Ірина Фаріон: “Якщо освіта буде в руках ворога, ми ніколи не будемо мати держави”. Частина 100

| Пт, 2026-08-21 07:36
Версия для печатиВерсия для печати
Фото:

Вбита ворогами України Ірина Фаріон - про вбитого ворогами України Євгена Коновальця.

Вбита ворогами України Ірина Фаріон неодноразово присвячувала окремі випуски та лекції постаті також вбитого ворогами України Євгена Коновальця. У своїх авторських програмах вона розглядала його як видатного провідника та творця ОУН, аналізуючи його життєвий шлях, ідеологічні погляди та боротьбу за українську державність. У цих працях детально розкривається, яким був внесок Євгена Коновальця в український визвольний рух та чому його постать є знаковою для історії.

Переглянути відео з Іриною Фаріон про Євгена Коновальця можна на кількох відомих ресурсах:

- програма "Велич особистості" на YouTube (Ірина Фаріон про Євгена Коновальця – провідника ОУН; травень 2014 року);

- програма "Ген українців" на YouTube (Євген Коновалець - легендарний полковник, борець та подвижник) - детальний ефір, присвячений полковнику ОУН;

- актуальні оцінки та думки щодо історичної ролі Коновальця також публікуються на офіційному YouTube-каналі Ірини Фаріон.

З нагоди поховання цього тижня на Батьківщині, в Україні видатного діяча публікуємо текстову версію розповіді Ірини Фаріон про Євгена Коновальця з циклу “Велич особистості” від 2021-го, “довоєнного” року:

“Євген Коновалець - легендарний полковник, борець та подвижник

Слава Україні, пані та панове! Наша сьогоднішня розмова виняткова. Говоримо про людину особливу в нашій історії, яка відіграла чи не найпоказовішу роль в національно-визвольних змаганнях українців в 20-30 роках ХХ століття. Цьогоріч ми відзначаємо 130 років від дня його уродин.

Отже, “Ген українців” - про Євгена Коновальця.

Можна вживати це ім'я і в іншій формі – Евгена Коновальця.

1891 рік - 1938 рік.

Життя обірвалося у страшний спосіб на 1947-му році життя.

Євген Коновалець. Можете спостерігати його на світлині…

Саме йому належить фраза, яку ми беремо за епіграф до нашої стислої оповіді. Цю фразу ви побачите зараз у нас на екрані і ми спільно з вами порозмислимо над цією думкою Євгена Коновальця. У великій світовій драмі наших днів ми маємо до вибору.

(ми все маємо до вибору. Тільки часом навіть цього вибору не бачимо - Фаріон): або бути творцями, або жертвами історії.”

Євген Коновалець… Його час, як висловився один із сучасників, дозволю собі зацитувати, це трикратний фронт смертельного нам ворожого призирства. Зверніть увагу на розкішне метафоричне формулювання: трикратний фронт ворожого для нас призирства. Якого призирства? Призирства польського, призирства москофільського і призирства австріяцько-бюрократичного. І через цих три фронти призирства треба було продаратися і казати, що ми є!

Народився Євген Коновалець недалеко від Львова. Приблизно 20 кілометрів. Село Зашків. Народився у родині учителя на ім'я Михайло.

Цей учитель, батько Михайло, очолював Зашківську початкову школу. Хоч глибше коріння Євгена Коновальця сягає, звичайно, священичої лінії. Свого часу поляки з нас сміялися і казали, що українці - то хлопи та попи.

Але саме ця священича каста в Галичині виховала цілий легіон націоналістів. Той легіон націоналістів, який на свої знамена взяв гасло «Бог і Україна!». Дідо Євгена Коновальця приїхав до Зашкова з Комарна.

Це також Львівщина. Там він був священиком. У цій самій школі, що і батько Євгена Коновальця, працювала і його мама Марія.

Мама була польського роду. Це, мабуть, для декого буде несподіванкою. Зі шляхецького польського роду походила мама Євгена Коновальця.

