CNN: Цей день настав: Путін сподівався і чекав на нього

Версия для печати

Протягом багатьох місяців російський президент Владімір Путін чекав і спостерігав, сподіваючись на розпад створеного президентом Джо Байденом міцного вашингтонського консенсусу щодо необхідності зробити все можливе для захисту демократії в Україні. Нині можуть з'явитися перші тріщини.

Про це пише Стівен Колінзон в аналітиці для CNN.

Немає жодних ознак того, що американська військова допомога на суму 18 мільярдів доларів, яка допомогла Україні відбити натиск Росії, зараз знаходиться під загрозою. Однак лише за два тижні до листопадових проміжних виборів хвилювання політичної опозиції щодо нескінченної ролі США у війні зростає по обидва боки.

Навіть найменший натяк на пом’якшення американської рішучості може втішити Путіна, оскільки кремлівський лідер готується влаштувати українським мирним жителям і європейцям, які залежать від російського газу, дуже болючу зиму.

Вівторок і поготів став просто політичною катастрофою: прогресивні демократи опублікували, а потім відкликали підписаного ще у червні листа, в якому закликали Білий дім підтримати зусилля з озброєння України потужними дипломатичними важелями для залучення Росії до переговорів та пошуку можливостей для припинення вогню. Це сталося через кілька днів після того, як лідер меншості в Палаті представників Кевін Маккарті, можливий наступний спікер, попередив, що  у разі, якщо до влади прийде Республіканська партія, Київ може не очікувати «щедрого чека» на допомогу.

Згодом лідер Республіканської партії наполягав, що він не хоче скорочувати допомогу Україні, а лише прагне гарантувати, що долари платників податків не будуть автоматично штампуватись для війни. Викликане його висловлюваннями обурення показує, що якщо Республіканська партія отримає більшість, Маккарті доведеться вирішувати цю проблему.

Наприклад, екс-президент Дональд Трамп, потенційно майбутній кандидат від Республіканської партії на наступних президентських виборах, скаржився на видатки уряду на підтримку боротьби з його героєм Путіним, і що його перший імпічмент стався через примус до військової допомоги.

Попри все, після проміжних виборів Трамп матиме величезний вплив на будь-яку майбутню республіканську більшість у Палаті представників.

Зрозуміло, що у Вашингтоні досі існує двопартійний консенсус щодо допомоги Україні. Але чутки про те, що жорстка лінія Байдена щодо Росії не завжди матиме майже одностайну підтримку, прозвучали в особливо делікатний час, коли Захід намагається дискредитувати останній раунд ядерної риторики Росії — попередження про те, що Київ може використати брудну бомбу. Ці заяви вже призвели до переговорів на високому рівні між американським і російським військовим керівництвом і багато хто трактує їх або як тактику залякування, або, можливо, як спробу Москви провести, прикриваючись прапором України, операцію, яка може бути використана в якості приводу для використання зброї масового знищення.

Прагнучи підкреслити прихильність США та Заходу Україні, Байден у вівторок зробив нове попередження проти використання Росією в Україні ядерної зброї меншої потужності.

«Дозвольте мені просто сказати: Росія зробила б неймовірно серйозну помилку, якщо б застосувала тактичну ядерну зброю», — сказав Байден журналістам після того, як його запитали, чи готується Росія застосувати брудну бомбу. 

«Я не можу сказати напевне, чи буде ця операція проведена «під фейковим прапором», але це буде серйозна, серйозна помилка»,— додав він. 

Коментарі президента були нагадуванням про те, що маневрування у Вашингтоні щодо допомоги Україні відбувається в критичному контексті: там усе ще відчувається занепокоєння через можливу ескалацію війни, яка може вилитися в пряме протистояння між США та Росією і поставити світ у катастрофічне становище на шляху до повномасштабної ядерної ескалації.

Ось чому ознаки ослаблення політичної рішучості в Сполучених Штатах і в деяких союзних державах є такими значними. Вони, очевидно, дають Путіну підстави вірити,  що війна на виснаження взимку може рано чи пізно викликати втому на Заході і, отже, послабити боєздатність України.

