військового розвитку і так далі.

Отже, що визначає ще цей закон? Він визначає, зазначає прихильність держави Ізраїль до всього єврейського народу і заявляє про готовність прийти на допомогу представникам єврейського народу, що зазнали лиха в інших точках світу.

Це дуже нагадує на московитів.

Тобто тут, мені здається, вже з національного шляху держава сходить, а виходить на шлях шовіністичний. Тому що якщо єврейська спільнота живе в якійсь іншій державі, вона має підлягати законам іншої держави. Крапка.

Якщо ж вона порушує закони цієї держави, то за це має бути відповідне покарання.

Тобто тут реально можна погодитися із Amnesty International, що такий закон і таке тлумачення є дискримінаційним. Абсолютно є дискримінаційним.

Тому що це нагадує нам моделі розвитку дикої Московії, яка всюди йде захищати рускоязичне населення. Захищає від життя, забираючи це життя. Ось такий у них “захист”.

Особливо підкреслюють зв'язок Ізраїлю як національної держави єврейського народу з діаспорою. Ми не заперечуємо, що зв'язок важливий, але не дай Боже, щоб застосовувати ті моделі, які застосовує Московія!

Крім того, закон визначає особливе значення єврейських поселень, називаючи їх дуже цікаво - національним надбанням.

Тобто національним надбанням є кожна людина, яка мислить нацицентричним світоглядом з огляду на своє етнічне походження. Відповідно, саме тоді, 2018 року, коли був ухвалений цей закон про національну державу Ізраїлю, уявіть собі, щось подібне зробили б українці - нас би просто стерли з лиця землі ці наші прекрасні партнери з Європейської Унії, а також Сполучені Штати Америки!

Саме тоді статус державної мови посів винятково іврит.

Арабська мова втратила статус офіційної мови і отримала “особливий статус”. А арабів приблизно до 20%. Так приблизно, скільки (в Україні - А.) було московитів.

З огляду тепер на вибірку, скільки у нас кого проживає, московитів взагалі у нас залишилося з лиця 2%. Люди просто бояться назвати себе московитами.

Зрештою, за теперішніх обставин, перепису населення провести неможливо, а перепис населення не проводили, власне, через те, щоби не показати, що в Україні проживає абсолютна більшість українців.

І саме ця абсолютна більшість українців абсолютно позбавлена абсолютного права панувати у себе на землі.

Тому ЇХ захищають, бо вони панують у себе на землі. А НАС не захищають, бо ми не пануємо.

Ми весь час дивимося, хто нам що скаже і під яку меншину нам ще лягти. Чи під угорську, чи під ще якусь іншу. Але разом з тим, що дуже важливо, це завжди було в законах українських, підкреслюється, що всі громадяни Ізраїлю, незалежно від віросповідання і незалежно від національної належності, отримують рівні права.

А також можливість зберігати свою самобутність і культурну спадщину. Я не знаю, наскільки це працює у них на теренах, але припис такий, який був, скажімо, у документах Української Народної Республіки чи приписи, які були в Західноукраїнській Республіці.

Отже, шановне панство, що це все означає для нас? Для нас це означає, що це і приклад для наслідування.

І якщо би ми вміли проводити таку потужну ідеологічну політику щодо самих себе, яку проводить держава Ізраїль, то ми би сьогодні мали в своїй обоймі дуже активних і певних помічників.

Крім того, разом з цією ідеологічною бронею, яку вибудувала держава Ізраїль для себе - так, це ідеологічна броня, яку пробити неможливо - ця держава максимально розвивала мілітаризм. Це те, що не робили українці!

Українці впродовж 32-х років, відновлені в своїй незалежності, що робили? Максимально роззброювалися. Здавали свої “Ту” (маються на увазі стратегічні бомбардувальники Ту-160 і Ту-22 - А.), здавали ракети «Х» (авіаційні крилаті ракети - А.), здали статус ядерної держави, здали статус авіаційної держави світу, яка посідала четверте місце за розвитком авіації!

Ми це все здавали впродовж усіх 32-х років.

