Сьогодні, коли суд у справі про вбивство Ірини Фаріон задля винесення приговору її вірогідному вбивці пішов у нарадчу кімнату, ми публікуємо останнє відео, записане цією непересічною Людиною.

“Слава Україні, шановне панство!

Наша сьогоднішня тема особлива. Ми поговоримо про щастя.

Хоч нам пропонують “уроки щастя”, але я би хотіла і серйозніше щось з вами обговорити.

Ви маєте своє визначення щастя?..

Я шукала визначення щастя років 30. Нарешті я його знайшла. Поки що я вам не скажу про це визначення щастя.

Дотримую це своє переконання, що таке щастя. До кінця нашої з вами бесіди ви у своїх коментарях теж напишіть, як ви вважаєте, що це таке. Лише вам поясню етимологічно, що українською мовою щастя, як і в інших слов'янських мовах, означає частину чогось.

Етимологічно суть - “часть”, “частина”. Тобто для повноти щастя нам завжди чогось буде не вистачати.

На відміну від англійського, на зразок там «What happened to you?». Тобто, буквально в англійській мові поняття щастя пов'язане з … випадком. З випадковістю якоюсь. А в нас поняття щастя пов'язано, власне, з частиною.

І ось ми з вами чуємо ще одну пропозицію, від дружини Зеленського, про те, що у наших школах у навчальному році - свят, свят, свят! - в якому це, в 2024 і в 2025 році в українських школах запровадять курс “Уроки щастя”.

Ви там ще не попадали зі столів, чи звідки там з канап, з крісел? Уроки щастя запровадять!

Не збільшать кількість годин на вивчення української мови, бо, як свідчить соціологія, здається, є зменшення на 8% кількості респондентів, які кажуть, що тепер знову повернулися до язика. (Чому це відбувається, поговоримо пізніше). Так от, не збільшують кількості годин на вивчення української мови, “зливають” абсолютно українську літературу із зарубіжною літературою, чи світовою, як вони її там тепер обзивають, це не має жодного значення. Насправді для того, щоб позитивно впливати на дітей, не збільшують кількості годин з історії України, “зливши” її з світовою історією, а в п'ятому класі дебільно назвавши “вступом до історії” як дитина має це розуміти?

Вступ куди? Їй (дитині - А.) треба пояснювати значення слова “історія”, а тут ще треба “вступати в історію” - як дитина мислить конкретно, якщо ми говоримо про п'ятий клас. Отже, “вступ до історії”. А нам запроваджують “уроки щастя”!

На чому базується ось ця химерна ідея? Просто маразматична, абсолютно маразматична, на мою думку! Звісно, що вона не виростає з нашої традиції. Вона не виростає з основ нашої національної педагогіки - а основи нашої національної педагогики надзвичайно багаті.

І про це ви можете подивитися в моїх програмах «Гену українців», програма присвячена Ушинському, програма присвячена нашому педагогові Ващенкові. І зрештою найкращі педагоги - це завжди були наші видатні українські письменники. Бо саме художня література виховує найбільшою мірою, тому що вона є емоційною короною кожної нації. Бо саме з допомогою літератури ви можете зайти в емоційну сферу того чи того народу.

Але це поза розумінням тих людей, які є сьогодні владою. Вони не володіють інформацією ні про українську історію, ні про українську літературу. Вони не розуміють, що таке правдиве українське джерело.

Хоч вони тепер навчилися слова «ідентичність», і пхають це слово «ідентичність» де треба і не де треба. А ті, що “марафонять” у нас з ранку до вечора, то використовують саме це слово. І це так смішно спостерігати за тими підневільними журналістами, які катастрофічно примітивні у сенсі розуміння того, що насправді є суттю і основою українства. Крім слова «ідентичність» вони насправді нічого не розуміють!

Отже, що передбачають ці “уроки щастя”, тобто уроки відчуження від самих себе, я би їх так назвала, уроки повного і абсолютного провалу? Курс створили в межах всеукраїнської програми ментального здоров'я.

То як?.. Ну, відразу треба людям пояснювати, що таке ментальне здоров'я. А чого би не назвати це просто і зрозуміло? Курс всеукраїнської програми душевного здоров'я. Це складно? Душевного здоров'я!