І він міг обрати шлях матері. Себто він походив з такого популярного сьогодні визначення мішаної родини, яка начебто має право на подвійну ідентичність. Ну, якщо маєте дві голови, то тоді і будете мати подвійну ідентичність.

Але ж на самому початку ми з вами говорили про те, що людина все має до вибору. І він вибрав - він вибрав шлях батька. Мама абсолютно була зукраїнізована, походила з родини Венк-Жиновських, прізвище само каже для себе. Родина їй жила неподалік Кракова, але проживаючи у родині Коновальців, повністю і абсолютно зукраїнізувалася. І це природно, бо вона жила на землі українців.

Якщо комусь не подобається Україна і він не хоче тут зукраїнізуватися, то запитання до нього: чого він тут живе?

Отже, мама Євгена Коновальця зукраїнізувалася.

Мама виховувала своїх дітей українськими патріотами. Не просто патріотами - націоналістами. Не просто націоналістами - фундаторами найпотужнішої політичної сили ХХ століття. І сьогодні з нею змагаються. І сьогодні її мають за найнебезпечнішу в розбудові української держави.

Отже, в родині було четверо дітей. На жаль, донечка померла. Усі троє дітей - Євген, Мирон і Степан - абсолютно посвячені українському націоналістичному руху.

Якщо Мирон брав участь у повстанні 1 листопада 1918 року і далі брав найактивнішу участь в національно-визвольних змаганнях, то Степан, який був родом з 1986 року, найстарший, був медиком і служив у січових стрільцях на Східній Україні разом із Євгеном. Ось такий подвиг матері Марії, що родом з-під Кракова, виховувала своїх дітей по-спартанському, за принципом методики педагога Песталоцці (Йоганн Генріх Песталоцці). Суть цієї методики дуже проста.

Не треба багато слів дітям казати. Треба дітям давати завдання, і вони це завдання мають виконувати. А тоді це виконане завдання разом з мамою аналізувати.

Так виростатимуть справжні воїни. А якщо не воїни, то хто ж захистить цей дім?

Отже, так плекався змалку Євген Коновалець, який навчався у Львівській академічній гімназії з 1901 до 1909 року. (Тепер ця Львівська гімназія належить до цього навчального закладу, де я маю щастя викладати (йдеться про внз “Львівська політехніка” - А.).

І ось зараз ви подивитеся на ще одну цитату, аби уявити собі очима сучасників, який вигляд мав Коновалець. Дуже часто зовнішній вигляд людини лише підсилює її внутрішні характеристики. Мабуть, не просто за років понад 100 з гаком заходити у внутрішній світ людини…

Отже,

“Струнка постать, продовгасте обличчя, правильні риси обличчя і задумливі очі, що завжди дивилися у далеч, і незначна усмішка в кутику губів, що дуже часто скидалася на іронічну. Все ходив гарно вдягнений (ось вона, гармонія душі і тіла!), але його елегантність не мала в собі нічого силуваного та крикливого. Загалом він був маломовний, не забирав надто часто голосу ані в наших дебатах, ані в наших дискусіях з нашим професором філософії. Не шукав симпатій і товаришів підхлібуванням чи демагогічними промовами. Не носили ми його на руках як свого трибуна. Однак ми завжди вибирали його в склад репрезентації, що мала нас заступити чи то перед директором, чи то господарем кляси. (Зверніть увагу на цю розкішну форму, яка була знищена сталінським правописом. Кляси – це правильна форма, як і лямпа - Фаріон). Чи врешті на прилюдних виступах”. (Знову ж таки, зверніть увагу на форму: “прилюдних виступах” - сьогодні ми би вже це обізвали словом “публічних”).

Так згадує Євгена Коновальця один із його друзів, а зокрема Чучман, у цей період, коли Коновалець був гімназистом.

Хто був улюбленим поетом Євгена Коновальця? З чого виростав його світогляд і його життєві цінності? Неважко здогадатися.