Як можуть поважати таку державу і підтримувати її, яка сама себе не підтримує і розброюється?!

Натомість, що робив Ізраїль? Отже, мілітаризація. Армія оборони Ізраїлю, яка називається Цахал, комплектується на основі загального військового призову. До війська мобілізують усіх чоловіків і усіх жінок, що досягли 18-річного віку та визнані придатними до служби.

У нас на третьому році війни нарешті ухвалили закон про мобілізацію. На третьому році війни закон про мобілізацію у суспільстві викликав найнегативніше сприйняття. Це тоді, коли мобілізація усього суспільства мала мати аксіоматичний характер.

Бо якщо ми не будемо себе захищати, ми вмремо всі, нас всіх уб'ють. Виявляється, це треба доводити! Тобто, до якої міри прогнили суспільство, що воно негативно реагувало на мобілізацію.

Далі заниження віку мобілізації – 25 років. Боже, які плачі почалися. А в Ізраїлі мобілізація – 18 років. Все, пішов служити!

Що маємо далі? Армія налічує 176,5 тисяч активних військовослужбовців та 445 тисяч резервістів. Натомість, що було у нас? Натомість, у нас було наприкінці 2014 року 166 тисяч осіб в армії.

Ви уявляєте? Це держава… Якщо Ізраїль – це понад 22 тисячі квадратних кілометрів, а у нас понад 600 тисяч квадратних кілометрів, то ось така кількість у нас була армії і ось така кількість була в Ізраїлі. Як ми збиралися вижити разом поряд із одвічним ворогом?

Ну, я забула, це ж не був ворог… Це був стратегічний партнер.

Це коли московити і юдеї посідали абсолютно більшість у нашому парламенті!

Далі: Сполучені Штати Америки та Ізраїль в 2016 році підписують розраховано на 10 років угоду про військову допомогу єврейській державі.

Чому вони підписують ту угоду? Тому що вони бачать, як ця держава нарощує свої військові можливості. Скільки свого ВВП ця держава вкладає у військову міць? Тобто допомагають тому, хто допомагає собі. А по що допомагати Україні, коли вона усю свою зброю віддає? Чи то Сполученим Штатам Америки, чи то Московії.

То як нам будуть помагати ті, які нас активно розброювали? Де тут логіка? Логіки не видно. Є просто міжнародний інтерес і є поїдання слабшого сильнішим. Такі, на жаль, закони життя.

І ось, завершу ту свою долгу історично-сучасну бесіду про ідеологічно-мілітарний і потужний Ізраїль і допомогу йому у світі. Завершу це словами Міністра закордонних справ пана Камерона. Коли його запитали, чому ви допомагаєте Ізраїлю, а не допомагаєте Україні, він відповів так:

“Складність того, що ви пропонуєте, полягає в тому, що якщо ви хочете уникнути ескалацію в плані ширшої європейської війни, думаю, слід уникати прямої взаємодії військ НАТО з російськими військами. Це може спричинити ескалацію ситуації”.

Кажучи простою мовою, вони не мають бажання нам допомагати, тому що ми не мали бажання допомагати собі тривалий час.

Тобто, якщо ми не змінимо своєї ментальності залежати від когось іншого і виконувати постійно чиїсь вказівки, то ми залишимося наодинці зі своєю трагедією.

Тобто: навчимося брати приклад із сильних, самодостатніх держав.

Я розумію, що це надзвичайно складно у межах всієї Української Держави, найбільшої - територіально - держави Європи. Але це можливо. Тому що ми хочемо вижити.

І як казала прем’єр-міністр Ізраїлю Голда Меїр, “Вони хочуть нас вбити. Ми хочемо жити.У нас нема території для компромісів”.

Отож засвоюємо цей урок з гордо піднятою головою і вперто йдімо до своєї перемоги. Змінюючи свідомість жертви на свідомість месника.

І мусить так бути!

Слава нації! Смерть ворогам!”

(Далі буде).