В часи війни у нас найскладніше з душею. Якого лиха це називати латинським словом «менталіс», що є синтезом, що є передусім “розумом”. Нашо це називати так, коли українською мовою звучить відразу зрозуміло. Це означає, що ці люди не знають українських головних смислів.

Посилів.

Сенсів.

Змісту.

Вони дуже далекі від того.

Вони катастрофічно неосвічені! Вони дуже плиткі. Тому вони відразу купуються на чуже.

Вони не розуміють, що таке “чурило”. Вони не розуміють, що таке корінь. Бо вони знекорінені за своєю суттю!

Вони совки. Хоч насправді народилися вже тоді, можливо, коли той совок відживав на рівні краху політичної структури. Але не на рівні способу мислення.

І ось цей совкізм вилазить тепер через ось такі пропозиції дивні. “Уроки щастя”... І якщо раніше з допомогою Табачника Діми вони все це тупо копіювали з московської системи освіти і з московських підручників - особливо вища освіта гуманітарна “славилася” тим, що взорувалася повністю на гуманітарний московський контекст чи, як любили казати, дискурс, - то тепер ці знекорінені, це постсовєтське покоління, яке розповідає нам, що просвітити Україну треба совремєннимі “вогнями”, як казав Тарас Григорович Шевченко.

Бо, мовляв, не в той бік іде. Так от вони нам пропонують, оці дивогляди, як кажуть галичани, що називаються “уроки щастя”, запозичуючи їх, як ви думаєте, звідки? Секунда для думання і вгадування. Та ж, звісно, що десь там, за морем далеко і за океаном базується на американській програмі соціально-емоційного навчання!

Боже, як зворушливо звучить! Що це таке - соціально-емоційне навчання?! Просвітіть мене, будь ласка, совремєнними “вогнями”.

От не доганяю! Чого це не назвати нормально?

Наприклад, в програмі з просто “навчання”. Чого воно називається “соціально-емоційне навчання”? “Велбинг”! (від англ. well-being - гарне існування, добробут; А.).

Якщо транслейт оце “велбинг”, тобто “добре буття”, чи що? Як це ще перекласти?

А далі йде тлумачення для нас, непросвічених. Зокрема курс покликаний сприяти розвитку навичок і знань. Боже, як тут вони не вжили слово “скіл” (від англ. skill - означає навичку чи вміння; А.)? Що ж це таке сталося з ними? Аж тут наші навички для щасливого та змістовного життя учнів!

Ви уявляєте, до цього часу наші учні були нещасні і не володіли жодними навичками, так само як їхні батьки, як стати щасливими! І взагалі, якщо ми не опануємо цієї американської програми, ми не станемо щасливими!

Щастя ж американців зашкалює!!

Особливо, коли ми з вами спостерігали за дебатами між Бушем і Трампом. Щастя американців просто зашкалює! Особливо, коли ми спостерігали за тим, як дев'ять пострілів мало не влучили у голівоньку розумну Трампа.

Щастя американців зашкалює від того, що країна їхня розполовинилася на демократів і дуже підозрілих тепер республіканців. Чому дуже підозрілих? Тому що той, якого тепер сватують на віце-президента Америки, категорично виступає проти підтримки України. Тобто він виступає за нехтування міжнародними угодами. Тобто він виступає за те, що будь-хто може напасти на суверенну державу, окупувати її територію і всі мають з тим погодитися. Тобто він виступає за соціальний дарвінізм у світі. Така філософія віце-президента, якщо переможе Трамп.

Це таке щастя в Америці? Це американська модель щастя? Це тепер нам пропонує пані Олена Зеленська у межах програми, яка називається «Ментальне здоров'я.

Ти як?». Ну, коли мене питають «Ти як?», я відповідаю: “Надзвичайно щаслива і впевнена в тому, що рОблю”. Перепрошую, рблЮ, якщо вживати наголос не південно-західний, а південно-східний.

