Ірина Фаріон: “5 років президентства Зе-”. Частина 102

| Пт, 2026-09-04 07:36
Версия для печатиВерсия для печати
Фото:

Сьогодні, коли майже все близьке оточення президента Володимира Зеленського звинувачено в корупції та ховається від НАБУ за кордоном, а розвал державного управління вже очевидний для кожного, ця промова Ірини Фаріон про п’ять років президентства “Зе” актуальна як ніколи.

Менш ніж за два місяця потому Ірину Дмитрівну було розстріляно у Львові керівником молодіжної організації “Правого сектору” з Дніпра В’ячеславом Зінченко.

Сказане Іриною Фаріон 24 травня 2024 року — аналітичне відео, яке набрало понад 1,3 мільйона переглядів і має понад 6,3 тисяч коментарів. Сказане два роки тому, на жаль, надактуально сьогодні.

“Чи це справді еволюція від язика до мови, від заасфальтованих доріг до української культури, від Мінська до Будапешта, від шашликів до національно-визвольної війни, від совка до національної ідеї? Таки НІ! Що програно за ці роки? Те, носієм чого Зеленський НЕ був і НЕ може бути – української ідеології. Імітація цього під впливом страху війни і з мотивів мобілізації суспільства в перший рік великого вторгнення московії до третього року таки розтанула: неможливо більше демонструвати того, що не є його природою. Найосновніші помилки: голосування спільно з ЄС за продаж землі с.г. призначення, посилення статусу англійської мови коштом безпрецедентного витіснення української мови, зумисне толерування феесбешного московського патріярхату, провал з мобілізацією через проблеми з мотивацією: нема прикладу влади для наслідування. Історія з Фаріон поза межами здорового глузду”.

Дивіться та читайте: 5 років президентства Зе-. Підсумки від Ірини Фаріон

“Слава нації, шановне панство!

Наша сьогодні розмова дуже стисла про п'ятилітній термін перебування на посаді президента людини, яку ми вважали позаполітичною. Хоч насправді його “95-й квартал”, який був заснований у 2006 році, був носієм абсолютно політичної ідеї. Суть цієї політичної ідеї “95-го кварталу”, де головним актором, септо клоуном, був Зеленський - це продовження совка Україн.

Це робота на “рускій мір”. Це повна вмонтованість у московську культуру і не лише через московський язик, а через цінності, які він сповідував, і ті люди, що були довкола нього. Якщо висловитися метафорично, то це яскравий, типовий представник покоління піонерів і жовтенят Партії регіонів.

Тобто, як бачимо, ідеологія Партії регіонів дуже була тривала і тягла у часі. І не так просто було її вичавити через Майдан 2014 року, де ми з вами гинули, боролися і думали, що ми тоді цю гидру розчавили. Саме тоді, “95-й квартал” на чолі із Зеленським, нас майданівців, зневажливо називав такими собі енерджайзерами, до яких треба було якісь палички ебонітові причепити, і ми б випромінювали і виробляли якусь електроенергію.

Саме тоді він нашого президента Віктора Ющенка називав “містером Голодомором” і так далі. Вся так звана гумористична псевдокультура цього “95-го кварталу” базувалася на висміюванні українців. Тому вважати цю людину, яку значна частина українців посадила на президентський трон, такою, що заведена з неполітичного середовища - безглуздо.

Насправді він завжди творив совкову політику. Тобто можна мати 20 років і бути абсолютним совком, а можна мати 85 і 90 років і бути абсолютно вільною людиною, яку через міцність своїх переконань не зачепила нікчемна совкова ідеологія. Тобто після Майдану на чолі держави ми отримали людину з абсолютно советським світоглядом.

Я не хочу назвати його радянським, а саме советським світоглядом.

Це один контекст проблеми.

Другий контекст проблеми.

Чому суспільство так зробило? Тому що попередній президент на прізвище Порошенко, який прийшов до влади на крові майданівців, вилізши десь там під Кабміном чи Верховною Радою, вже не пам'ятаю, на трактор і проголосивши якісь безглузді речі, настільки здискредитував національні цінності, які запозичив у націоналістів (бо свого воно нічого не має, крім брудних грошей), що суспільство, спостерігаючи за тим блюзнірством, за тим фарисейством, за безпрецедентним розкраданням держави, за створенням Іловайського котла, за угодовством із тилом, за Мінським форматом, за заведенням в Конституцію України дивних формувань “ли-ни-ри” і “ди-ни-ри” (маються на увазі “ЛНР” і “ДНР” - А.), за підривом щонайменше п'ятьох заводів із зброєю, суспільство настільки збридилося тим чоловіком, який виряджався у вишиванки, а діти якого говорили московським язиком, а невісточка взагалі мала московське громадянство, суспільство настільки зогидилося, що повело себе так, як підліток. Тупнуло ніженькою і начебто на зло невідомо кому обрало людину “поза політикою”. Хоч як я вище наголошувала, що ця людина, яку воно, це суспільство недоросле, вважало поза політикою, насправді було символом советської політики.

