Битва за південь України: коли та як можуть наступати росіяни

"Особисто на мою думку, противник збирається наступати по обох берегах Дніпра на північ. Тобто на Нікополь-Запоріжжя (по правому берегу) та майже одночасно з іншого боку (вздовж лівого берега) теж на Запоріжжя. Але не одразу, і навіть не завтра, а лише після "вирішення нагальних проблемних питань" у Південній операційній зоні", - пише Костянтин Машовець.

Ще один військовий оглядач, ексофіцер головного оперативного управління Генштабу ЗСУ Олег Жданов, в ефірі телемарафону припустив, що головні зусилля росіяни зосередять в напрямку Вознесенська на північ від Миколаєва.

"Вознесенськ - це їхнє політичне завдання від початку війни. Вони наступали Херсон-Миколаїв-Вознесенськ і далі намагалися переправитися на Одесу та Придністров'я. Так зараз вони хочуть показати, що на щось здатні в контексті виконання тих політичних завдань, які стоять перед цією війною", - розповів Олег Жданов.

Про "коридор" до Придністров'я навесні заявляли в російській армії як одну з цілей "спеціальної воєнної операції".

"Що стосується прориву аж до Придністров'я - повністю виключати цього не слід. Але тоді ця операція повинна мати більш широкий характер. Тоді, крім наступу на Миколаїв і далі вздовж українського узбережжя в бік Одеси, можливе проведення морської десантної операції, а також якісь тактичні удари з самого Придністров'я", - відзначає Павло Лакійчук.

"До десантної операції та провокацій з придністровського напрямку ЗСУ готувалися, і навряд чи вони увінчаються успіхом", - додає він.

"Готові та готуємося"

За оцінками Олексія Арестовича, загалом на південному театрі Росія зосередила близько 30 батальйонно-тактичних груп (БТГр).

Це понад 20 тисяч бійців за повним штатом.

За словами того ж Арестовича, ці БТГр "биті і дуті, і не можуть похвалитися повним штатом".

"Ступінь боєготовності цих військ викликає скепсис. Їм не вистачає людей, морально-психологічний та технічний стан залишає бажати кращого", - говорив у своїй звичній манері радник голови Офісу президента в одному з ефірів з Марком Фейгіним.

Утім, насправді це угруповання є достатньо потужним для наступальних дій (не кажучи вже про оборону). Особливо, якщо брати до уваги значну перевагу росіян у артилерії та боєкомплекті до неї, яка нікуди не зникла.

Зі схожою кількістю БТГр росіяни успішно атакували Ізюм. Пізніше ці ж сили брали участь у битві за залишки Луганської області (щоправда, на Луганщині кількість батальйонно-тактичних груп у росіян була більшою і наближалася до 50).

"До нас потроху підходить арта. Руки ростуть, є нові можливості по глибині і всьому іншому. Але перевага у вогні все ж у росіян", - визнає український офіцер з південного напрямку.

Водночас, яким би не був основний напрямок наступу росіян (або ж просування по всіх трьох), українській армії, яка останні місяці зосереджувала тут свої сили для контрнаступу, явно є чим зустріти російських військових.

"Готовність росіян до наступу - 6-8 серпня. Це не означає, що вони саме цього дня підуть, чи наступного. Можуть відкласти на кілька днів, а можуть не відкласти. Ми готові й готуємося. Тому будемо зустрічати", - анонсував Олексій Арестович.

Підготовка ЗСУ проявляється в артилерійських ударах по логістиці росіян.

За останні дні українська армія успішно обстріляла Антонівський залізничний міст, склади росіян в районі Олешок, Чорнобаївки, Нової Каховки, Берислава і навіть Скадовська, який розташований за понад 80 км від лінії фронту.

Та найбільш помітним було знищення 40-вагонного російського залізничного ешелону з особовим складом та боєкомплектом у Брилівці, за 40 км від Херсона.

Росія офіційно не коментувала ці обстріли та українські заяви про них. Водночас російські воєнні пабліки перепубліковували відео мешканців цих регіонів з кадрами пожеж та звуками вибухів.

Крім того, українська армія продовжує утримувати невеликий плацдарм на південь від Давидового Броду на лівому березі річки Інгулець.

Донбас і Харківщина

Паралельно з перегрупуванням росіян на південь бойові дії не припиняються на інших ділянках фронту - під Харковом та на Донбасі.

Найгарячішими точками там на початок серпня були і залишаються села Кодема, Гладосове і Травневе на південь від Бахмута, а також Піски - легендарний з 2014 року пункт оборони української армії в районі Донецького аеропорту.

Український медіапростір сколихнув пост бійця 21-й окремого мотопіхотного батальйону "Сармат" (56-а бригада) Сергія Гнезділова про важке становище оборонців Пісків без підтримки артилерії.

"Ви навіть не уявляєте кількості та відсотку втрат. Це … м'ясорубка, де батальйон просто своїми тілами стримує навалу", - написав він.

Утім, пізніше стало відомо, що підмога таки підійшла, а супротивнику вдалося просунутися лише на кілька сотень метрів.

Водночас українська армія продовжує завдавати втрат супротивнику і на Донбасі - під Верхньоторецьким, що неподалік Горлівки, від артилерійського удару ЗСУ загинула командир дивізіону реактивної артилерії "ДНР" Ольга Качура, більш відома за позивним "Корса".

Колишня підполковниця української міліції "Корса" була заочно засуджена українською владою за обстріли з "Градів". ФОТО: TELEGRAM

До війни вона працювала у донецькій міліції й дослужилася до звання підполковника, але з 2014 року приєдналася до проросійських сепаратистів й стала "єдиною жінкою-командиром РСЗВ" у так званій "республіці". Російська пропаганда зробила з неї медійного персонажа рівня "Гіві" та "Мотороли".

Загалом же, як прогнозують воєнні оглядачі, фронт на Харківщині та Донбасі не затихне навіть з перенесенням основних боїв на південь - росіяни продовжуватимуть зберігати тиск на позиції ЗСУ, щоб українська армія не могла перекидати свої резерви на головний театр бойових дій у південних степах.