Що далі нам пропонують за цим маразмом?.. “Уміння будувати стосунки з людьми”. Та ви що? Українські діти до цього часу не вміли будувати своїх стосунків! Вони гавкали один на одного. Вони нявкали. Вони стріляли один в одного. А ви чули, щоб хтось колись в українській школі застрелив один одного? Не чули, правда? Кожного року для нас готова інформація про те, як в Америці розстріляли не одного учня. Як в американську школу забіг якийсь озброєний ідіот і поклав дітей 10-11. Боже, які ж вони щасливі там, в американських школах! Як же ж вони винятково будують свої стосунки? Як спілкуватися з тими, що тримають в руках зброю?

“Уміння любити”.

Боже, наші діти не знають, як любити!

“Співчувати, жити гідно і бути вільним”.

Виявляється, жити гідно і бути вільним наша з вами дитина - увага! - не може почерпнути з уроків української історії!

Виявляється, наша з вами дитина не може навчитися, як жити гідно і любити свою Батьківщину з історії Української повстанської армії!

Не вміє навчитися з того, що до Голодомору в Україні було щонайменше п'ять тисяч повстань!

Наша дитина не може, виявляється, навчитися цього із геніальної праці Горліса Горського “Холодний яр”!

Наша дитина не може навчитися цього, як любити нашу Батьківщину з двох походів Пилипа Орлика в Україну, аби врятувати її від тирана Петра І!

Виявляється, наша дитина не може навчитися - чого там? - гідності і бути вільним з двох Зимових походів в Україну, в самий епіцентр більшовицької зарази, наших з вами героїв часів 1917-1921 року. Аж треба уроків їй щастя для того, щоб вона зрозуміла, як то бути вільним!

Наша з вами дитина, виявляється, не може навчитися це з віршів Івана Франка «Лише бороти значить життя»!

З віршів Тараса Шевченка «Борітеся - поборете!», їй треба слухати “уроки щастя”. Ну звісно, коли українську літературу вилучено фактично зі шкільної програми, усі базові націєцентричні твори, то їй треба запудрити мозок “уроками щастя”!

Далі що у нас тут є? “Творчість і вміння бути творцем свого життя”.

А це що таке? Це на це треба спеціальні уроки? Чи кожен урок, який викладає вчитель адекватний, це називається творчістю? І це прищеплює дитині бути творцем свого життя? Чи, можливо, дитина творить чиєсь життя? Ну звісно, якщо вона дуже буде потужна, то впливатиме тоді на життя інших. Але “уроки щастя” цього не навчать.

Цього навчить українська історія в персоналіях!

Цього навчить художня українська література.

Цього навчить прочитання доль видатних українських письменників.

Цього навчить “українське відродження”.

Не виродження в часи Совєтської імперії, яке назвалося українізацією, а Відродження, яке реально було в діаспорі, де українські письменники мали можливість себе сповна реалізувати. Це треба розповідати нашим дітям, щоб вони розуміли, що таке сила, як витримувати за надскладних умов, як тренувати м'язи, як ходити в спортзал, у тир і в бібліотеку. Це ключ до щастя!

Це нам пропонуватимуть на тих “уроках щастя”? Ні! На “уроках щастя” нас точно будуть вчити, як бути толерантними і як, напевно, знаходити спільну мову з тими, які прийшли тобі стріляти впритул. В американських школах це практикують дуже часто.

Далі - “мудрість і те, як зростати в ній”. “Вміння осмислювати життя і досвід”. Ви чули ще якусь більш досконалу “вату” слів, ніж те, що тут написано? “Цінності і те, як важливо знайти сенси життя”.

Хоп, та ви шо?! Сенсу життя будете дітей вчити?! А християнство – це не сенси життя? А розп'яття Ісуса Христа фарисеями – це не привід для того, щоб подумати, у чому полягає сенс життя?

Та дуже просто, людоньки, дорогенькі! Сенс життя полягає у двох словах. І для цього не треба читати “уроки щастя”.

Для цього треба запровадити християнську етику в школи! Тому що сенс життя полягає в тому, аби любити.

Що любити? Правду.

Сенс життя сформулював свого часу геніальний Юрій Герасимович Іллєнко [2]: “Народитися, полюбити, померти”. Ви думаєте про це скажуть дітям на “уроках щастя”?

Ні, їм будуть ганяти там ліву ліберальну бредоту!