Виплодом цієї советської політики і виплодом цієї советської політики завжди був ось цей “95-й квартал”!

Що нам обіцяв цей чоловік, якого збаламучене і інфантильне українське суспільство на знак протесту щодо бариги Порошенка обрало президентом?

Він нам обіцяв, як ми пригадуємо, що не важить, якою мовою говорити, важливо, аби дороги були заасфальтовані і світло світило файно, правда? Тепер у нас в домівках немає світла і розбомблені усі наші дороги!

А ще він нам розповідав, що він зазерне в очі Пуйлу і вони розв'яжуть усі питання війни і миру у нас в державі.

Тобто ви розумієте, наскільки убогою була ця людина, що вона могла про Путіна висловлювати якісь позитивні думки? А з іншого боку ця убогість - це насправді вкорінений совок. Ще раз повертаюся до цього терміну.

І ось який ми маємо підсумок п'ятилітньої діяльності цього неполітичного клоуна, заведеного в політику через повний і абсолютний крах попереднього бізнесюка, який став політиком завдяки тому, що мав у своїх руках “П'ятий канал”, що абсолютно зійшов на пси. І якщо на початку цієї великої війни - бо війна у нас триває уже десятий рік, єдиний позитив Зеленського полягав в тому, що він більше не улягав через підмінський формат, який спільно уклали між собою Порошенко, Путін, Меркель і Оланд. І ми не знаємо ні слова про те, що Порошенко пручався проти цього - він тупо під це ліг!

А перед тим, разом з Пуйлом, вони організували Іловайський котел, де було знищено цвіт нашого добровольчого війська! Так от, позитив Зеленського на початку великого вторгнення полягав у тому, що він почав апелювати до того, до чого завжди апелювали ми, свободівці - будапештського формату. І він вперше про цей будапештський формат заявив на Мюнхенській безпековій конференції.

Це прозвучало несподівано, зокрема для мене. Це був той політичний голос, що абсолютно відрізнявся від угодовської Європи, яка мертво лежала під путінським газом і путінською нафтою. Тобто почала вибудовуватися інша система міжнародних координат.

Не в контексті Мінських домовленостей, які зазнали повного і абсолютного краху, а в контексті Будапештського меморандуму, який, звісно, показав, що жодні міжнародні угоди у нас в світі не працюють, якщо держава не має ядерної зброї. Або якщо держава не робить дві речі. Не мілітаризує свого суспільства від “А” до “Я”, не розвиває свого оборонно-промислового комплексу і ідеологічно його не підковує.

Упродовж 32 років українці, які обирали, “в лапках”, прекрасних президентів, що відповідали більшості українського сколонізованого світогляду, не дбали про ті дві речі! Тобто ні про ідеологічне виховання, націоцентричне, чи патріотичне, м'яко кажучи. Ні понад то не розвивало оборонної промисловості, а навпаки - здавало. Починаючи від літаків, закінчуючи ракетами, а про здачу нашого ядерного статусу держави, третього в світі, говорити не будемо взагалі.

Чи витримав оцю позицію лідерства Зеленський і ту позицію, яка би свідчила, що реально із клоуна народжується політик іншої якості і іншої сили? Ні. Можу ствердити, це абсолютно не витримав, хоч такий шанс мав упродовж першого року цієї великої війни. Чому? Тому що суть не лише в тому, аби виробляти міжнародну політику всупереч Мінським домовленостям, а максимально внутрішньо мобілізувати суспільство на велику війну з Москвою.

Тобто було програно, зокрема, упродовж другого року війни, а третього понад то, найважливіше, мобілізацію внутрішніх резервів в нашій державі. І мобілізацію не лише, на мою думку, людського ресурсу, а мобілізацію нашої економічної спроможності і здатності, економіки України повністю перейти - на які рейки? На рейки війни!

Як це робить Путін? Як бачите, Путін успішно, завдяки Китаю, завдяки Ірану, обходить усі санкції, і завдяки також Європейській Унії і Сполученим Штатам Америки, завдяки всім він обходить усі санкції. Тому що ця війна, яка триває в Україні, як бачимо, вигідна усім.

Тому найнадійніший спосіб був би виграти цю війну набагато швидше, ніж ми тепер це бачимо в перспективі, власне - мобілізувати суспільство у трьох площинах.

Площина перша – економічна, що зроблено не було!

Площина людського ресурсу – мобілізація, що зроблено не було!

І найважливіше, третя площина – увага, що зовсім не під силу виявилося Зеленському. Ідеологічна площина! Бо кожна людина, яка очолює державу, пропонує цій державі увага тільки те, що вона в собі носить.