Улюбленим поетом був Іван Франко. Запитайтеся сьогодні наше суспільство, хто їхній улюблений поет. І побачите, наскільки цінності зміщені, тому і так погано живемо.

А улюблений вірш Івана Франка, звісно, той, який колись учили у школі. А тепер вилучили, здається. Вірш називається «Каменярі».

Коновалець знав цей вірш на пам'ять. Дуже часто його цитував. Сам асоціював себе ось тим каменярем із молотом в руках.

А сьогодні у нас навіть знаходяться літературознавці такі дикі, які видають монографії, які називаються «Іван Франко не каменяр». Так от, я тим літературознавцям “женського роду” даю посил від Євгена Коновальця, що Іван Франко – це все-таки каменяр. І дякую професорові Тарасові Сализі, що він дав відповідь цій мовознавиці - іронізую тим феминітивом, - що основна засада Франкова – це боротьба, а не ліберальна слямазарність.

Бо щойно закінчивши гімназію, він повернувся до себе в село. А там в селі активно працював у “Просвіті”, там в селі активно розвивав кооперативний рух, там в селі заснував крамницю, - тобто на все потрібні були гроші. Це була абсолютно цілісна особистість, яка одночасно мислила правильними категоріями - і матеріальними, і духовими.

І ось вступ до університету. Ще хочу наголосити на одному: що саме з гімназії він отримав найбільший приклад для наслідування. І тим прикладом для наслідування був професор Боберський.

Про професора Івана Боберського ви можете окрему студію подивитися у циклі «Велич особистості». Саме той Боберський, який заснував «Батька Сокола» і очолював «Батько Сокіл». Саме той Боберський, який заснував Спортовий рух в Україні, або Змагунський рух в Україні, як це колись називали. Саме той Боберський, який практично підготував формування нової воєнізованої меберстви, що називалася «січовими стрільцями».

Тобто вчителів Коновалець мав особливих. Лекції він слухав у таких двох професорів, від яких вам також дихання затамується. А саме слухав він лекції у професора Михайла Грушевського, а також слухав лекції у Степана Томашівського.

Чого вартують ці два опоненти між собою, які мали зовсім різні історичні концепції, але і один, і інший були надзвичайно багаті на знання, які в них черпав Євген Коновалець! Чи думав він тоді, слухаючи лекції у Михайла Грушевського, що йому доведеться захищати його на чолі Галицько-Буковинського куреня у час революційних змагань на Великій Україні у 1917-1918 роках, коли німці будуть роззброювати Грушевського і виганятимуть Центральну Раду з її осідку? Але учень виконав з гідністю свою велику справу перед вчителем, погляди якого він аж ніяк не поділяв. Проте працювала тут інший стимул, а саме моральний.

Отже, шановне панство, в 1909 році, як я вже наголосила, він вступив до університету, увага, з польською викладовою мовою. Це те, що було найбільшим приниженням для українців, але в нас і сьогодні у вищих навчальних закладах викладають мовою ворога, а потім дивуються, що у нас чомусь війна! Отже, якщо в університеті викладають польською мовою, то це не означає, що в університеті формують українців.

І звісно, що розпочинається широкий студентський рух за Український університет у Львові. Про Українській університет у Львові, століття якого власне тепер, ми обов'язково зробимо окрему студію. І роля в українізації університету Коновальця - виняткова.

1 липня 1910 року Коновалець бере участь у дуже жорсткому протистоянні між польськими і українськими студентами з гаслом «За Український університет». І саме тоді на його очах розігрується страшна трагедія, а саме: поляки вбивають нашого студента Адама Коцка, батьки якого були у дуже приятельських взаєминах із родиною Євгена Коновальця.

З 1911 року, як каже сам Євген, він переїздить на постійне побутування до Львова.

І тут розпочинається дуже активна, звісно, що спершу культурологічна діяльність. Бо хоч за що би ми з вами боролися, в першу чергу ми боремося за нашу власну культуру. Про це наголошує передусім і Степан Бандера, і всі очільники національних визвольних змагань.