І будуть творити з них мікробів, реально мікробів! Тому що будуть вчити їх толерантності з неадекватними істотами, що сидять поряд з ним за партою. А ми натомість маємо їх вчити давати відсіч тим, хто посягає на їхні велике національне “его”!

Що там далі ще хочуть? “Емоційна компетентність”. Просто впала я пляцком! “Емоційна компетентність”!

Що це за зараза? А, далі пояснюю…

“Важливість емпатії”. А не можна написати українською мовою - “важливість співчуття”?

Я хочу знати: співчуття до кого? Ви хочете співчувати московитам? Ви хочете співчувати китайцям? Ви хочете співчувати тим, які постачають зброю нашому ворогу?

Ні!

Треба вчити не співчуттю дітей. Дітей треба вчити адекватності. Діти мають співчувати тим, які чинять добро.

А тим, які чинять зло, треба навчити відповідної агресивної поведінки. Тобто цей курс призначений насправді не розвиватися дітям природно. Саме ці природні почуття адекватної агресивності їм будуть “гасити”!

А дитина має викидати свої емоції різні. І позитивні, і негативні.

“Ментальне здоров'я і розуміння того, як дбати про нього”.

А знаєте, як це називається? Це називається просто по-людськи: як дбати про душу свою. А душа – це взагалі де в нас про душу говорять? Ну, властиво, церква покликана була би пояснити людині, що таке Душа.

Церква далеко не завжди виконує свою пряму місію тлумачення Біблії і розуміння того, що це таке душа. І де ця душа є. Бо коли душа покидає тіло, то тіло просто закопують в землю. Тому не випадково Григорий Сковорода казав, що трава без душі – це сіно.

А людина без душі – це тіло. Ну, так ото це пропонує виховання бездушних тіл! Ну, ось така історія дурнувата - із чим? - з “уроками щастя”.

А далі я читаю: “Особливо важливі навички – піклування про ментальне здоров'я. Тому вітчизняні фахівці адаптують (замість “пристосують”) курс до українських реалій” (замість “до української дійсності”).

Ну, не можуть ці недоумки спілкуватися українською мовою! Вони не володіють нею!

“... Адже вони, на жаль, зараз кардинально (не можна вжити слово “суттєво”?) відрізняються від наших дітей. Що “відрізняються від наших дітей”? Ви зрозуміли це формулювання? Я не зрозуміла.

А далі вирок тому всьому, що вони пропонують.

Тому що ті, хто буде це здійснювати, не викликають у нормальних людей жодної довіри! Це називається так: ГО “Смарт Освіта”. Добре, чому воно називається “Смарт Освіта”? Як людина, яка не вивчає англійської мови, має зрозуміти це?! Чому це називається “смарт-освіта”? Чому це не назвати “глибока освіта”? Чому це не назвати “переможна освіта”? Чому це не назвати “надійна освіта”? Чому це не назвати – увага! – “всебічна освіта”? Якого чорта називати це англійським словом SMART, абревіатура, що складається насправді, зі слів, “конкретна”, “вимірювальна”, “реалістична”, “обмежена в часі”, “та, що має виконуватися”. Тобто, всебічна освіта!

Чому ви такі тупі, ці люди, які це нам пропонують?!

Далі: оця ГО, “Смарт освіта”, створила безплатну психологічну платформу Result Science, звісно, Help, бо це треба все англійською мовою назвати, “...яка містить навчально-методичні ресурси, інструменти та статті психологічної підтримки для вчителів, батьків і шкільних психологів”. Слухайте, всіх отих батьків, вчителів і психологів після цієї Smart освіти мають врятувати психіатри або невропатологи з огляду на те, що нам пропонують!

Отже, шановне панство, що таке щастя? Щастя – це бути сильним, казав Дмитро Донцов. І, насправді, українська педагогіка давним-давно запропонувала, звідки брати цю силу. І цю силу ще в 40-х роках для наших з вами дітей, щоб вони були щасливі, запропонував видатний український педагог Григорій Ващенко.