І все ж деякі питання з тих, які задають ті, хто обережно ставляться до позиції США, є актуальними та важливими. Зовнішньополітична операція з протистояння Сполучених Штатів їхнім колишнім ворогам у холодній війні та ядерному супернику, повинна постійно оцінюватися та веріфікуватися президентом, враховуючи її вартість та ризики.

Той факт, що в конфлікті відсутній дипломатичний підхід – Байден кілька разів непублічно заявляв, що він не знає, якими можуть бути «поступки» Путіна – заслуговує на обговорення та, потенційно, перевірку в контактах з Москвою. І в час шаленої інфляції та економічних труднощів у Сполучених Штатах адміністрація та її прихильники повинні довести американським платникам податків, чому війна на краю Європи висмоктує мільярди державних грошей, навіть якщо це не той самий «щедрий чек», про який згадував Маккарті.

Однак ризик полягає в тому, що такі дебати все ще грають на руку Путіну, який уже продемонстрував свою здатність використовувати та збільшувати політичні розбіжності в США завдяки своїй схемі втручання у вибори в 2016 році та владі, яку він мав над Трампом, навіть змусивши його критикувати розвідувальні служби США на спільній прес-конференції.

Рано чи пізно політична боротьба у Вашингтоні щодо того, як довго США повинні брати участь у озброєнні України і скільки це буде коштувати, наштовхнеться на критичні питання, які можуть вирішити війну та можуть стати мотивацією для використання Путіним риторики підвищення ставок, зокрема використання ядерної зброї.

Чи Захід так само відданий допомозі Україні, як Путін, чиє політичне виживання може залежати від перемоги чи від програшу, відданий своїй війні? І чи справді Україна та союзники бажають вступити в небезпечний цикл ескалації, який може загрожувати масштабною ядерною війною?

Саме з цими запитаннями у вівторок розігралася драма навколо листа, підписаного 30 прогресивними демократами. Більшість його підписантів не підтримали публікацію листа цього тижня, а деякі сказали, що не підписали б його зараз, враховуючи той серйозний поворот, який війна прийняла останніми днями. Викликане цим листом обурення змусило члена Конгресу Прамілу Джаяпал, голову Прогресивної групи Конгресу, відкликати його, заявивши, що він був написаний кілька місяців тому та виданий персоналом без перевірки.

Цей епізод не просто загрожував викриттям ненадійних законодавців лише за два тижні до виборів, на яких демократи дедалі більше побоюються втратити Палату представників. Це може дати в майбутньому Конгресі підстави Маккарті, щоб стверджувати, що опозиція багатомільярдним пакетам зброї Байдена — це не лише турбота республіканців.

І поки листа було відкликано, деякі настрої в ньому могли знову актуалізуватись.

У ньому йдеться, що законодавці не плекають ілюзій щодо труднощів із залученням Росії до переговорів, враховуючи її «обурливе та незаконне вторгнення в Україну». Але в ньому також йдеться: «Якщо є спосіб покласти край війні, зберігаючи вільну та незалежну Україну, Америка зобов’язана використовувати всі дипломатичні можливості для підтримки такого рішення, яке буде прийнятним для народу України».

Однак проблема полягає в тому, що умови, які Росія встановлює для будь-якої мирної угоди, передбачають фіксацію її здобутків на полі бою. Тепер, коли Путін незаконно анексував кілька українських областей, на будь-які умови, які він поставив би, Києву погодитися неможливо. А відмова від цих позицій призведе до поразки російського лідера, якої він дуже хоче уникнути. Отже, хоча ідея переговорів може здатися привабливою, незрозуміло, як США можуть змінити розрахунки однієї зі сторін. І Байден неодноразово наполягав, що не  вестиме переговори поза спиною президента України Володимира Зеленського, як того хотів би Путін.

Один з прогресивних демократів, конгресмен Ро Ханна з Каліфорнії повідомив, що він не підтримує рішення відкликати листа.