Зеленський не носить в собі україноцентричних переконань і не може їх в собі носити. Для Зеленського українська культура завжди була чужою. Для Зеленського прізвище Степана Бандери викликало безпрецедентне відторгнення.

Зеленський упродовж усього свого президентського терміну жодного разу не назвав, що Організація українських націоналістів, Українська повстанська армія - це найгероїчніший період у нашій історії. Він вже змирився із княжою добою. Він вже змирився навіть із періодом УНР. Він вже змирився з улюбленим для наших гнилячків “шістдесятниками”. Які з штанців “шістдесятництва” не виросли, аби еволюціонувати до націоналізму. З тим всім він змирився.

Але він ніяк не може змиритися з тим, що насправді завжди втримує нас як націю. Він не змирився з українським націоналізмом! І у цьому полягає його найбільша проблема і найбільша помилка.

І саме це викликає колосальну тепер недовіру до цієї людини, яка, на мою думку, перший рік, як мені це видавалося, здатна до еволюції. Тепер я цієї еволюції не бачу.

І, зокрема, у ситуації зі мною. Бо моє звільнення з Львівської політехніки, на мою думку, це є пряма вказівка адміністрації президента, тому що тут прямо була задіяна Служба безпеки України, а навіть було задіяно і консулят, що пов'язано з тим, як мене швидко викинули з етерів такого собі Радіо Чикаго.

Тобто це надзвичайно груба помилка Зеленського, яка свідчить про те, що людина не виросла у політичного діяча, а йде за своїми примітивними, егоїстичними стримліннями чи уподобаннями.

Ось така моя аналітика тих п'ятьох років.

А тепер дуже конкретно, що свідчить абсолютно проти цієї людини.

Мені якось байдуже до цієї людини. Але поза як ця людина впливає на розвиток нашої держави і на здатність ту державу втримати чи не втримати, то я назву ці кілька законів, які свідчать про те, що нас чекають дуже непрості часи. Навіть тоді, коли в нас буде мир. Дай Боже, аби цей мир не був страшніший за війну!

Про що йдеться?

Йдеться про те, що парламент проголосував спільно із “Європейською солідарністю” (а для мене “слуги народів” і “Європейська солідарність” абсолютно тотожні проєкти, абсолютно тотожні проєкти; це так, як медаль на два боки), так от вони просто в оргії задоволення спільного проголосували за продаж землі сільськогосподарського призначення!

Тільки те, що ця земля в основному зараз замінована, ми ще її не продали чужинцям! Запитайтеся, будь ласка, чи хоч одна пядь ізраїльської землі підлягає продажу? Отже, це перша концепційна помилка і це перше свідчення того, що тим людям довіряти не можна!

Ні одному, ні другому!

І це, власне, свідчить про те, наскільки вони є породженням один одного, наскільки вони є сполучними посудинами один одного. І наскільки вони небезпечні для нас. Яке їхало, яке таке здибало - є таке гарне галицьке прислів'я.

Друге. Закон про статус англійської мови.

Якось складно Зеленському заперечити тепер статус державний української мови.

Пригадуйте його інтерв'ю московським язиком. Пригадуйте його зневажне вставлення до української мови! Пригадуйте, як на каналі Каламойського “юдин плюс юдин” (дослівно - А.) він говорив: “атцепітєсь от рускоязичного населенія. Я рускоязичний…”, - як він там казав, далі не хочу цього повторювати. Так от він і його шобло, яке зайшло у Верховну Раду, вигадало інший спосіб знищення української мови дуже високоточною ракетою. Страшнішою за “Кинджал”.

І ця ракета називається англійська мова. Тобто замість того, щоб вивчати глибоко цю мову у школі і у вищій школі, не надаючи цій мові особливих законодавчих преференцій - цю мову, насправді, якщо цей закон буде ухвалено в другому читанні, заводять як другу державну мову! І перепусткою до кар'єрного зросту у всіх царинах нашого життя!

Починаючи від державницьких інституцій і закінчуючи функціонування цієї мови у вищій школі.

Це свідчить про те, що на чолі цієї держави ворог!

Третє.(Перше, це голосування за землю ОСГ призначення).

Далі: досі ці так звані слуги чужих народів (третє, і це найважливіше, що свідчить про ідеологічну ворожу політичну силу при владі), вони не проголосували за заборону московського патріархату.

У нас немає церкви московського патріархату! У нас є підрозділ Федеральної служби безпеки Московії. Це полковники у чорних сукинках.

Я про це говорю системно з середини 90-х років. Пригадую, як в 15-му році один журналіст брав у мене інтерв'ю - який тоді скандал стояв на всю країну, що Фаріон назвала московських попів ФСБшниками! У нас триває 10-й рік війна, і досі депутати від слуг уродів, інакше не скажеш, не голосують за заборону церкви московського патріархату, яка не є церквою!