Бо коли ми втратимо власну культуру, то, власне, нема чого тоді захищати. Бо тоді нас просто нема. Ми просто населення з територією, яку, звісно, дуже легко забрати.

Тому основні його завдання спрямовані на розбудову “Просвіти”. Тої “Просвіти”, яка тоді була розташована на площі Ринок, 10. І саме Коновалець працює над розбудовою молодіжного крила “Просвіти”.

І, як згадує сам Коновалець, реферати, з якими виїздили молоді просвітяни у села, просто йшли, як вода в пісок. Люди страшенно були спраглі на правдиву інформацію. Люди були спраглі на знання!

Люди були дуже відкриті, щоби чути про себе істину. І саме це робили просвітяни, молоді просвітяни, на чолі із Євгеном Коновальцем.

1913 рік – виняткова, віхова подія не лише в історії життя Євгена Коновальця, а в історії взагалі життя України.

Не так часто на цьому наголошують. Але, на мою думку, це, власне, ця точка, з якою розпочинається національно визвольний потужний рух і в Галичині, і на Великій Україні.

Отже, 1913 рік, студентський з'їзд у Львові, 2 липня, і саме на цьому студентському з'їзді Коновалець виголошує свій реферат, що називається «Справа університету».

А суть «Справи університету» полягає в тому, що цей університет має бути український, а не польський. Але поряд з цією доповіддю Коновальця, яка, звісно, була однією із звершинних, була доповідь ще однієї людини, яка кардинально вплинула на мислення усього тодішнього покоління. Ідеться про великого східняка, який приїхав до Львова, Дмитра Донцова, - і проголосив три базові гасла у своїй фундаментальній промові на студентському з'їзді в 1913 році, 2 липня.

Донцов виголосив свою промову «Сучасне положення», «Політичне положення нації» і «Наші завдання». (Про Донцова ми робили з вами окремий “Ген українців”. І щоб поєднати їх разом, ви зможете собі переглянути Донцова, а потім, після Донцова, подивитися вже студію про Коновальця. Така ця наступність поколінь).

Отже, що проголосив Донцов? Донцов проголосив нечувані речі на ту пору. Тобто сміливість думки часом набагато важливіша, ніж сміливість цілісного пориву.

І саме Донцов володів цією сміливістю думки. Тому і досі ідіоти називають його фашистом, нацистом, звинувачують його у несусвітніх гріхах, тому що панічно бояться сміливості його думки! Тому що на тлі сміливості думки Донцова мають вигляд рабів і лакеїв.

Отже, то що ж сказав Донцов молодим студентам у Львові?

Донцов сказав перше гасло, яке ви маєте сьогодні проголосити. Це гасло - увага панове, - сепаратизм. Сепаратизм!

Ви маєте заявити в першу чергу самим собі, що ви маєте стати окремою нацією і відсепаруватися від Москви. Шукати ситуативних союзників, до прикладу - Австрія. Але повний і абсолютний сепаратизм від Москви.

Це каже східняк! Він каже це тоді, коли в Галичині потужні москвофільські рухи і дуже гнилий нацдемівський рух, бо нацдемівський рух завжди прогнилий, бо він трохи національний і трохи демократичний. А з того “трохи” народжується лише сильний ворог.

І приклад цьому – сучасна політична ситуація України, де нацдеми не раз були при владі, але завжди після гнилих нацдемів приходили або Януковичі, або Зеленські, або ті, що були перед Зеленським і імітували націоналізм.

Отже, шановне панство, що каже Донцов ще? Сепаратизм – раз, мілітаризм – два і революція – де? В умах! Революція – це власне те, чого не мало тодішнє суспільство, а наше суспільство і поготів!

Немає революційності мислення, немає свободи мислення! Пригнічене, застрашене, скомпромішене, холуйське, лицемірне, фарисейське, роздвоєне - я все це про наше суспільство говорю. Тому не випадково Донцов казав, що найосновніша революція - в умах.