На цю тему:

• Зеленський підписав закон про кримінальну відповідальність за антисемітизм. Українофобство в Україні закон не карає [29]
• Правовий волюнтаризм під куполом — чому закон про антисемітизм став маркером конституційної кризи [30]
• Роман Ванжула: Мій антисемітизм [31]
• Герб України спаскудили у Бабиному Яру - це умисна демонстрація зверхності над українцями [32]
• Суд у Москві назвав героїв України Бандеру і Шухевича "пособниками нацистів". До речі, це повністю співпадає с офіційною позицією держави Ізраїль [3]
• Символічно: Ізраїль прийняв російське судно з краденим українським зерном у той день, коли Зеленський підписав закон про кримінальну відповідальність за антисемітизм [33]
• Під час війни та нестачі грошей на оборону країни 46 мільйонів на реставрацію синагоги виділять у Вінниці [34]
• В Україні створять "центральний орган виконавчої влади" для боротьби з антисемітизмом і захисту іудеїв. Особливо після "міндічгейту" - це відверте знущання над українцями [35]

(Далі буде).

Аргумент [36]

---

 

Початок дивіться тут:

• «Фаріон дана нації на виріст» [37] Частина 1
• Ірина Фаріон: «Чому теперішні події - це спосіб вилікувати Україну і світ» [38] Частина 2
• Ірина Фаріон: Прошу не вітати мене з восьмою мартою. Я її не знаю [39] Частина 3
• Ірина Фаріон: З уродинами, Тарасе Григоровичу!!!! [40] Частина 4
• Ірина Фаріон: За московським язиком ідуть московські танки [41] Частина 5
• Ірина Фаріон: «Люди! Навіть найгірший суржик кращий за москвоязик» [42] Частина 6
• Ірина Фаріон: Ніякого язика балалайок!!!) [43] Частина 7
• Ірина Фаріон: «Кожне московське слово сьогодні - це поширення окупації Путіна» [44] Частина 8
• Ірина Фаріон: «Ми досі не закрили своє "ідеологічне небо" постатями Бандери, Шухевича, Мазепи» [45] Частина 9
• Ірина Фаріон: «Російською мовою України ніхто і ніколи не збудує» [46] Частина 10
• Ірина Фаріон: Ще такий ся не вродив, аби впокорив українців [47] Частина 11
• Ірина Фаріон: «Не обурюватися, а прозрівати треба і вбивати ворога, як косити траву» [48] Частина 12
• Ірина Фаріон: Наші джавеліни - це є наша історія, тому що історія - це є те, що завжди [49] Частина 13
• Ірина Фаріон: Мужніймо. Глибшаймо. Мудрішаймо. Перемагаймо [50] Частина 14
• Ірина Фаріон: Російськомовний українець - це такий самий оксюморон, як і живий труп [51] Частина 15
• Ірина Фаріон: Питання мови - це питання влади, а не мінливої чи ситуативної комунікації [52] Частина 16
• Ірина Фаріон: Не буде ментальних змін - буде поразка у всьому [53] Частина 17
• Ірина Фаріон: Неможливо захиститися ззовні, якщо всередині пасуться колаборанти [54] Частина 18
• Ірина Фаріон: Коли “у голові гнила підошва, здохлий кіт, горох і капуста” [55] Частина 19
• Ірина Фаріон: Можете уявити не англомовного британця?! [56] Частина 20
• Ірина Фаріон: Наша мрія - смерть москви до останнього кацапа [57] Частина 21
• Ірина Фаріон: Світ належить переможцям, а не угодовцям і "миротворцям" поразок. [58] Частина 22
• Ірина Фаріон: На чолі перемоги може бути лише одна ідеологія - ідеологія націоналізму. [59] Частина 23
• Ірина Фаріон: Якби Україна виграла мовний фронт в 90-х, москви б яко варвара, не було б [60] Частина 24
• Ірина Фаріон: Має минути наша вторинність і залежність від будь-яких векторів [61] Частина 25