І нарешті, напевно, ще один нюанс, на якому би я хотіла наголосити: це таким способом повний провал з мобілізацією в країні через відсутність мотивації.

Чому ми втримали Київ? Чому нам вдався перший контрнаступ щодо визволення Харківщини? Чому нам вдалося визволити Херсон, в який чомусь ворог зайшов без жодного спротиву? Тому що перша хвиля добровольців мала найвищу мотивацію захистити свою державу!

Але все в тому житті колись завершується.

Вони не вічні. Не вічні психологічні сили. Мотивацію мало мати усе суспільство!

Суспільство на загал не демонструє внутрішню силу. Влада, яка абсолютно не працює на ідеологічну цілісність суспільства, яка не мобілізує на війну своїх дітей, яка не працює на військову промисловість, яка не дає власний приклад, яка не голосує за належні закони у парламенті, зокрема за заборону московського патріархату, не дає цьому суспільству цієї найвищої мотивації! Духу, що тіло рве до бою!

Ось з таким підсумком прийшов актор “95-го кварталу” до 20 травня 2024 року. Підсумок не дуже втішний. Але, шановне панство, потішу вас тим, що наше суспільство завжди було сильніше за тих, кого воно обирало.

Ось такі ми з вами парадоксальні, що на відміну від московитів, які весь час обирають Пуйла, на відміну від білорусів, які весь час обирають Лукашенка, ми мали таку здатність змінювати владу щоп'ять років. Лише, здається, Кучму ми протримали два терміни. Я розумію, що у час воєнного стану, очевидно, небезпечно проводити вибори, тому що за таких умов чесно проголосувати неможливо.

Але разом з тим ми з вами маємо давати чесну оцінку тим, кого 45% голосувальників тоді, чи 49% здається, 49% всього-навсього прийшло на вибори, обрало до влади. І пам'ятаємо, що ми завжди були врятовані у нашій історії, власне тоді, коли суспільство ставало сильніше за владу, яку обирало. Дуже би хотілося, щоб нарешті суспільство і влада працювали унісон, а не весь час змагалися межі собою, втрачаючи час для майбутніх поколінь.

Шановне панство, а ми з вами далі працюємо в контексті моєї пропозиції «Книжка з бібліотеки Ірини Фаріон для воєнно-збройних сил України». І цілком логічно, аналізуючи діяльність президента Зеленського, запропонувати вам працю, яка допоможе дати раду зі своїм розбалансованим світоглядом. Я щаслива тримати в руках працю мого колеги Петра Іванишина, доктора філологічних наук, який викладає літературознавство у Дрогобицькому університеті. Це син великого батька Василя Іванишина, який заснував націоналістичну організацію «Тризуб» і, власне, на середину 90-х років припадає його дуже активна націоналістична діяльність, а також видавнича діяльність.

Це, власне, той випадок, коли син продовжує справу батька. Петро – глибочезний аналітик сьогоднішньої націоналістичної думки. Ви знайдете у цій його праці відповідь на величезну кількість запитань, які мучать вас, яким шляхом має розвиватися Українська Держава.

Тут йдеться про політичну філософію нації, йдеться про політичну аналітику, йдеться про літературу і свободу нації, про націософські виміри культури. Стиль Петра Іванишина саме для тих людей, які хочуть зростати ідеологічно. Я виставляю стартову ціну для цієї праці тисячу гривень, і я сподіваюся, що ви будете задоволені з цього набутку. Бо мені здається, що працю Петра Іванишина треба виводити на широкі політичні овиди, а не лише студіювати у літературознавчих школах.

Дякую, що ви були з нами.

Бажаю нам всім сили, витривалості і, звісно, перемоги.

Слава нації! Смерть ворогам!

(Далі буде).

Аргумент

 

Початок дивіться тут:

Коментарі

Відео

© 2011 «АРГУМЕНТ»
Републікація матеріалів: для інтернет-видань обов'язковим є пряме гіперпосилання, для друкованих видань – за запитом через електронну пошту.Посилання або гіперпосилання повинні бути розташовані при використанні тексту - на початку використовуваної інформації, при використанні графічної інформації - безпосередньо під об'єктом запозичення.. При републікації в електронних виданнях у кожному разі використання вставляти гіперпосилання на головну сторінку сайту argumentua.com та на сторінку розміщення відповідного матеріалу. За будь-якого використання матеріалів не допускається зміна оригінального тексту. Скорочення або перекомпонування частин матеріалу допускається, але тільки в тій мірі, якою це не призводить до спотворення його сенсу.
Редакція не несе відповідальності за достовірність рекламних оголошень, розміщених на сайті, а також за вміст веб-сайтів, на які дано гіперпосилання. 
Контакт:  [email protected]