А потім казав це саме Степан Бандера, що основна революція – це революція на культурному полі! Основна революція – це в серці і в почуттях людини. Тому цілком логічно на екрані ви зараз побачите думку Євгена Коновальця, який підсумовує оцей період юності своєї, коли каже, хто на нього мав найпотужніший вплив.

“Знайомство з людьми цього кола (а він мав на увазі східняків, які були тоді емігрантами на Західній Україні; це не лише Донцов, але й інші, наприклад, Жук, Євтуховський і так далі) дало мені щойно змогу, як нам важливо зустрічатися з цікавими людьми”.

(Правда? Коновалець зізнається, що знайомство дало йому змогу зрозуміти гаразд принцип соборності України. Тобто, якщо ви чуєте прізвище Коновалець, то Коновалець – це передусім соборник).

“Принцип соборності України і керуватися ним як основною засадою в моїй праці далі…”

(Далі я роблю випуск у цитаті Коновальця, про що свідчать три крапки, і долучаю).

“Можу сказати, що опріч науки у професора Боберського в гімназії та акту Мирослава Січинського у 1909 році (а Мирослав Січинський убив графа Потоцького після того, коли були сфальсифіковані вибори до Віденського парламенту, коли було вбито четверо українських селян і одного з них вбивали на очах його дружини, Мирославу Січинському нічого не зоставалося, як зайти в кабінет до Потоцького і сказати – “Це вам, поляки, за кривди, яких ви завдали українцям!”, і вистріляти. Після цього галичани масово почали називати дітей Мирославами. Церква не погодилася з таким вчинком Січинського, а даремно).

… знайомство з Дмитром Донцовим – це третій найважливіший момент моєї молодости”.

Ось що формувало Коновальця!

Коновалець виголосив свій реферат. Ідеї його реферату розкішні, ви також можете їх зараз побачити на екрані.

Ідея очевидна: якщо ми, українці, завоюємо освіту і вона буде в руках націоналістів або людей з націоцентричним мисленням, то рано чи пізно націоналістичною буде держава. Якщо освіта буде в руках лібералістичного лайна або взагалі ворога, ми ніколи не будемо мати держави.

Тому студенти – це розуміли студенти, а сьогодні це не розуміють навіть професори! Отже, справа університету. Заснування Українського університету – це раз.

Для студентів прийнятні будь-які методи (!) боротьби за свій університет. Заклик до студентів суворо пильнувати застосування української мови в університеті. “А какая разніца”, каже блазень на посту нашої держави, якою мовою говорити. Лише б лямпочки світили і асфальт був файний. А тут – ні. Тут позиція зовсім інша: пильнувати, чи мовний режим належний в університеті.

А далі були слухання його реферату Пілсудського. Тобто навіть з того, що говорив Пілсудський, можна було собі взяти на користь.

А що говорив Пілсудський? А Пілсудський говорив класні речі. Пілсудський говорив про мілітаризацію польського суспільства. Молодець, йому можна за це тільки тиснути руку.

Пілсудський прочитав реферат, який називається «Організація стрельців» у 1910 році. І Коновалець слухав той його реферат. І Коновалець розумів, що українці також мають організовувати своїх не “стрельців”, а своїх стрільців.

Тому з 1913 року Коновалець, що активніше починає брати участь у політичному житті, а зокрема в Українській національно-демократичній партії, як представник студентства, входить до керівного органу на чолі із Костем Левицьким.

Наступний етап – це революція і війна. Або війна і революція.

В серпні 1914 року Головна Українська Рада виступила з ініціативою створення Легіону Українських Січових Стрільців. Блескуча ідея! Легіону Українських Січових Стрільців при Львівському 11-му корпусі австрійської армії.