Цитую. Григорій Ващенко, який видав свою геніальну працю, що називається «Виховний ідеал», в 1946 році в Мюнхені. Неважко здогадатися, чому в Мюнхені, бо якщо б він не емігрував, його би вбили. А так він залишив працю, читаючи яку, батьки і діти реально можуть стати щасливими, якщо будуть докладати для цього зусиль. Що каже Ващенко на відміну від тих, які нам пропонують “уроки щастя”?

“Виховати людину міцну духом і тілом, але водночас таку, щоб у неї дух панував над тілом. Основне в людині, - каже Ващенко, - не знання самі по собі, навіть не глибина і систематичність їх (чуєте?), а характер і добра воля”.

“Уроки щастя” не виховують характеру в дитини, “що визначається спрямуванням сил людини до високої мети”. Яку мету ставлять перед собою діти? І вчитель, яку ставить перед ними мету? Батьки, яку ставлять мету перед дитиною? “... Поєднанням з енергічністю, великою наполегливістю і стійкістю в досягненні поставлених перед собою завдань”. Ось ви маєте “всебічна українська освіта”, і ось ви маєте “душевне здоров'я”!

І тепер найважливіше: звідки брати оце щастя для наших дітей?

“... Ці риси, які ми маємо виховати у дітях, були передані в козацьку епоху нашої історії і відновлені в часи визвольних змагань (19)17-21 року (про що я вам говорила - два Зимових походи, наприклад). А в найновішому часі - в геройській боротьбі ОУН-УПА проти двох окупантів, червоного і коричневого”. Того будуть вчити наших дітей на “уроках щастя”?!

Ні, будуть мозки парити їм ліво-ліберальною, дебільною ідеологію!

“... Ця геройська постава характеризує також засланих борців на більшовицьку катергу в заполярні холодні простори, де були організовані страйки, не зважаючи на жорсткі репресії поліційного управління ГУЛАГів”.

Подивіться мою студію, яка називається «Кенгірське повстання [3]». І ви побачите, наскільки вільними були люди в тюрмах! Вони були набагато вільніші, ніж ті, які були на так званій «совєтській свободі», в совєтському раї. Воркута, Колима, Норильск і Кенгір, де під гусеницями танків було розчавлено 500 українських жінок! Тому що ці 500 українських жінок зупиняли собою танки, які йшли на їхніх чоловіків!

“Це ті елементи, - каже Ващенко, - котрі складаються у виховний ідеал української людини, коли в нас відтворюється тип княжого дружинника, тип волелюбного козацтва і новітнього воїна УПА”.

Почули? Ще раз: княжий дружинник, волелюбний козак, новітній воїн УПА. Ось тріада нашого державницького і національного щастя, готового до захисту своєї Батьківщини і і Держави. То майбутнє України буде гідне великої культурної нації!

І тоді буде щастя для нас всіх!

Чого буде щастя? Бо буде сила здобути волю, щоб це щастя втримати і мати, а не читати “уроки щастя”, забираючи години від тих дисциплін, які реально дають усвідомлення дитині власної національної сили і формування характеру!

Бажаю вам всім, власне, задуматися над тим і зрозуміти, що знань замало.

Потрібна сила волі. Тому пропоную вам книжку, яка суголосна до цього, про що я вам так довго розповідала, хоч не планувала так довго про це говорити.

Завела мене ця тема, круто. Треба робити про це допис.

Пропоную вам «Історію України Грушевського». У нашому проекті книга з бібліотеки Ірини Фаріон як пожертва для воїнів Збройних Сил. Книга-«лот». Я пропоную за цю книжку від Михайла Грушевського 2000 гривень. Ви пропонуйте свої варіанти, пишучи мені це на електронну пошту.

Електронна пошта під кожним моїм відео.

Кілька слів не про цю книжку, а про Грушевського.

Видатний український мовознавець Юрій Шевельов прийшов до свого брата і побачив, що у нього бібліотека винятково українськомовна. (Так як моя - винятково українськомовна). І запитав його: «Зачем тобі це? Це ж неперспективно».

Ця ж мова не дає ніякого майбутнього. На що його двоюрідний брат відповів: “Це моя рідна мова. А там, де є відчуття рідності, там є відчуття щастя”.

Ми сьогодні про щастя з вами говоримо.