«Я думаю, що у цьому листі є сенс», — сказав він. — Я підтримую те, щоб ми озброювали Україну, постачали зброю Україні та продовжували її фінансувати, але я також вважаю, що президент має рацію щодо того, що, ми знаходимось під загрозою ядерної війни».

Він вважає, що Штати мають розмовляти з Росією, аби бути впевненими у тому, що ситуація не загостриться.

Існує також ризик того, що дипломатія на цьому етапі може стати для  Путіна нагородою за ту жахливу людську бійню, яку він вчинив в Україні.

«Існує моральна та стратегічна небезпека в тому, щоб сісти з Путіним за стіл переговорів занадто рано. Це ризикує легітимізувати його злочини та передати частину України Росії за угодою, яку Путін навіть не буде виконувати», – написав сенатор-демократ від Коннектикуту Кріс Мерфі у твіттері у вівторок.

На його переконання, іноді хулігану слід показати межі, перш ніж дипломатія спрацює.

Єдине, чого досягла драма навколо листа Демократичної партії щодо України – продемонструвала, що хоча підтримка України є двопартійною, тривога щодо війни також є, навіть якщо такі скептики поки що в меншості.

Перспектива Палати представників після проміжних виборів, і, відповідно, більшої кількості сенаторів від Республіканської партії відповідати ідеологічному іміджу Трампа та його  світогляду «Америка понад усе», непокоїть адміністрацію.

«Я думаю, що люди сидітимуть у період рецесії, і вони не збираються виписувати «щедрий чек» Україні», — сказав Маккарті в інтерв’ю Punchbowl News минулого тижня, яке підхопили демократи.

Але це не обов’язково означало, що каліфорнійський законодавець був налаштований припинити допомогу. Можливо, він просто створював собі певний політичний простір, усвідомлюючи чутливість проблеми в своїй протрампівській партії. Теоретично, спікер Маккарті міг би ухвалити законопроект про фінансування України, використовуючи голоси республіканців і демократів.

Але інше питання: чи дозволить йому це зробити його власна позиція на конференції Республіканської партії. Це одна з причин, чому у Вашингтоні дедалі більше говорять про те, що демократи можуть спробувати ухвалити грандіозний законопроект для підтримки України у війні на весь наступний рік під час перехідного моменту у Конгресі, поки вони все ще контролюватимуть його після проміжних виборів, навіть якщо Республіканська партія виграє.

Маккарті не єдиний республіканець, який всловлюється скептично. Кандидат у Сенат від Республіканської партії штату Огайо Джей Д. Венс сказав, що його не турбує те, що сталося з Україною після вторгнення, і що США мають хвилюватися через наплив мігрантів зі свого південного кордону. Його коментар вже використав опонент від Демократичної партії, конгресмен Тім Раян, який прагне перемогти на виборах завдяки значній спільноті українських емігрантів у штаті.

Венс є представником нового типу потенційних сенаторів від Республіканської партії, які можуть виявитися більш скептичними щодо допомоги Україні, ніж стара гвардія високопоставлених лідерів, таких як лідер меншості в Сенаті Мітч Макконнелл і сенатор від Південної Кароліни Ліндсі Грем.

Подібні до Венса настрої часто можна почути в консервативних ЗМІ. Але ці думки зазвичай нехтують ширшими наслідками війни в Україні.

Конфлікт є настільки важливим через те, що він є чимось більшим за територіальну суперечку на околицях Європи. Це власне і є боротьба за демократію. Якщо Україна впаде, Росія встановить принцип, що велика авторитарна нація може запросто стерти з карти меншого сусіда.

Це мало б серйозні наслідки в інших конфліктах – наприклад щодо Тайваню, який Китай може спробувати повернути силою. А перемога Росії в Україні може прямо загрожувати союзникам Америки по НАТО і, зрештою, все одно наблизити США до прямого конфлікту з Росією.

• Новий старий "верховний лідер" Китаю Сі Цзіньпін може приглянути територію Росії