Коновальця мобілізовано до 19 полку австрійської армії і під час знаменитої битви на Маківці, також ця битва відбулася наприкінці квітня - у травні, він потрапляє в полон, московський полон поблизу Царицина. І цей полон розпочинає в його житті дуже характерний етап. Там він засновує Царицинську Українську Раду і там його застала революція 1917 року.

Звісно, що разом зі своїми однодумцями, а їх там було багато, полонених українців було багато, все це були добре вишколені українські хлопці, одержимі в першу чергу ідею своєї української держави, а не австрійської чи понад то польської. Вони втікають з того табору до Києва. А в Києві що? А в Києві на Майдані революція іде, як каже один поет, який так погано закінчив, звурдився абсолютно (йдеться про Павла Тичину - А.).

12 листопада 1917 року відбувається знаменне віче. На цьому знаменному вічі виступає його величність Симон Петлюра. І Симон Петлюра прилюдно, або як ми кажемо тепер - публічно, погоджується з тим, щоб з галичан-полонених буде створено окремий курінь. І цей курінь отримує природну назву Галицько-Буковинський курінь. З формулюванням від Петлюри “для піддержки Центральної Ради і відбиття Галичини від Австрії”. Уявляєте, панове, як класно ось як почала працювати сепаратистська ідея Донцова для відбиття Галичини від Австрії і для піддержки Центральної Ради?

Спершу у цьому курені було всього-навсього 60 чи 80 молодих людей, а вже згодом на 19 рік там було понад 2000 багнетів. Проте, як слушно каже Коновалець у своїх “Причинках…” до Української революції (Коновалець Є. Причинки до історії української революції - А.) - проте це те саме, що зараз, тому дуже важливо це почути. Проте, трагедія полягала в тому, що рівень свідомості тих хлопців, які воювали, був о востократ вищий від рівня свідомості тих, що представляв тоді українську владу…

Але, каже Коновалець, ми були тоді настільки наївні, ми були такі довірливі, ми так хотіли вірити тій владі, що ми і не уявляли, чим це все може тоді завершитися. Отже, цей курінь розробляє свій статут. Основні принципи статуту – це централізована влада, “демократія шкідлива” – це надзвичайно важливий посил, особливо в армії.

І основна ідея – це самостійна Україна. Основний бій, який тримали свічові стрільці у Києві – це був бій за Арсенал, і визначальна роль у відвоюванні арсеналу від більшовиків належала саме Галицько-Буковинському Куреневі.

29 квітня 1918 року стається гетьманський переворот Скоропадського.

Саме тоді, в цей день, Українська Центральна Рада заслуховувала свою Конституцію, і тоді, коли цю Конституцію було ухвалено, у приміщення Центральної Ради вірвалися німці і у такий спосіб посадили на трон Скоропадського. Як казав Коновалець, “ми були дуже схвильовані методою проведення перевороту”.

Тому Коновалець, в них було два варіанти – або скласти зброю негайно, як це сказали їм німці, або піти на службу новому гетьманові. “1 травня до 15-ї години всі січові стрільці зложили добровільно оружже”.

Це для них було найбільшою трагедією...

Двоє стрільців застрелилося, бо не змогли пережити цієї ганьби.

Нагадаю, що Коновальцеві тоді було всього-навсього 27 років! Але минув якийсь час, і 23 серпня 2018 року, після довгих перемовин між Коновальцем і Скоропадським, структура Коновальця йде на службу до Скоропадського.

А саме формація січових стрільців відновлюється - для нас це дуже важливо. Але не надовго, тому що 14 листопада 2018 року Гетьман Скоропадський підписує свою ганебну грамоту про федерацію із Білою Росією. Звісно, що тоді до влади приходить Директорія, і курінь Коновальця починає співпрацювати з Директорією.

І Коновалець стає очільником Осадного корпусу. Що таке Осадний корпус? Це, власне, той корпус, який отримав усю повноту владу в Києві. І в чому полягала ця повнота влади в Києві? То я вам нагадаю: МОВНА.