• Ірина Фаріон: Війна не лише вбиває - вона народжує Героїв і сталить Націю. [62] Частина 26
• Ірина Фаріон: У тилу наші кулі - Мова, Пісня, Церква. [63] Частина 27
• Ірина Фаріон: «Трампівсько-путінське "мир" - це для нас смерть» [64]. Частина 28
• Ірина Фаріон: Нас, українців, перемогти неможливо. Служімо один одному. [65] Частина 29.
• Ірина Фаріон: «Щоб визволитися - читайте Дмитра Донцова». [66] Частина 30
• Ірина Фаріон: Тільки розтрощена москва - запорука спокою у світі [67]. Частина 31
• Ірина Фаріон: Не той пріоритет, чоловіче: Україна, перемога, мир. [68] Частина 32
• Ірина Фаріон: Хто не захистить своєї мови, втратить свої території. [69] Частина 33
• Ірина Фаріон: Час реально ставати надзвичайно радикальними. [70] Частина 34
• Ірина Фаріон: Ми не перестанемо виховувати націю на прикладі українських Героїв. [71] Частина 35
• Ірина Фаріон: Все, що поза Правдою і поза Відданістю - воно нас вбиває. [72] Частина 36
• Ірина Фаріон. ДіЯгноз – Арєстовіч [73]: малий про великих. Частина 37
• Ірина Фаріон: Московський язик - це тавро маргіналів [74]. Частина 38
• Ірина Фаріон: А арєстовічь - бидло московське - і далі вєщятиме? [75] Частина 39
• Ірина Фаріон: Якщо інформаційний простір брудний, то тоді бруд в головах [76]. Частина 40
• Ірина Фаріон: Малі ніколи не визнають великих. Тому обирають собі подібних, а не звитяжців [77]. Частина 41
• Ірина Фаріон: Ставаймо нацією з колючками. [78] Частина 42
• Ірина Фаріон: Найбільше ненавидять те, що зрадили. [79] Частина 43
• Ірина Фаріон: «Неможливо Україну завоювати, якщо не спертися на малороса». [80] Частина 44
• Ірина Фаріон: Законодавче поле української мови не має національного характеру. [81] Частина 45
• Ірина Фаріон: Мова без історії і мова без політики - це тіло, яке несуть на цвинтар. [82] Частина 46
• Ірина Фаріон: Тому у нас і війна, бо не вибудовано мовно-ментального кордону [83]. Частина 47
• Ірина Фаріон: Громадянство і мова - це зброя [84]. Частина 48
• Ірина Фаріон: Вся трагедія українців полягає у бракові націоналізму [85]. Частина 49
• Ірина Фаріон: Цькують лише слабких. То ставаймо сильними, як Бандера [86]. Частина 50
• Ірина Фаріон: Все зараз в руках українського суспільства [87]. Частина 51
• Ірина Фаріон: Наша влада не вміє діяти чесно, відкрито. А намагається затягувати час, щоб розв’язувати свої приватні інтереси [88]. Частина 52
• Ірина Фаріон. Україна переможе тоді, коли повсюдно переможе її мова [89]. Частина 53
• Ірина Фаріон: «Мова - гамерси в тилу і пароль на фронті» [90]. Частина 54
• Ірина Фаріон: Мова не може бути модною. Це Божа даність. Як батьки [91]. Частина 55
• Ірина Фаріон: Лише меч може принести мир [92]. Частина 56
• Ірина Фаріон: Безпека світу - це безпека України [93]. Частина 57
• Ірина Фаріон: Українцям треба ставати месником і відплатником [94]. Частина 58
• Ірина Фаріон: Аби в кожному недоукраїнцеві остаточно в голові здох руський мір [95]. Частина 59
• Ірина Фаріон: Без покоління ОУН-УПА не було б сьогочасних героїв ЗСУ [96]. Частина 60
• Ірина Фаріон: Українська влада не доросла до сили української мови [97]. Частина 61
• Ірина Фаріон: «Рускоязичних українців» немає, є змосковщені українці [98]. Частина 62
• Ірина Фаріон: Націоналісти - це не лише військова аристократія. Це інтелектуальна брила [99]. Частина 63