“Ну і чим же ж ти мене захопиш, своїм щастям?” - приблизно так сказав Шевельов.

А я тобі запропоную дві книжки. «Історія України» Грушевського. І запропоную тобі «Кобзар» Тараса Шевченка.

І ці дві книжки, «Ілюстрована історія України Грушевського» і «Кобзар» Тараса Шевченка зробили переворот в голові молодого Шнайдера. І цей молодий Шнайдер, німець, написав найпотужнішу працю з історії української фонетики і став видатним українським мовознавцем. Ось така сила правдивої історії!

Тому пропонуйте свої кошти за цей скарб попри політичні переконання Грушевського, що абсолютно несоголосні з моїми! І помагаємо нашим хлопцям у нашій великій і неминучій, і невідворотній перемозі.

Слава нації! Смерть ворогам!”

Аргумент [4]

---

 

Початок дивіться тут:

• «Фаріон дана нації на виріст» [5] Частина 1
• Ірина Фаріон: «Чому теперішні події - це спосіб вилікувати Україну і світ» [6] Частина 2
• Ірина Фаріон: Прошу не вітати мене з восьмою мартою. Я її не знаю [7] Частина 3
• Ірина Фаріон: З уродинами, Тарасе Григоровичу!!!! [8] Частина 4
• Ірина Фаріон: За московським язиком ідуть московські танки [9] Частина 5
• Ірина Фаріон: «Люди! Навіть найгірший суржик кращий за москвоязик» [10] Частина 6
• Ірина Фаріон: Ніякого язика балалайок!!!) [11] Частина 7
• Ірина Фаріон: «Кожне московське слово сьогодні - це поширення окупації Путіна» [12] Частина 8
• Ірина Фаріон: «Ми досі не закрили своє "ідеологічне небо" постатями Бандери, Шухевича, Мазепи» [13] Частина 9
• Ірина Фаріон: «Російською мовою України ніхто і ніколи не збудує» [14] Частина 10
• Ірина Фаріон: Ще такий ся не вродив, аби впокорив українців [15] Частина 11
• Ірина Фаріон: «Не обурюватися, а прозрівати треба і вбивати ворога, як косити траву» [16] Частина 12
• Ірина Фаріон: Наші джавеліни - це є наша історія, тому що історія - це є те, що завжди [17] Частина 13
• Ірина Фаріон: Мужніймо. Глибшаймо. Мудрішаймо. Перемагаймо [18] Частина 14
• Ірина Фаріон: Російськомовний українець - це такий самий оксюморон, як і живий труп [19] Частина 15
• Ірина Фаріон: Питання мови - це питання влади, а не мінливої чи ситуативної комунікації [20] Частина 16
• Ірина Фаріон: Не буде ментальних змін - буде поразка у всьому [21] Частина 17
• Ірина Фаріон: Неможливо захиститися ззовні, якщо всередині пасуться колаборанти [22] Частина 18
• Ірина Фаріон: Коли “у голові гнила підошва, здохлий кіт, горох і капуста” [23] Частина 19
• Ірина Фаріон: Можете уявити не англомовного британця?! [24] Частина 20
• Ірина Фаріон: Наша мрія - смерть москви до останнього кацапа [25] Частина 21
• Ірина Фаріон: Світ належить переможцям, а не угодовцям і "миротворцям" поразок. [26] Частина 22
• Ірина Фаріон: На чолі перемоги може бути лише одна ідеологія - ідеологія націоналізму. [27] Частина 23
• Ірина Фаріон: Якби Україна виграла мовний фронт в 90-х, москви б яко варвара, не було б [28] Частина 24
• Ірина Фаріон: Має минути наша вторинність і залежність від будь-яких векторів [29] Частина 25
• Ірина Фаріон: Війна не лише вбиває - вона народжує Героїв і сталить Націю. [30] Частина 26
• Ірина Фаріон: У тилу наші кулі - Мова, Пісня, Церква. [31] Частина 27
• Ірина Фаріон: «Трампівсько-путінське "мир" - це для нас смерть» [32]. Частина 28
• Ірина Фаріон: Нас, українців, перемогти неможливо. Служімо один одному. [33] Частина 29.