Ось вона, маніфестація мовної влади. Від 31 грудня 2018 року наказав Евген Коновалець змінити всі російські вивіски до 26 січня. Далі, наказ від 21 січня 2019 року зобов'язав у межах армії проводити листування лише українською мовою.

Але, перебуваючи в середовищі цього соціалістичного уряду, Коновалець каже сакраментальну фразу – “соціалістами держави не збудувати”. Тому крахувала ця держава, і Коновалець переїздить знову до Львова. У Львові він створює Українську військову (не лише у Львові - першу на закордонні, а у Львові організаційно розростається) організацію (УВО - А.).

Я не буду розповідати вам про УВО, тому що ви можете подивитися окрему студію про УВО, яку ми підготували нещодавно. Але на площі ринок 20 липня 2021 року, вперше від 1914 року, Коновалець прибув на то місце в “Просвіту”, з якого розгорталася його діяльність. 14 березня 2023 року, нагадаю, Рада Антанти “злила” Галичину Польщі.

Це лише загострило наше протистояння і Українська військова організація логічно переросла у політичну структуру надпартійну, що назвалася Організацією українських націоналістів. І саме Євген Коновалець у Відні очолив Організацію українських націоналістів. Перед тим надзвичайно активно працюючи над ідеологічним наповненням цієї політичної сили.

На екран ми зараз вам виведемо одну дуже важливу цитату. Як знаєте, мої друзі, каже своє підсумкове слово на першому конгресі Організації українських націоналістів.

“... Я не є приятелем гоміньких слів. Я не знаю, чи і наскільки нам пощастить розвинути діло, за яке ми ось тут прийнялися. Це залежатиме від праці, зусиль, послідовності і жертовності нас усіх. І це залежатиме від того, наскільки ми нашу справу зуміємо зробити зрозумілою всьому українському громадянству. Спротиви, які зустрінемо на нашому шляху, будуть велетенські. (Ми їх чуємо і бачимо зараз, ці велетенські спротиви - Фаріон). Бо ж віднова соборної української держави, сама собою однозначна з ліквідацією московської імперії, як і польського історичного імперіялізму (Коновалець це каже 1929 року! - Фаріон), спричинить таку докорінну перебудову цілого сходу Европи і великої частини Азії, що це з конечности вплине не менш глибоко й на політичний вигляд всієї решти світу.”

Читайте праці Коновальця - і будете сильнішими!

Отже, така людина стала загрозою і для Польщі, і для Росії. Тому він змушений був емігрувати і обрав своїм осідком Женеву. Тому що Женева була осідком перебування Ліги Націй, тому там можна було інформувати світ про те, хто такі українці, за що вони борються і що вони хочуть.

Тому вбивство Коновальця готували від 1933 року. Істота на прізвище Судоплатов увійшла в довіру до Коновальця. Начебто він, радянський українець, розчарований в радянській владі, хоче організовувати націоналістичний рух на Великій Україні. І ось цей чекіст Судоплатов - звісно, що через своїх - зокрема, через галичанина Василя Хом’яка, колишнього січового стрільця, проникає у середовище Коновальця.

Остання зустріч Судоплатова, який пізніше очолює вбивство Шухевича, остання зустріч Коновальця із Судоплатовим відбулася 23 травня 1938 року. Судоплатов вручив йому коробку цукерків, яка вибухнула в руках Євгена Коновальця у Роттердамі.

… Від того часу ми маємо День Героїв 23 травня, який відзначаємо. Від того часу ми усвідомлюємо, що сила нашої Держави, сила нашої політичної ідеї залежить від дуже потужного проводу. І якщо цей провід знекровлювати, то ми матиме надзвичайно багато проблем.

Отже, заходьмо в життя Коновальця, щоб його ідеї столітньої давнини сьогодні набули чинности.

Тоді буде реальною наша перемога, а не позиція жертви, в якій перебуває Україна сьогодні.

Слава Україні! Героям слава!