• Ірина Фаріон: Коли ми знищимо Москву? Тоді, коли ми знищимо власну слабкість» [100]. Частина 64
• Ірина Фаріон: Пізнаваймо і шануймо своїх. На їхній плечах сьогоднішній змаг [101]. Частина 65
• Ірина Фаріон: Гуманітарна політика - це основна броня кожної нації [102]. Частина 66
• Ірина Фаріон: Я не буваю культурною з безкультурними людьми [103]. Частина 67
• Ірина Фаріон. Сьогодні весь простір кишить безпотрібними англізмами. Звідки таке улягання перед чужим? [104] Частина 68
• Ірина Фаріон. Коли Тебе ображають дурні, то Ти попереду [105]. Частина 69
• Ірина Фаріон. Наші сьогоднішні жертви - це неосмислене і неприйняте минуле [106]. Частина 70
• Ірина Фаріон: Неможливо звільнити територій, коли душі московські [107]. Частина 71
• Ірина Фаріон: Тримаймося за руки і за душі. Тоді і крила будуть [108]. Частина 72
• Ірина Фаріон: Історія - це те, що завжди [109]. Частина 73
• Ірина Фаріон. Ми деокупуємо наші території, коли деокупуємо голови і виставимо націєцентричні пріоритети [110]. Частина 74
• Ірина Фаріон: Велика трагедія нашої нації полягає в тому, що вона не карає зрадників [111]. Частина 75
• Ірина Фаріон: Агов!!! А згадайте, кого звільнив з полону Порошенко? [112] Частина 76
• Ірина Фаріон: Визволити мозок складніше, як територію [113]. Частина 77
• Ірина Фаріон. 12 кроків англіїзації на тлі деукраїнізації [114]. Частина 78
• Ірина Фаріон: Він знав кого вбити, а кого вести шляхом Істини [115]. Частина 79
• Ірина Фаріон: Найстратегічнішим міністерством в Україні є Міністерство освіти [116]. Частина 80
• Ірина Фаріон: Нам потрібна українська, україноцентрична держава! [117] Частина 81
• Ірина Фаріон: «…Моральне виродження. Звідси і війна» [118]. Частина 82
• Ірина Фаріон: Ми, сильні, вільні і свідомі, маємо втримати вертикаль світу. Бо це місія України [119]. Частина 83
• Ірина Фаріон: “Наше життя — це всього лише коротка мандрівка задля високої ідеї” [120]. Частина 84
• Ірина Фаріон: Зеленський зумисне не привітав зі створенням УПА [121]. Частина 85
• Ірина Фаріон: Безпам'ятна нація - це біосміття. Прокидаймося! [122] Частина 86
• Ірина Фаріон: “У своїй армії не говорять чужою мовою” [123]. Частина 87
• Ірина Фаріон: “Завжди шаную тих, хто на лягає на догоду черні” [124]. Частина 88
• Ірина Фаріон: “Шануймо і славімо. Хоч цього не хоче держава Ізраіль” [125]. Частина 89
• Ірина Фаріон: Сьогодні кожен убитий московит - це солодка справедливість [126]. Частина 90
• Ірина Фаріон: «Герої платять за покидьків» [127]. Частина 91
• Ірина Фаріон: «Ціна прозріння - війна і вбивство тисяч людей» [128]. Частина 92
• Ірина Фаріон: “Визволяймося Духом і знаннями - тоді звільнимося у всьому” [129]. Частина 93
• Ірина Фаріон: «Слово — це зброя, а не спів солов’я!» [130]. Частина 94
• Ірина Фаріон: «Слово — це зброя, а не спів солов’я!» [131]. Частина 95
• Ірина Фаріон: Найкраща Донька своєї Мови [132]. Частина 96
• Ірина Фаріон: Істинна дорога України тільки одна - націоналістична. [133] Частина 97
• Ірина Фаріон: “У нас пожали шахраї плоди трьох революцій”. [134] Частина 98
• Ірина Фаріон: “Україна для українців, а не “для людей”” [135]. Частина 99
• Ірина Фаріон: “Якщо освіта буде в руках ворога, ми ніколи не будемо мати держави” [136]. Частина 100