• Ірина Фаріон: «Щоб визволитися - читайте Дмитра Донцова». [34] Частина 30
• Ірина Фаріон: Тільки розтрощена москва - запорука спокою у світі [35]. Частина 31
• Ірина Фаріон: Не той пріоритет, чоловіче: Україна, перемога, мир. [36] Частина 32
• Ірина Фаріон: Хто не захистить своєї мови, втратить свої території. [37] Частина 33
• Ірина Фаріон: Час реально ставати надзвичайно радикальними. [38] Частина 34
• Ірина Фаріон: Ми не перестанемо виховувати націю на прикладі українських Героїв. [39] Частина 35
• Ірина Фаріон: Все, що поза Правдою і поза Відданістю - воно нас вбиває. [40] Частина 36
• Ірина Фаріон. ДіЯгноз – Арєстовіч [41]: малий про великих. Частина 37
• Ірина Фаріон: Московський язик - це тавро маргіналів [42]. Частина 38
• Ірина Фаріон: А арєстовічь - бидло московське - і далі вєщятиме? [43] Частина 39
• Ірина Фаріон: Якщо інформаційний простір брудний, то тоді бруд в головах [44]. Частина 40
• Ірина Фаріон: Малі ніколи не визнають великих. Тому обирають собі подібних, а не звитяжців [45]. Частина 41
• Ірина Фаріон: Ставаймо нацією з колючками. [46] Частина 42
• Ірина Фаріон: Найбільше ненавидять те, що зрадили. [47] Частина 43
• Ірина Фаріон: «Неможливо Україну завоювати, якщо не спертися на малороса». [48] Частина 44
• Ірина Фаріон: Законодавче поле української мови не має національного характеру. [49] Частина 45
• Ірина Фаріон: Мова без історії і мова без політики - це тіло, яке несуть на цвинтар. [50] Частина 46
• Ірина Фаріон: Тому у нас і війна, бо не вибудовано мовно-ментального кордону [51]. Частина 47
• Ірина Фаріон: Громадянство і мова - це зброя [52]. Частина 48
• Ірина Фаріон: Вся трагедія українців полягає у бракові націоналізму [53]. Частина 49
• Ірина Фаріон: Цькують лише слабких. То ставаймо сильними, як Бандера [54]. Частина 50
• Ірина Фаріон: Все зараз в руках українського суспільства [55]. Частина 51
• Ірина Фаріон: Наша влада не вміє діяти чесно, відкрито. А намагається затягувати час, щоб розв’язувати свої приватні інтереси [56]. Частина 52
• Ірина Фаріон. Україна переможе тоді, коли повсюдно переможе її мова [57]. Частина 53
• Ірина Фаріон: «Мова - гамерси в тилу і пароль на фронті» [58]. Частина 54
• Ірина Фаріон: Мова не може бути модною. Це Божа даність. Як батьки [59]. Частина 55
• Ірина Фаріон: Лише меч може принести мир [60]. Частина 56
• Ірина Фаріон: Безпека світу - це безпека України [61]. Частина 57
• Ірина Фаріон: Українцям треба ставати месником і відплатником [62]. Частина 58
• Ірина Фаріон: Аби в кожному недоукраїнцеві остаточно в голові здох руський мір [63]. Частина 59
• Ірина Фаріон: Без покоління ОУН-УПА не було б сьогочасних героїв ЗСУ [64]. Частина 60
• Ірина Фаріон: Українська влада не доросла до сили української мови [65]. Частина 61
• Ірина Фаріон: «Рускоязичних українців» немає, є змосковщені українці [66]. Частина 62
• Ірина Фаріон: Націоналісти - це не лише військова аристократія. Це інтелектуальна брила [67]. Частина 63
• Ірина Фаріон: Коли ми знищимо Москву? Тоді, коли ми знищимо власну слабкість» [68]. Частина 64
• Ірина Фаріон: Пізнаваймо і шануймо своїх. На їхній плечах сьогоднішній змаг [69]. Частина 65
• Ірина Фаріон: Гуманітарна політика - це основна броня кожної нації [70]. Частина 66