* * * * * * *

І на завершення - промова Ірини Фаріон від 2013 року актуальна сьогодні як ніколи.

Ірина Фаріон: Мистецтвом і вiйнoю – будуються велич нації та сила держави!

“Казали великі латиняни: велич Нації і сила Держави будується двома засадничими речами – мистецтвом і війною.

Не бійтеся цього останнього слова! Діоген ще в IV столітті до нашої ери сказав, що страх – це ознака рабства.

Маємо рабів зараз у парламенті. Нічого. Дочавимо їх. Роздеремо. Мокрого місця від них не зоставимо.

Ми не прийшли в політику компромісити.

Ми не прийшли в політику підписувати національні універсали згоди з бандитами і холуями. Пригадуйте Шевченкове – “блаженний муж на лукаву не вступає раду” (прим. 1). Ми сміємо вважати себе тими блаженними мужами і жонами, бо народило нас повстанське покоління.

Нашій видатній Українській повстанській армії були 100 крат важче, ніж теперішній армії українського народу. Бо кожен з нас має зараз стати солдатом-повстанцем! Бо найголовніша наша ціль – це деколонізувати нашу свідомість!

Бо не державні інститути творять державу. Що з того, що ми маємо Інститут Президента? Що з того, що в нас є інститут Уряду? Що, зрештою, з інституту Верховної Ради?.. Насправді, державу творить світогляд не насілення - світогляд нації!

Ми стаємо нацією лише тоді, коли зуміємо визначити правильно систему своїх цінностей і пріоритетів.

Не випадково я процитувала латинян, сказавши, що держава будується мистецтвом і війною. Так от, саме мистецтво, слово, яке створила геніальна українська жінка (Боже, щоб ця політика робила без жінок!). Так от, слово мистецтво створила геніальна жінка, про яку, я сподіваюся, напишу незабаром книжку, як трохи втишиться.

Олена Пчілка: основою мистецтва є сила духу нації! Основою мистецтва є вірність нації своїм духовним первням. Її величність є у Мові!

І ще раз - у Мові, а не язику. Бо язик у корови, а у нації - Мова! Тому казав великий Юрій Герасимович Іллєнко «Врятуйте мову, і мова врятує нас».

Повторюю ще раз: врятуйте мову, мова врятує нас!

Мистецтво стоїть на ще одному китові - на своїй історії, своїй, винятково своїй, крізь питому оптику, а не крізь оптику окупанта, чи то москаля, чи то поляка, чи то угорця, чи то румуна.

Бо вони всі дерли нашу країну! А ми покликані зараз її не просто зшити, пригорнути, обійняти, але не заколисати! Розбудити і підняти.

Це називається мистецтво.

Що ж сказали латиняни під словом «війна»? А війна – це не пристосування, це прямостояння, це протистояння цій орді!”

Примітки

1. Ці рядки є початком «Давидових псалмів» (переспіву 1-го псалму) Тараса Шевченка. У цьому творі поет звертається до вічних біблійних мотивів, оспівуючи праведність та чистоту душі.

(Далі буде).

Аргумент

 

Початок дивіться тут:

 

 

Коментарі

Відео

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републікація матеріалів: для інтернет-видань обов'язковим є пряме гіперпосилання, для друкованих видань – за запитом через електронну пошту.Посилання або гіперпосилання повинні бути розташовані при використанні тексту - на початку використовуваної інформації, при використанні графічної інформації - безпосередньо під об'єктом запозичення.. При републікації в електронних виданнях у кожному разі використання вставляти гіперпосилання на головну сторінку сайту argumentua.com та на сторінку розміщення відповідного матеріалу. За будь-якого використання матеріалів не допускається зміна оригінального тексту. Скорочення або перекомпонування частин матеріалу допускається, але тільки в тій мірі, якою це не призводить до спотворення його сенсу.
Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламних оголошень, розміщених на сайті, а також за вміст веб-сайтів, на які дано гіперпосилання. 
Контакт:  [email protected]