• Ірина Фаріон: Я не буваю культурною з безкультурними людьми [71]. Частина 67
• Ірина Фаріон. Сьогодні весь простір кишить безпотрібними англізмами. Звідки таке улягання перед чужим? [72] Частина 68
• Ірина Фаріон. Коли Тебе ображають дурні, то Ти попереду [73]. Частина 69
• Ірина Фаріон. Наші сьогоднішні жертви - це неосмислене і неприйняте минуле [74]. Частина 70
• Ірина Фаріон: Неможливо звільнити територій, коли душі московські [75]. Частина 71
• Ірина Фаріон: Тримаймося за руки і за душі. Тоді і крила будуть [76]. Частина 72
• Ірина Фаріон: Історія - це те, що завжди [77]. Частина 73
• Ірина Фаріон. Ми деокупуємо наші території, коли деокупуємо голови і виставимо націєцентричні пріоритети [78]. Частина 74
• Ірина Фаріон: Велика трагедія нашої нації полягає в тому, що вона не карає зрадників [79]. Частина 75
• Ірина Фаріон: Агов!!! А згадайте, кого звільнив з полону Порошенко? [80] Частина 76
• Ірина Фаріон: Визволити мозок складніше, як територію [81]. Частина 77
• Ірина Фаріон. 12 кроків англіїзації на тлі деукраїнізації [82]. Частина 78
• Ірина Фаріон: Він знав кого вбити, а кого вести шляхом Істини [83]. Частина 79
• Ірина Фаріон: Найстратегічнішим міністерством в Україні є Міністерство освіти [84]. Частина 80
• Ірина Фаріон: Нам потрібна українська, україноцентрична держава! [85] Частина 81
• Ірина Фаріон: «…Моральне виродження. Звідси і війна» [86]. Частина 82
• Ірина Фаріон: Ми, сильні, вільні і свідомі, маємо втримати вертикаль світу. Бо це місія України [87]. Частина 83
• Ірина Фаріон: “Наше життя — це всього лише коротка мандрівка задля високої ідеї” [88]. Частина 84
• Ірина Фаріон: Зеленський зумисне не привітав зі створенням УПА [89]. Частина 85
• Ірина Фаріон: Безпам'ятна нація - це біосміття. Прокидаймося! [90] Частина 86
• Ірина Фаріон: “У своїй армії не говорять чужою мовою” [91]. Частина 87
• Ірина Фаріон: “Завжди шаную тих, хто на лягає на догоду черні” [92]. Частина 88
• Ірина Фаріон: “Шануймо і славімо. Хоч цього не хоче держава Ізраіль” [93]. Частина 89
• Ірина Фаріон: Сьогодні кожен убитий московит - це солодка справедливість [94]. Частина 90
• Ірина Фаріон: «Герої платять за покидьків» [95]. Частина 91
• Ірина Фаріон: «Ціна прозріння - війна і вбивство тисяч людей» [96]. Частина 92
• Ірина Фаріон: “Визволяймося Духом і знаннями - тоді звільнимося у всьому” [97]. Частина 93
• Ірина Фаріон: «Слово — це зброя, а не спів солов’я!» [98]. Частина 94
• Ірина Фаріон: «Слово — це зброя, а не спів солов’я!» [99]. Частина 95
• Ірина Фаріон: Найкраща Донька своєї Мови [100]. Частина 96
• Ірина Фаріон: Істинна дорога України тільки одна - націоналістична. [101] Частина 97
• Ірина Фаріон: “У нас пожали шахраї плоди трьох революцій”. [102] Частина 98
• Ірина Фаріон: “Україна для українців, а не “для людей”” [103]. Частина 99
• Ірина Фаріон: “Якщо освіта буде в руках ворога, ми ніколи не будемо мати держави” [104]. Частина 100
• Ірина Фаріон: “Ми бідні не тому, що не маємо, а ми бідні тому, що не знаємо” [105]. Частина 101
• Ірина Фаріон: “5 років президентства Зе-” [106]. Частина 102
• Ірина Фаріон: Волинь і поляки. Де правда про Волинську трагедію? [107] Частина 103
• Ірина Фаріон: «Є тільки два шляхи: або бандеризація України, або бандитизація України. Немає третього шляху» [108]. Частина 104